Рішення № 137921940, 03.07.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2276/26

2/583/1296/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2026 року до суду надійшла позовна заява 06.05.2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до відповідача про стягнення заборгованості, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 943158611 від 08.09.2021 р. в розмірі 42447,00 грн. та судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в сумі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 08.09.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір кредитної лінії № 943158611. 28.11.2018 р. між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога»» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, термін дії якого продовжено, за умовами якого право вимоги до ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Таліон плюс». 30.10.2023 р. між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого право вимоги до ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Онлайн фінанс». 11.07.2025 р. між ТОВ «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «Онлайн фінанс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, в т.ч. до ОСОБА_1 на суму 42447,00 грн.

25.05.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить У задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 943158611 від 08.09.2021 року у розмірі 42 447,00 грн відмовити у повному обсязі. У випадку часткового задоволення позову зменшити розмір нарахованих процентів як явно неспівмірний. Заперечення мотивує тим, що у позовній заяві Позивач зазначає, що 08.09.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 943158611 на початкову суму 2 500,00 грн. Надалі Позивач стверджує, що «в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 10 000,00 грн.». Однак, Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу (в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України) на підтвердження того, що Відповідач надавав згоду на збільшення кредитного ліміту до 10 000,00 грн, або підписував будь-які додаткові угоди з використанням одноразового ідентифікатора чи електронного підпису. Сама по собі заява Позивача про збільшення кредиту є голослівною та не підтвердженою первинними документами. У матеріалах справи відсутні банківські виписки або інші банківські документи, які б підтверджували факт реального зарахування коштів у розмірі 10000,00 грн. на рахунок відповідача. Тобто, Позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного отримання Відповідачем грошових коштів. Позивач заявляє вимогу про стягнення 42 447,00 грн, що майже у 17 разів перевищує початкову суму кредиту (2 500,00 грн) та у 4.2 рази перевищує нібито збільшену суму. Проте доданий до позовної заяви «Розрахунок заборгованості» є виключно внутрішнім документом Позивача (або його попередників), який не є первинним бухгалтерським документом та не відображає реального руху коштів. Оскільки кредитні договори МФО (зокрема ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога») укладаються на короткий строк (як правило, до 30 днів), нарахування величезних сум відсотків поза межами цього строку є незаконним. Позивач не надав обґрунтованого помісячного чи поденного розрахунку із зазначенням конкретного періоду нарахування відсотків у межах строку дії договору. Тобто Позивач вдався до неналежного та необґрунтованого розрахунку заборгованості, а саме: Позивач просить стягнути 42 447,00 грн., з яких:- 10 000,00 грн. тіло кредиту;- 32 447,00 грн. проценти. При цьому первинна сума кредиту складала 2 500,00 грн. Позивачем не надано деталізованого та зрозумілого розрахунку нарахування процентів, не зазначено періоди, ставки, підстави збільшення суми кредиту та порядок нарахувань. Вважає заявлену суму процентів явно завищеною, неспівмірною та такою, що суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості. Кредитний договір було укладено 08.09.2021 року. Позов пред`явлено значно пізніше, під час дії воєнного стану в Україні. Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 р.), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Вказана норма чітко встановлює, що в цей період споживач не несе відповідальності, а будь-які штрафи, пеня чи інші санкції, нараховані Позивачем або попередніми кредиторами (ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»), є незаконними і підлягають повному списанню. Оскільки з наданого Позивачем розрахунку неможливо виокремити приховані штрафні санкції та комісії, які зазвичай включаються фінансовими компаніями до складу заборгованості під виглядом відсотків, такий розрахунок не може вважатися належним доказом. Щодо ланцюга (послідовності) відступлення права вимоги та правомірності Позивача Позивач посилається на три договори факторингу (від 2018, 2023 та 2025 років). Проте, Відповідач не отримував жодних офіційних повідомлень про відступлення права вимоги в порядку статті 1082 ЦК України від жодного з попередніх кредиторів. Відсутність належного повідомлення позбавляє Відповідача можливості перевірити правомірність вимог нового кредитора та обсяг переданих прав, оскільки витяги з реєстрів боржників надані в закритому (затушованому) вигляді та містять лише вибіркові рядки, які не дозволяють встановити цілісність відповідних угод. Позивачем не надано належних доказів повідомлення Відповідача про відступлення права вимоги від одного кредитора до іншого. Відповідач не отримував письмових повідомлень про передачу права вимоги та не був належним чином повідомлений про зміну кредитора. Також зазначає, що як вбачається з позовної заяви, кредитний договір №943158611 було укладено 08.09.2021 року. Позивач звернувся до суду лише у 2026 році, тобто після спливу загального строку позовної давності. Відповідач не визнавав борг письмово, не укладав договорів реструктуризації та не здійснював дій, які б переривали перебіг позовної давності

26.05.2026 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 943158611 від 08.09.2021 р. в розмірі 42447,00 грн. та зазначає наступне. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 10000,00 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжні доручення відміткою Товариства. Відповідач ставить під сумнів вищезгадані факти, проте в той же час ним не надано: будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на який зараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами. Отже, враховуючи наведене, Позивач дійсно підтвердив факт укладання кредитного № 943158611 від 08.09.2021 Договору та наявність заборгованості у Боржника. Позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику щодо врегулювання спору в досудовому порядку. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Отже, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення Відповідача від виконання зобов`язань. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 2 500,00 грн. (сума виданого кредиту)* 1,98 (процентна ставка)/100 = 49,50 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за 08.09.2021,що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»). 10.09.2021 Відповідач збільшив суму кредиту, отримавши новий транш у розмірі 7 500,00 грн. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 10 000,00 грн. * 1,98 /100 = 198,00 грн. ( нарахування в період з 10.09.2021 по 13.10.2021. 13.09.2021. Відповідач здійснив платіж на суму 693,00 грн., сплативши нараховані відсотки. Слід зазначити, що 17.10.2021 нараховано різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. До того ж, в п. 1.12.2 зазначено, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. 10 000,00 (сума виданого кредиту)* 2,98 (процентна ставка)/100= 298,00 грн. (сума за один день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду), що здійснювалось за період 14.10.2021- 10.01.2022 що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Таліон Плюс»). Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». За умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором. 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Також слід наголосити на тому, що Позивач у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України. Як зазначалося вище сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Звертає увагу, що підготовлені розрахунки заборгованості не суперечать один одному та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги № 160 від 16.11.2021 до договору факторингу №28/1118-01від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023. Наголошують, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, Позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Щодо строку позовної давності зазначає, що строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України. Тобто, відлік початку позовної давності починається саме 08.10.2021. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 08.10.2024. Оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, Позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Звертає увагу, що пункт 19 Закону України Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності втратив чинність 04.09.2025. Тобто відлік часу позовної давності відновився саме з 04.09.2025 року.

01.06.2026 р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності, відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» у повному обсязі через недоведеність факту надання кредитних коштів, спливу позовної давності та неправомірність нарахування процентів після закінчення строку дії договору.

02.06.2026 р. від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням з відміткою кредитодавця, відсотки за кредитним договором нараховані правомірно, виходячи з умов кредитного договору нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, відступлення права вимоги підтверджено належними документами, а неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не є підставою для звільнення відповідача від виконання кредитного договору.

03.06.2026 р. від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі заперечення на додаткові пояснення позивача, в який зазначає, що позивач не надав доказів того, що право вимоги за його кредитним договором було належним чином передано у порядку, передбаченому цим договором. Згідно з п. 1.2 Договору, перехід прав вимоги відбувається виключно на підставі Акта прийому передачі Реєстру Боржників. У справі присутній лише один такий Акт, і лише по останньому (третьому) договору факторингу. Щодо двох попередніх договорів такі акти відсутні. Також, позивачем не надано належно оформленого та підписаного обома сторонами Реєстру, який би містив інформацію саме про його заборгованість, що ставить під сумнів факт набуття ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до нього. Позивачем надано «витяги з реєстру», де на окремому листку, без печаток і підписів, є лише один рядок щодо відповідача. Сам по собі такий витяг дає підстави ставити питання про доказову силу документа. Тобто: суду подано не повний реєстр прав вимоги, а лише «витяг» на окремому листку, на якому відсутні печатки і підписи, є лише один рядок щодо Відповідача; неможливо перевірити цілісність реєстру і неможливо перевірити, чи є цей витяг частиною саме того реєстру, який підписували сторони договору факторингу; не можливо перевірити, хто його сформував; чи відповідає він реєстру, який був підставою передачі права вимоги. Позивач в своїх поясненнях посилається на практику Верховного Суду щодо правомірності факторингу без згоди боржника. Проте, наголошує, що жодна судова практика не звільняє позивача від обов`язку довести факт існування права вимоги у нього особисто. Оскільки в договорах факторингу відсутні дані, які б ідентифікували його як боржника, а посилання на реєстри є лише декларативними, позовні вимоги є недоведеними. Позивач у додаткових поясненнях описує ланцюг договорів факторингу, однак фактично не спростовує доводів відповідача щодо відсутності належного підтвердження переходу саме спірної вимоги. Фактично позивач просить суд стягнути надмірні проценти, які у багато разів перевищують суму основного боргу, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статтях 3, 13 та 509 ЦК України. Крім того, положення договору про нарахування 1,98 % за кожний день користування кредитом після спливу строку його повернення фактично є прихованою штрафною санкцією та ставлять споживача у вкрай невигідне становище. У додаткових поясненнях позивач продовжує посилатися виключно на власний розрахунок. Однак такий розрахунок не є первинним бухгалтерським документом та не підтверджує фактичний рух коштів. Також позивач не надав суду: виписок по рахунку відповідача; підтвердження отримання кредитних коштів; деталізованого розрахунку по кожному дню нарахування. За відсутності таких доказів перевірити правильність розрахунку неможливо.

03.06.2026 р. від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що проаналізувавши додаткові пояснення Відповідача, Позивач наголошує, що Відповідач дублює одні і ті ж аргументи щодо укладення перерахування кредитних коштів, переходу права вимоги та нарахування відсотків в своїх заявах, що заважає встановленню істини у справі і лише сприяє затягуванню її розгляду, що суперечить принципу розумності строків розгляду справи судом, встановленому п. 10 ч. 3 ст. 2, ст. 275 ЦПК України.

26.06.2026 р. від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі заперечення на додаткові пояснення позивача від 03.06.2026 р.. в яких зазначає, що у даній справі позивач посилається на декілька послідовних договорів факторингу та надає витяги з реєстрів боржників. Разом з тим надані документи не дають можливості перевірити повноту відповідних реєстрів, їх цілісність та відповідність документам, які були підписані сторонами договорів факторингу. Подані до суду окремі аркуші з відомостями щодо відповідача самі по собі не усувають сумнівів щодо безперервності переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 42 447 грн., з яких 32 447 грн. складають відсотки, тобто більш ніж утричі перевищують суму основного боргу. У своїх додаткових поясненнях позивач фактично не спростував доводів відповідача щодо правомірності нарахування таких сум після закінчення строку кредитування та не надав належного обґрунтування їх розміру. Отже, посилання позивача на нібито затягування розгляду справи є необґрунтованими, а викладені відповідачем доводи підлягають перевірці та оцінці судом під час ухвалення рішення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву просить розглядати справу за відсутності відповідача.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 08.09.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 943158611 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору MNV247YR (а.с. 11-14).

Зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, на якому зареєструвався, створивши особистий кабінет позичальника за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора, заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит (заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідач пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику (далі Правила), які перебувають у загальному доступі на сайті www.moneyveo.ua, та які є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Також позичальник отримав на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору та надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору (підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з умовами даного договору відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії на загальну суму 10000,00 грн. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 2500,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 15.09.2021 р. Позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору ( п. 1.1, 1.3, 1.4, 1.5). Кредитна лінія надається строком на 7 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 15.09.2021 р. (п. 1.7). Базова процентна ставка складає 1,98 відсотків в день від суми кредиту за кожен день користування кредитом. З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.1.12.1). Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.3).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір кредитної лінії № 943158611 від 08.09.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 08.09.2024 р. О.В. для отримання кредиту в розмірі 2500,00 грн. за договором кредитної лінії № 943158611 від 08.09.2021 р. зазначено номер картки НОМЕР_1 (а.с. 22).

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 10.09.2021 р. збільшено суму кредиту на 7500,00 грн., з метою проводження дисконтного періоду позичальником сплачено нараховані відсотки в розмірі 693 грн. та продовжено строк кредитування на 28 днів, кінцева дата оплати 13.10.2021 р.(а.с. 32).

08.09.2021 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконано свої зобов`язання за договором та перерахувало на картку № НОМЕР_1 , відкриту на ім`я ОСОБА_1 , номер якої надано йому позичальником у заявці на отримання грошових коштів в кредит, кредитні кошти в сумі 2500,00 грн., 10.09.2021 р. перерахувало кредитні кошти в сумі 75000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень про перерахування коштів та довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 23,24).

Згідно з інформацією, наданої АТ КБ «Приват Банк», на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , 08.09.2021 р. на дану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 2500,00 грн., 10.09.2021 р. 7500,00 грн. Номери телефонів, які знаходяться/знаходилися в анкетних даних ОСОБА_1 НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальній сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 42-47).

Відповідно до п. 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.

У подальшому додатковими угодами вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, строк його дії було продовжено (а.с. 48-54).

На підтвердження обставини переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 943158611 від 08.09.2021 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надано витяг з реєстру прав вимоги № 160 від 16 листопада 2021 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості складає 26057,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість по основному боргу, 16057,00 грн. - заборгованість по відсоткам, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 р. зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 160 від 16.11.2021 р. за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. (а.с. 55-57).

30.10.2023 р. між ТОВ «Таліон плюс» як клієнтом та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як фактором укладено договір факторингу № 30/1023-01, на підставі яких ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 943158611 від 08.09.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , у розмірі 42447,00 грн. (реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 р.) (а.с. 58-65).

11.07.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як клієнтом та ТОВ «ЕЙС» як фактором укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило ТОВ «ЕЙС» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 943158611 від 08.09.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , у розмірі 42447,00 грн. (реєстр боржників від 14.07.2025 р.) (а.с. 66-78).

Таким чином, ТОВ «ЕЙС» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 943158611 від 08.09.2021 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно з цим договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 16.11.2021 заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 943158611 від 08.09.2021 р. становила 26057,00 грн., з яких 10000,00 грн. - тіло кредиту, 16057,00 грн. нараховані відсотки (а.с. 79-80).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон плюс» станом на 20.12.2023 заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 943158611 від 08.09.2021 р. становила 42447,00 грн., з яких 10000,00 грн. - тіло кредиту, 32447,00 грн. нараховані відсотки за період з 17.11.2021 р. по 10.01.2022 р. (а.с. 81).

З виписки з особового рахунку за договором кредитної лінії № 943158611 від 08.09.2021 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 42447,00 грн. та складається з: простроченого тіла в розмірі 10000,00 грн.; прострочених відсотків у розмірі 32447,00 грн. (а.с. 82).

Розрахунки заборгованості є чіткими, зрозумілими, узгоджуються з умовами кредитного договору.

Правильність розрахунків заборгованості за договором кредитної лінії № 943158611 від 08.09.2021 р. відповідачем не спростована.

Доказів погашення кредитної заборгованості відповідачем суду надано не було.

Доводи відповідача про не доведення факту отримання та збільшення суми кредиту спростовуються наданою позивачем довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з якої вбачається, що 10.09.2021 р. збільшено суму кредиту на 7500,00 грн. та інформацією, наданою АТ КБ «Приват Банк», відповідно до якої на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 08.09.2021 р. на дану платіжну картку було зараховано платіж у сумі 2500,00 грн., 10.09.2021 р. 75000,00 грн.

Доводи відповідача щодо неналежного повідомлення відповідача про відступлення права вимоги від одного кредитора до іншого не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень Цивільний кодекс України, зокрема статей 512-516, відступлення права вимоги є підставою заміни кредитора у зобов`язанні та не потребує згоди боржника, а відсутність повідомлення боржника про таке відступлення не впливає на дійсність правочину та не змінює змісту і обсягу зобов`язання. Неповідомлення боржника про заміну кредитора має правове значення лише у контексті визначення належного кредитора при виконанні зобов`язання та покладає ризик несприятливих наслідків на нового кредитора, однак саме по собі не звільняє боржника від обов`язку виконати зобов`язання.

З огляду на те, що наявність заборгованості та її розмір встановлені судом та належними і допустимими доказами підтверджені, а право вимоги перейшло до позивача на підставі належного правочину, доводи відповідача про неповідомлення його про відступлення права вимоги не спростовують правомірності заявлених вимог.

Правова позиція щодо відсутності впливу неповідомлення боржника про відступлення права вимоги на дійсність такого відступлення та на обсяг зобов`язання узгоджується з усталеною практикою Верховний Суду (Постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15).

Доводи відповідача про заборону нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану та незаконність в цьому контексті нарахування позивачем та попередніми кредиторами (ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Онлайн Фінанс») штрафних санкцій не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до п. 4.2, 4.3 Договору кредитної лінії № 943158611 від 08.09.2021 р. строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.7 Договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8 та п. 1.12.1 Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наведене дає підстави зробити висновок, що сторони установили у договорі відповідальність за порушення строків грошового зобов`язання, тому позивачем та попередніми кредиторами (ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Онлайн Фінанс») відсотки були нараховані на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, що відповідає умовам укладеного договору.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до розрахунків заборгованості, проведених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» (а.с. 79-81), відповідачу були нараховані відсотки на підставі частини 2 статті 625 ЦК України в строк до 10.01.2022 р, в той час як відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягають списанню неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року (введення в Україні воєнного стану).

Таким чином, відсотки нараховані на підставі частини 2 статті 625 ЦК України списанню не підлягають.

Представником відповідача було заявлено про застосування судом строків позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша, п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року вказаним Законом. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався і триває надалі.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).

Позивач звернувся з позовом до суду 06.05.2026 р. та просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 943158611 від 08.09.2021 р. Відповідно до п.1.7, 1.8 Договору кінцева дата повернення кредиту, а саме до 08.10.2021 р. Таким чином, з урахуванням зазначених вище норм права, строк позовної давності за заявленими вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором розпочався 08.10.2021 р. та закінчується 08.10.2024 р., і цей строк звернення до суду був продовжений до 30 червня 2023 р. під час дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 р. був зупинений на строк дії воєнного стану, та з 04 вересня 2025 р. був поновлений, а отже, позивач звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності, тобто позовна давність не спливла.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих процентів суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №916/2740/21 зроблено висновок про те, що на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом.

У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду в справі № 902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних. У постанові від 18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, врахувала фактичні обставини справи № 902/417/18.

Суд зауважує, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 910/14524/22).

В даній справі порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, не встановлено.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правничої допомоги від 20.08.2025 р. № 20/08/25-01 про надання правничої допомоги Адвокатським бюро «Соломко та партнери» з додатком до нього; додаткову угоду № 25770937710 від 01.09.2025 р. до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 р. № 20/08/25-01; акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 р., відповідно до якого вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.(а.с. 83-88).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.

У детальному описі виконаних робіт зазначено, що адвокатським бюро здійснено таку роботу: складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 943158611 від 08.09.2021 р. - 2 год. 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 943158611 від 08.09.2021 р. 2 год. - 1000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 943158611 від 08.09.2021 р. р. на рахунок боржника, яким є ОСОБА_1 1 год. 500,00 грн.; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 943158611 від 08.09.2021 р. на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 1 год. 500,00 грн, всього на суму 7000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. (а.с. 9).

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 5662,40 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (вул. Юрія Поправки, 6 каб. 13 м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії № 943158611 від 08.09.2021 року в сумі 42447,00 грн. та 5662,40 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 48109,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова