Ухвала суду № 137920623, 15.06.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3656/26

Провадження № 2/361/1848/26

15.06.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі:

головуючого судді Савчака С.П.

секрета судового засідання Красник В.О.

розглянувши в м. Бровари Київської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумна країна», Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради про визнання трудових відносин припиненими -

ВСТАНОВИВ:

До Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумна країна», Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради звернувся ОСОБА_1 за яким просить: - визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Розумна країна» з 27.02.2026 р. за ст. 38 КЗПП; - визнати припиненими поноваження ОСОБА_1 як керівника (директора) ТОВ «Розумна країна» з 27.02.2026 р.; - зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради виключити з ЄДР відомості про ОСОБА_1 як керівника ТОВ «Розумна країна».

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на посаді директора ТОВ «Розумна країна» з 26 грудня 2016 року. З травня 2023 року товариство фактично припинило господарську діяльність. 13.02.2026 року ОСОБА_1 направив заяву про звільнення на адресу товариства та учасникам товариства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . В двотижневий строк учасники збори не провели, а тому ним видано наказ № 1-к про припинення трудових відносин. Неможливість звільнення директора через бездіяльність учасників є порушенням конституційних прав на вільний вибір праці. Вимога до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради є похідною та необхідною для забезпечення ефективного засобу правового захисту.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.04.2026 року прийнято позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження.

За відзивом на позовну заяву Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради просив відмовити у позовних вимогах до нього, оскільки не порушував прав позивача, позивач не обгрнутував у чому полягає порушення його прав з боку департаменту, правовідносини між ними не виникали та здійснення повноважень щодо державної реєстрації юридичних осіб забезпечують районні в місті Києві державні адміністрації.

В судовому засіданні 11.06.2026 року позивач підтримав позовні вимоги та зазначив, що він звертався до якогось реєстратора на Троєщині з консультацією щодо свого звільнення, після цього видав наказ про своє зільнення і більше не звертався з цим наказом про реєстрацію того, що він не є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумна країна».

Заслухавши позивача та дослідивши докази у справі суд встановив.

Відповідно до відповіді № 2869649 від 11.06.2026 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Розумна країна» є юридичною особою. Засновниками (учасниками) товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Керівником юридичної особи є ОСОБА_1 .

За заявою ОСОБА_1 адресованої засновникам та ТОВ «Розумна країна» від 13.02.2026 року він повідомляє про своє рішення звільнитися з посади директора за власним бажанням. Просить вважати трудові відносини припиненими через 14 календарних днів з дня отримання цієї заяви.

За статутом ТОВ «Розумна країна» учасниками товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (п. 1.1.). Управління товариством здійснюється: - Загальними зборами учасників; - директором виконавчий орган товариства. Вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства. До компетенції загальних зборів учасників належить призначення та звільнення директора (п. 11.1., 11.2., 11.4.).

Виконавчим органом товариства є директор товариства. Порядок призначення та звільнення директора товариства визначається статутом. Директор товариства самостійно вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком віднесених до компетенції загальних зборів учасників. Директор діє від імені товариства, представляє товариство у відносинах з усіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; має право першого підпису фінансових документів, здійснює прийом та звільнення працівників товариства, вчиняє будь-які правочини…,затверджує положення та інші внутрішні акти, що регулюють діяльність товариства…

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12 січня 2010 року в справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п`яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10 вересня 2019 року в справі № 921/36/18, від 30 січня 2019 року в справі № 145/1885/15-ц, від 04 лютого 2020 року в справі № 915/540/16, від 14 червня 2023 року в справі № 448/362/22, від 06 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20, де також виснувала, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 448/362/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі №366/3222/21 зазначено, що керівник - це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об`єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.

Отже, категорія «керівник» є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління. Під поняття «керівник підприємства», враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов`язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов`язки з управління або розпорядження державним майном).

Управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства. (частини перша, друга статті 97 ЦК України. Частинами першою-четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Отже, правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

Тобто у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема з указаних вище обставин, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Отже, вимоги позивача спрямовані на припинення повноважень директора, обраного загальними зборами учасників товариства.

Тому цей спір пов`язаний із управлінням товариством. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові відносини позивача з товариством, що не змінює корпоративного характеру такого спору.

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Отже вказаний спір за позовом ОСОБА_1 слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Згідно вимог п. 1 ч. 1, 2 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 194 (три тисячі сто дев`яносто чотири) грн. 88 коп. квитанціями ID: 0039-6230-1174-5945 від 29.03.2026 року, 5901-0337-5078-3977 від 21.04.2026 року.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

На підставі зазначеного слід з державного бюджету повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору.

Керуючись ст. 133, 255-261, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумна країна», Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його заявою до юрисдикції господарського суду.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету сплачений квитанціями ID: 0039-6230-1174-5945 від 29.03.2026 року, 5901-0337-5078-3977 від 21.04.2026 року судовий збір за подання позову у розмірі 3 194 (три тисячі сто дев`яносто чотири) грн. 88 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Повна ухвала складена та підписана 15.06.2026 року.

Суддя С.П. Савчак