Рішення № 137920304, 01.06.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1668/26

Провадження № 2/577/1151/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

у складі головуючого судді Ярмак О.М.,

за участі секретаря судового засідання Мукосєєва І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 300 грн 00 коп, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та прохає стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року в розмірі 17 300 грн 00 коп

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 18 січня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 33268471, відповідно до умов якого відповідачці був наданий кредит на суму 5 000 грн 00 коп. Вказаний договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 .

За умовами вищевказаного договору відповідачка брала на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Однак свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку з чим за нею утворилася заборгованість за вказаним договором на загальну суму 17 300 грн. 00 коп, яка включає в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5 000 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 12 300 грн. 00 коп.

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» був укладений договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» передало ТОВ «Фінансова компанія «Позика» за плату право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі й право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року на загальну суму 17 300 грн 00 коп.

У добровільному порядку заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року ОСОБА_1 погашена не була, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося з позовом до суду.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2026 року позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Позика» була прийнята до розгляду судом, відкрите провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проведений за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 35).

Представник позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Позика» у судове засідання не з`явилося. У позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Позика» зазначило, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення (а.с. 6).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку (а.с. 38), про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 наданий не був.

Оскільки дотримані всі, передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України вимоги, суд, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши надані докази, приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В судовому засіданні встановлено, що 18 січня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 33268471 (а.с. 15-21).

Пунктами 1.7, 1.8, 13.1-13.3 вищевказаного договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту одержання товариством відповіді про прийняття (акцепту) пропозиції в порядку (що є невід`ємною частиною договору). Відповідь клієнта про прийняття (акцепт) пропозиції надається шляхом надсилання електронного повідомлення товариству, підписаного у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому одноразовий ідентифікатор передається товариством як суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір. Клієнту (іншій стороні електронного правочину) к текстовому повідомленні засобом рухомого (мобільного) зв`язку на зазначений (на момент направлення пропозиції) клієнтом у своєму особистому кабінеті (у системі) номер мобільного телефону (телефонний номер мобільного (рухомого) зв`язку) та додається (приєднується) до електронного повідомлення від клієнта як особи, яка прийняла пропозицію.

Цей договір є електронним договором у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу. Цей договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає Закон України «Про електронну комерцію». Оскільки цей договір укладено (підписано) із дотриманням порядку, передбаченого Законом України «Про електронну комерцію», цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (а.с. 19).

Договір про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 721652 (а.с.21).

За умовами договору про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року ОСОБА_1 був наданий кредит на суму 5 000 грн 00 коп з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору. За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. Пільговий період 30 календарних днів з 18 січня 2022 року до 17 лютого 2022 року застосовується пільгова процентна ставка (знижена) 2,2 %. Стандартний період 60 календарних днів з 18 лютого 2022 року до 18 квітня 2022 року застосовується стандартна процентна ставка 3%. Стандартна процентна ставка, визначена у п.3.2.2. п. 3.2. цього договору застосовується у стандартний період, який настає з наступного дня після закінчення строку пільгового періоду. В такому випадку встановлюється стандартна процентна ставка в розмірі 3 % за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня стандартного періоду (п.п. 2.10., 3.1., 3.2. договору).

Пунктом 3.4. вищевказаного договору передбачено, що мета кредитування задоволення власних потреб клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю.

Згідно п. 4.1. договору про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року, що видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» виконало (а.с. 27зв).

Пунктом 4.2. договору про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року визначено, що клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 18 квітня 2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Однак взяті на себе за договором про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року зобов`язання ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку з чим за нею станом на 18 квітня 2022 року утворилася заборгованість на загальну суму 17 300 грн. 00 коп, яка включає в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5 000 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 12 300 грн. 00 коп. (а.с. 30-31).

Положеннями ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» був укладений договір факторингу № 01092025/1 (а.с. 22-24).

Пунктом 2.1. вищевказаного договору факторингу передбачено, що Клієнт (ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс») зобов`язується відступити Фактору (ТОВ «Фінансова компанія «Позика») права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.3 розмір оплати послуг Фактора за надання фінансування Клієнту за цим договором становить 100 гривень, 00 коп. (в т.ч. ПДВ), що сплачуються Клієнтом протягом трьох банківських днів з дати цього договору на банківський рахунок Фактора, зазначений в пункті 12 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в додатку № 1 до цього договору.

Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками. (п. 8.1 договору факторингу).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 01092025/1 від 01 вересня 2025 року до ТОВ «Фінансова компанія «Позика» перейшло право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року на загальну суму 17 300 грн. 00 коп, яка включає в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5 000 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 12 300 грн. 00 коп (а.с. 10зв).

Станом на 01 вересня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року становила 17 300 грн. 00 коп, яка включає в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 5 000 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 12 300 грн. 00 коп.

Відповідно до положень ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23 вересня 2015 року по справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Положенням ч. 2 ст. 516 ЦК України встановлено, що у разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, виконання ним свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положень ст. 1083 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Слід зазначити, що повідомлення про зміну кредитора у зобов`язанні жодним чином не змінює умов раніше укладених договорів позики (кредитних договорів), а носить лише інформативний характер.

Крім того, законодавством України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги.

Положенням ч. 2 ст. 516 ЦК України встановлено, що у разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, виконання ним свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

ОСОБА_1 не здійснювала погашення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту ні ТОВ «Фінансова компакнія «Ірбіс», ні ТОВ «Фінансова компанія «Позика».

Враховуючи вищевикладене з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Позика» слід стягнути заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року в розмірі 17 300 грн. 00 коп

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.

Що стосується стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то у ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2021 року у справі № 922/449/21 та від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

ТОВ «Фінансова компанія «Позика» прохає стягнути з відповідачки ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн 00 коп.

На підтвердження витрат, понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги суду надані: договір про надання адвокатом Лівак І.М. правової допомоги № 39493634/01 від 02 січня 2026 року (а.с. 12-14); додаткова угода № 33268471 від 16 лютого 2026 року (а.с. 27); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане на ім`я Лівак І.М. серії ВЛ № 841 (а.с. 31зв-32).

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейський суд з прав людини 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд вважає, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 грн 00 коп є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правничої допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

При цьому суд також враховує, що справа розглядалася у порядку спрощеного провадження, а адвокат не приймав участі в судових засіданнях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп. Саме така сума, на думку суду, відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 509,512, 514, 516, 526, 527, 530, 611, 626, 628, 638,1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078, 1083 ЦК України, ст. ст. 12, 77-81, 141, 259, 263-265, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 33268471 від 18 січня 2022 року в розмірі 17 300 грн. 00 коп (сімнадцять тисяч триста грн 00 коп), понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп), та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп (три тисячі грн 00 коп), всього 22 962 грн 40 коп (двадцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят дві грн 40 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо повне заочне рішення суду не було вручене відповідачці у день його проголошення, відповідачка має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», юридична адреса: 07406, м. Бровари Київської області, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634.

відповідачка: ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Ярмак О. М.