Рішення № 137921913, 01.07.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1557/26

2/583/1013/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гайдейчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження з повідомлень сторін в залі судових засідань № 1 в м. Охтирка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» /далі ТОВ «Споживчий центр»/ через свого представника Сарана А.О. 30 березня 2026 року звернувся до суду із позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором № 23.06.2025-100001904 від 23 червня 2025 року в розмірі 87600,00 грн. Позовна заява мотивована тим, що 23 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 23.06.2025-100001904, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 19000,00 грн. строком на 217 днів, крім цього між сторонами 21 липня 2025 року було укладено додатковий договір за яким сторони збільшили загальну суму кредиту до 30000,00 грн, відповідачка зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Однак свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на дату подачі позовної заяви становить 87600,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду.

06 травня 2026 року від представника відповідачки ОСОБА_1 , адвоката Кудіна О.М., до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем не надані на дослідження суду докази перерахування коштів саме на кредитку карту відповідачки і що номер, який є в матеріалах справи, належить саме ОСОБА_1 . Відповідачка зазначає суду, що кредитні кошти могла брати інша особа, скориставшись її даними, що вже мало місце в інших випадках, і є доведеним фактом. Факт отримання коштів саме ОСОБА_1 є недоведеним і відтак позовні вимоги необґрунтовані. Крім того, ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ЗСУ, таким чином, правовідносини, що виникли між нею та позивачем регулюються не лише ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», але й Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому при нарахуванні заборгованості за укладеним договором позивачу необхідно враховувати положення п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де закріплено, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються /а.с. 45-46/.

18 травня 2026 року від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Ларіонова К.О. до суду надійшла відповідь на відзив, якою заперечує щодо відзиву та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі /а.с. 71-79/.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в позовній заяві просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи /а.с. 79/.

Відповідачка та її представник в судове засідання не прибули, від представника надійшла заява про розгляд справи без їй участі, просив врахувати позицію, викладену у відзиві /а.с. 82/.

Суд з урахуванням думки сторін по справі вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Згідно із ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, оцінюючи їх, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 23.06.2025-100001904, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит на суму 19000,00 грн, зобов`язавшись повернути його та сплатити проценти за користування кредитом, а також комісію з надання кредиту та неустойку; строк, на який надається кредит, становить 217 днів з дня його надання, дата повернення (виплати) кредиту 25 січня 2026 року /а.с. 18-23/.

В заявці, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), з якою позичальник ознайомилася 23 червня 2025 року за посилання на офіційному сайті позикодавця, зазначено, що реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: № 5355-28ХХ-ХХХХ-6704.

Також 21 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 23.06.2025-100001904, відповідно до умов якого сума кредиту була збільшена до 30000,00 грн /а.с. 26-27/.

Вказані договори укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е338. Додатковий договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором К668.

Відповідно до повідомлень ТОВ «УПР» від 19 березня 2026 року на виконання кредитного договору № 23.06.2025-100001904 та додаткового договору до нього позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 19000,00 грн. та 11000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачка вказала у заяві про надання кредиту /а.с. 10-11/. Доказів, що вказана картка не належить відповідачці стороною відповідача не надано.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в загальній сумі 30000,00 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 23.06.2025-100001904 від 23 червня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 87600,00 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 30000,00 грн; сума заборгованості по відсотках 37200,00 грн, сума заборгованості за комісією 5400,00 грн, неустойки 15000,00 грн, заборгованість розрахована з 23 червня 2025 року до 25 січня 2026 року /а.с. 12/.

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.5Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ч. 8 ст.11Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

З наведеного вбачається, що кредитний договір та додатковий договір до нього було укладено з відповідачкою у спосіб подання її згоди на надання їй відповідної суми грошових коштів. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін по справі.

Суд критично сприймає заперечення сторони відповідача щодо не укладання кредитного договору, суду не надано належних та допустимих доказів, що мобільний телефон, який указаний у договорі та кредитна картка, яка була вказана в договорі не належить відповідачці.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на положення ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до наданих відповідачкою документів ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 / свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 / /а.с. 67/, який є військовослужбовцем, з 24 червня 2017 року перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 НГУ до цього часу, що підтверджується довідкою В/Ч № 107 від 23 квітня 2026 року /а.с. 68/.

Стороною позивача в позовній заяві та у відповіді на відзив вказано, що відповідачка частково виконувала умови кредитного договору, а саме нею на погашення заборгованості за кредитом 23 липня 2025 року було сплачено 8920,00 грн, що не заперечувалось стороною відповідача.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /в редакції станом на день укладання кредитного договору/, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

В судовому засіданні доведено, що відповідачка на момент укладання кредитного договору була дружиною військовослужбовця, за таких обставин, з неї підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 23.06.2025-100001904 від 23 червня 2025 року та додатковим договором до нього від 21 липня 2025 року у розмірі 21080,00 грн з розрахунку: /30000,00 грн (тіло кредиту, яке отримала відповідачка) 8920,00 грн (сума погашеної заборгованості)/, сума заборгованості по відсотках 37200,00 грн, сума заборгованості за комісією 5400,00 грн, неустойки 15000,00 грн до стягнення не підлягає на підставі викладених правових норм.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. /а.с. 9/.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог (24,06%).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 640,57 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.06.2025-100001904 від 23 червня 2025 року в розмірі 21080,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,57, всього до стягнення підлягає 21720,57 грн /двадцять одна тисяча сімсот двадцять гривень 57 копійок/.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833/.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С. Семенова