Рішення № 137920683, 06.05.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/5262/24, cправа № 361/9526/24

06.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«06» травня 2026 року

Місто Бровари Броварського району Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань Бас Я.В.,

сторони справи:

позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ»,

відповідач - ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (далі ТДВ «СГ «ОБЕРІГ») звернулося до суду з даним позовом, в якому просить визнати недійсним з моменту його укладення поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР--221095723, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENS 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на свою користь сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

В обґрунтування вимог зазначається, що ОСОБА_1 звернулася до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» з питань укладення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно транспортного засобу марки «MERCEDES-BENS 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Положеннями частини другої статті 99 Закону України «Про страхування» страхувальник перед укладенням договору страхування зобов`язаний поінформувати страховика або страхового посередника про відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (визначення ймовірності та вірогідності настання страхового випадку і розміру можливих збитків), та/ або надати йому іншу інформацію, що має істотне значення для прийняття страховиком рішення про укладення договору страхування, у тому числі про наявність страхового інтересу, та/або про розмір страхової премії за договором страхування.

Відповідно до пункту 17.3 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Під час укладення полісу відповідач надала позивачу інформацію, що транспортний засіб марки «MERCEDES-BENS 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 не підлягає обов`язковому технічному контролю.

23 травня 2024 року між сторонами укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-221095723, за умовами якого забезпечено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENS 316», реєстраційний номер

НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 . Відповідно до умов полісу строк його дії встановлено з 00 годин 00 хвилин 24 травня 2024 року по 23 травня 2025 року включно. Крім того, в розділі «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» зазначено, що транспортний засіб не підлягає обов`язковому технічному контролю.

19 липня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу.

Після настання дорожньо-транспортної пригоди водій надав позивачу копію свідоцтва про реєстрацію забезпеченого транспортного засобу, відповідно до якого вказаний транспортний засіб є спеціалізований вантажний фургон ізотермічний. З метою розслідування страхового випадку, позивач керуючись пунктом 34.1 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України з запитом про проходження обов`язкового технічного контролю вищевказаним транспортним засобом.

Відповідно до листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ забезпечений транспортний засіб за конструкцією вантажний, вантажопідйомність 1,500 т та відповідно до частини сьомої статті 35 вищевказаного Закону підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю з періодичністю кожні два роки. Вищезазначений транспортний засіб обов`язкового технічного контролю не проходив та станом на 19 липня

2024 року не мав діючого протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Таким чином, за своїми технічними характеристиками забезпечений транспортний засіб відноситься до вантажних автомобілів, при цьому відповідач під час укладення полісу зазначила неправдиві відомості щодо відсутності у нього обов`язку з проходження технічного контролю.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

Статтею 37 Закону України «Про дорожній рух» передбачені підстави для заборони експлуатації транспортних засобів, зокрема, забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його. Відтак, обов`язок з проходження технічного контролю забезпеченим транспортним засобом прямо випливає з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповіді Головного сервісного центру МВС та Закону України «Про дорожній рух».

Таким чином, укладаючи поліс відповідач надала позивачу неправдиві відомості щодо забезпеченого транспортного засобу, а саме що він не підлягає обов`язковому технічному контролю, що сприяло укладанню спірного полісу. У разі надання відомостей позивачу про те, що забезпечений транспортний засіб підлягає технічному контролю і відносно нього немає дійсного протоколу на повний строк дії полісу, позивач би його не уклав.

Позивач вважає, що відповідач навмисно ввела його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, отже його слід визнати недійсним та підставі статті 230 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання у справі.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 березня 2025 року № 613/0/15-2025 суддю Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 звільнено з посади судді у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2025 року головуючим суддею у даній справі визначений суддя

Василишин В.О.

Ухвалою суду від 22 травня 2025 року дану справу прийнято до розгляду у спрощеному провадженні та призначено судове засідання.

У судове засідання позивач ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» представника не направив, у позовній заяві просив суд розглянути дану справу без участі його представника.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не повідомлені. Будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, відповідач правом подати відзив не скористалася.

Відповідно до частини першої статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2024 року між ТДВ «СГ «ОБЕРІГ»та ОСОБА_1 укладено поліс № ЕР-221095723 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого забезпечено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENS 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_2 , строком дії з 00 год. 00 хв. 24 травня 2024 року по 23 травня 2025 року.

Під час укладення Полісу відповідач ОСОБА_1 надав позивачу інформацію, що транспортний засіб марки «MERCEDES-BENS 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 є легковим автомобілем про що свідчить відмітка в полі «Тип ТЗ» - В3.

У розділі «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» відповідач зазначив, що вищевказане авто не підлягає обов`язковому технічному контролю.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 19 липня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобумарки «MERCEDES-BENS 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З метою розслідування страхового випадку 30 серпня 2024 року ТДВ «СГ «Оберіг» звернулося до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ із запитом про проходження ОТК забезпеченим транспортним засобом «MERCEDES-BENS 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ

№ 31/2446А3-25796-2024 від 04 вересня 2024 року, забезпечений транспортний засіб за конструкцією вантажний, вантажопідйомність 1,500 т та відповідно до частини сьомої статті 35 вищевказаного Закону підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю з періодичністю кожні два роки. Вищезазначений транспортний засіб обов`язкового технічного контролю не проходив та станом на 19 липня 2024 року не мав діючого протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У пункті 2 частини другої статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частинами першою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі №3-11гс14 та у постанові Верховного Суду від 11.01.2020 у справі №761/22687/17, від 04.06.2019 у справі №3911/1171/18.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Указане суд визначає на підставі встановлених під час судового розгляду обставин конкретної справи.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 03.08. 2022 у справі №363/4381/19 (провадження № 61-20719св21).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року №638/2304/17 вказано, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Крім того, відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і частини другої статті 18 Закону України «Про страхування» договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 (надалі Порядок), визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, у відповідності до статті 35 Закону України «Про дорожній рух».

При розгляді даної справи по суті встановлено, що відповідачем при укладенні договору страхування вказано, що належний їй транспортний засіб є легковим та має «тип» В3, про що зазначено у тексті оспорюваного договору. У листі Головного сервісного центру МВС

№ 31/2446А3-25796-2024 від 04 вересня 2024 року зазначено, що транспортний засіб марки «MERCEDES-BENS 316», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за конструкцією вантажний, вантажопідйомність 1,500 т та відповідно до частини сьомої статті 35 вищевказаного Закону підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю з періодичністю кожні два роки.

Таким чином, при укладенні договору відповідачем надано неправдиві відомості щодо типу транспортного засобу.

З метою дотримання вищевказаних положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком включено до умов оспорюваного договору страхування особливі умови цього договору, викладені в розділі «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ». У ТДВ «Страхова група «Оберіг» відсутній доступ до бази даних МВС України щодо проходження транспортними засобами ОТК, тому страховик при укладенні полісів керується виключно інформацією, наданою клієнтом.

За таких обставин встановлено, що відповідач ввів в оману іншу сторону поліса - страховика, свідомо надавши неправдиві відомості щодо типу транспортного засобу та обов`язковості проходження технічного контролю. З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що спірний договір не відповідає вимогам, зокрема, статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 263-265, 279, 282-285 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення Поліс # ЕР-221095723 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23 травня 2024 року (страховик - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ»; страхувальник - ОСОБА_1 ; забезпечений транспортний засіб - марка: MERCEDES-BENS, модель: 316, VIN код: НОМЕР_2 ).

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.

Сторони справи:

позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (зареєстроване місцезнаходження: 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок

№ 14; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 39433769);

відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин