Рішення № 137917778, 24.06.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2587/25

Провадження №2/149/104/26

Номер рядка звіту 22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Павлюк О. О.,

за участю:

секретаря Паламарчук Л. В.,

прокурора Соловар А. С.,

представника відповідача: адвоката Путіліна Є. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради до ОСОБА_1 про розірвання в частині договору оренди та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради подав позов до ОСОБА_1 про розірвання в частині договору оренди та повернення земельної ділянки.

На підставі рішення 68 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 3154 від 20.12.2024 між Хмільницькою міською радою та ОСОБА_1 07.02.2025 укладено договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 0524880300:04:002:0500 площею 1,2131 га. Згідно п. 8 договір укладено строком на 49 років. Відповідно до п.п. 15, 16 вищевказаного договору земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Цільове призначення земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби. 18.06.2025 слідчим у кримінальному провадженні за № 42025022330000075 внесеного 14.05.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України за участю спеціаліста геодезиста та спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області оглянуто земельну ділянку з кадастровим номером 0524880300:04:002:0500 площею 1,2131 га та в ході обстеження виявлено її обробіток для вирощування сільськогосподарських культур, а саме кукурудзи. Діяльність ОСОБА_1 щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення та вирощування кукурудзи, яка за своїми характеристиками відноситься до земель для сінокосіння та випасання худоби є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання земельної ділянки за цільовим призначенням. За таких обставин позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби з кадастровим номером 0524880300:04:002:0500 та зобов`язати відповідача повернути Хмільницькій міській раді вказану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 19.08.2025 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання, визначено строк для подання відзиву, заперечень на відзив.

11.09.2025 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову. Посилається, зокрема, на те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення. Земельні ділянки віднесені до однієї і тієї ж категорії можуть використовуватися за різними видами цільового призначення. Документації із землеустрою прокурором не надано.

25.09.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор вважає помилковою позицію від повідача, зазначає про істотність порушення відповідачем умов договору.

31.10.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що надані прокурором акт огляду місця події, акт виносу меж земельної ділянки є недопустимими доказами. Так, з акту огляду від 18.06.2025 вбачається, що геодезистом ОСОБА_2 не встановлено наявність межових знаків, не було виконано дії щодо їх встановлення. Акт виносу меж виконаний інженером землевпорядником ОСОБА_3 на підставі договору № 016/06 від 16.06.2025 не підписаний крім виконавця жодним представником. Отже відсутні підстави для проведення землевпорядних робіт геодезистами та інженером землевпорядником.

Ухвалою суду від 12.12.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор підтримала позовну заяву.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Представник Хмільницької міської ради не з`явився, причини неявки невідомі. Про дату і місце розгляду справи повідомлено завчасно і належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Рішенням 68 сесії Хмільницької міської ради 8 скликання № 3154 від 20.12.2024 між Хмільницькою міською радою та ОСОБА_1 07.02.2025 укладено договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 0524880300:04:002:0500 площею 1,2131 га. (копія на а.с. 33-38).

07.02.2025 Хмільницька міська рада та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0524880300:04:002:0500 площею 1,2131 га, строком на 49 років (копія на а.с. 39-44, акт приймання-передачі 45, інформація з Державного реєстру речових прав щодо даного правочину а.с. 46-47).

Матеріалами досудового розслідування, дозвіл на використання яких надано постановою заступника керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Атамановою Г. І. підтверджено залучення спеціалістів, зокрема працівників Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області для проведення огляду земельної ділянки 0524880300:04:002:0500.

Листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлено прокуратуру про направлення спеціаліста Пелішенка С. О. (а.с. 20).

За результатами огляду земельної ділянки 0524880300:04:002:0500 складено протокол огляду від 18.06.2025, до якого додано фототаблицю, якими зафіксовано, що геодезистом зроблено заміри земельної ділянки та визначено межі в натурі на місцевості, зафіксовано, що на цій земельній ділянці здійснено обробіток грунту у вигляді оранки та засіяно засіяно сільськогосподарську культуру кукурудзу (а.с. 21-26).

Інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_3 складено акт виносу меж земельної ділянки, а також креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) (а.с. 26).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають не лише суб`єктивні права, але й обов`язки, які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися у разі: 1) розірвання договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірвання договору в судовому порядку; 3) відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором і законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що визначені у главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (його нікчемності або визнання його недійсним за рішенням суду) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

У частинах першій та третій статі 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин другої та третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України «Про оренду землі»).

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті 143 ЗК України).

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для припинення в судовому порядку як права власності, так і права користування нею (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 50)).

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є її використання не за цільовим призначенням (пункт «ґ» частини першої статті 141 ЗК України).

Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на ділянці із певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Обставини використання орендарем земельної ділянки оцінює суд. Дострокове розірвання договору оренди можливе, зокрема, на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. Окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є використання орендарем цієї ділянки не за цільовим призначенням (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2025 року у справі № 916/3679/23, від 15 квітня 2025 року у справі № 917/839/22).

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Орендодавець має право, зокрема вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди (частина перша статті 24 Закону України «Про оренду землі»).

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ (частина третя статті 37 Закону України «Про охорону земель» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року у справі № 550/1079/21 (провадження № 61-13919св23) зазначив, що відповідач є орендарем земельної ділянки, яка спочатку перебувала у державній власності, а потім перейшла у комунальну власність. Під час перевірки встановлено, що відповідач використовує спірну земельну ділянку не за її цільовим призначенням, а саме: замість використання для сінокосіння та випасання худоби здійснив механічний обробіток ґрунту та посів сільськогосподарської культури. З огляду на викладене використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є істотним порушенням умов договору оренди та підставою для його розірвання, а також покладення на відповідача обов`язку повернути земельну ділянку відповідній територіальній громаді.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За обставин даної справи, із досліджених судом доказів встановлено, що цільове призначення земельної ділянки площею 1,2131 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0500 , для сінокосіння і випасання худоби (01.08.).

В договорі оренди земельної ділянки від 07.02.2025 його сторонами узгоджено, що ця ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби (п. 15 Договору). Також визначено умови збереження стану об`єкта оренди: земельна ділянка повинна зберігатись у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду в порядку визначеному статтями 163,164 Земельного кодексу України (п. 17 Договору).

У пункті 32 Договору визначено обов`язки орендаря, зокрема використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети та цільового призначення визначених у цьому договорі, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Пунктом 39 Договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, зокрема, за умови використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Отже, умовами договору оренди укладеного Хмільницькою міською радою та відповідачем прямо передбачено обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. Відповідач замість використання спірної земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, здійснив механічний обробіток ґрунту та посіяв сільськогосподарську культуру - кукурудзу, отже використовував земельну ділянку не за її цільовим призначенням, чим порушив умови Договору. Вказане є істотним порушенням умов договору оренди, оскільки суперечить правовому режиму земель відповідної категорії та позбавляє орендодавця можливості забезпечити використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення. Отже, це порушення є підставою для дострокового розірвання Договору, а також для покладення на відповідача обов`язку повернути земельну ділянку відповідній територіальній громаді.

Доводи представника відповідача про недопустимість доказів, наданих прокурором суд відхиляє.

За змістом ст. ст. 78-78 ЦПК України доказами у цивільному процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Письмовими доказами є документи, які містять відомості про обставини, що мають значення для справи (стаття 95 ЦПК України).

ЦПК України не містить заборони на використання матеріалів кримінального провадження як письмових доказів у цивільному процесі. При цьому постановою заступника прокурора надано дозвіл на розголошення відомостей кримінального провадження.

Отже суд приймає до уваги надані прокурором матеріали кримінального провадження, протокол огляду земельної ділянки з фототаблицею, які підтверджують факт обстеження цієї земельної ділянки спеціалістом із фіксацією здійснених на ній змін та вирощування сільськогосподарської культури кукурудзи.

Надані докази у сукупності доводять доводи прокурора про використання земельної ділянки відповідачем не за цільовим призначенням. Ці докази здобуті у межах кримінального провадження із залученням відповідних спеціалістів Держгеокадастру у Вінницькій області.

Наданий представником відповідача кадастровий план земельної ділянки, складений ФОП ОСОБА_4 від 02.05.2025, не спростовує встановлених судом обставин та висновків, оскільки обстеження цієї земельної ділянки слідчим було здійснене 18.06.2025, тобто через 48 календарних днів після її огляду ФОП ОСОБА_4 . Інші обставини, на які посилається відповідач, не спростовують встановлених у ході розгляду обставин, зокрема факт нецільового (в порушення визначеного договором та нормативними документами цільового призначення) використання земельної ділянки для вирощування кукурудзи. Таке використання всупереч волі землекористувача (відповідача), внаслідок протиправних чи випадкових дій третіх осіб, природніх факторів поза розумним сумнівом виключається.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання у мирне володіння майном є сумісним із вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції за умови, що таке втручання здійснюється на підставі закону, переслідує легітимну мету у суспільному інтересі та є пропорційним поставленій меті, забезпечуючи справедливий баланс між інтересами суспільства і правами особи.

У цій справі розірвання договору оренди здійснюється на підставі статті 651 ЦК України, статей 20 ЗК України та статті 24 Закону України «Про оренду землі», що свідчить про наявність належної правової підстави для втручання.

Легітимною метою такого втручання є забезпечення дотримання правового режиму земель сільськогосподарського призначення, охорона земель як об`єкта права власності Українського народу (стаття 13 Конституції України), а також гарантування використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення.

Розірвання договору оренди в цьому випадку є наслідком істотного порушення відповідачем умов Договору та вимог земельного законодавства і не є надмірним або непропорційним заходом реагування, оскільки спрямоване на відновлення законності у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 918/119/21 зазначила, що розірвання договору як наслідок протиправної поведінки орендаря, з урахуванням вимог абзацу другого статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є не лише передбаченим законом та таким, що переслідує легітимну мету контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, а й пропорційним цій меті. Такий підхід забезпечує належний контроль орендодавця за використанням земельної ділянки, тоді як орендар, укладаючи договір оренди землі, погоджується з установленими умовами та обмеженнями і зобов`язаний їх дотримуватися.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 дійшла висновку, що розірвання договору та повернення у власність територіальної громади земельної ділянки у разі встановлення протиправної поведінки орендаря не порушує принципу пропорційності втручання у право на мирне володіння майном. Таке втручання є передбачуваним наслідком недобросовісних дій орендаря, який свідомо допустив неналежне виконання договірних зобов`язань та/або порушив імперативні вимоги законодавства щодо порядку користування земельною ділянкою.

Отже, втручання у майнове право відповідача відповідає вимогам законності, переслідує легітимну мету та забезпечує справедливий баланс між інтересами територіальної громади та правами орендаря.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, інші доводи представника відповідача не спростовують правильність встановлених обставин та висновків суду, та не є визначальними для правильного вирішення справи.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Питання щодо розподілу інших судових витрат за клопотанням представника відповідача суд може ухвалити в порядку ст. 246 ЦПК України за умови подання відповідних доказів у п`ятиденний строк.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6056 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 142, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби з кадастровим номером 0524880300:04:002:0500 площею 1,2131 га від 07.02.2025, укладений між Хмільницькою міською радою та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка знаходиться на території Хмільницької міської ради.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Хмільницькій міській раді (код ЄДРПОУ 3063913750) земельну ділянку з кадастровим номером 0524880300:04:002:0500 площею 1,2131 га.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (Код ЄДРПОУ 02909909) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6056,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02.07.2026

Суддя Павлюк О. О.