Ухвала суду № 137921505, 29.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3859/23

Провадження № 4-с/524/12/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Панченко А.О., - представника заінтересованої особи - Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та одночасно заінтересованої особи - головного державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Савченка Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області скаргу ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченка Дмитра Володимировича про закінчення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Савченка Дмитра Володимировича від 10 березня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 77237379 з примусового виконання виконавчого листа за № 524/3879/23, виданого 10.12.2024 року Автозаводським районним судом міста Кременчука на виконання рішення цього суду від 23.04.2024 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначення ОСОБА_1 способів та порядку участі у вихованні та спілкуванні з його малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності при спілкуванні матері дитини.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.04.2024 року у справі № 524/3859/23, яке набрало законної сили 12.09.2024 року, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено ОСОБА_1 способи та порядок участі у вихованні та спілкуванні з його малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності при спілкуванні матері дитини, а саме:

- 1-ші та 3-ті вихідні місяця, починаючи з 10.00 год. суботи до 15.00 год. неділі, з урахуванням стану здоров`я дитини;

- щосереди та четверга кожного тижня місяця з 17.00 год. до 20.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини;

- щороку в день народження малолітньої дочки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 10.00 год. до 14.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини;

- під час щорічної відпустки батька один раз на рік, тривалістю 10 днів, з урахуванням стану здоров`я дитини;

- на свята «День Святого Миколая» (6 грудня), «Різдво Христове» (25 грудня), «Новий рік» (1 січня), Великдень, з 10.00 год. до 14.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини;

- у день народження батька дитини (9 грудня) з 10.00 год. до 16.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини.

10 березня 2026 року головним державним виконавцем Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченком Д.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 77237379. Зазначену постанову ОСОБА_1 отримав 11.032026 року.

Вказав, що у виконавчих провадженням щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною державний виконавець зобов`язаний забезпечити фактичне виконання рішення суду, зокрема здійснювати виконавчі дії у визначений судом час для організації зустрічей батька з дитиною та фіксувати факти виконання або перешкоджання виконанню рішення.

Однак, у даному виконавчому провадженні № 77237379 державним виконавцем Савченком Д.В. не було забезпечено фактичного проведення жодної зустрічі батька дитиною, що свідчить про неналежне виконання покладених на нього обов`язків та відсутність реальних заходів, спрямованих на виконання рішення.

Станом на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження рішення суду фактично не виконано, оскілки перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою не усунуті.

Заявник вважає, що за таких обставин, закінчення виконавчого провадження є передчасним та суперечить меті виконавчого провадження забезпеченню реального виконання рішення суду. Боржник ОСОБА_2 систематично не виконує рішення суду та чинить перешкоди у його виконанні, а державним виконавцем складалися акт про невиконання боржником рішення суду. Жодної фактичної зустрічі батька з дитиною не було проведено.

Також заявник вказав, що неодноразово звертався зі скаргами на дії державного виконавця. Постановою Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області від 17.02.2026 року про результатами перевірки законності виконавчого провадження визнано дії державного виконавця Савченка Д.В. та начальнику Відділу такими, що вчинені з порушенням законодавства та зобов`язано начальника Відділу забезпечити приведення виконавчого провадження у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповіддю МЮ України від 19.02.2026 року повідомлено про результати перевірки, за якою 17.02.2026 року було винесено постанову, якою дії посадових осіб визнано такими, що вчинені з порушенням вимог Закону таза виявлені порушення до головного державного виконавця Савченка Д.В. та начальника ОСОБА_5 вживаються заходи реагування.

Однак, після цього, 10 березня 2026 року державний виконавець Савченко Д.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Заявник вважає, що такі дії можуть свідчити про формальний підхід до виконання судового рішення. У даному випадку порушуються не тільки його права, а і права дитини. Тривале невиконання рішення суду щодо її спілкування з батьком призводить до негативних психологічних наслідків, а саме до формування батьківського відчуження. Бездіяльність державного виконавця та передчасне закінчення виконавчого провадження призводить не лише до порушення права батька на спілкування з дитиною, але й перешкоджають виконанню ним батьківських обов`язків.

Просив визнати незаконною постанову головного державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченка Д.В. про закінчення виконавчого провадження № 77237379. Зобов`язати ВДВС відновити виконавче провадження, вжити заходів з примусового виконання рішення суду.

Ухвалою судді від 19 березня 2026 року прийнято скаргу до провадження, залучено заявника заінтересованих осіб, витребувано матеріали виконавчого провадження, призначено судове засідання.

23 березня 2026 року до суду від Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву. Вказали, що скаргу вважають безпідставною. Державним виконавцем було визначено порядок та місце проведення побачень стягувача з донькою з урахуванням інтересів дитини та її безпеку. Боржник на виконавчі дії дитину не привезла. Постановою від 05.02.2026 року державним виконавцем накладено на боржника штраф, а 10.02.2026 року направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Крім того були винесені постанови про обмеження виїзду боржника за межі України та обмеженні у праві користування транспортними засобами. В ході подальших виконавчих дій 07.02.2026, 11.02.2026, 12.02.2026, 18.02.2026 19.02206 та 21.02.202 боржник на перевірку не з`являлась, дитину на побачення з батьком не привозила. Вважають, що державний виконавець правомірно та законно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Просили відмовити у задоволенні скарги.

24 березня 2026 року до суду від заявника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

20 квітня 2026 року до суду від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 ОСОБА_6 надійшов відзив на скаргу. Вказав, що скаргу не визнає. Скаржником визнається той факт, що державним виконавцем проводилися виконавчі дії в рамках даного виконавчого провадження які хоча і є неповними, однак було складено процесуальні документи, які мали бути складені. Що стосується неповноти виконавчий дій, як підстав для визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження, то скаржник не навів та не обґрунтував, які саме виконавчі дії повинні були бути вчинені суб`єктом оскарження і які не були ним вчинені. Звернув увагу на постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, яка не може слугувати доказом бездіяльності суб`єкта оскарження, оскільки спірну постанову про закінчення виконавчого провадження було винесено після вказаної постанови та виконання державним виконавцем викладених і ній зауважень. Просив відмовити у задоволенні скарги.

У судове засідання заявник-стягувач ОСОБА_1 , його представники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не прибули повторно (систематично) з невідомих суду причин. Були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили. Заявник просив здійснити розгляд справи за його відсутності, його представники заяв, клопотань про розгляд справи у їх відсутності не подавали.

Заінтересована особа боржник ОСОБА_2 у судове засідання повторно (систематично) не прибула з невідомих суду причин. Була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки в суд не повідомила. Заяв, клопотань про розгляд справи у її відсутності не подавала.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 ОСОБА_6 у судове засідання не прибув вчетверте, подав в черговий раз (вчетверте) клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року відмовлено представнику заінтересованої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та представнику заінтересованої особи - Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та одночасно заінтересованій особі - головному державному виконавцю Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Савченку Д.В. у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання заявника ОСОБА_1 - задоволено. Постановлено здійснити розгляд справи у відсутності заявника та інших учасників справи, їх представників, які не прибули у судове засідання.

У судовому засіданні представник заінтересованої особи - Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та одночасно заінтересована особа - головний державний виконавець Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Савченко Д.В. зі скаргою не погодився, просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що вжив всіх заходів по виконанню рішення суду. Підтвердив одночасно, що рішення суду фактично не було виконано внаслідок дій боржника та стягувача.

Представник заінтересованої особи виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області у судове засідання не прибув. Надіслали суду клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника. При вирішення справи покладалися на розсуд суду.

Представники заінтересованих осіб виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування, Служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Служби у справах дітей Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області у судове засідання не прибули з невідомих суду причин. Були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки в суд своїх представників не повідомили. Заяв, клопотань про розгляд справи у їх відсутності не подавали.

Суд, вислухавши пояснення представника заінтересованої особи - Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та одночасно заінтересованої особи - головного державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченка Д.В. по суті скарги, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частинами 2, 3 ст. 451 ЦПК України встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом достовірно встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 квітня 2024 року, яке було залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_9 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено ОСОБА_1 способи та порядок участі у вихованні та спілкуванні з його малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності при спілкуванні матері дитини, а саме:

- 1-ші та 3-ті вихідні місяця, починаючи з 10.00 год. суботи до 15.00 год. неділі, з урахуванням стану здоров`я дитини;

- щосереди та четверга кожного тижня місяця з 17.00 год. до 20.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини;

- щороку в день народження малолітньої дочки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 10.00 год. до 14.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини;

- під час щорічної відпустки батька один раз на рік, тривалістю 10 днів, з урахуванням стану здоров`я дитини;

- на свята «День Святого Миколая» (6 грудня), «Різдво Христове» (25 грудня), «Новий рік» (1 січня), Великдень, з 10.00 год. до 14.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини;

- у день народження батька дитини (9 грудня) з 10.00 год. до 16.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 536,80 грн. та кошти у розмірі 10 000,00 грн. понесених витрат на професійну (правничу) допомогу.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 в частині вимог щодо інших способів участі батька у спілкуванні з дочкою та стягненні коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 536,80 грн. та коштів у розмірі 10 000,00 грн. понесених витрат на професійну (правничу) допомогу.

10 грудня 2024 року Автозаводським районним судом міста Кременчука на виконання рішення суду було видано виконавчий лист № 524/3859/23 про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_1 способи та порядок участі у вихованні та спілкуванні з його малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності при спілкуванні матері дитини, а саме: 1-ші та 3-ті вихідні місяця, починаючи з 10.00 год. суботи до 15.00 год. неділі, з урахуванням стану здоров`я дитини; щосереди та четверга кожного тижня місяця з 17.00 год. до 20.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини; щороку в день народження малолітньої дочки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 10.00 год. до 14.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини; під час щорічної відпустки батька один раз на рік, тривалістю 10 днів, з урахуванням стану здоров`я дитини; на свята «День Святого Миколая» (6 грудня), «Різдво Христове» (25 грудня), «Новий рік» (1 січня), Великдень, з 10.00 год. до 14.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини; у день народження батька дитини (9 грудня) з 10.00 год. до 16.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини.

Вказаний виконавчий лист звернутий стягувачем до примусового виконання.

18 лютого 2025 року головним державним виконавцем Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченком Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77237379 з виконання виконавчого листа № 524/3859/23, виданого 10.12.2024 Автозаводським районним судом міста Кременчука.

У пункті 2 цієї постанови зазначено, що ОСОБА_2 забезпечити побачення ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб, визначений рішенням суду.

03 лютого 2026 року головним державним виконавцем Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченком Д.В. винесено постанову ВП № 77237379 про визначення часу та місця побачення стягувача з дитиною, якою визначено місце та час проведення побачень стягувача ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 : Місце: ТРЦ «Галактика» за адресою: м. Кременчук, вул. Соборна, 21. Час: 1-ші та 3-ті вихідні місяця, починаючи з 10.00 год. суботи до 15.00 год. неділі, з урахуванням стану здоров`я дитини; щосереди та четверга кожного тижня місяця з 17.00 год. до 20.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини; щороку в день народження малолітньої дочки ОСОБА_3 (22 липня) з 10.00 год. до 14.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини; під час щорічної відпустки батька один раз на рік, тривалістю 10 днів, з урахуванням стану здоров`я дитини; на свята «День Святого Миколая» (6 грудня), «Різдво Христове» (25 грудня), «Новий рік» (1 січня), Великдень, з 10.00 год. до 14.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини; у день народження батька дитини (9 грудня) з 10.00 год. до 16.00 год., з урахуванням стану здоров`я дитини. Зобов`язано боржника ОСОБА_2 забезпечити зустріч стягувача з дитиною у визначений час та місці, не чинити перешкод. Попереджено боржника про кримінальну відповідальність та накладення штрафів у разі невиконання цієї постанови.

04 лютого 2026 року головним державним виконавцем Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченком Д.В. складено акт, яким зафіксовано, що 04.02.2026 року при перевірці виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука, яким зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , встановлено, що боржник ОСОБА_2 у визначене місце побачення дитину не привела, про час та місце побачення повідомлено належним чином, про причини неявки державного виконавця не повідомлено.

05 лютого 2026 року головним державним виконавцем Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченком Д.В. винесено постанову про накладення штрафу ВП № 77237379, якою за встановленими перевіркою наявності перешкод у спілкуванні батька з дитиною накладено на боржника ОСОБА_2 штраф на користь держави у розмірі 3400 грн. зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

10 лютого 2026 року головним державним виконавцем Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченком Д.В. направлено до відділення поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУ НП у Полтавській області повідомлення про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

12 лютого 2026 року головним державним виконавцем Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченком Д.В. направлено подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань.

13 лютого 2026 року головним державним виконавцем Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченком Д.В. винесено постанову про обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Крім того, головним державним виконавцем Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченком Д.В. були складені Акти від 07.02.2026, 11.02.2026, 12.02.2026, 18.02.2026, 19.02.2026 та 21.02.2026 про те, що боржник ОСОБА_2 у визначене місце побачення дитину на побачення з батьком не привела.

Постановою в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рецем М.В. від 17 лютого 2026 року, складеної за результатами перевірки законності виконавчого провадження, визнано дії головного державного виконавця у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савченка Д.В. такими, що вчинені з порушенням вимог ст. 2, 10, 11, 13, 18, 47 ч. 4 ст. 64-1 Закону, п. 13 розділу VII, п. 5-9,13 розділу ІХ Інструкції, п. 2 розділу IV Положення № 2432/5. Визнано дії начальника цього відділу ДВС Савченко Л.П. такими, що вчинені з порушенням вимог ст. 74 Закону, п. 2 розділу V Положення № 18/7 в частині здійснення неналежного контролю за рішеннями, діями державного виконавця та п. 4 розділу IV Інструкції. Начальнику відділу Савченко Л.П. забезпечити приведення виконавчого провадження у відповідність до вимог діючого законодавства про що повідомити Управління.

10 березня 2026 року головним державним виконавцем Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченком Д.В. винесено постанову ВП № 77237379 про закінчення виконавчого провадження, на підставі вимог пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення суду не виконане та не може бути виконано без участі боржника.

За змістом вказаної постанови головним державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником не виконано, у зв`язку із чим, головним державним виконавцем на підставі вимог статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову від 05 лютого 2026 року про накладення на боржника штрафу. Законом України «Про виконавче провадження» визначено, зокрема, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення при вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З моменту закінчення виконавчого провадження 10 березня 2026 року щодо визначення ОСОБА_1 способів та порядку участі у вихованні та спілкуванні з його малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності при спілкуванні матері дитини, визначених рішенням суду, судове рішення залишається невиконаним.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, діям та постанові державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)).

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачено положенням статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно частин другої-третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну, відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, якщо рішення суду можливо виконати без участі боржника, державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо судове рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, при примусовому виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, державний виконавець може здійснювати дії, які визначені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», та не має права вчиняти інших заходів примусового виконання рішень, оскільки законом таких прав йому не передбачено.

За таких обставин, коли боржником не виконано рішення, яке не може бути виконано без його участі, виконавець, надіславши до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, зобов`язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 712/12377/17, від 18 січня 2023 року у справі № 757/7499/17 та від 29 травня 2023 року у справі № 760/34745/21.

Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною здійснюється у порядку, передбаченому статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Суд вважає, що головний державний виконавець Савченко Д.В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 77237379 у зв`язку із невиконанням боржником рішення суду, застосувавши до ОСОБА_2 штраф, попередження про кримінальну відповідальність, а також звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, обмеження у праві на виїзд закордон та заборону на керування транспортними засобами. При цьому головним державним виконавцем Савченко Д.В. не вживалися інші необхідні заходи, які можуть бути вжиті з метою примусового виконання рішення, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 зробила висновок про те, що накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

За таких обставин, суд відхиляє доводи головного державного виконавця та ВДВС про те, що державним виконавцем було вжито всіх заходів, передбачених статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» з метою примусового виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що з моменту закінчення 10.03.2026 року виконавчого провадження № 77237379 рішення суду продовжує не виконуватися.

Суд зазначає, що стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» в поєднанні зі статтею 63 цього Закону регулює питання виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною та про визначення способу участі у вихованні дитини.

Положеннями цієї статті передбачено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

При цьому поняття «побачення з дитиною», яким оперує стаття 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», має більш широке тлумачення, тобто законодавець передбачає, що норми цієї статті Закону мають застосовуватися при виконанні судових рішень, зокрема, про встановлення побачення з дитиною, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, про визначення способу участі у вихованні дитини.

Отже, якщо боржник у подальшому, після закінчення виконавчого провадження, перешкоджатиме стягувачу у спілкуванні та участі у вихованні малолітньої дитини, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження.

Рішення про усунення перешкод у побаченні (спілкуванні) з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 583/1254/21 (провадження № 61-11531св21).

Як вже зазначалося, постановою в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рецем М.В. від 17 лютого 2026 року, складеної за результатами перевірки законності виконавчого провадження, визнано дії головного державного виконавця у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Савченка Д.В. такими, що вчинені з порушенням вимог ст. 2, 10, 11, 13, 18, 47 ч. 4 ст. 64-1 Закону, п. 13 розділу VII, п. 5-9, 13 розділу ІХ Інструкції, п. 2 розділу IV Положення № 2432/5.

Незважаючи на постанову начальника Управління від 17.02.2026 року та всупереч цій постанові, головний державний виконавець Савченко Д.В. ухвалив постанову 10.03.2026 року про закінчення виконавчого провадження № 77237379.

Суд констатує, що фактично мало місце повне невиконання рішення суду, а матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів, які слугували б підставою для переконання суду в обґрунтованості постанови про закінчення виконавчого провадження у відповідності до приписів ст. 63 та ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі встановленого, суд дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження була ухвалена передчасно і за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення у повному обсязі чи вжиття вичерпних заходів з його повного виконання, і фактично та юридично постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є реальною перешкодою у виконанні рішення суду від 23 квітня 2024 року.

У скарзі ОСОБА_1 просив визнати постанову головного державного виконавця незаконною, хоча частиною 2 статті 451 ЦПК України чітко визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність саме неправомірними, а не незаконними.

Крім того, суд звертає увагу, що у скарзі ОСОБА_1 , який користувався правничою допомогою, не заявлялися вимоги про скасування постанови, що є логічною дією та наслідком у разі визнання її неправомірною. Однак ні заявник, ні його представники, маючи достатній час та можливість для підготовки скарги та уточнення скарги під час розгляду судом, яка не була належним чином своєчасно оформлена, але була прийнята судом до провадження з метою забезпечення доступу до правосуддя, не здійснили відповідні дії, що у свою чергу свідчить про їх недобросовісність.

Однак, з метою доступу заявника-скаржника ОСОБА_1 до правосуддя та з метою захисту прав та інтересів дитини, суд вважає, що не вийде за межі скарги у разі скасування постанови, адже така дія прямо передбачена ч. 2 ст. 451 ЦПК України.

Щодо вимоги про зобов`язання органу ВДВС вжити заходів з примусового виконання рішення суду, то така вимога не є належним способом захисту. Належним способом захисту прав сторони виконавчого провадження є оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а не зобов`язання виконавця виконати рішення суду, оскільки такий обов`язок уже покладений на нього законом. Ухвалення ж окремого судового рішення для повторного зобов`язання виконавця вчиняти ці самі дії законодавством не передбачено. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 квітня 2026 року у справі № 2-40/11 (провадження № 61-3359св25).

За таких обставин скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 42, 43, 48, 53, 223, 258-261, 352-354, 447, 451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савченка Дмитра Володимировича від 10 березня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 77237379.

Зобов`язати державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 77237379.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги в іншій частині вимог.

Повний текст ухвали виготовлено 03 липня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо ухвалу не скасовано.

Суддя: