Рішення № 137921186, 11.06.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/173/26

381/1316/25

Заочне Рішення

Іменем України

11 червня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Омельчук С.А., позивачки ОСОБА_1 , представниці позивачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради,служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,-

Встановив:

13 березня 2025 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 , поданий нею в інтересах дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтований тим, що відповідач є батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак не приймає участі у їхньому вихованні, розвитку та утриманні, не спілкується з дітьми та не виявляє до них жодного інтересу. Об`єктивні перешкоди для реалізації батьківських обов`язків відсутні. Поведінка відповідача може бути кваліфіковано, як умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав.

Справа передана на розгляд головуючому судді Самусі В.О.

Ухвалою головуючого судді від 15 квітня 2025 року постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2025 року відрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2025 було задоволено клопотання представниці позивача та залучено до участі у справі, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Службу у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради.

Підготовче судове засідання було неодноразово відкладеним для належного повідомлення учасників справи, витребування висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав та для перевірки обставин щодо проходження відповідачем військової служби.

29 січня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче провадження у справі, справу призначено для розгляду по суті.

30 квітня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов лист представника Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради від 29 квітня 2026 року № 226, додатком до якого є копія Рішення виконавчого комітету Кропивницької міської ради № 336 від 28 квітня 2026 року «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав», а також додано сам висновок.

В судовому засіданні, призначеному на 11 червня 2026 року приймали участь позивачка та її представниця адвокат Ковальова Т.П. в режимі відео конференції.

Інші учасники справи не з`явились. Відповідач, будучи повідомленим чином, не з`явився, причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав. Своїх заперечень щодо позову у інший спосіб не висловив.

Представники третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору подали письмові клопотання про проведення судового засідання без їхньої участі.

В силу приписів частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка зазначених вище осіб не перешкоджає проведенню судового засідання.

При цьому, за згодою позивачки та її представниці було проведено заочний розгляд справи та ухвалено заочне рішення.

В судовому засіданні позивачка та її представниця підтримали позов та просили його задовольнити. Позивачка пояснила, що відповідач участі у вихованні дітей не приймає, їхнім життям не цікавиться, з дітьми не спілкується. Уточнила, що друга донька народилась після розірвання шлюбу, однак батьком зазначений відповідач, батьківство він не оспорював. Пропозиції спілкуватися з дітьми ігнорує, позивачка не чинить перешкод у спілкуванні з дітьми. Відповідач не сплачує аліменти на утриманні дітей, внаслідок чого виникла заборгованість. Позивачка зазначила, що діти викликались на засідання комісії, їхня думка була почута, діти вважають за доцільне позбавлення їхнього біологічного батька батьківських прав.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні було оголошено скорочене рішення суду.

Дослідивши письмові матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що сторони спору є батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зазначені обставини підтверджуються копіями повторних свідоцтв про народження серія НОМЕР_1 від 23 квітня 2019 року та серія НОМЕР_2 від 23 квітня 2019 року (а. с. 8-9).

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2013 року по справі № 2/381/1957/13 шлюб між сторонами спору було розірвано (а. с. 9-10).

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2016 року по справі № 392/353/16-ц з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 було стягнено аліменти на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 10-13).

До справи долучений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, станом лютий 2025 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_3 складає 151 045, 6 (а. с. 39-41).

До матеріалів справи долучені довідки-характеристики з навчальних закладів щодо дітей сторін спору. В зазначених документах вказано, що участь в навчанні дітей приймає вітчим ОСОБА_6 (а. с. 15-16).

Судом не встановлено обставин, що відповідач приймає участь в навчанні та вихованні дітей, надає їм матеріальне утримання. При цьому, позивачка зазначені обставини категорично заперечує. Судом не встановлено об`єктивних перешкод для виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, в тому числі і обов`язку утримувати дітей.

Висновком виконавчого комітету Кропивницької міської ради, затверджено Рішенням виконавчого комітету № 336 від 28 квітня 2026 року, підтверджено доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В висновку вказано, що під час спілкування з дітьми, було встановлено, що ОСОБА_4 знає батька лише за фото, а ОСОБА_5 жодного разу не бачила батька.

Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що до спірних правовідносин сторін спору застосовуються наступні правові норми.

Так, згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Стаття 180 СК України містить вимоги, відповідно до яких батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Позбавлення батьків батьківських прав не припиняє їхнього аліментного обов`язку щодо дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 1989 року передбачає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно п. 16 цієї Постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, умовами застосування такої міри відповідальності як позбавлення батьківських прав є: 1) здійснення батьком (матір`ю) правопорушення, передбаченого ст. 164 СК; 2) наявність вини в діях батька (матері); 3) батько (мати) володіють повною цивільною дієздатністю; 4) дитина не досягла повноліття. Зазначені умови для позбавлення батьківських прав мають існувати одночасно.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі №211/559/16-ц).

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було ухвалено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з правовою позицією, викладеної в Постанові ВС від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Далі, згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 18 квітня 2025 року по справі № 644/7516/23, підстави для позбавлення батьківських прав закріплені в статті 164 СК України є вичерпними, і жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків.

Верховний Суд наголосив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

ЄСПЛ в своїй прецедентній практиці вказує, що оцінюючи, чи був оскаржуваний захід «необхідним у демократичному суспільстві», Суд має розглянути, чи, у світлі справи в цілому, причини, наведені для виправдання оскаржуваного заходу, були «відповідними та достатніми» для цілей статті 8 Конвенції.

З цією метою Суд повинен з`ясувати, чи національні суди провели поглиблений аналіз усієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема факторів фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, і здійснили збалансовану та обґрунтовану оцінку відповідних інтересів кожної особи, постійно піклуючись про те, яке рішення було б найкращим для дитини. Суд також повинен буде визначити, чи процес ухвалення рішення, розглядаючи його в цілому, був справедливим і забезпечив заявниці необхідний захист її інтересів, гарантований статтею 8 Конвенції (див. пункт 47 рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії», заява № 70879/11).

Верховний Суд підкреслює, що у спірних правовідносинах на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини» (стаття 3 Конвенції ООН про права дитини).

Важливо, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування положень статі 8 Конвенції в поєднанні із статтею 164 СК, що врахував суд першої інстанції при вирішені спору відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

Так, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 756/6112/18).

Далі Верховний Суд підкреслював, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (Постанова Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).

Встановивши зазначені обставини справи та застосовуючи наведені вище правові норми та релевантні правові позиції, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Зокрема, судом вставлено, що відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, пов`язаних з вихованням та утриманням дітей. Не забезпечує належний рівень їхнього розвитку та виховання, не виконує своїх обов`язків щодо утримання дітей.

Судом не встановлено обставин, які б об`єктивно перешкоджали відповідачу виконувати свої батьківські обов`язки, позивачка категорично заперечує, що нею вчинялися перешкоди для виконанням відповідачем, як батьком дітей, своїх обов`язків. Отже, суд приходить до переконання, що поведінка відповідача є усвідомленою та виною і наслідком такої поведінки є свідоме нехтування ними виконанням своїх батьківських обов`язків.

Отже, існують підстави для позбавлення батьківських прав.

У відповідності до приписів статті 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені нею витрати зі сплати судового збору.

Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 164 СК України, статті 4, 10-13, 81, 263-265, 280 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради,служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 211 гривень 20 копійок, як компенсацію сплаченого судового збору за подання позову.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

У відповідності до приписів частини 6 статі 259 ЦПК України, складення повного тексту судового рішення відкладено в межах 10-денного строку, до 19 червня 2026 року.

Інформація про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП не відомо, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Треті особи: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, ЄДРПОУ 2215510, місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 41.

Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, ЄДРПОУ 36491723, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, пл. Соборна, 1.

Суддя Самуха В.О.