Рішення № 137917218, 26.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2267/26

Провадження № 2/202/3360/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі

головуючого судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/2267/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що тривалий час перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» та був прийнятий 20.09.2000 на ДВАТ «Шахта «Росія» ДП ДХК «Селидіввугілля» в якості гірничого робітника очисного забою (з повним робочим днем під землею) 5 розряду. 27 квітня 2021 року позивач був звільнений за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію за віком (з виплатою допомоги). Станом на дату звернення до суду підприємство має заборгованість із виплати заробітної плати, яка складає 24288 грн. 93 коп. у вигляді вихідної допомоги пенсіонерам при звільненні, у зв`язку з чим позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Правом, передбаченим ст. 179 ЦПК України щодо подачі відповіді на відзив, відповідач не скористався.

Позивач поштою на адресу суду надав заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, проти винесення заочного рішення у справі не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, без участі відповідача, так як про дату, час і місце розгляду справи його було повідомлено належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу у цивільній справі за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Судом встановлено, що 20.09.2000 року на ДВАТ «Шахта «Росія» ДП ДХК «Селидіввугілля» в якості гірничого робітника очисного забою (з повним робочим днем під землею) 5 розряду, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Зі змісту копії трудової книжки НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію за віком (з виплатою допомоги), наказ № 524п від 27.04.2021 року, запис зроблено 27 квітня 2021 року.

Зі змісту копії Довідки № 2755, виданої Державним підприємством «Селидіввугілля» встановлено, що позивач у справі працював на ВП «ШАХТА КОТЛЯРЕВСЬКА» ДП «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» з 20.09.2000 року по 27.04.2021 року. На дату звільнення 27.04.2021 року не виплачено заробітну плату та вихідну допомогу пенсіонерам при звільненні. Станом на 01.05.2023 року позивачу у справі зі сторони відповідача не виплачено вихідну допомогу пенсіонерам при звільненні, яка складає 24288 грн. 93 коп.

Судом досліджено копію відповіді від 24.05.2023 року Директора ВП «ШАХТА КОТЛЯРЕВСЬКА» ДП «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» на звернення позивача в позасудовому порядку 09.05.2023 року для отримання виплат з невиплаченої заробітної плати, яка складає 24288 грн. 93 коп. у вигляді вихідної допомоги пенсіонерам при звільненні. Так, зі змісту копії відповіді від 24.05.2023 року вбачається, що Новогродівська міська територіальна громада (місцезнаходження ВП «ШАХТА КОТЛЯРЕВСЬКА» ДП «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ») включена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Евакуація громадян з Донецької області, перехід роботи працівників на дистанційний режим, системність ракет них обстрілів та інші обставини впливають на виробничу діяльність та фінансове становище відповідача. ДП «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» має заборгованість перед бюджетом, кредиторами та деякими звільненими працівниками підприємства. ДП «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» вживає всі можливі заходи для забезпечення своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства та виконання судових рішень, що призвело до відсутності видобутку вугілля та реалізації грошових коштів державного підприємства не вистачає для покриття усіх боргів.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно зі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, скрутне фінансове становище не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», і позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 27 квітня 2021 року, при звільненні не отримав усіх належних йому платежів, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Однак, відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачеві всі нараховані йому виплати що стосується заробітної плати. В подальшому заборгованість з виплат заробітної плати за січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року було виплачено, однак станом на 01.05.2023 року позивачу не виплачено вихідну допомогу пенсіонерам при звільненні, яка складає 24288 грн. 93 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б зазначену заборгованість із виплати вихідної допомоги пенсіонерам при звільненні, яка складає 24288 грн. 93 коп.

З метою детального та всебічного встановлення всіх обставин справи судом було зроблено запит до Державного реєстру платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами та відповідно до отриманої Відповіді № 26499297 від 24.04.2026 року встановлено, що ВІДОКРЕМЛЕНИМ ПІДРОЗДІЛОМ «ШАХТА КОТЛЯРЕВСЬКА» ДП «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ позивачеві було здійснено виплати за податковою ознакою заробітна плата вже після фактичного звільнення, а саме в серпні 2023 року було здійснено виплату у розмірі 144грн. 08 коп., в жовтні 2023 року 2798 грн. 82 коп.

З огляду на те, що відповідно до копії Довідки № 2755, виданої Державним підприємством «Селидіввугілля» встановлено, що позивач у справі працював на ВП «ШАХТА КОТЛЯРЕВСЬКА» ДП «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» та станом на 01.05.2023 року позивачу у справі зі сторони відповідача не виплачено вихідну допомогу пенсіонерам при звільненні, яка складає 24288 грн. 93 коп., відтак виплати (зарахування) зі сторони відповідача на користь відповідача після травня 2023 року здійснювалась саме на погашення заборгованості невиплаченої вихідної допомоги пенсіонерам при звільненні.

Відтак, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача з урахуванням фактичних сум виплат здійсненних відповідачем в якості погашення заборгованості. Отже, сума заборгованості, з урахуванням встановлених судом відомостей, становить 24288 грн. 93 коп. (144 грн. 08 коп. + 2798 грн. 82 коп.) = 21 346 грн., 03 коп.

Згідно зі статтями 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.

Отже, надані позивачем документи у справі, відомості отримані судом самостійно дозволяють зробити висновок про наявність заборгованості із вихідної допомоги пенсіонерам при звільненні яка складає 21 346 грн. 03 коп.

Згідно зі статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Стосовно посилань відповідача у відповіді від 24.05.2023 року Директора ВП «ШАХТА КОТЛЯРЕВСЬКА» ДП «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» на звернення позивача в позасудовому порядку 09.05.2023 року на системність ракетних обстрілів та фінансове становище відповідача як на обставину неможливості здійснити всі виплати працівникам вчасно та в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Так, за ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні)» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Війна є форс-мажором, адже має всі ознаки обставин непереборної сили. Військові дії, оголошена та неоголошена війна прямо згадані серед форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (ч. 3 ст. 13 Закону про ТПП). А в ч. 1 ст.14-1 Закону про ТПП вказано, що ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Судом враховано той факт, що відповідачем не було надано обґрунтування обставин, які б відповідно до чинного законодавства України, унеможливлювали своєчасно виплатити позивачу належні йому суми при звільненні суми.

Також, аналіз норм статі 116 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів.

Зазначений висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, які викладені у постановах від 03.07.2013 року у справі № 6-64цс13, від 25.05.2016 року у справі № 6-948цс16.

Суд наголошує, що запровадження воєнного стану не є підставою для невиплати заробітної плати або для звільнення роботодавця від заборгованості з виплати заробітної плати.

Отже, позивачем доведено наявність заборгованості відповідача з виплати вихідної допомоги пенсіонерам при звільненні, будь-яких доказів проведення повного розрахунку з працівником в день її звільнення відповідачем суду не було надано, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки на теперішній час заборгованість із заробітної плати позивачу повністю не виплачена, суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованість із виплати заробітної плати, яка складає 21 346 грн., 03 коп. у вигляді вихідної допомоги пенсіонерам при звільненні такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням виплат, здійснених відповідачем на користь позивача після 01.05.2023 року.

Згідно з ч.1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( тобто не менше 1 331,20 грн та не більше 16 640 грн.).

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне, що судовий збір з відповідача підлягає стягненню у сумі пропорційно розміру задоволених вимог - 1 169,91 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ (КОД ЄДРПОУ 33426253), юридична адреса: 03142, Україна, місто Київ, провулок Приладний, будинок 2а на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість із виплати вихідної допомоги пенсіонерам при звільненні у розмірі 21 346 грн. 03 коп.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ (КОД ЄДРПОУ 33426253), юридична адреса: 03142, Україна, місто Київ, провулок Приладний, будинок 2а на користь держави судовий збір в розмірі 1 169,91 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Дата складення повного судового рішення 26 червня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін