Ухвала суду № 137921801, 03.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6368/26

Провадження № 1-кс/591/1711/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2026 м.Суми

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42025200000000092 від 23.05.2025, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 366 КК України,

встановив:

До слідчого судді надійшло клопотання про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у межах досудового розслідування кримінального провадження № 42025200000000092 від 23.05.2025.

Слідчий просить накласти арешт на вилучені під час обшуку грошові кошти у сумі 2 400 000 грн, 171 600 доларів США та 60 820 євро, мобільний телефон Redmi Note 13 Pro 5G, ноутбук Redmi XMA 2006-BB, а також документи ТОВ «Еколіс Трейд», посилаючись на необхідність забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на вилучені грошові кошти. Пояснив, що ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, а вилучені кошти є доходом від такої діяльності.

На підтвердження зазначених доводів стороною захисту подано копії податкових декларацій, виписки АТ КБ «ПриватБанк» про рух грошових коштів та документи щодо їх зняття, у тому числі в іноземній валюті.

Крім того, захисник зазначив, що ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні процесуального статусу підозрюваного не має, а сторона обвинувачення не надала належних даних, які б свідчили, що вилучені кошти є предметом кримінально протиправної діяльності, набуті кримінально протиправним шляхом, використовувалися як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або підлягають спеціальній конфіскації.

ОСОБА_5 в судвоому засіданні зазначив, що вилучені кошти є коштами отриманими ним під час підприємницької діяльності . Бюджетних коштів він не отримував. Виолучення коштів призведе до зупинення підприємницької діяльності.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025200000000092 від 23.05.2025.

На підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , під час якого вилучено грошові кошти, мобільний телефон Redmi Note 13 Pro 5G, ноутбук Redmi XMA 2006-BB та документи ТОВ «Еколіс Трейд».

Під час судового розгляду стороною захисту подано документи, які, на думку захисту, підтверджують походження вилучених грошових коштів від здійснення ОСОБА_5 підприємницької діяльності.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, слідчий суддя виходить із такого.

За змістом статей 98, 170 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та допускається виключно за умови існування сукупності підстав або розумних підозр вважати, що конкретне майно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації чи арешту з іншою метою, визначеною кримінальним процесуальним законом.

Під час вирішення питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог статті 173 КПК України, повинен оцінити правову підставу для арешту майна, можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні, наявність достатніх даних про зв`язок майна з кримінальним правопорушенням, а також розумність і співмірність втручання у право власності та наслідки такого втручання для власника майна.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що щодо мобільного телефону Redmi Note 13 Pro 5G, ноутбука Redmi XMA 2006-BB та документів ТОВ «Еколіс Трейд» стороною обвинувачення наведено достатні підстави вважати, що на даному етапі досудового розслідування зазначені предмети можуть містити відомості, які мають доказове значення для встановлення обставин кримінального провадження, а тому накладення на них арешту відповідає меті, визначеній пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України.

Вирішуючи питання про накладення арешту на вилучені грошові кошти, слідчий суддя виходить із того, що відповідно до статей 98, 170 КПК України обов`язковою передумовою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є наявність достатніх фактичних даних, які дають підстави вважати, що конкретне майно відповідає критеріям речового доказу або підлягає арешту з іншою метою, визначеною законом.

При цьому сам по собі факт вилучення майна під час проведення обшуку, як і винесення слідчим постанови про визнання його речовим доказом, не є достатньою та безумовною підставою для накладення арешту. Слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав і свобод особи під час досудового розслідування, не пов`язаний правовою оцінкою, наведеною у процесуальному рішенні слідчого чи прокурора, а зобов`язаний самостійно перевірити, чи доведено стороною обвинувачення існування передбачених статтею 170 КПК України підстав для обмеження права власності.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна не обмежується формальною перевіркою постанови слідчого про визнання майна речовим доказом, а повинен оцінити, чи підтверджуються матеріалами клопотання обставини, які свідчать про наявність правових підстав для застосування арешту.

Як убачається із клопотання, сторона обвинувачення просить накласти арешт на грошові кошти у сумі 2 400 000 гривень, 171 600 доларів США та 60 820 євро.

Разом із тим у клопотанні не наведено конкретних обставин, які б свідчили, що саме зазначені кошти є предметом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, використовувалися як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, призначалися для його фінансування або підлягають спеціальній конфіскації.

Клопотання також не містить аналізу походження вилучених коштів, не встановлює їх індивідуального зв`язку з обставинами кримінального провадження та не містить посилань на конкретні докази, які б давали підстави вважати, що зазначені грошові кошти відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Фактично наведене стороною обвинувачення обґрунтування зводиться до загального посилання на необхідність забезпечення збереження речових доказів, що саме по собі не може свідчити про наявність передбачених законом підстав для такого істотного втручання у право власності.

Слідчий суддя звертає увагу, що сама по собі значна сума вилучених грошових коштів, їх виявлення під час проведення обшуку або визнання постановою слідчого речовими доказами не свідчать про відповідність таких коштів критеріям статті 98 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для накладення на них арешту.

Під час судового розгляду адвокат пояснив, що ОСОБА_5 здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, а вилучені кошти отримані від такої діяльності.

На підтвердження зазначених доводів стороною захисту надано копії податкових декларацій, виписки АТ КБ «ПриватБанк» про рух грошових коштів та документи щодо їх зняття, у тому числі в іноземній валюті.

Безумовно, на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання щодо остаточного підтвердження законності чи незаконності походження вилучених коштів. Разом із тим зазначені документи підлягають оцінці нарівні з іншими матеріалами, поданими на обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя враховує, що сторона обвинувачення не надала будь-яких доказів, які б спростовували наведені захистом відомості або ставили під обґрунтований сумнів заявлене походження вилучених коштів.

Крім того, із наданих матеріалів не вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні.

Хоча відсутність у власника майна процесуального статусу підозрюваного сама по собі не виключає можливості накладення арешту на належне йому майно, однак у такому випадку втручання у право власності третьої особи потребує особливо ретельної перевірки його законності, необхідності та пропорційності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти своїм майном.

Практика Європейського суду з прав людини виходить із того, що будь-яке втручання держави у це право повинно бути законним, переслідувати легітимну мету та забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства і необхідністю захисту фундаментальних прав особи. Такий баланс не буде дотриманий, якщо внаслідок застосування відповідного заходу на особу покладається надмірний та індивідуальний тягар. Саме за такими критеріями Європейський суд оцінює відповідність втручання вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема у рішеннях «Sporrong and Lonnroth v. Sweden», «AGOSI v. the United Kingdom», «Іатрідіс проти Греції» та «East/West Alliance Limited проти України».

За встановлених у судовому засіданні обставин, а також зважаючи на те що кримінальне провадження зареєстровано 23.05.2025 і триває більше року суд, вважає що сторона обвинувачення не довела існування сукупності підстав або розумних підозр вважати, що вилучені грошові кошти відповідають критеріям статті 98 КПК України чи підлягають арешту з іншою метою, передбаченою статтею 170 КПК України.

Накладення арешту на зазначене майно за таких умов фактично ґрунтувалося б не на достатніх доказах, а на припущеннях щодо можливого зв`язку вилучених коштів із кримінальним правопорушенням, що суперечить вимогам статей 170 та 173 КПК України і не забезпечує справедливого балансу між інтересами кримінального провадження та гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом особи на мирне володіння своїм майном.

З огляду на викладене слідчий суддя доходить висновку, що клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, клопотання підлягає частковому задоволенню: в частині накладення арешту на мобільний телефон Redmi Note 13 Pro 5G, ноутбук Redmi XMA 2006-BB та документи ТОВ «Еколіс Трейд» як майно, що на даному етапі досудового розслідування може містити відомості, які мають значення для кримінального провадження, та відмові у накладенні арешту на вилучені грошові кошти у зв`язку з недоведеністю передбачених законом підстав для такого обмеження права власності.

Керуючись статтями 98, 131, 132, 170173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42025200000000092 від 23.05.2025 задовольнити частково.

Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

мобільний телефон Redmi Note 13 Pro 5G; ноутбук Redmi XMA 2006-BB; копію статуту ТОВ «Еколіс Трейд», наказ про вступ на посаду директора ТОВ ""Еколіс Трейд".

У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Роз`яснити, що відповідно до статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник чи володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутня під час її постановлення, - протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1