Ухвала суду № 137915498, 01.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8660/26-Е

Провадження № 2-н/522/1613/26

УХВАЛА

01 липня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 45158,93 гривень, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 332,80 гривень.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали заяви передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Приписи п. 3 ч.1 ст. 161 ЦПК України передбачають, що судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Як вбачається з матеріалів заяви, стягувачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 45158,93 гривень, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 332,80 гривень.

Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

За положеннями ст.167 ЦПК України розгляд заяви у наказному провадженні проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Відтак, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності.

Враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів розділу II ЦПК України «Наказне провадження», у стягувача відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини першої статті 12 ЦПК України.

При розгляді заяви стягувача про розподіл судових витрат на правничу допомогу в межах наказного провадження буде порушено принцип змагальності, оскільки боржник не матиме змоги заперечити щодо нарахування витрат на правничу допомогу, довести неспівмірність заявлених до стягнення витрат (частина четверта статті 137 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає доведенню, а інша сторона вправі його заперечувати, надаючи аргументи для цього, тобто при вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу діє принцип змагальності (додаткова постанова ВП ВС від 13.02.2024 у справі № 910/12155/22, постанова КГС ВС від 31.01.2024 у справі № 916/192/22, постанова ВП ВС від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, постанова ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та ін.).

З огляду на порядок розгляду заяви про видачу судового наказу у наказному провадженні, в якому учасники справи не повідомляються про розгляд, не викликаються в судове засідання, в ході якого відсутня змагальність сторін, стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правничу допомогу, розмір яких визначається в довільному розмірі між замовником таких послуг та адвокатом, є неможливим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу не може бути задоволена.

Керуючись ст. ст. 19, 160-161, 163-166, 258-261, 352-355 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Управдом» у видачі судового наказу в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у справі № 522/8660/26-Е.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Cуддя Юлія ЧОРНУХА