Ухвала суду № 137921121, 24.06.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/658/26

381/7253/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Фастів Київської області

Слідчій суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 розглянувши в режимі відео конференції у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42025112310000137 від 22.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, що накладений ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2026.

Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що 26.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.03.2026 в рамках кримінального провадження № 42025112310000137 від 22.10.2025 року був проведений обшук у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 , під час якого виявлено та вилучено майно, а саме: мобільний телефон марки iPhone 16Prо, готівкові кошти в національній валюті в сумі 2 250,00 гривень та готівкові кошти в іноземній валюті в сумі 10 000,00 доларів (купюрами по сто доларів), яке належить ОСОБА_5 .

В подальшому ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2026 (справа № 381/7253/25, провадження № 1-кс/381/296/26) задоволено клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.10.2025 за № 42025112310000137 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та накладено арешт із встановленням заборони на відчуження, користування та розпорядження на тимчасово вилучене під час проведення обшуку 26.03.2026 у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: мобільний телефон марки iPhone 16Prо, готівкові кошти в національній валюті в сумі 2 250,00 гривень та готівкові кошти в іноземній валюті в сумі 10 000,00 доларів (купюрами по сто доларів).

Адвокат ОСОБА_4 вважає, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба з огляду на наступне.

В матеріалах, доданих до клопотання про арешт майна, міститься постанова старшої слідчої СВ Фастівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 про визнання речовими доказами від 26.03.2026 року, якою визнано речовими доказами тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки iPhone 16Prо, готівкові кошти в національній валюті в сумі 2 250,00 гривень та готівкові кошти в іноземній валюті в сумі 10 000,00 доларів (купюрами по сто доларів), яка жодним чином не мотивована, та жодним чином не обґрунтовано підстави, на яких старша слідча прийшла до висновку, що вказане тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та може бути речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження.

Також, у матеріалах, доданих до клопотання про арешт майна, міститься протокол від 30.03.2026 огляду мобільного телефону марки iPhone 16Prо, який належить ОСОБА_5 та був вилучений 26.03.2026 в ході обшуку в його квартирі. Беручи до уваги вищезазначене, можна зробити висновок, що органом досудового розслідування з вказаним майном (мобільним телефоном) вже проводилися процесуальні/слідчі (розшукові) дії, які полягали в отриманні з вказаного пристрою інформації, яка в ньому містилася та яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При цьому, під час обшуку 26.03.2026 вилучені грошові кошти в сумі 10 000 доларів США та 2 250 гривень процесуально слідчим не оглядалися, а серії та номери жодної з купюр не були переписані та зафіксовані у протоколі обшуку. Грошові кошти за своєю правовою природою є родовими речами. Оскільки їхні індивідуальні реквізити не відображені в протоколі, не зрозуміло, які саме сліди може на собі зберегти вилучена готівка у знеособленому стані.

Також, адвокат зазначає, що з моменту обшуку та вилучення вказаного майна пройшло достатньо часу для проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, зокрема огляду, експертних досліджень, тощо, щодо встановлення яким чином вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, наявності або відсутності на вилученому майні дійсних слідів злочину, та/або здобуття вказаного майна внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення, а також встановлення кола осіб, причетних до вчинення інкримінованого злочину.

Відтак, накладений арешт на готівкові кошти та подальше безпідставне їх утримання в органі досудового розслідування позбавило законного власника цього майна права володіти, розпоряджатися та користуватися своїми коштами, які не мають жодного відношення до даного кримінального провадження. Так як ОСОБА_5 до цих пір перебуває у статусі третьої особи, йому не повідомлялося про підозру, він не викликався органом досудового розслідування для надання будь-яких пояснень чи свідчень у даному кримінальному провадженні та не має до нього жодного відношення.

Прокурор ОСОБА_3 , який входить до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, згідно постанови Фастівської окружної прокуратури від 14.05.2026, у судовому засіданні в режимі відео конференції заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту майна, зазначаючи, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а підстави для арешту не відпали.

Слідчий суддя, вислухавши позиції учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження №42025112310000137 від 22.10.2025, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Фастівського РУП ГУ НП України у Київській області розслідувалось кримінальне провадження №42025112310000137 від 22.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Так, ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2026 (справа № 381/7253/25, провадження № 1-кс/381/296/26) задоволено клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.10.2025 за № 42025112310000137 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та накладено арешт із встановленням заборони на відчуження, користування та розпорядження на тимчасово вилучене під час проведення обшуку 26.03.2026 у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: мобільний телефон марки iPhone 16Prо, готівкові кошти в національній валюті в сумі 2 250,00 гривень та готівкові кошти в іноземній валюті в сумі 10 000,00 доларів (купюрами по сто доларів).

Як убачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області метою накладення арешту на майно є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

В той же час, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

При цьому, слідчим суддею в ході судового розгляду не встановлено доказів того, що такий захід забезпечення як арешт грошових коштів, які належать ОСОБА_5 виправдовує подальше втручання держави у право на мирне володіння належним йому майном.

Так, слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт на вказані грошові кошти, власником яких є ОСОБА_5 накладено 01 квітня 2026 року, в той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, власник арештованого майна не набув жодного процесуального статусу, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та суттєво обмежує непорушне право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що в сукупності свідчить про те що, підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення, як арешт вищезгаданого майна відсутні.

Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення, кримінально процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати.

При цьому, уповноваженим прокурором Фастівської окружної прокуратури у кримінальному провадженні № 42025112310000137 від 22.10.2025 не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт грошових коштів, які, доречі, не знаходяться на депозитних банківських рахунках, оскільки докази про таке прокурором не надано, а фактично можуть перебувати безпосередньо у органу досудового розслідування.

Більш того, прокурором не надано жодних даних, що у період дії арешту майна взагалі проводилися чи проводяться будь-які слідчі та/або процесуальні дії щодо грошових коштів, які фактично перебувають у органу досудового розслідування, так і не встановлено в ході судового розгляду, що органом досудового розслідування вживаються заходи, спрямовані на встановлення походження вказаних грошових коштів.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що грошові кошти за своєю правовою природою є родовими речами, а оскільки їх індивідуальні реквізити не відображені в протоколі, постає питання, які саме сліди може на собі зберегти вилучена готівка без ідентифікуючих ознак (серії та номер купюр).

У той же час, стороною захисту надано документ, а саме копію квитанції про здійснення валютно-облікової операції від 23.03.2026 (за три дні до обшуку 26.03.2026) про купівлю валюти у сумі 8000 доларів США, яка фактично підтверджує факт законного походження арештованих грошових коштів, придбаних легально у пункті обміну валют (а.с.26).

Як вбачається з протоколу огляду мобільного телефону марки iPhone 16Prо від 30.03.2026, який належить ОСОБА_5 , що був вилучений 26.03.2026 в ході обшуку в його квартирі, органом досудового розслідування з вказаним майном (мобільним телефоном) проведено процесуальні/слідчі (розшукові) дії, які полягали в отриманні з вказаного пристрою інформації, яка в ньому містилася та яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (а.с.10-12).

З дати проведення обшуку та вилучення вказаного майна до моменту звернення до суду з даним клопотанням про скасування арешту, пройшло достатньо часу (майже три місяці) для проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, зокрема огляду, експертних досліджень, тощо, щодо встановлення яким чином вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, наявності або відсутності на вилученому майні дійсних слідів злочину, та/або здобуття вказаного майна внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення, а також встановлення кола осіб, причетних до вчинення інкримінованого злочину.

Таким чином, в ході судового розгляду слідчим суддею не встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, яке на праві власності належить ОСОБА_5 виправдовує завдання кримінального провадження чи відповідає загальним засадам та свідчить, що таке втручання органу досудового розслідування у володіння майном є тим необхідним фактором, який би міг з урахуванням інших доказів встановити причетність особи власника майна до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за ознаками вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42025112310000137.

Таким чином, враховуючи наведене, слідчий суддя, не вбачає підстав для подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, у зв`язку з чим, дійшов до переконання про необхідність задоволення клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 та скасування арешту грошових коштів та мобільного телефону марки iPhone 16Pro.

Керуючись ст. 2, 7, 98, 100, 131, 132,170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42025112310000137 від 22.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України задовольнити.

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні №42025112310000137 від 22.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України яке вилучено 26.03.2026 року у ході проведення обшуку у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_5 , а саме : мобільний телефон марки iPhone 16Pro, готівкові кошти у національній валюті у суму 2250 гривень, готівкові кошти у іноземній валюті у сумі 10 000 доларів США (купюрами по 100 доларів), накладений ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2026 (справа №381/7253/25, провадження №1-кс/381/325/26), зобов`язавши прокурора повернути вищезазначене майно власнику ОСОБА_5 .

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_8