Рішення № 137916568, 03.07.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8097/25

Провадження №: 2/336/420/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 липня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., за участю секретаря судового засідання Прохорової А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Комунальне підприємство «Запоріжринок», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності,-

встановив:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя у системі "Електронний суд" звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 ,в якому просить усунути перешкоди територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної форми власності із кадастровим номером 2310100000:07:032:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на будівлю магазину № 635-639; 1704-1709, загальною площею 35,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1714760423101), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи; покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024082030000055 від 17.10.2024 виявлено порушення інтересів держави під час використання земель комунальної форми власності.

Зокрема, 05.12.2018 відповідач ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: будівлю магазину № 635-639, 1704-1709, за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду цієї заяви державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим Сергієм Олександровичем, рішенням № 44472235 від 07.12.2018 зареєстровано об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1714760423101) - будівля магазину № 635-639, 1704-1709, загальною площею 35,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Підставою для прийняття вказаного рішення слугували наступні документи: технічний паспорт ФОП ОСОБА_2 серія та номер: 02011/018 від 02.11.2018; акт, серія та номер: б/н, виданий 02.11.2018 ФОП ОСОБА_2 .

Разом з тим, документи, надані державному реєстратору не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності відповідача на тимчасову споруду. Рішень про присвоєння адреси спірній тимчасовій споруді не приймались, дозвільні документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта не надавались. Вказане є порушенням вимог ст.ст. 3, 10, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127. Водночас, такими діями державного реєстратора порушено інтереси Запорізької міської територіальної громади, представником якої є Запорізька міська рада, як власника та розпорядника земель комунальної форми власності. Також, в позовній заяві прокурор просив залучити до участі у справі Комунальне підприємство «Запоріжринок» (ЄДРПОУ 01559577, вул. Рекордна, буд. 2, м. Запоріжжя), як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі в порядку загального позовного провадження.

11.09.2025 від представника Запорізької міської ради Крата А.С. через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, в яких він позовні вимоги, обставини справи та їх правову оцінку, які викладені керівником Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя підтримує та просить їх задовольнити. Зазначив, що 20.04.2005 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 44/112 «Про надання в постійне користування КП «Запоріжринок» земельних ділянок по АДРЕСА_1 для розміщення торгівельного майданчику та гостьової автостоянки. При цьому, державним актом на право постійного користування землею надавалося лише право користування, суборенди, але не наділяло підприємство правом розпоряджатися землею, тим паче не надавало право суборендарям здійснювати будівництво споруд на земельних ділянках. За наявною інформаційною базою (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою) на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, буд. 56, договір оренди не обліковується. Будь-яких заяв на надання дозволу на розробку землеустрою щодо вказаної земельної ділянки від ОСОБА_1 не надходило, таке рішення міською радою не приймалося, проект з Управлінням з питань земельних відносин ЗМР не погоджувався, договір оренди землі з ЗМР не укладався, також ніхто не звертався до Департаменту архітектури та містобудування ЗМР для отримання містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки. Все зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, на якій самовільно збудував споруду приміщення магазину. Помилковий запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості створюють для територіальної громади міста Запоріжжя перешкоди у реалізації нею прав власника спірної земельної ділянки, зокрема передачі у користування іншим особам.

19.09.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позовних вимог, вважав їх незаконними та необґрунтованими. Також просив застосувати наслідки спливу позовної давності щодо усіх заявлених позовних вимог. Вказав, що в 2012 році ним була подана заява на адресу КП Запоріжринок» про надання йому дозволу встановити кіоск 16 кв.м. В квітні 2015 року директор КП «Запоріжринок» особистим підписом затвердив проект кіоску, а в грудні 2017 року ним же була підписана схема дислокації торгівельного місця на Шевченківському торгівельному майданчику, що підтверджує законність розташування кіоску. На підставі укладеного договору № 5 від 09.07.2015 року про надання послуг з надання та утримання торговельного місця на ринку відповідачем належним чином сплачувалися платежі на утримання торгівельного місця на ринку. В листопаді 2018 року на підставі акту складеного за результатами технічної інвентаризації було складено технічний паспорт на кіоск. За результатами реєстрації права власності був виданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2018 року, що підтверджує законне право відповідача на кіоск. Отже, будівля магазину № 635-639, 1704-1709 не були самочинно збудовані ним та він законно набув право власності на неї. Основним доказом, що підтверджує наявність адреси у об`єкта нерухомого майна є довідка з Державного реєстру речових правна нерухоме майно. Ним державному реєстратору були подані всі необхідні документи для проведення державної реєстрації. Спірний об`єкт є капітальною будівлею, а не тимчасовою спорудою, оскільки має фундамент та інженерні комунікації, фактично та юридично сформований як об`єкт нерухомого майна, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Пояснення ФОП ОСОБА_2 в частині того, що вона нібито не виготовляла ніяких документів щодо вищевказаної будівлі, є неналежними та безпідставними, оскільки були взяті під впливом зі сторони поліції. Будівля магазину розміщена в межах своєї забудови, не виходить за допустимі межі, не перешкоджає доступу до суміжних територій, та не змінює конфігурацію, площу чи межі самої земельної ділянки. Також, об`єкт не створює фізичних або юридичних перешкод для використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Відповідач, як власник нерухомого майна, здійснює право володіння та користування у межах, передбачених законом, без самовільного зайняття додаткової площі, без зміни категорії земель та без порушення інтересів територіальної громади або інших осіб. Таким чином, жодних доказів того, що реєстрація об`єкта ним порушила цілісність або правовий статус земельної ділянки, позивач не надав. Також, до відзиву долучено клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо звернення до суду з позовною заявою.

25.09.2025 від першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Дем`янова В.В. через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив, яка за змістом аналогічна доводам, викладеним в позовній заяві.

Ухвалою суду від 09.10.2025 клопотання прокурора задоволено, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Комунальне підприємство «Запоріжринок» (код ЄДРПОУ 01559577, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 2).

Ухвалою суду від 23.01.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні прокурор Журавель Д.В. вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити.

Представник Запорізької міської ради у судове засідання 23.06.2026 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. У попередніх судових засіданнях, у яких брав участь, позовну заяву прокурора підтримав та просив її задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність вчинених відповідачем дій щодо реєстрації майнових прав, а також на необґрунтованість та недоведеність відомостей, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи КП «Запоріжринок» в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи, заявлені прокурором позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, 05.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на об`єкт будівлю магазину № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами розгляду цієї заяви державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С.О., рішенням № 44472235 від 07.12.2018 зареєстровано об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1714760423101) - будівля магазину № НОМЕР_2 , 1704-1709, загальною площею 35,2 м2, за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Підставою для прийняття вказаного рішення слугували наступні документи: акт, серія і номер: б/н, виданий 02.11.2018 ФОП ОСОБА_2 та технічний паспорт ФОП ОСОБА_5 від 02.11.2018 серія та номер: 02011/018.

Листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 04.01-08/4570 від 26.11.2024 встановлено, що згідно з інформацією містобудівного кадастру, який ведеться Департаментом відповідно до ст. 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 559 «Про містобудівний кадастр», відсутня інформація про реєстрацію містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкту будівництва, а також паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідних звернень від ОСОБА_1 , інших фізичних та юридичних осіб з цього питання на адресу Департаменту не надходило.

Листом Департаменту управління активами Запорізької міської ради № 7922/01/0107/11089 від 04.12.2024 встановлено, що згідно з наявною інформаційною базою (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою) на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , договір оренди землі не обліковується.

За результатами проведеної Міністерством юстиції України камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича (акт від 24.01.2025 № 328/19.1.1/25) встановлено, що останнім в порушення вимог статей 3, 10, 23 Закону Україні «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) та пунктів 12, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок № 1127), проведено державну реєстрацію:

- за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

- без направлення відповідного запиту до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013.

Згідно з листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 04.01-05/4784 від 11.12.2024, об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1714760423101 - будівля магазину № НОМЕР_2 ; 1704-1709, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці, яка є територією ринку.

Також, відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради №04.01-05/4784 від 11.12.202, за інформацією Департаменту та архівними даними, переданими виконавчими органами Запорізької міської ради, які здійснювали присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна в м. Запоріжжя відсутня інформація щодо присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із тим, інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з`ясовано, що земельна ділянка із кадастровим номером 2310100000:07:032:0073 розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа виконавчого комітету Запорізької міської ради №08458/07.3-20/03 від 07.05.2025, згідно з наявною інформаційною базою (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою) на земельну ділянку (в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:032:0073, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) з гр. ОСОБА_1 договір оренди землі не значиться.

Рішень про надання в користування земельної ділянки (в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:032:0073 по АДРЕСА_1 ) гр. ОСОБА_1 . Департаментом управління активами не готувалось та на розгляд сесії міської ради не надавалось.

Крім того, факт перевірки законності реєстрації будівлі магазину № НОМЕР_2 ; 1704- 1709 здійснювався в межах кримінального провадження № 12024082030000055 від 17.10.2024, за ознаками ч. 3 ст. 197-1 КК України. Так, під час проведення огляду місця події інженером-землевпорядником ОСОБА_6 виконано геодезичні роботи щодо визначення розмірів та площі об`єктів, які розташовані на земельних ділянках комунального підприємства «Запоріжринок» з кадастровим номером 2310100000:07:032:0073.

За результатами проведених робіт складено планово картографічний матеріал та визначено площу. На земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:07:032:0073 площа об`єкту складає 0,0041 га.

Також, в ході досудового розслідування проведено судову будівельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку експерта № 22-04-2025-1 будівля магазину № 635- 639; 1704-1709 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1714760423101) на дату огляду 20.03.2025 відповідно до вимог нормативно-правових актів за своїми конструктивними особливостями не є нерухомим майном, а являє собою тимчасову споруду, а саме-металевий каркас обшитий металом складної форми з габаритними розмірами (1,44х4,60х2,32х6,00х3,09х2,18х2,24х5,31) м Н=2,80 м (що може бути демонтований/розібраний і змонтований в іншому місці без фізичного та економічного знецінення конструкцій), розташований на замощенні з асфальту, землі, бетону, цегли. До тимчасової споруди прокладена мережа електропостачання. Правовстановлююча документація на земельну ділянку відсутня.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо майна і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику державі (ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні обставин наявності в особи права власності необхідно передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

В рамках кримінального провадження 12024082030000055 допитано свідка ОСОБА_4 , яка пояснила, що вона із чоловіком ОСОБА_1 вирішили побудувати магазин на території КП «Запоріжринок». У 2015 році директором торгової площадки ОСОБА_7 було підписано окреслений проєкт магазину. Після завершення будівельних робіт, уклали договір із КП «Запоріжринок» № 5 від 09.07.2015, де вказано площу побудови, розмір щомісячних платежів, а кіоску присвоєно № 1704-1709. У 2018 році вони придбали сусідню будівлю та об`єднали їх в один магазин. У листопаді 2018 ОСОБА_4 звернулася до юридичної фірми ФОП Суржок для належного оформлення магазину. Через деякий час отримала технічний паспорт, який оформлено на ОСОБА_1 , характеристику спорудження за № 635-639, 1704-1709, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також надано торговий план №1 18,3 кв.м., торговий зал 16,9 кв.м. Всього по спорудженні 35,2 кв.м. Разом із документами отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію з номером №148502757 від 07.12.2018. Договір на розробку проєкта побудови магазину не укладався ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Водночас, листом ФОП ОСОБА_2 № 1 від 24.11.2024 повідомила, що з метою обстеження будівлі магазину № НОМЕР_2 ; 1704-1709 ( АДРЕСА_1 ) до неї ніхто не звертався, та відповідно, такі обстеження особисто ОСОБА_2 та іншими особами за її дорученням не проводилися. Акт від 02.11.2018, складений інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_2 або іншими особами за її дорученням, не складався. Також, підпис, який міститься у вказаному акті не належить ОСОБА_2 . Також, зауважила, що в акті від 02.11.2018 міститься відтиск круглої печатки «інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_2 », однак така печатка використовувалася у її діяльності раніше, а наразі вона здана до ТОВ «Укрвізит» ще 30.10.2017 для знищення у зв`язку з виготовленням нової печатки з більшим ступенем захисту, яка використовується на даний час. Хто міг використати її печатку у 2018 році, а також виготовити акт від 02.11.2018 та технічний паспорт їй невідомо. Про вказані акти дізналася з листа Національної поліції України.

Постановою про визнання юридичної особи потерпілою слідчого СВ ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 13.12.2024 у кримінальному провадженні № 42024082030000054 визнано потерпілим КП «Запоріжринок» (код ЄДРПОУ 01559577). Відповідно до протоколу допиту представника потерпілого від 14.12.2024 представник потерпілого КП «Запоріжринок» Літвінов Дмитро Анатолійович повідомив, що працює на КП «Запоріжринок» протягом тривалого часу. Представляє інтереси підприємства за дорученням. На території ринку, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 56, наявна споруда, яка використовується у якості магазину, за документами реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1714760423101 будівля магазину № 635-639; 1704-1709). Власники приміщення невідомі, приблизна дата збудування, набуття та переходу прав власності невідомі.

Згідно листа КП «Запоріжринок» типовий договір про надання та утримання торгівельного місця в належному стані, який укладено підприємством із ФОП ОСОБА_1 , не передбачав жодного права останнього на здійснення забудови земельної ділянки комунального ринку чи будь-якої іншої можливості орендаря (продавця) використовувати її в порушення прав КП «Запоріжринок», як належного землекористувача наведеної земельної ділянки ринку. Жодних погоджень ОСОБА_1 на забудову території ринку та оформлення ним прав власності на торгівельний об`єкт підприємство не надавало.

При цьому, вищезазначеним актом надається лише право користування, суборенди, але не наділяє підприємство правом розпорядження землею, тим паче не надає право суборендарям здійснювати будівництво споруд на земельних ділянках.

Постановою про визнання юридичної особи потерпілою слідчого СВ ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 16.05.2025 у кримінальному провадженні № 42024082030000055 потерпілим визнано Запорізьку міську раду (код ЄДРПОУ 04053915)..

Протоколом допиту представника потерпілого Крата А.С. з`ясовано, що будь-яких заяв на надання дозволу на розробку землеустрою щодо вказаної земельної ділянки від ОСОБА_1 не надходило, таке рішення міською радою не приймалося, проєкт з Управлінням з питань земельних відносин ЗМР не погоджувався, договір оренди землі з ЗМР не укладався, також ніхто не звертався до Департаменту архітектури та містобудування ЗМР для отримання містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки. Все зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, на якій самовільно збудував споруду приміщення магазину.

Листом № 04.01-05/4784 від 11.12.2024 встановлено, що згідно даних містобудівного кадастру, який ведеться Департаментом, відповідно до ст. 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №559 «Про містобудівний кадастр» відсутня інформація про реєстрацію паспортів прив`язки ТС за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, будівля магазину № НОМЕР_2 ; 1704-1709, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована як об`єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1714760423101 фактично є тимчасовою спорудою, що розташована на земельній ділянці із кадастровим номером 2310100000:07:032:0073 без паспорта прив`язки та договору оренди землі, що, в свою чергу, призводить до позбавлення територіальної громади в особі Запорізької міської ради виключного права самостійно вирішувати питання використання власної земельної ділянки.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Указані положення узгоджуються з п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема з приписами про те, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 14 цього Закону розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Також, навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема для державної реєстрації подані всі необхідні документи відповідно до закону та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №915/127/18 та Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №915/572/17.

Однією із засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом (пункт 4 частини першої статті 3 Закону).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною четвертою статті 5 Закону визначено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Пунктами 1, 2 частини третьої статті 10 Закону та пунктом 12 Порядку №1127, передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Крім того, пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Згідно з частиною восьмою статті 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною першою статті 22 Закону встановлено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Абзацом першим частини другої статті 24 Закону встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Таким чином, державним реєстратором Ільющенковим С.О. порушено вимоги статей 3, 10, 23 Закону та пунктів 12, 41 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав:

- за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

- без направлення відповідного запиту до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013. Вищевказане підтверджується актом за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича від 24.01.2025 № 328/19.1.1/25.

За результатами вказаної камеральної перевірки, наказом Міністерства юстиції України від 05.12.2024 № 2946/7 державному реєстратору виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_8 анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, технічний паспорт на підставі якого зареєстровано право власності, не підтверджує право власності на зареєстрований об`єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права власності ОСОБА_1 на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Технічний паспорт на об`єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності.

Технічний паспорт може бути умовою державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними у Порядку реєстрації.

Також, слід зазначити, що у постанові від 09.02.2022 у справі №752/9104/18 Верховний Суд зазначає, що технічний паспорт на будинок не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ, не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю - це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта.

Окрім того, відповідно до п. 41 Порядку №1127 (в редакції станом на проведення державної реєстрації спірного об`єкту нерухомості) для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Так, підставою для реєстрації державним реєстратором вказано акт про обстеження техніка з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_2 від 02.11.2018, де зазначено, що будівля магазину № НОМЕР_2 ; 1704-1709 за адресою: АДРЕСА_1 , складається із загальної площі, яка дорівнює 35,2 кв.м. Відповідно до ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адресою об`єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Адреса не присвоюється: 1) тимчасовим спорудам; 2) будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною; 3) іншим об`єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.

Таким чином акт інженера з інвентаризації майна не є документом, що підтверджує адресу.

Зазначене свідчить про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно за відсутності документа, що підтверджує присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Отже, вбачається, що адреса: АДРЕСА_1 , самовільно використана заявником та внесена державним реєстратором до Державного реєстру прав з порушеннями вимог чинного законодавства, без її присвоєння в установленому порядку та без надання підтверджуючих документів, які вимагаються Порядком реєстрації, як обов`язковий документ для державної реєстрації права власності.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.03.2025 об`єктом огляду є приміщення магазину № НОМЕР_2 ; 1704-1709, яке розташоване на території КП «Запоріжринок» та зареєстроване як об`єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 2310100000:07:032:0073. Магазин являє собою кіоск синьо-білого кольору, наявна вивіска «жіноча білизна». Вхід до кіоску здійснюється через металопластикові двері з врізним замком. На момент огляду кіоск функціонує. Інженером-землевпорядником здійснено відповідні виміри.

Інформацією з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 2310100000:07:032:0073 розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 22-04-2025-1 від 22.04.2025, будівля магазину № НОМЕР_2 ; 1704-1709 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1714760423101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на дату огляду 20.03.2025, відповідно до вимог нормативно-правових актів за своїми конструктивними особливостями не є нерухомим майном, уявляє собою тимчасову споруду, а саме-металевий каркас обшитий металом складної форми з габаритними розмірами (1,44х4,60х2,32х6,00х3,09х2,18х2,24х5,31) м Н=2,80 м, які можуть бути демонтовані/розібрані і змонтовані в іншому місці без фізичного та економічного знецінення конструкцій. Розташований на замощенні з асфальту, землі, бетону, цеглі. До тимчасової споруди прокладена мережа електропостачання. Правовстановлююча документація на земельну ділянку відсутня.

Відповідно до п.1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно п.2.1. вказаного порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Таким чином, за місцем знаходження зареєстрованого спірного об`єкта нерухомого майна розміщена саме тимчасова споруда, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно положень ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно перемішувати у просторі.

Положеннями ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону про реєстрацію не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Отже, не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею. Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №203/4180/15-ц.

Державним реєстратором зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1 саме як об`єкт нерухомості, що є порушенням вимог ст. ст. 5, 10, 18, 22, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 41 Порядку №1127.

При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону №1952-IV у чинній редакції, відомості про право власності відповідачів не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно на підставі судового рішення [див. mutatismutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

У частині першій статті 14 Закону №1952-IV зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) виключення об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв`язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону № 1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.

Враховуючи, що державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на будівлю магазину № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , як на нерухоме майно була здійснена помилково, а зазначене майно не є нерухомим, така державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

Вказана позиція відповідає висновкам викладеним у пунктах 60-69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22.

Згідно із п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, на землю. Правомочності власника землі на території міста Запоріжжя від імені територіальної громади здійснює Запорізька міська рада, яка відповідно до ст.ст. 9, 12 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями (ст. 122 Земельного кодексу України) щодо розпорядження землями територіальної громади міста Запоріжжя, зокрема, щодо передачі комунальних земельних ділянок у власність чи користування громадянам та юридичним особам відповідно до положень Земельного кодексу України.

Незаконна державна реєстрація за ОСОБА_1 фактично не існуючого об`єкту нерухомості, порушує права Запорізької міської ради як власника та розпорядника земель комунальної форми власності, через що наявні обґрунтовані підставі для відновлення порушеного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

При цьому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту порушеного правапозивача як власника земельних ділянокє усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 97), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункти 70-71)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2022 у справі №922/3166/20 зауважує, що негаторний позов розглядається у цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actioninrem). З цих причин він може бути пред`явлений лише для захисту абсолютного суб`єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою у договірних чи в інших зобов`язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у вказаному рішенні Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, зокрема, встановлено, що позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 ЦК України, - припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі.

Земельна ділянка на якій знаходиться спірна будівля, не сформована в розумінні ст. 79-1 ЗК України, розташована в межах населеного пункту міста Запоріжжя та відповідно до ст. 83 ЗК України та п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» є власністю територіальної громади міста Запоріжжя, тобто має статус комунальної власності.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Це узгоджується зі статтею 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, відповідач, як власник тимчасової споруди, використовує земельну ділянку комунальної форми власності.

Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 визначено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Зокрема, відповідно до пункту 2.1 Порядку №244 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Розміщення тимчасових споруд самовільно забороняється (п. 2.30 Порядку).

Враховуючи викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на земельну ділянку є усунення перешкоди Запорізькій міській раді у користуванні земельною ділянкою комунальної форми власності на якій знаходиться, зареєстрована як об`єкт нерухомого майна, тимчасова споруда, шляхом скасування рішення державного реєстратора.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Згідно з ч.4 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді щодо визначення поняття «інтереси держави» висловлено позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх об`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Згідно з ст.13,14 Конституції України, ст.324 ЦК України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно із п.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Статтею 60 вказаного Закону передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, на землю.

Згідно з ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно зі ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За інформацією наданої Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради, суб`єктом владних повноважень вживались заходи скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний №44472235, на підставі якого зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, будівлю магазину № 635-639; 1704-1709, загальною площею 35,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за гр. ОСОБА_1 , в позасудовому порядку, шляхом подачі скарги до Міністерства юстиції України.

В той же час, за результатом розгляду скарги, 12.02.2025 Департаментом отримано наказ від 08.01.2025 №33/7 про залишення скарги без розгляду по суті. Інші заходи претензійно-позовного характеру щодо порушеного питання Департаментом не вживались.

Таким чином, з моменту встановлення незаконності проведення державної реєстрації неіснуючого об`єкту нерухомого майна, а також з часу повідомлення про зазначені факти порушень прокуратурою, Запорізькою міською радою до цього часу не вжито відповідних заходів щодо усунення наведених порушень законодавства.

Вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність передбачених ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

У відповідності до абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою листом від 18.08.2025 № 57-101-5193ВИХ-25 повідомлено Запорізьку міську раду про вжиття заходів представницького характеру.

Оцінивши наведені прокурором обґрунтування порушення інтересів держави, яке полягає в тому, що відповідач без законних правових підстав, в порушення вимог чинного законодавства зареєстрував своє право власності на не існуючий об`єкт нерухомості, який фактично є тимчасовою спорудою, та розмістив її на земельній ділянці комунальної власності, що позбавляє Запорізьку міську раду як уповноважений орган місцевого самоврядування можливості вільно розпоряджатися земельною ділянкою комунальної власності із кадастровим номером 2310100000:07:032:0073, що розташована у АДРЕСА_1 , суд вважає звернення прокурора з цим позовом в інтересах держави обґрунтованим, спрямованим на відновлення законності та недопущення обмеження права власності на землі комунальної власності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

Позовна заява з додатками подана прокуратурою через систему «Електронний суд».

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Запорізькою обласною прокуратурою в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн. за подання позовної заяви у даній справі.

Таким чином зі ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Водночас, оскільки позов задоволено судом у повному обсязі, то вимоги відповідача про стягнення з позивача на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 5000 гривень задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної форми власності із кадастровим номером 2310100000:07:032:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на будівлю магазину № 635-639; 1704-1709, загальною площею 35,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1714760423101), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (адреса місцезнаходження: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а, код ЄДРПОУ: 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 2 422(дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін:

Особа, яка подала позовну заяву: керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Русанов Олександр Володимирович, код ЄДРПОУ 0290997328, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а.

Позивач: Запорізька міська рада, код ЄДРПОУ 04053915, адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 206.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Комунальне підприємство «Запоріжринок», код ЄДРПОУ 01559577, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 2.

Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2026.

Суддя Ю.А. Галущенко