Вирок № 137918918, 03.07.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1799/22

Провадження № 1-кп/345/53/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого - ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022091170000212 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижній Струтинь, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , із вищою освітою, директора ТзОВ «Складське господарство», одруженого, інваліда ІІ групи, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 вчинив умисні дії, які виразились в тому, що він будучи службовою особою юридичної особи приватного права, умисно перешкоджав виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, що заподіяло істотної шкоди інтересам юридичної особи.

Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.

18.07.2014 у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» (ЄДРПОУ 39309362). Рішенням протоколу загальних учасників вказаного товариства від 21.08.2018 № 3 затверджено у новій редакції статут ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» (далі - статут).

16 липня 2014 року на підставі протоколу № 1 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» від 16.07.2014, ОСОБА_6 призначено на посаду директора Товариства.

Розділом 2 вказаного Статуту «Органи Управління» п. 2.1. передбачено, що найвищим органом Товариства є загальні збори учасників. Згідно п. 2.2. вказаного статуту одноособовим Виконавчим органом у товаристві є директор.

Пунктами 2.2.1, 2.2.5, розділу 2.2. «Виконавчий орган» встановлено, що виконавчим органом Товариства є директор, до компетенції якого належить вирішення всіх поточних питань діяльності Товариства, але окрім тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів учасників, а також діє без довіреності від імені Товариства, у тому числі представляє його інтереси у державних (місцевих) органах влади, на підприємствах, установах або організаціях всіх форм власності, у судових, арбітражних та третейських судах всіх ланок як на території України, так і за кордоном, вчиняє будь-які правочини (укладає договори, угоди та транзакції) незалежно від суми їх вартості, здійснює інші повноваження передбачені цим Статутом та чинним законодавством України.

Таким чином, ОСОБА_6 обіймаючи посаду директора ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, є згідно з ч. 3 ст. 18 КК України службовою особою.

06.09.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер» (ЄДРПОУ 33704000), звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою «Про стягнення завданих збитків» з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» (ЄДРПОУ 39309362).

В ході розгляду справи № 909/770/18 27 листопада 2018 року Господарським судом Івано-Франківської області винесено ухвалу суду, згідно якої в порядку забезпечення цивільного позову, накладено арешт в межах ціни позову 489 800 грн. на грошові кошти ТОВ «Логістік Сервіс Калуш», що знаходяться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем при виконанні ухвали суду про забезпечення позову. Строк пред`явлення ухвали до виконання з 29.11.2018 по 29.11.2021.

Таким чином вищезазначена ухвала Господарського суду у справі № 909/770/18 набрала законної сили 27.11.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином вищезазначене судове рішення господарського суду від 27.11.2018 у справі № 909/770/18 підлягає негайному виконанню з дня його постановлення, тобто з 27.11.2018.

У відповідності до ч. 2 ст. 13 до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

ОСОБА_6 , будучи службовою особою, з 16.07.2014 до 07.12.2018 обіймаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш», (ЄДРПОУ 39309362), з правом здійснювати виробничу діяльність та представляти підприємство у всіх підприємствах, установах та організаціях з правом першого підпису, виконуючи роботу, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, являючись службовою особою юридичної особи приватного права, з метою перешкоджання виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 129, 129-1 Конституції України, згідно з якими судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, достовірно знаючи, що рішенням Господарського суду накладено арешт в межах ціни позову 489 800 грн. на грошові кошти ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», що знаходяться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, маючи на меті перешкодити подальшому виконанню рішення суду, яке набрало законної сили 27.11.2018, здійснив з 27.11.2018 по 07.12.2018 електронні перекази грошових коштів, які знаходилися на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» № 26006461908, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на суму 483 177,22 грн., 1 548 669,57 грн. та 9 129,73 грн. відповідно, що в подальшому призвело до неможливості виконання рішення Господарського суду про забезпечення позову.

Загальна сума завданих збитків становить 489 800 грн., яка не відшкодована.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив суду, що він працював директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш». При цьому повністю підприємством він не займався, тільки складським господарством і в його розпорядженні були комірники, погрузкою займався ОСОБА_7 і з ТзОВ «Карпат-Полімер» домовлявся також він. Договір із ТзОВ «Карпат-Полімер» про експлуатацію навантажувачів підписував він, як директор. Згодом планували розірвати вищевказаний договір, підписали акт прийому-передачі та розпочали повернення навантажувачів. Також вказав, що він особисто не проводив фінансові операції товариства, а займався забезпеченням матеріальних цінностей, виплатою заробітної плати та податкових платежів, його електронний ключ був в бухгалтера. Він мав бажання розділити товариство, щоб відвантаженням займався ОСОБА_7 і здійснював діяльність самостійно, однак керівництво таке рішення не погодило. Він чув що ТзОВ «Карпат-Полімер» звернулося до суду про відшкодування шкоди, однак ОСОБА_7 сказав, що вони нічого відшкодовувати не будуть. Розглядом судової справи він не цікавився, до суду ходив ОСОБА_8 . Йому не було відомо про наявність ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018, а тому жодних вказівок ОСОБА_8 готувати апеляційну скаргу на неї він не надавав. Також зазначив, що не підписував апеляційну скаргу, а інші судові документи на даний момент вже не пам`ятає чи підписував. При цьому зазначив, що печатка підприємства була в нього в столі, нею міг користувався також ОСОБА_8 .

Представник потерпілого ТзОВ «Карпат-Полімер» ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ТзОВ «Карпат - Полімер» здавало в оренду навантажувачі з 2017 ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», директором якого був обвинувачений, також на той час був власником даного підприємства і співвласник ОСОБА_7 . Згодом він з`ясував, що частина майна знищена фактично і не підлягає відновленню. Після проведення перемовин, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відмовлялися визнавати, що майно знищено. А тому він звернувся до Господарського суду, щоб за знищене майно компенсувати заставну вартість. Після початку судового розгляду дізнався про те, що директором ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» було подано лист на адресу «Карпатнафтохім», щоб припинити достроково за один місцяць до закічення договору про надання послуг Карпатнафтохіму і перезаключити договори з новоствореною компанією. Зібравши ці докази він звернувся із клопотанням в обох господарських справах, тому, що було дві господарсткі справи, одна по знищенню майна, а друга по несплаті оренди, а саме з клопотанням про забезпечення позову, оскільки підприємство хотіло уникнути стягнення завданих збитків. Ухвалу про забезпечення позову проголошено 27.11.2018. Повну ухвалу можна було переглянути в єдиному реєстрі судових рішень 29.11.2018. Також зазначив, що на проголошенні ухвали про забезпечення позову 27.11.2018 у судовому засіданні був присутній він та його адвокат, а також юрист ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» ОСОБА_8 . Апеляційну скаргу на ухвалу про забезпечення позову було подано ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», яка в подальшому розглядалася у режимі відео - конференції. Директор ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» розпорядився коштами, які на той час були на рахунках, чим порушив закон і перешкодив виконанню ухвали про забезпечення позову, оскільки безпосередньо після судового засідання 27.11.2018 йому було повідомлено про накладення арешту. Після чого ОСОБА_6 скористався можливістю користуватися коштами, що розміщені на рахунках ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» в тому числі надавати розпорядження за довіреністю та безпосередній доступ до електронного цифрового підпису, внаслідок чого розпорядився коштами, а тому ухвала суду не була виконана, на момент розгляду справи суму збитків не відшкодовано.

Не зважаючи на невизнання вини ОСОБА_6 , винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, підтверджується показами свідків, письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду справи, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що працював у ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» на підставі трудового договору. У 2018 він брав участь у судовому розгляді господарським судом господарського спору із ТзОВ «Карпат-Полімер» в якості представника ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» про стягнення збитків. Він брав участь у декількох засіданнях. 27.11.2018 року він був присутній у судовому засіданні, коли була винесена ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки підприємства. Йому було відомо про те, що ухвала вступає в дію з моменту проголошення. Копію ухвали для підготовки апеляційної скарги він не отримував та керівнику не давав. Після повернення з судового засідання він повідомив про це директора ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та запропонував написати апеляційну скаргу, вони погодились. При цьому зазначив, що готував апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду про забезпечення доказів із наявних у нього матеріалів та інформації яку запам`ятав. Зазначив, що Директор ОСОБА_6 , підписав апеляційну скаргу, скріпив печаткою Товариства та повернув йому, надавши гроші для сплати судового збору. В подальшому участі в розгляді апеляційної скарги він не приймав. Вказав, що печатка ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» завжди знаходилася у директора ОСОБА_6 . Печаткою підприємства він особисто не користувався, тільки керівник.

Свідок ОСОБА_9 , старший державний виконавець в судовому засіданні пояснила, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 про накладення арешту на рахунки ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш» надходила на виконання, і підлягала негайному виконанню. Після чого було відкрито виконавче провадження, так як ухвали про забезпечення позову підлягають негайному виконанню. Якщо у відповідній ухвалі вказані рахунки на які потрібно накласти арешт, то арешт накладається на відповідні рахунки, а як ні, то на всі рахунки потрібно накласти арешт, після чого виконавець звертається з запитом до податкової інспекції, яка надає відповідь, тоді накладається арешт на рахунки які надані податковими органами. В даному випадку запит було зроблено в електронному вигляді. Накладення арешту здійснюється не пізніше наступного дня з моменту виявлення рахунків, після отримання відповіді, виноситься постанова про арешт коштів боржника, яка скеровується в банківські установи. Не пригадує, чи після виявлення рахунків на них були кошти. Згідно даної ухвали передбачалося тільки накласти арешт на рахунки, а не звернути стягнення. Оскільки арешт було накладено згідно ухвали, то провадження було закрито, як виконано фактично. Зазначила, що не пригадує коли надійшла дана ухвала на виконання. Провадження відкривається в день поступлення, або не пізніше наступного дня. При відкритті виконавчого провадження відразу робиться запит про виявлення рахунків. Постанова про закінчення виконавчого провадження не оскаржувалася ні стягувачем, ні боржником. Під час виконання даної ухвали з банку АТ «Райффайзен Банк» прийшло повідомлення про відмову в накладенні арешту на рахунок але банк не вказав з якої причини відмовляє, після перевірки і внесення повної назви юридичної адреси, банк знову відмовив про накладення арешту на рахунки, оскільки існували розбіжності у назві юридичної особи «Логістік» і «Логістик», після уточнення назви установи прийшло з банку підтвердження про накладення арешту на рахунок. Дану ухвалу суду виконано, перешкоджань зі сторони боржника не було.

Свідок ОСОБА_10 , пояснила суду, що наприкінці 2018 року працювала на посаді завідувача складу ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш». ЇЇ кабінет знаходився напроти кабінету директора ОСОБА_6 . Вхід на територію складського приміщення був обмежений. ОСОБА_8 працював на посаді юриста підприємства та не мав свого кабінету у них у приміщенні. Коли йому було потрібно, то він користувався кабінетом директора. Печатка підприємства знаходилася у кабінеті директора, в шухляді та закривалася на ключ. Ключі від кабінету директора були тільки в директора та у неї, вона мала доступ до печатки підприємства, однак не використовувала її. Вона бачила, що ОСОБА_8 неодноразово користувався печаткою. Наприкінці 2018 року підприємство розділили та звільнялися працівники. Про накладення арешту на кошти підприємства їй невідомо, жодних поштових відправлень для підприємства вона не отримувала.

Свідок ОСОБА_11 , повідомив, що працював головним бухгалтером ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», його кабінет знаходився в адміністративному корпусі ТОВ «Карпатнафтохім». Наприкінці 2018 року підприємство користувалося послугами АТ «Райффайзен Банк Аваль», зокрема системою «Клієнт-Банк» по електронних платежах із накладенням електронного цифрового підпису. Підписантами був він та директор ОСОБА_6 , який давав на оплату документи тільки щодо складського господарства. Наприкінці 2018 року юрист ОСОБА_8 повідомив йому, що необхідно провести розрахунок з працівниками, так як товариство продане. В разі необхідності проведення оплати на підставі рахунків він, як головний бухгалтер, формував платіжне доручення, яке в подальшому підписувалося його та директора електронними підписами. Він користувався електронним цифровим підписом керівника. Особиста участь керівника при підписанні не була потрібна. ОСОБА_6 не вносив дані в системи «Клієнт-Банк» та «Афіна». Всі розрахунки, які здійснювалися на підприємстві наприкінці листопада на початку грудня 2018 року, проводилися в порядку здійснення господарської діяльності.

Крім того, вина обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні також доведена письмовими доказами, які були предметом дослідження в судовому засіданні.

З витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090170001455 від 14.12.2018 вбачається, що дане кримінальне провадження за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 382, ч. 3 ст. 382 КК України закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Згідно заяви від 25.02.2020 директор ТзОВ «Карпат-Полімер» ОСОБА_4 звернувся до Калуського РВП ГУНП із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій просив внести відомості в ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш» за ч.3 ст.382 КК України та притягнути їх до відповідальності у зв`язку з тим, що знаючи про наявність ухвали суду про накладення арешту на грошові кошти, незаконно розпорядились ними, що свідчить про умисне невиконання посадовими особами товариства судового рішення, ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 р. у справі № 909/770/18. Дана заява зареєстрована в ЖЄО Калуського відділу поліції 26.02.2020 р. за №1828.

Згідно ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 02.09.2020 Калуським РВП ГУНП в Івано-Франківській області 22.09.2020 до ЄРДР за № 12020090170000820 були внесені відомості за фактом невиконання рішення суду посадовими особами ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» із попередньою правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 382 КК України.

Постановою прокурора Калуської місцевої прокуратури ОСОБА_12 від 16.11.2020 було об`єднано кримінальні провадження №12018090170001455 (за ч.1 ст.382, ч.4 ст.190 КК України) та №12020090170000820 (за ч.3 ст.382 КК України) в одне кримінальне провадження під номером №12018090170001455.

Постановою прокурора Калуської окружної прокуратури ОСОБА_12 від 24.06.2022 з матеріалів досудового розслідування № 12018090170001455 від 14.12.2018 виділено матеріали щодо обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України за підозрою ОСОБА_6 , а також долучено до виділеного кримінального провадження № 12022091170000212 від 22.09.2020 документи згідно опису, які містилися в матеріалах кримінального провадження № 12018090170001455.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 13.10.2005 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпат-Полімер», код ЄДРПОУ 33704000.

18.07.2014 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» (код ЄДРПОУ 39309362).

Рішенням протоколу загальних учасників вказаного товариства від 21.08.2018 № 3 затверджено у новій редакції статут ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» (далі - статут).

16 липня 2014 року на підставі протоколу № 1 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік Сервіс Калуш» від 16.07.2014, ОСОБА_6 призначено на посаду директора Товариства.

На підставі наказу № 1 від 18.07.2014 «Про особовий склад» ОСОБА_6 приступив до виконання обов`язків директора підприємства.

З відповіді Міністерства юстиції на безкоштовний запит щодо юридичної особи вбачається, що засновниками вказаного підприємства є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , органами управління є загальні збори та директор, керівником (директором) зазначений ОСОБА_6 .

В ході дослідження в судовому засіданні реєстраційної справи ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» підтверджено статус ОСОБА_6 як службової особи юридичної особи приватного права директора товариства в період з 16.07.2014 р. по 07.12.2018 р

Також судом встановлено, що 17.05.2017 між ТзОВ «Карпат-Полімер» (Орендодавець) та ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» (Орендар) уклали договір оренди автонавантажувачів № 1705/1, за умовами якого орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування визначені в п. 1.1. Договору автонавантажувачі.

В подальшому в процесі виконання господарських зобов`язань за даним договором сторони уклали Додаткові угоди № 1 від 29.12.2017 та № 2 від 31.01.2018, якими змінювали строк передачі об`єкта оренди в оренду до 28.02.2018. Також 02.03.2018 сторони уклали Додаткову угоду № 3 про внесення змін до Договору оренди автонавантажувачів № 1705/01 від 17.05.2017, яким продовжили термін дії оренди до 31.12.2018.

В зв`язку з невиконанням ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» договірних зобов`язань ТзОВ «Карпат-Полімер» 06.09.2018 звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення збитків у розмірі 489 800,00 гривень, що завдані у зв`язку з пошкодженням акумуляторних тягових батарей до електричних навантажувачів, та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2018 було відкрито провадження в даній справі.

В процесі розгляду справи № 909/770/18 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 частково задоволено заяву ТзОВ «Карпат-Полімер» про забезпечення позову. Накладено арешт в межах ціни позову 488 800,00 гривень на грошові кошти ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш», що знаходяться на його банківських рахунках та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем. Також було застосоване зустрічне забезпечення та встановлено строк надання зустрічного забезпечення до 07.12.2018. Крім того, ухвалено оригінал ухвали, скріплений печаткою, надіслати заявнику. Строк пред`явлення ухвали до виконання з 29.11.2018 по 29.11.2021. Ухвалу підписано 28.11.2018.

Постановляючи дану ухвалу, суд зазначив у мотивувальній частині, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову, передбачений ст. 137 ГПК України, не зупиняє діяльність відповідача та є співрозмірним заявленим вимогам.

Дана ухвала була постановлена в судовому засіданні за участю представників позивача ТзОВ «Карпат-Полімер» ОСОБА_13 і ОСОБА_4 , та представника відповідача ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» ОСОБА_8 .

Порядок вручення судового рішення визначено ст.242 ГПК України, згідно положень якої в редакції на час постановлення ухвали Господарського суду Івано-Франківської областівід 27.11.2018 у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Підтвердження вручення/направлення ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 ОСОБА_6 чи представнику ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» ОСОБА_8 матеріали справи не містять. Зокрема, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 вказав, що йому не було відомо про постановлення такої ухали. Однак, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав викривальні показання та вказав, що він брав участь в згаданому судовому засіданні господарського суду як юрист - представник ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» про те, що він довів до відома ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про накладений ухвалою суду арешт на їх банківські рахунки, з відома обвинуваченого він оформив апеляційну скаргу, з директором було погоджено оплату судового збору. Йому було відомо про те, що ухвала вступає в дію з моменту проголошення. Печатка ТзОВ була лише в директора.

Суд приходить до переконання, що про постановлення ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 ОСОБА_6 доповів його юрист ОСОБА_8 і він, як директор ТзОВ, мав безперешкодну можливість ознайомитися з вказаною ухвалою господарського суду в єдиному реєстрі судових рішень чи зобов`язати свого юриста надати йому її копію.

Вищезазначена ухвала набрала законної сили з моменту її постановлення, тобто з 27.11.2018 та підлягала негайному виконанню зокрема і підприємством-боржником ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш».

Зокрема ч. 1 ст. 118 ГПК України та ч. 2 ст. 13 до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ч. 2 ст. 144 ГПК визначає, що примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до п. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, положеннями ч. 1 ст. 144 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду такої категорії підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Навіть її оскарження відповідно до п. 8 ст. 140 ГПК України не зупиняє її виконання. Тому використання вказаних рахунків після постановлення зазначеної ухвали є неправомірним.

Крім того, із змісту вказаних процесуальних норм ГПК України слідує, що вказана ухвала господарського суду про арешт банківських рахунків до моменту заведення виконавчого провадження негайно вступила в законну силу і містить пряму й невідкладну заборону в використанні коштів відповідачем на цих рахунках в розмірі цивільного позову позивача, що було порушено.

Суд не бере до уваги наявні в матеріалах справи висновки експертів, як такі, що не підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме:

- висновок експерта від 06.10.2021 №СЕ-19/109-21/9841-ПЧ з якого вбачається, що підпис в графі Директор ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш» у апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду від 27.11.2018 про вжиття заходів забезпечення позову виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою;

- висновок експерта від 27.10.2025 №1048/25-28 вбачається, що підписв графі «Директор ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш» у апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду від 27.11.2018 про вжиття заходів забезпечення позову виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Підпис в графі «Директор ТзОВ «Логістик Сервіс Калуш» у апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду від 27.11.2018 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_8 , або іншою особою, не виявилося можливим.

Однак, згідно висновку експерта від 07.10.2021 №СЕ-19/109-21/9851-ДД відбиток круглої печатки «Україна Івано-Франківська область, місто Калуш Товариство з обмеженою відповідальністю 39309362 ЛОГІСТИК СЕРВІС КАЛУШ у апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду від 27.11.2018 про вжиття заходів забезпечення позову нанесений за допомогою рельєфного кліше та нанесений печаткою ТОВ Логістик Сервіс Калуш, відбитки якої надані в якості зразків для порівняння.

Беручи до уваги те, що на поданій апеляційній скарзі ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» на оскарження вказаної ухвали суду, проставлено дійсну печатку цього підприємства, суд враховує показання свідка ОСОБА_10 про те, що вказана печатка знаходилася в сейфі у кабінеті директора ОСОБА_6 . Ключі від кабінету директора були тільки в нього та у неї, вона мала доступ до печатки підприємства, однак не використовувала її.

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , головний бухгалтер ТОВ «Логістік Сервіс Калуш», вказав, що всі платіжні доручення (в тому числі на оплату судового збору по згаданій апеляційній скарзі) підписувалися ним та директором електронними підписами.

30.11.2018 ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 апеляційну скаргу ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 без змін.

Судом також встановлено, що 21.02.2019 після закінчення розгляду апеляційної скарги Господарський суд Івано-Франківської області із супровідним листом від 20.02.2019 № 909/70/18/3008/19 направив до Калуського міькрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області оригінал ухвали суду від 27.11.2018 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» в межах ціни позову.

Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Згідно виконавчого провадження №58091084 встановлено, що для виконання в Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла копія ухвали Івано-Франківського Господарського суду від 27.11.2018 про забезпечення позову, яка 15.01.2019 подана стягувачем в особі директора ТзОВ «Карпат Полімер» ОСОБА_4 (підпис якого і наказ про повноваження завірені печаткою товариства). 15.01.2019 (в день подання Ухвали) у зв`язку із неподанням стягувачем авансового внеску, виконавчий документ повернутий без виконання, відповідно до п.8 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження». Про що державним виконавцем 15.01.2019 винесено рішення, яке не оскаржене і не скасоване.

Також в судовому засіданні було досліджено виконавче провадження №58473958, з якого встановлено, що на виконанні Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебував оригінал ухвали Івано-Франківського господарського суду від 27.11.2018 про забезпечення позову, яка 20.02.2019 за №909/770/18/3008/19 направлена Господарським судом для виконання, та одержана ДВС 25.02.2019, про що міститься відмітка з реєстраційним номером №1909. 26.02.2019 державним виконавцем відкрите виконавче провадження, вчинено виконавчі дії по встановленню банківських та інших рахунків, 01.03.2019 винесено постанову про арешт коштів ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» які виявлені на рахунках № НОМЕР_3 , № НОМЕР_1 № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»; № НОМЕР_5 № НОМЕР_6 в Івано-Франківській філії АТ КБ «ПРИВАТБАНК; № НОМЕР_7 в АБ «УКРГАЗБАНК»; № НОМЕР_8 Казначейство України. АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» 14.03.2019 постанову про арешт коштів повернуто без виконання, у зв`язку із неправильним зазначенням найменування боржника, яка в ДВС отримана 28.03.2019 за вх.№2794. В подальшому 01.04.2019 державним виконавцем повторно винесено постанову про арешт коштів товариства, яка 08.04.2019 знову повернута без виконання з тих же підстав, що й попередня (дата надходження в ДВС невідома). 07.05.2019 після винесення постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних винесено остаточну постанову про накладення арешту коштів боржника.

П. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

14.06.2019 державним виконавцем ОСОБА_9 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 58473958 при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Івано-Франківської області № 909/770/18 від 27.11.2018 на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що арешт накладено на кошти в межах суми, вказаної у виконавчому листі, про що було повідомлено сторони виконавчого провадження та суд, який видав даний виконавчий документ.

Постанова державного виконавця від 14.06.2019 про закінчення виконавчого провадження сторонами не оскаржувалася.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.2019 позов ТзОВ «Карпат-Полімер» до ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» про стягнення збитків було задоволено повністю з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення збитків, завданих у зв`язку з пошкодженням акумуляторних тяглових батарей до електричних навантажувачів, та стягнуто з відповідача на корись позивача 376 800,01 гривень збитків та 5652,00 гривень судового збору.

З дослідженої реєстраційної справи ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» доведено статус службової особи ОСОБА_6 як директора товариства з 16.07.2014 по 07.12.2018; в подальшому товариством змінено власника, юридичну адресу і призначено директора ОСОБА_14 (протокол загальних зборів від 06.12.2018 та інші установчі документи).

Згідно пртоколу №1 зборів учасників ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» від 16.07.2014 вирішено обрати Директором ОСОБА_6 . Також, уповноважити ОСОБА_6 відкрити поточний рахунок у банку для формування статутного капіталу ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», підписати заяву про відкриття поточного рахунку для формування статутного капіталу. Надати ОСОБА_6 право розпорядницького підпису під час проведення грошових операцій на поточному рахунку і провести всі необхідні дії для проведення у державних органах (державної реєстрації, управління статистики, податкових органів, але не виключно) державної реєстрації ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш».

Згідно статуту ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», що затверджено Загальними зборами Учасників від 25.11.2014 (нова редакція), розділом 9 передбачено, що одноособовий виконавчий орган Товариства Директор який здійснює без доручення будь-які юридично значимі дії від імені Товариства, представляє його в господарському обігу, перед іншими фізичними особами та юридичними особами, державними і недержавними установами; укладає угоди та здійснює інші правочинні дії від імені Товариства в порядку, встановленому Статутом Товариства; самостійно розпоряджається майном та коштами Товариства в межах, встановлених Статутом Товариства; укладає трудові договори (контракти) з працівниками Товариства в формах і в порядку, передбаченими чинним законодавством України. Під час укладання трудових договорів (контрактів) Директор керується чинним законодавством України з урахуванням особливостей, передбачених Статутом Товариства; у межах своєї компетенції видає накази, розпорядження, дає вказівки, обов`язкові для всіх працівників Товариства; накладає на працівників Товариства стягнення відповідно до законодавства; затверджує структуру адміністрації Товариства, її кількісного, кваліфікаційного та штатного складу; затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку Товариства; видає доручення в межах своїх повноважень (компетенції). Пунктом 9.3.3. передбачено, що Директор Товариства зобов`язаний: неухильно виконувати положення, Статуту Товариства; своєчасно подавати на розгляд та затвердження Зборів документи, визначені, Статутом Товариства; у випадку, коли Директор тимчасово доручає виконання своїх посадових обов`язків іншій особі, на таку особу в повній мірі покладаються всі обов`язки, а також поширюється дія всіх обтяжень встановлених чинним законодавством України, Статутом Товариства.

21.08.2018 статут ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», затверджено в новій редакції, пунктом 2.2.5. розділу 2 передбачено, що до компетенції Виконавчого органу належать наступні повноваження: без довіреності діяти від імені Товариства, у тому числі представляти його інтереси у державних (місцевих) органах влади, на підприємствах, установах або організаціях всіх форм власності, у судових, арбітражних та третейських судах всіх ланок як на території України, так і закордоном; та вчинення будь-яких правочинів (укладення договорів, угод та транзакцій) не залежно від суми їх вартості), видавати довіреність третім особам для представництва інтересів Товариства; затвердження (прийняття) документів, що регулюють внутрішню діяльність Товариства або його окремих структурних підрозділів; інші повноваження, передбачені цим Статутом та чинним законодавством України. Пункт 2.2.6. Виконавчий орган не має права приймати рішення з питань, що не відносяться до його компетенції або відносяться до компетенції інших органів управління Товариства.

Враховуючи вищевикладене, на ОСОБА_6 покладено функціональні обов`язки, як директора ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», згідно яких він був відповідальний за всі фінансово-господарські справи очолюваного ним підприємства, зокрема в частині стану судових спорів ТзОВ на значні суми.

Згідно інформації, що міститься на CD-R диску, який був вилучений на підставі ухвали слідчого судді Калуського міськрайонного суду № 1-кс/345/1210/2020 від 05.11.2020 про надання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні АТ «Райфайзен Банк Аваль», та протоколу огляду речей від 27.10.2021 вбачається, що там міститься інформація про рух коштів по рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_3 ТзОВ « ОСОБА_15 », ЄДРПОУ 39309362 та ТзОВ «Логістік Калуш Сервіс», ЄДРПОУ 42553567, за період з 01.01.2018 по 31.07.2020.

Зокрема, на рахунку № НОМЕР_4 ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» вхідний залишок станом на початок дня 27.11.2018 становив 97 809,41 гривень, вихідний залишок станом на кінець дня 07.12.2018 становив 62,19 гривень, сума видатків по вказаному рахунку за цей період становила 483 177,22 гривень.

На рахунку № НОМЕР_1 ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» вхідний залишок станом на початок дня 27.11.2018 становив 545 933,88 грн., вихідний залишок станом на кінець дня 07.12.2018 становив 1 228,13 гривень, сума видатків по вказаному рахунку за цей період становила 1 548 669,57 гривень.

На рахунку № НОМЕР_2 ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» вхідний залишок станом на початок дня 27.11.2018 становив 0,01 гривень, вихідний залишок станом на кінець дня 07.12.2018 становив 0 гривень, сума видатків по вказаному рахунку за цей період становила 9 129,73 гривень.

Тобто в період з 27.11.2018 ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» здійснювало електронні перекази коштів на оплату податків та заробітної плати, оплату за договірними зобов`язаннями тощо.

Факт руху коштів по рахунках підприємства-боржника у період з 27.11.2018 по 07.12.2018 підтверджується також виписками за рахунком клієнта.

З листа Головного Управління ДПС у Київській області від 29.05.2020 вбачається, що ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» перебуває на обліку платників податків за основним місцем обліку в ГУ ДПС у Київській області, дата взяття на облік 01.01.2019. Інформація (станом на 21.05.2020) щодо ліквідації товариства відсутня. За 2018-2019 роки товариство здійснювало податкові розрахунки. Разом із листом надано в письмовому та електронному вигляді податкові розрахунки. Також надано дані щодо банківських рахунків підприємства. Заборгованість товариства зі сплати ПДВ становить 11 560,00 грн. Наведеним підтверджено факт продовження діяльності товариства, яке у 2019-2020 роках не перебувало ні в стадії ліквідації, ні припинення тощо. Також з долученої ГУДПС у Київській області таблиці, в якій містяться дані про банківські рахунки ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» станом на 21.05.2020, вбачається, що після постановлення Господарським судом Івано-Франківської області 27.11.2018 ухвали про забезпечення позову, підприємством не відкривалися нові рахунки.

Представник потерпілого ОСОБА_4 долучив до матеріалів справи лист ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» від 30.11.2018 за підписом ОСОБА_6 направлений на адресу ТзОВ «Карпат-Полімер» та поштовий конверт №7730600368641, згідно якого вбачається, що обвинувачений повідомляє, що ними направлена апеляційна скарга з поштового відділення м.Івано-Франківськ та просить не брати до уваги направлену апеляційну скаргу з поштового відділення м.Калуш як таку, що направлена помилково.

Захисник просить визнати дані докази недопустимими, такими що зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей, не містять в собі інформації щодо обізнаності ОСОБА_6 про ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 про забезпечення позову, що не підтверджують обставини справи, тобто не відповідають встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності, достатності, чіткості та зрозумілості. На підтвердження недопустимості даних доказів долучила трекінг поштового відправлення «Укрпошти» від 18.02.2025 за номером 7730600368641 в якому зазначено, що дані про відправлення на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Однак, згідно п. 106-109, 113 (n. 121-124, 128 в редакції чинній до 14.10.2023 року) Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених постановою КМ України №270 від 05.03.2009 року - інформація в автоматизованій системі відстеження «Укрпошти» зберігається протягом шести місяців. Тобто інформація наявна в трекінгу «Укрпошти» від 18.02.2025 року доводить лише факт формування даного трекінгу більше ніж через шість місяців після відправлення вищенаведеного листа. Дана позиція відображена в п.40 Постанови Верховного Суду України від 25.12.2024 року у справі №440/4592/23.

В судовому засіданні не здобуто доказів про те, що між ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» та ТОВ «Карпат-Полімер» наявні спори, які розглядалися в апеляційних судах окрім оскарження ТОВ «Логістик Сервіс Калуш» ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 року про забезпечення позову. Даний факт свідчить про те, що в листі ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» від 30.11.2018 року наданого в якості доказу мова йдеться саме про апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 року про забезпечення позову.

Зміст вищенаведеного листа доводить обізнаність обвинуваченого, станом на 30.11.2018 року, про підготовку та направлення апеляційної скарга на ухвалу Господарського суду від 27.11.2018 року про забезпечення позову, а як наслідок свідчіть про обізнаність станом на 30.11.2018 року ОСОБА_6 , щодо наявності вищевказаної ухвали суду.

Положеннями ст.91 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно частини 2 даної норми доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального правопорушення.

Нормою ст.84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Суд, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам з точки зору їх допустимості, дійшов висновку що подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні даного злочину доведені, форму вини досліджено.

Згідно з ч.1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на прокурора.

Судом, відповідно до вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, були створені необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав, сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_6 ставиться у вину те, що він, будучи службовою особою підприємства та обіймаючи посаду директора ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» у період з 27.11.2018 по 07.12.2018, маючи на меті перешкодити подальшому виконанню рішення суду, яке набрало законної сили 27.11.2018, здійснив електронні перекази грошових коштів, які знаходилися на рахунках ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» № 26006461908, № 26009572548 та № НОМЕР_2 на суму 483 177,22 грн., 1 548 669,57 грн. та 9 129,73 грн. відповідно, що в подальшому призвело до неможливості виконання рішення Господарського суду про забезпечення позову, тобто умисно створив перешкоди для подальшого виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Дії ОСОБА_6 досудовим розслідуванням кваліфіковані за ч. 3 ст. 382 КК України.

Ч. 3 ст. 382 КК України передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою (умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню) або другою цієї статті (вчинені службовою особою), яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Відповідно до положень, що містяться у постанові Верховного суду від 13.07.2021 р у справі №664/2551/18, невиконання судового акту це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, полягає в одному з таких альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим.

Суб`єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

Виходячи із формального складу злочину, останній вважається закінченим при невиконанні вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, з моменту закінчення строку, відведеного на виконання відповідного судового акта, а при перешкоджанні виконанню таких з моменту вчинення дій, що перешкоджають державному виконавцю або іншим особам, уповноваженим на виконання відповідного судового акту, виконати дію.

У своїй постанові від 10.12.2019 р. (справа № 701/340/17) Верховний Суд зазначив, що перешкоджання виконанню судового акту це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання.

Однією з форм (способу) перешкоджання виконанню судового рішення є відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установах незважаючи на накладений державним виконавцем арешт на кошти боржника юридичної особи (ч. 6 ст. 65, ч. 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно у старій та новій редакції вказаного закону).

Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов`язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення, або ж у вчиненні дій, які прямо заборонені у самому судовому рішенні. За умови, що невиконання судового рішення виявляється в формі бездіяльності, для притягнення особи до кримінальної відповідальності обов`язковим є з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.

ОСОБА_6 , будучи службовою особою юридичної особи приватного права, умисно перешкоджав виконанню рішення суду від 27.11.2018, оскільки продовжував здійснювати електронні перекази грошових коштів, які знаходилися на рахунках підприємства в період з 27.11.2018 по 07.12.2018.

Крім того, при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_16 за ч. 3 ст. 382 КК України кваліфікуючою ознакою є заподіяння істотної шкоди інтересам юридичної особи. В обвинувальному акті зазначена загальна сума завданих збитків потерпілому ТзОВ «Карпат-Полімер» - 489 800,00 гривень.

Суд звертає увагу, що після постановлення ухвали про забезпечення позову в межах ціни позову на суму 489 800,00 гривень в процесі розгляду господарської справи позивач ТзОВ «Карпат-Полімер» зменшило позовні вимоги до 376 800,01 гривень та 5 652,00 гривень судових витрат, які рішенням суду були стягнуті з ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» на користь позивача.

Крім того, з копії ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 про забезпечення позову вбачається, що задовільняючи частково заяву ТзОВ «Карпат-Полімер» суд зазначив, що враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, метою запобігання порушенню прав та охоронюваним законом інтересів позивача, вбачається підтвердженою ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» в межах ціни позову, що знаходяться на його банківських рахунках, та на грошові кошти на всіх інших рахунках, які буде виявлено державним виконавцем при виконанні ухвали суду про забезпечення позову. При цьому суд зазначив, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не зупиняє діяльності відповідача та є співрозмірним із заявленими позовними вимогами.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок щодо виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» покладений чинним законодавством України на органи державної виконавчої служби та ОСОБА_6 .

ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» маючи зобов`язань щодо припинення використання наявних на рахунках підприємства коштів в процесі здійснення господарської діяльності, після ухвалення 27.11.2018 судом ухвали про забезпечення позову та до накладення арешту на грошові кошти, які знаходилися на рахунках підприємства, продовжило здійснювати свою господарську діяльність, в тому числі шляхом електронних переказів коштів, які знаходилися на рахунках в АТ «Райффазен Банк Аваль». Зокрема Товариство користувався послугами, визначеними договором банківського обслуговування №2609048 від 10.07.2018 через систему «Клієнт-Банк» АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» по безготівкових платежах з підтвердженням електронним ключем перерахунок коштів з поточних рахунків як регулярних переказів на сплату податків та зборів, виплати зарплати і розрахункових працівникам, за оренду майна та отримання послуг за договорами, та інших платежів з суб`єктами господарювання пов`язаних із виробничим процесом. ОСОБА_6 , як керівнику було відомо про обмеження щодо здійснення діяльності товариства та здійснення операцій по рахунках товариства, що підтверджено показами свідка ОСОБА_8 та складання апеляційної скарги.

Згідно постанови Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 659/10/1218, - обов`язковою умовою настання кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення є встановлення у ньому вимоги зобов`язального чи забороняючого характеру, адресованих для виконання певним особам. При чому така вимога повинна стосуватися конкретного зобов`язаного суб`єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов`язок про виконання рішення суду. Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов`язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення, або ж у вчиненій дій, які прямо заборонені у самому судовому рішенні. За умовами що невиконання судового рішення виявляється у формі бездіяльності, так для притягнення особи до кримінальної відповідальності обов`язковим є з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.

Суд, оцінивши докази у відповідності ст.94 КПК України, та провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст.337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог положень процесуального закону, приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, знайшло своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.3 ст. 382 КК України, а саме він будучи службовою особою юридичної особи приватного права, умисно перешкоджав виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, що заподіяло істотної шкоди інтересам юридичної особи.

Невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_6 суд оцінює критично та вважає спробою обвинуваченого ухилитись від відповідальності, передбаченої діючим кримінальним законодавством за вчинення кримінального правопорушення та суспільного осуду.

У судових дебатах прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у межах санкції статті у виді позбавленням волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 2 роки. Представник потерпілого просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавленням волі на строк 6 років. Захисник та обвинувачений просили його виправдати.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного і обставини справи. Крім того, суд враховує і ставлення обвинуваченого до вчиненого.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то суд враховує вік обвинуваченого, його стан здоров`я, те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на «Д» обліку і лікаря-психіатра та лікарянарколога не числиться, є особою з інвалідністю, має постійне місце праці, однак матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням не відшкодовано.

Санкція ч. 3 ст. 382 КК України передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, враховуючи позицію прокурора, представника потерпілого, думку захисника обвинуваченого й самого обвинуваченого ОСОБА_6 , суд вважає, що виправлення засудженого без ізоляції від суспільства неможливе, та вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Покарання, передбачене у ст. 55 КК України, полягає в позбавленні засудженого його суб`єктивного права на посаду або службову, професійну чи іншу спеціальну діяльність, яку він обіймав під час вчинення злочину, а також в тимчасовому обмеженні його правоздатності - можливості обіймати певні посади або займатись певною діяльністю протягом строку, встановленого вироком суду. Дана стаття не обмежує коло і характер посад, а також роду діяльності, права обіймати які, або займатися якими засуджений може бути позбавлений вироком суду.

За змістом ст. 55 КК України якщо покарання у санкції зазначене у загальній формі, суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити у вироку характер та коло тих посад або вид діяльності, права обіймати які чи займатися діяльністю якими він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має бути сформульоване таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись діяльністю у будь-якій галузі, а також був позбавлений можливості обіймати і такі посади, або займатися такою діяльністю, які за характером і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язано вчинення злочину.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього.

Застосування зазначеного додаткового покарання має на меті позбавити обвинуваченого суб`єктивного права на вільний вибір посади, певних занять протягом часу, встановленого у вироку суду. Такі обмеження повинні сприяти виправленню особи.

З урахуванням вказаного, суд вважає за доцільне позбавити обвинуваченого права обіймати посади, які пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях приватної та комунальної форми власності.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Саме таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме тяжкості кримінальних правопорушень і справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

У кримінальному провадженні арешт на майно не накладався.

Обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 4118,88 грн., відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, слід покласти на обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 50,65 КК України, ст.ст. 100, 124, 368, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями на підприємствах, установах, організаціях приватної та комунальної форми власності на строк 1 (один) рік.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази: оптичний носій інформації CD-RW диск марки «LG» на якому міститься інформація щодо звітності ТзОВ «Логістік Калуш Сервіс» (код ЄДРПОУ 42553567) за 2018-2019 роки, реєстраційні дані ТзОВ «Логістік Калуш Сервіс» (код ЄДРПОУ 42553567) згідно інформації з Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб станом на 03.04.2020, дані про банківські рахунки ТОВ «Логістік Калуш Сервіс» (код ЄДРПОУ42553567, відкриті станом на 03.04.2020, лист ГУ ДПС у Київській області № 15984/9/10-36-02-01 від 22.05.2020, оптичний носій інформації CD-R диск марки «AXENT», наданий ГУ ДПС у Київській області, оптичний носій інформації CD-R диск марки «ALERUS», на якому міститься інформація про рух коштів по всіх відкритих рахунках в АТ КБ «Приватбанк» ТОВ «Логістік Сервіс Калуш» (код ЄДРПОУ 39309362) за період часу з 01.01.2018 по 31.07.2020, а також копії документів, що ідентифікують власника встановлених рахунків, оптичний носій інформації CD-R диск марки «Verbatium», на якому міститься інформація про рух коштів по всіх відкритих рахунках в АТ «Райфайзен Банк Аваль» за період часу з 01.01.2018 по 31.07.2020, довідку від 17.11.2020 з АТ «Райфайзен Банк Аваль», інформацію про рух коштів по всіх відкритих рахунках в АБ «УКРГАЗБАНК» ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» (код ЄДРПОУ 39309362) за періо часу з 01.01.2018 по 31.07.2020, копії документів з судової справи Господарського суду Івано-Франківської області № 909/770/18, копії з юридичної справи ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш» з «Райфайзен Банк Аваль» зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- реєстраційну справу ТзОВ «Логістік Сервіс Калуш», код ЄДРПОУ 39309362, на 14 арк. з титульним листом та описом матеріалів повернути за належністю;

- прошите та пронумероване виконавче провадження № 58473958 на 19 арк. з титульним листом та описом матеріалів, прошите та пронумероване виконавче провадження № 58091084 на 6 арк. з титульним листом та описом матеріалів повернути за належністю;

- апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 про забезпечення позову у справі № 909/770/18 на 4 арк. повернути за належністю.

Стягнути з ОСОБА_6 в користь держави 2059,44 грн. за проведення технічної почеркознавчої експертизи (висновок експерта № CE-19/109-21/9841-ПЧ) та 2059,44 грн. за проведення експертизи документів (висновок експерта № СЕ-19/109-21/9851-ДД).

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий: