Рішення № 137920495, 02.07.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/212/26

Провадження № 2/352/559/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Ходань Л.Л.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Тисменицької міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

29.01.2026 року позивач звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Тисменицької міської ради про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 26.11.2016 року вона перебувала у шлюбі із відповідачем, який було розірвано 20.05.2019 року. У вказаному шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась дитина ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із тим, що від дня народження дитини, відповідач не цікавився її зростанням та утриманням, позивачем до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області було подано позов до відповідача про стягнення коштів на утримання дитини. 12 січня 2018 року відповідач подав до цього ж суду зустрічний позов у даній справі у якому просив виключити відомості про нього як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актового запису про його народження від 04.04.2017 №5.

02 серпня 2018 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області на підставі проведеної судово-генетичної експертизи ДНК та інших матеріалів справи, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про виключення відомостей про нього як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з актового запису про його народження залишено без розгляду.

Відповідач залишив сім`ю та пішов з дому у лютому 2018 року, тобто ще до народження сина ОСОБА_6 . 3 лютого 2018 року, позивач та відповідач фактично припинили підтримувати будь-які подружні стосунки, проживали окремо, не вели спільне господарство, тобто сімейні відносини були остаточно розірвані, а шлюб носив формальний характер. Весь час, після фактичного, а згодом юридичного припинення шлюбних відносин між позивачем і відповідачем, тобто з березня 2017 року та по даний час, спільна дитина - син ОСОБА_6 постійно проживає зі позивачем. 06 серпня 2019 року, позивач вдруге одружилась із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Після державної реєстрації даного шлюбу прізвище дружини змінилося на « ОСОБА_8 ». У вказаному шлюбі народились спільні діти син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і дочка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . На даний час, позивач, її діти, у тому числі син ОСОБА_6 , чоловік ОСОБА_11 та мати - ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_7 , спільно проживають сім`єю за однією адресою. Відповідач, як біологічний батько сина ОСОБА_6 , бачив дитину тільки один раз у середині квітня 2017. Зростанням, вихованням, станом здоров`я, розвитком або потребами сина відповідач ніколи не цікавився. З січня 2025 року аліменти не сплачує.

Син ОСОБА_6 виховується та утримується виключно позивачем та її чоловіком. Потребами дитини біологічний батько не цікавиться та не бере жодної участі у вихованні та утриманні дитини. Син ОСОБА_6 ніколи не бачив свого батька, не отримував від нього жодної уваги через відсутність будь якого спілкування та комунікації, вважає своїм батьком вітчима ОСОБА_13 , з яким у них близькі родинні стосунки, який повністю виконує обов`язки батька для цієї дитини.Відповідач ніколи не приділяв сину ніякої уваги, не займався його вихованням, жодного разу не цікавився станом його здоров`я, життєвим потребам та морального та духовного розвитку, інтересами та захопленнями, потребами у зростанні, успішністю у навчанні, не контактує із класним керівником та керівництвом навчального закладу ліцею, сімейним лікарем дитини.

Тому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Позивач в судовому засіданні просила позбавити відповідача батьківських прав щодо їх спільної дитини ОСОБА_6 . Вказала, що на момент народження дитини відповідач з нею не проживав, дитиною не цікавився. Більше того оспорював своє батьківство щодо ОСОБА_6 . На даний час перебуває у другому шлюбі, від якого має 2 дітей та знаходиться у стані вагітності 3 спільною з ОСОБА_14 дитиною.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина ОСОБА_6 .

Відповідач в судове засідання не з`явився про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за його відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.

Судом неодноразово здійснювалось належне повідомлення відповідача про день та час слухання справи відповідно до вимог закону, проте поштове відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення поверталися до суду, як не вручені, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до висновку служби у справах дітей відповідача доцільно позбавити батьківських прав.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суді від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року постановлено викликати для допиту у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Ухвалою судді від 20.04.2026 року підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.04.2017 року, вбачається, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_17 (а.с.8).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Тисменицької територіальної громади від 14.09.2023 року (а.с.9).

Згідно рішення Тисменицького районного суду від 20.05.2019 року справа № 352/867/19, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_17 розірвано (а.с.11-13).

Згідно рішення Тисменицького районного суду від 02.08.2018 року справа № 352/2178/17, ухвалено позов ОСОБА_17 до ОСОБА_3 в частині стягнення аліментів на утримання дитини, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_8 , задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_3 про виключення відомостей про нього як батька дитини залишено без розгляду (а.с.14-16).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 02.08.2019 року ОСОБА_7 02.08.2019 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_17 , про що складено відповідний актовий запис №7. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 » (а.с.18). (а.с.7).

Згідно повної копії акту народження Республіки Польща НОМЕР_3 від 21.04.2022 року, ІНФОРМАЦІЯ_9 у ОСОБА_18 та ОСОБА_19 народилась донька ОСОБА_10 (а.с.20-21).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 народився ОСОБА_9 , батьками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с.22).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 від 03.11.2025 року Тисменицької міської ради за адресою АДРЕСА_1 , встановлено: склад сім`ї - ОСОБА_1 заявник, ОСОБА_7 - чоловік, син - ОСОБА_4 , ОСОБА_9 - син, ОСОБА_10 - дочка, ОСОБА_12 - мама. Висновок комісії: Згідно зі свідчень сусідів: ОСОБА_20 2000 р.н., (свідчення від 25.10.2025 р.), ОСОБА_21 - 1974 р.н., (свідчення від 25.10.2025 р.), ОСОБА_16 - 1995 р.н. (свідчения від 21.10.2025 р.) та ОСОБА_22 - 1982 р.н. (свідчення від 21.10.2025 р.). та ОСОБА_15 , 1982 р.н. (свідчення від 21.0510.2025 року) біологічний ОСОБА_3 від народження не брав участі у виховані сина ОСОБА_4 по теперішній (а.с.23-24).

Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Тисменицької територіальної громади від 22.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 , з 09.10.2013 - по т.ч.; ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_12 , з 10.05.1994 - по т.ч.; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 20.04.2017 - по т.ч.; ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 23.08.2019 - по т.ч.; ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 28.07.2022- по т.ч. (а.с.17).

Як зазначено у характеристиці Марковецького ліцею Тисменицької міської ради Івано-Франківської області відносно ОСОБА_4 , останній навчається у закладі з 16.05.2023 року. Має навчальні досягнення достатнього і середнього рівня. Працює на уроках з помірною активністю, іноді відволікається, потребує постійного контролю й допомоги з боку вчителя. Усні відповіді переважно правильні, але неповні. У письмових роботах допускає помилки, які може виправити після пояснення. Потребує додаткового часу для осмислення нового матеріалу. Ставлення до навчання здебільшого позитивне, проте не завжди виявляє достатню старанність і відповідальність. У колективі поводиться спокійно, дружить з однокласниками, бере участь у класних заходах за підтримки вчителя. Рекомендується більше уваги приділяти розвитку самостійності, уважності та навичок читання й письма. Мати, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує високий рівень навчання дитини. Батько, ОСОБА_3 , ( зі слів матері) із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. 3 класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся. З розповідей дитини про біологічного батька ніколи не чули. Ростислав називає, що його батько ОСОБА_11 (другий чоловік мами) ОСОБА_7 завжди цікавиться навчанням дитини, приводить і забирає його з школи (а.с.26).

Відповідно до характеристики, виданої лікарем-педіатром КНП "Тисменицька МЛ" Тисменицької лікарської амбулаторії загальної практики і сімейної медицини ОСОБА_23 , на прохання служби у справах дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебуває під наглядом у Тисменицькій лікарській амбулаторії ЗПСМ. Декларація про обрання лікаря підписана 12 лютого 2020 року. За цей період часу на профілактичні огляди, вакцинації та консультації дитину постійно приводить мама- ОСОБА_1 , а також вітчим- ОСОБА_7 . Біологічний батько ОСОБА_3 участі у вихованні догляді, лікуванні чи медичному супроводі дитини не бере до амбулаторії з питань здоров`я дитини не звертався. Ростислав знає як своїх батьків маму та вітчима (а.с.27).

Відповідно до висновку, що міститься в додатку до рішення від 31.03.2026 року №01/02-25 виконавчий комітет Тисменицької міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 - позбавити батьківських відносно малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 . Крім цього у висновку зазначено, що дана справа розглядалася на засіданнях комісій з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тисменицької міської ради 23.02.2026 та 30.03.2026. Було заслухано думку матері ОСОБА_1 , яка розказала, що її син ОСОБА_6 зовсім не знає про біологічного батька ОСОБА_3 , адже той покинув сім`ю ще до народження сина. Батько не забирав дружину і сина з пологового будинку, не був на хрестинах, жодного разу не був на днях народження, на Першому причасті, шкільних заходах тощо. Колишній чоловік і батько ОСОБА_6 зовсім не цікавиться дитиною, не спілкується з сином, не відвідує, не проявляє жодного інтересу до його життя. Хлопчик зовсім його не знає. 3 слів матері, в ОСОБА_3 є нова сім`я, точне місце знаходження чоловіка в даний час є невідомим, він давно виїхав за межі території України. Батькові ОСОБА_3 було належним чином надіслано лист-повідомлення (за місцем реєстрації) про час та місце проведення засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тисменицької міської ради, контактні телефони служби у справах дітей, але лист повернувся у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Також були спроби повідомити його через соціальні мережі (месенджер), але зв`язатися з чоловіком так і не вдалося (а.с.92-96).

Відповідно до розрахунку із сплати аліментів стягнення з ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6 станом на 01.01.2026, сума заборгованості становить 19 176,00 грн. Сума аліментів, яка підлягає стягненню, в місяць становить 1598,00 грн (а.с.25).

В матеріалах справи міститься Аналітичний звіт за результатами проєктивної методики «Малюнок сім`ї» КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» щодо ОСОБА_4 , у висновку якого вказано: за результатами методики «Малюнок сім`ї» у дитини простежується позитивне емоційне ставлення до актуального сімейного оточення. Значущою батьківською фігурою для хлопчика є вітчим, з яким сформовані позитивні емоційні взаємини та прив`язаність (а.с.129).

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні зазначила, що перебуває у дружніх стосунках з позивачем, знає маму та тата дитини, однак останній раз бачила відповідача 10 років тому. Після народження ОСОБА_6 намагалася неодноразово зв`язатися з ОСОБА_25 , щоб останній прийшов на хрестини, однак останній так і не прийшов. Відповідач не був на жодному дні народження дитини чи іншій важливій події. Свідок пропонувала відповідачу приводити дитину до себе, щоб надати можливість поспілкуватися із татом, однак згоди надано не було. Ростислав не знає свого біологічного тата та не пам`ятає його.

Свідок ОСОБА_15 вказала, що сусідкою позивача, відповідач дитину не відвідує, остання бачила його останній раз на весіллі. Дитину з матір`ю бачить кожного дня, коли вони прямують до школи. В її присутності жодного разу ОСОБА_6 не згадував за біологічного батька.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні вказала, що є матір`ю позивача, відповідач від народження не відвідував дитину та не допомагав йому, внаслідок чого ОСОБА_6 не знає свого біологічного батька. Вказала, що відповідач був відсутній при народженні дитини, хоча знав про народження ОСОБА_6 , не прибув і на хрещення. З пологового будинку батько дитину не забирав. Свідок забрала дитину разом із матір`ю самостійно. Мотиви таких дій їй не відомі, однак зазначила, що відповідач не хоче і не допомагає дитині.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні вказав, що є чоловіком позивача, познайомився з дружиною в 2018 році. Відповідача по справі бачив один раз. На той момент свідок був разом із ОСОБА_6 , однак ОСОБА_27 навіть з ним не спілкувався та не дивився на дитину. Зазначив, що в нього із позивачем двоє спільних дітей та чекають на третю дитину, оскільки ОСОБА_1 перебуває у стані вагітності.

Крім того, судом було з`ясовано думку дитини ОСОБА_6 , останній повідомив, що тата ОСОБА_28 та маму любить однаково. Про біологічного батька не згадував.

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовіднисини, що виникли між сторонами, регулюються Сімейним кодексом України.

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови вказаної постанови - позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.

Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд має встановити усі фактичні обставини для правильного вирішення справи і визначити, у чому саме полягає свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, чи є рішення суду таким, що ухвалене в інтересах дитини. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 465/3694/14-ц (провадження № 61-36265св18) Аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі № 713/63/17 (провадження № 61-27680св18).

З урахуванням принципу забезпечення «якнайкращих інтересів дитини» суд може застосувати до батька дитини крайній захід впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав у разі непідтримання ним стосунків з дитиною протягом тривалого часу, відсутність у батька інтересу до її життя, самоусунення від виконання своїх батьківських обов`язків. (Постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року, справа № 202/7712/18).

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

VІ. Висновки суду.

Вислухавши учасників справи, свідків, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, ОСОБА_3 протягом тривалого часу не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться нею, контакту не підтримує.

При цьому визначальною, на переконання суду, є та обставина, що дитина Ростислав не знає батька, його не пам`ятає, з ним не спілкується, будь-які контакти між ними відсутні. Ці обставини свідчать про те, що відповідач не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а свідомо не бажає їх виконувати.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не забрав дитину із пологового будинку та в подальшому не виявив до неї жодного батьківського піклування, а навпаки подав позов про виключення його як батька з актового запису про народження ОСОБА_6 . Оскільки судом було встановлено, що відповідно до висновку генетичної експертизи ОСОБА_3 є біологічним батьком, по відповідний позов задоволений не був.

З урахуванням вищевикладеного, за відсутності будь- якого зв`язку між відповідачем та дитиною чи прояву інтересу як зі сторони дитини так і зі сторони батька в даному випадку свідчить про те, що змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо.

Тому суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у його долі.

В той же час, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а лише вважає за доцільне, роз`яснити останньому положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача. Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

На підставі ст. 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст. 141, 153, 155, 157, 164 СК України, ст. 12, 14 Закону України "Про охорону дитинства", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Тисменицької міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп. судового збору.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ;

третя особа: Служба у справах дітей Тисменицької міської ради, вул. Галицька, 17, м. Тисмениця, Тисменицька ТГ, Івано-Франківська область, 77401, ЄДРПОУ: 04356165.

Рішення складене в повному обсязі 02.07.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.