Рішення № 137917281, 12.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/19397/25

Номер провадження2/205/1537/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі свого представника звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.09.2021 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір б/н.

На підставі умов укладеного кредитного договору відповідач отримав платіжний інструмент платіжну картку № НОМЕР_1 зі встановленим кредитним лімітом, строком дії до 12/24, тип картки «Універсальна».

Відповідач, отримавши кредитні кошти, припинив своєчасне погашення заборгованості, у зв`язку з чим станом на 25.11.2025 року має заборгованість у загальному розмірі 36 469 грн. 72 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 211 грн. 38 коп. та заборгованості за простроченими процентами у розмірі 7 258 грн. 34 коп.

У зв`язку з вищевикладеним представник позивача змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 13.09.2021 року у загальному розмірі 36 469 грн. 72 коп., а також судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

У відкрите судове засідання представник позивача не з`явилася, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, електронною поштою направила до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання у зв`язку з тим, що 12.06.2026 року має засідання в Індустріальному районному суді міста Дніпра і не встигає вчасно бути присутнім у судовому засіданні по справі № 205/19397/25. Судом не вбачається підстав для відкладення судового засідання. Також, судом враховується та обставина, що стороною позивача заяви про відкладення судових засідань були подані неодноразово, а саме 24.02.2026 року, 08.04.2026 року, тому відкладення судового розгляду буде сприяти затягуванню розгляду справи та порушенню процесуальних строків, визначених чинним ЦПК України

Відповідач у судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому відповідач неодноразово просив відкласти розгляд справи, однак причини поважності неодноразового відкладення розгляду справи не надав, тому суд вважає за можливе, з метою дотримання розумних строків, розглянути справу без участі сторони відповідача.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 13.09.2021 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» було укладено кредитний договір б/н.

Судом також встановлено, що означений кредитний договір між сторонами було укладено шляхом подання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відкриття карткового рахунку та видачі відповідачу платіжної картки. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладення договору, а відтак породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін у справі.

Матеріалами справи підтверджено, що одночасно з укладенням кредитного договору позичальник підписав паспорт споживчого кредиту, який містить розмір процентної ставки за користування кредитними коштами 42,0 % річних.

Судовим розглядом встановлено, що заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач підписав шляхом власноручного проставлення відбитку підпису під текстом такої заяви, розташованої на екрані електронного приладу, наданого співробітником банку.

Підписанням означеної заяви та паспорту споживчого кредиту сторони погодили наступні істотні умови кредитного договору: тип кредиту та розмір кредитного ліміту відновлювальна кредитна лінія; тип кредитної картки картка «Універсальна»; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка 42,0 % річних; розмір мінімального обов`язкового платежу 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно у разі прострочення, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості, 60,0 % річних.

На підставі укладеного кредитного договору відповідач отримав платіжний інструмент платіжну картку № НОМЕР_1 зі встановленим кредитним лімітом, строком дії до 12/24, тип картки «Універсальна».

Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ним, ОСОБА_1 , станом на 25.11.2025 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 36 469 грн. 72 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 211 грн. 38 коп. та заборгованості за простроченими процентами у розмірі 7 258 грн. 34 коп.

Оскільки позивач вважає, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, допустивши виникнення заборгованості, яку не погашає, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає про наступне.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Як встановлено судом, відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг та паспорт споживчого кредиту.

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів відповідачеві як позичальнику та невиконання такою особою своїх зобов`язань щодо повернення отриманих на умовах строковості кредитних коштів з боку банку суду представлено банківську виписку про рух коштів по картковому рахунку, який був відкритий на ім`я відповідача.

Суд із цього приводу зазначає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.п. 1 п. 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них.

Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції; суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Згідно з п. 62 такого Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

В даному випадку виписка про рух коштів по картці відповідача відповідає вимогам чинного законодавства та є первинним документом, який підтверджує надання боржнику кредитних грошових коштів та існування у позичальника заборгованості за кредитним договором. Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Відповідачем не подано доказів, які б спростовували факт отримання та використання кредитних коштів або підтверджували належне виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку із цим суд вважає, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами у справі, а відтак у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, у тому числі на предмет його узгодженості із вказаною випискою про рух грошових коштів по картковому рахунку, та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеною обставину порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого кредиту.

Відповідач доказів виконання своїх договірних зобов`язань в частині повернення фактично отриманих кредитних коштів за названим кредитним договором суду не представив. Так само відповідачем не було надано власного розрахунку заборгованості.

Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів у загальному розмірі 29 211 грн. 38 коп., яка стягується судом в межах розгляду даної справи.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд вважає, що шляхом підписання довідки про умови кредитування, яка є додатком до вказаного договору, відповідач був проінформований про реальну процентну ставку, загальні витрати за кредитом та інші важливі правові аспекти його надання, що передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Беручи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами. Вказана заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.

Відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача слід стягнути на користь банку за кредитним договором б/н від 13.09.2021 року, станом на 25.11.2025 року, заборгованість у загальному розмірі 36 469 грн. 72 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 211 грн. 38 коп. та заборгованості за простроченими процентами у розмірі 7 258 грн. 34 коп.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, відзив на позов та докази на його обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) за Кредитним договором б/н від 13.09.2021 року, станом на 25.11.2025 року, заборгованість у загальному розмірі 36 469 грн. 72 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 211 грн. 38 коп. та заборгованості за простроченими процентами у розмірі 7 258 грн. 34 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.