Рішення № 137918161, 25.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2833/26

№ 2/183/1322/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2602459 від 02 липня 2020 року в загальному розмірі 16 400 грн, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі позивач) звернулось до суду з цим позовом, у якому також просить стягнути з ОСОБА_1 (надалі відповідач, Позичальник, Споживач) витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 02 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (надалі Товариство, Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір № 2602459 про надання споживчого кредиту (надалі Кредитний договір, Договір), відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн на умовах визначених кредитним договором, а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Договір укладено в електронній формі шляхом направлення тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Згідно з п. 2.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Згідно з п. 3.1 Кредитного договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною та зниженою процентною ставкою, яка застосовується у разі виконання Споживачем умов п. 1.5.1 Кредитного договору.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачеві грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

08 лютого 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-08022021. Відповідно до вищевказаного Договору відступлення прав вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2602459 від 02 липня 2020 року.

Представник позивача указує, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 400 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 5000 грн; заборгованість за процентами 11 400 грн.

Постановленою суддею ухвалою від 13 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання. Окрім іншого, встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов.

15 квітня 2026 року відповідачем подано відзив, у якому відповідач заявив про застосування строку позовної давності, наголосив на ненаданні належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували: факт отримання відповідачем кредитних коштів; належний та обґрунтований розрахунок заборгованості; правові підстави нарахування відсотків, штрафів та пені; належний перехід права вимоги (у разі відступлення права вимоги).

16 квітня 2026 року відповідач просив долучити до справи посвідчення серія НОМЕР_2 .

19 квітня 2026 року відповідач подав додаткові пояснення, в яких вказав, що з 2020 року проходить військову службу за контрактом, що підтверджується довідкою форми № 5 про проходження військової служби. Вказує, що нарахування позивачем штрафів, пені та підвищених відсотків є такими, що підлягають виключенню з розрахунку заявленої заборгованості як необґрунтовані та такі, що не відповідають вимогам закону. Наголосив, що позивачем не надано належного, повного та деталізованого розрахунку заборгованості, який би дозволяв суду перевірити: структуру заявленого боргу; періоди нарахування відсотків; правові підстави нарахування штрафних санкцій та пені; відповідність нарахувань умовам договору та вимогам закону. Просив врахувати дане доповнення до відзиву, долучити довідку форми № 5 до матеріалів справи, врахувати статус військовослужбовця як встановлену обставину у справі, виключити зі складу заборгованості штрафні санкції, пеню та інші додаткові нарахування як такі, що не відповідають вимогам закону, оцінити розрахунок заборгованості позивача з точки зору його обґрунтованості, допустимості та доказової сили.

24 квітня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій наголосив на обґрунтованості позовних вимог, відсутності пропуску позовної давності через зупинення, переривання такого внаслідок воєнного стану в Україні. Вказав про правомірність нарахування відсотків з урахуванням п.1.5, 3.1, 4.1, 4.2, 4.3, 9.8 Договору, Паспорту споживчого кредиту, дію Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Наголошує, що нарахування відсотків за кредитним договором № 2602459 від 02 липня 2020 року здійснювались в межах строку встановленого умовами Договору. Кредитодавцем було продовжено нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою в розмірі 95,00 грн, оскільки згідно з п.3.1. кредитного договору, Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Відтак, жодних нарахувань після 10 листопада 2020 року Товариством здійснено не було. Відсутність у розрахунку заборгованості штрафів та пені підтверджує, що кредитором не застосовувалися заходи відповідальності у вигляді неустойки, а всі нарахування здійснені виключно в межах умов кредитного договору.

25 квітня 2026 року відповідачем подані заперечення, в яких відповідач вказав, що строк виконання зобов`язання за кредитним договором закінчився 08 серпня 2020 року, відповідно перебіг позовної давності розпочався з цієї дати та закінчився 08 серпня 2023 року. Таким чином, на момент набрання чинності Законом України № 4434-IX від 14 травня 2025 року (04 вересня 2025 року), яким було доповнено ЦК України відповідними положеннями, строк позовної давності вже сплив. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про переривання перебігу позовної давності. Згідно з умовами кредитного договору, продовження строку користування кредитом можливе виключно за умови вчинення Позичальником відповідних дій, зокрема здійснення платежу. Оскільки жодних платежів після закінчення строку кредиту відповідачем не здійснювалося, підстави для продовження строку користування кредитом відсутні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у заявах по суті справи просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився. У заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань просив розглянути справу у свою відсутність.

Суд, з огляду на позицію позивача про розгляд справи у свою відсутність, відповідача, який не просив зупинити провадження у справі через перебування на військовій службі та просив розглянути справу у свою відсутність, вважає, що неявка сторін з урахуванням поданих ними заяв, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 02 липня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір № 2602459 про надання споживчого кредиту /а.с.9-10/, відповідно до умов якого: 1.1. Укладення Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства; 1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором; 1.3. Сума кредиту(загальний розмір) складає: 5 000,00 гривень. Тип кредиту кредит; 1.4. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору; 1.5. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить: 1.5.1. Знижена процентна ставка 0,01 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредиту або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; 1.5.2. Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в п. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України; 2.1. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту; 3.1. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт»; 6.1. Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.6.1.1 Договору. Якщо відбулося продовження строку користування кредитом повернення кредиту та сплата процентів, що нараховуються в період пролонгації, здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається Споживачу в Особистому кабінеті, крім випадку визначеного в пп.6.1.1 Договору. Для цілей цього Договору, проценти, що нараховуються в період прострочення вважаються простроченими, та підлягають сплаті відповідно до черговості передбаченої пунктом 6.3. Договору; 7.4. У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: 7.4.1. у розмірі 240,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 7.4.2. у розмірі 60,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання; 7.4.3. Штрафи за Договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення Споживачем зобов`язань за цим Договором, не може перевищувати 50 % суми, одержаної Споживачем за цим Договором, і становить: 2 500,00 грн; 8.1. Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових договорів/угод.

За п. 4 Кредитного договору: 4.1. Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5 Договору; 4.2. Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору; 4.3. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем; 4.4. Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі; 4.5. У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п.4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою. 4.6. Вказаний порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту, Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки, воля Сторін в даному випадку виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 Цивільного кодексу України до письмової форми правочину.

Згідно з п. 5.1 Договору: Товариство має право: 1) вимагати від Споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором; 3) укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача.

Відповідно до п. 9, 10 Договору, 9.6. Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Договір підписано зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором С771727, 02.07.2020 19:08:35.

Дані про ідентифікацію відповідача підтверджені наданою позивачем Довідкою директора ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію ОСОБА_1 за одноразовим ідентифікатором С771727 /а.с.11 зворот/.

Також 02 липня 2020 року одноразовим ідентифікатором С771727 ОСОБА_1 підписані: Графік платежів до договору, Паспорт споживчого кредиту /а.с.10 зворот-11 зворот/.

02 липня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» виконало зобов`язання за договором, надало відповідачеві грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн шляхом їх перерахування на карту отримувача НОМЕР_3 , номер якої зазначений в Договорі, що підтверджується копією повідомлення від 16 грудня 2025 року вих. № 6513-ВП ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на підставі угоди між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на переказ коштів № ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року /а.с.12/.

Позивачем надано суду розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Договором /а.с.12 зворот-14/ у виді Картки обліку Договору ТОВ «Авентус Україна», з якого вбачається видача 5000 грн 02 липня 2020 року, нарахування процентів по 0,50 грн щоденно у період 02 липня 2020 року-13 липня 2020 року (12 днів); нарахування процентів по 98,00 грн щоденно у період 14 липня 2020 року-10 листопада 2020 року (120 днів). загалом заборгованість за основним зобов`язанням 5 000,00 грн, за процентами 11 400,00 грн.

08 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-08022021, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Авентус Україна» /а.с.15-17/.

08 лютого 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 08 лютого 2021 року до Договору відступлення прав вимоги ККАУ-08022021 /а.с.17/. 09 лютого 2021 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» оплачено право вимоги /а.с.18 зворот/.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021 за № 6609 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2602459 від 02 липня 2020 року на суму 16400,00 грн, за 180 днів прострочення /а.с.17/.

13 лютого 2026 року позивачем відповідачеві складено досудового вимогу щодо сплати заборгованості за вищевказаним кредитним договором /а.с.17 зворот/.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Кредитний договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи встановленні судом обставини, суд приходить висновку, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед позивачем, як правонаступником кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого, враховуючи ненадання відповідачем доказів сплати заборгованості, суд приходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором, тобто у сумі 5 000,00 грн основного боргу. Приймаючи до уваги витяг з Реєстру Боржників, наданий позивачем суд приймає до уваги факт його підписання сторонами договору відступлення прав вимоги у сукупності з актом приймання передачі, положеннями договору та нормами ст. ч. 2 ст. 95 ЦПК України.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача щодо недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем надано належним чином засвідчені копії боргового документу (Договору), докази виконання його зі сторони Кредитора, переходу права вимоги. Відповідачем не спростовано факту отримання кредиту жодними доказами, не заявлено клопотань про витребування доказів отримання кредиту іншими особами, не надано доказів виконання зобов`язання. Відтак, суд відхиляє аргументи відповідача про ненадання доказів отримання відповідачем кредитних коштів, неналежний перехід права вимоги.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи встановленні судом обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед позивачем, як правонаступником кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого, враховуючи ненадання відповідачем доказів сплати заборгованості, суд висновує про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором, тобто у сумі 5 000,00 грн основного боргу.

Щодо нарахованих процентів за вищевказаним Договором, суд висновує таке.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 зазначено, що відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Суд звертає увагу на узгоджений сторонами договору строк кредиту 30 днів. При цьому, положеннями п. 4 Договору передбачено порядок продовження строку дії Договору, які включають волевиявлення Позичальника шляхом направлення пропозиції (п.4.2-4.3 Договору) при наявності угоди між сторонами (п.4.1). При цьому посилання позивача на те, що проценти після закінчення строку, передбаченого п. 1.4 продовжують нараховуватися протягом 90 днів у випадку їх неповернення в автоматичному порядку на підставі 3.1 Договору суд не приймає, оскільки продовження нарахування процентів поза межами 30 денного строку відбувається у випадку продовження строку дії договору в порядку п. 4 Договору (п.1.4), оскільки наданий суду Договір № 2602459 не містить жодного положення, з яким погоджується Позичальник, про його пролонгацію у випадку прострочення.

За таких обставин, суд висновує про те, що умовами Договору від 02 липня 2020 року сторони погодили строк його дії 30 днів, відповідачем на вчинено дій для його продовження, тому починаючи з 01 серпня 2020 року Первісний кредитор не мав права нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі процентів, установлених Договором та зазначених у виписці по рахунку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) вказано, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Судом установлено, що проценти відповідачеві нараховані і поза межами строку дії Договору. Відтак, ураховуючи принцип диспозитивності, розрахунок заборгованості за Договором, наданий позивачем, суд, вважає неправомірним проведення нарахування відповідачеві відсотків у розмірі по 95,00 грн за період з 01 серпня 2020 року. Внаслідок чого з відповідача на користь позивача, окрім основної заборгованості, підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 716 грн ((0,50 * 12) + (95,00 * 18)) суми заборгованості за процентами.

З урахуванням викладеного, поданий позов підлягає частковому задоволенню на суму 6716 грн, з яких 5 000,00 грн тіла кредиту та 1 716,00 грн процентів.

Посилання відповідача на те, що надані розрахунки та докази не надають можливості встановити дійсний розмір заборгованості, правові підстави нарахування відсотків, штрафів та пені спростовуються положеннями самого договору, з урахуванням якого, застосовуючи звичайні та зрозумілі положення арифметики з урахуванням погоджених умов договору відносно до основної суми заборгованості без спеціальних економічних знань є можливим встановити шляхом простого підрахунку (множення, ділення та додавання) дійсний розмір заборгованості. Крім того, позивачем не заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафів та пені.

Оцінюючи посилання відповідача на наявність у нього пільг, встановлених для військовослужбовців суд зазначає таке.

Дійсно, згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі Закон України) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідачем подане посвідчення серії НОМЕР_2 , видане ОСОБА_1 11 березня 2024 року /а.с.29/ та довідка № 583 від 19 квітня 2026 року форми 5, видана ТВО командира в/ч НОМЕР_4 , згідно з якою солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_4 з 18 квітня 2026 року /а.с.34/. Відтак, станом на момент видачі кредиту та у період з 02 липня 2020 року по 31 липня 2020 року доказів того, що відповідач мав право на пільги, встановлені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України суду не подано. При цьому, саме лише перебування у вказаний період на військовій службі, без наявності ознак, визначених у п. 15 ст. 14 Закону, не надає відповідачеві права на такі пільги.

При вирішенні клопотання відповідача про застосування позовної давності до правовідносин, суд ураховує висновок з питань застосування норм права, наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 01 квітня 2026 року у справі № 524/8281/24 (провадження № 61-8252св25), згідно з яким під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (надалі Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (надалі Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, Верховний Суд зазначив, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

У справі, що розглядається суд ураховує, що позовна давність виникла в день виникнення вимоги з виконання відповідачем Кредитного договору щодо сплати кредиту та процентів, а саме 01 серпня 2020 року та після виникнення цей строк був зупинений.

Також суд ураховує, що 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX. Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Відтак строк позовної давності у цих правовідносинах розпочав свою дію лише 05 вересня 2025 року та станом на момент звернення з позовом до суду не сплив. Вказане є підставою для відмови відповідачеві в застосуванні строку позовної давності.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.».

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано: договір про надання правничої допомоги між позивачем та Адвокатське об`єднання «Апологет» № 0107 від 01.07.2025 /а.с.19/, акт № 479 наданих послуг від 13.02.2026 /а.с.19/, Детальний опис наданих послуг /а.с.19 зворот/, ордер серія ВС № 1381377 /а.с.19 зворот/, довіреність від 14.07.2024 /а.с.20/. З детального опису вбачається, що позивачу надано послуги з: усної консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором протягом 0:30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи протягом 2 год, погодження правової позиції Клієнта у справі протягом 0:30 хв, складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта протягом 3:30 хв, подання заяви до суду від імені Клієнта 1 шт. З акту вбачається надання та приймання послуг. З п. 2.3 договору № 0107 вбачається узгодження вартості послуг у 8 000,00 грн без ПДВ /а.с.19/.

Доказів на підтвердження сплати позивачем представникові коштів на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн суду не надано. Суд зауважує, що позивач у позовній заяві не заявляв клопотання про надання додаткового строку для подання доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, оплати за актом № 479. Однак суд ураховує й те, що умовами акту № 479 визначено строк оплати у термін 1 рік.

Разом з тим, у питанні критеріїв, які застосовуються при визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд дотримується висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Верховний Суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд ураховує, що ст. 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини, у п. 80 Рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) вказав, що відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру, у п. 34 Рішенні у справі «Гімадуліна та інші проти України» (Заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06), яке набуло статус остаточного 20 березня 2010 року, та у п. 268 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04), яке набуло статус остаточного 02 червня 2014 року, п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11) від 26 лютого 2015 року нагадав, що відповідно до його практики заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У п. 154 Рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» судом висвітлене нагадування, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, пункт 2 правила 60 Регламенту передбачає, що будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має зазначати конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково. Також вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову, проведення у справі одного судового засідання, подання представником позивача заяви про розгляд справи без його участі, з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд убачає наявність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, з 8 000,00 грн до 3 000,00 грн, оскільки розмір витрат на правову допомогу є вочевидь не співмірним ціні позову та не розумним.

Доводи відповідача щодо відсутності доказів понесення позивачем витрат спростовується викладеним вище.

Доводи відповідача про наявність у нього пільг зі сплати судових витрат, передбачених для учасників бойових дій, в тому числі й щодо сплати судового збору суд відхиляє, оскільки вказані пільги стосуються випадків порушення саме соціальних прав осіб, як учасників бойових дій, в той час, як у цьому випадку права відповідача, як учасника бойових дій позов не стосується.

В зв`язку з тим, що позов задоволено частково, на суму 6 716 грн з заявлених до стягнення 16 400,00 грн, що становить 40,95 % від заявленого, з відповідача на користь позивача, пропорційно, слід стягнути 1 228,50 грн витрат на правову допомогу (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України) та 1 090,25 грн витрат по сплаті судового збору (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором №2602459 про надання споживчого кредиту від 02 липня 2020 року, яка утворилась станом на 13 лютого 2026 року, у розмірі 6 716 (шість тисяч сімсот шістнадцять) гривень 00 копійок, з яких 5 000,00 грн тіла кредиту та 1 716,00 грн процентів.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 318 (дві тисячі триста вісімнадцять) гривень 75 копійок, що складаються з 1 228,50 грн витрат на правову допомогу та 1 090,25 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складене та підписане 30 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код в ЄДРПОУ 35234236; р/р НОМЕР_5 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк»; юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов