Рішення № 137914571, 03.07.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/748/378/26

Єдиний унікальний № 748/3818/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Кухти В.О.,

секретаря Костюк С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

20.11.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області через електронний суд надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк»:

1) заборгованість за Кредитним договором № 2004810700 від 13.07.2020 р., що в частині тіла кредиту, річних процентів, щомісячних процентів станом на 01.05.2025 р. становить 82 452,55 грн, з яких: 33 838,38 грн заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 6,91 грн заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена), 48 607,26 грн заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) 48 607,26 грн;

2) понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.07.2020 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» було укладено Кредитний договір № 2004810700. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно з п. 1.3. Кредитного договору, позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах визначених в графіку платежів відповідно до Додатку №1. Відповідно до п. 1.2. умов Кредитного договору, кредит надається позичальнику на наступних умовах: - сума кредиту 50 760,00 грн; - строк користування 24 місяців; - річні проценти 0,01 % від суми боргу за договором; - щомісячні проценти 3,99 % від суми кредиту. Кредит надається безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) робочих днів від дня укладення договору (п. 4 Паспорту кредиту) на рахунок Позичальника НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк», та погашається безготівковим шляхом на цей же рахунок. Умови вищезазначеного Кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті. Разом з тим, позивач у поданому ним позові зазначає, що 14.07.2020 р. права вимоги за Кредитним договором відступлення АТ «Таскомбанк» на підставі Договору про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 р. та на підставі Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 р., перейшли до нього і він є новим кредитором за Кредитним договором № 2004810700 від 13.07.2020 р. з усіма наступними додатками та змінами. Як наслідок, станом на 01.05.2025 р. заборгованість відповідача за Кредитним договором № 004810700 від 13.07.2020 р. перед позивачем, становить 82 452,55 грн., в т.ч.: - заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) 33 838,38 грн.; - заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) 6,91 грн.; - заборгованість по щомісячним процентам (в т. ч. прострочена) 48 607,26 грн., яку і просить стягнути позивач разом із судовими витратами.

Ухвалою судді від 21.11.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав.

Дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 13.07.2020 р. між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2004810700 (а.с.6).

Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору, цей договір, паспорт кредиту № 4810700 (а.с.6 зворот-7) та умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» - складають єдиний кредитний договір.

Згідно умов паспорту кредиту № 4810700 та кредитного договору № 2004810700 від 13.07.2020 р. позичальнику надано грошові кошти в сумі 50 760,00 грн; - строк користування 24 місяців; - річні проценти 0,01 % від суми боргу за договором; - щомісячні проценти 3,99 % від суми кредиту. Кредит надається безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) робочих днів від дня укладення договору на рахунок Позичальника (а.с.6 зворот-7).

Позичальник зобов`язалася повернути кредитні кошти та інші платежі, на умовах визначених договором.

Умови вищезазначеного Кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті.

Як наслідок, згідно наданого розрахунку заборгованості АТ «Таскомбанк» (а.с.24-27 зворот), станом на 01.05.2025 р. заборгованість позичальника за Кредитним договором № 2004810700 від 13.07.2020 р., становить 82 452,55 грн., в т.ч.: - заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) 33 838,38 грн.; - заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) 6,91 грн.; - заборгованість по щомісячним процентам (в т. ч. прострочена) 48 607,26 грн.

Відповідно до виписки по особовим рахункам кредитного договору № 2004810700 ОСОБА_1 за період із 13.07.2020 р. по 01.05.2020 р., встановлено, що оборот за період 52 657,77 грн, оприбуткування на поза балансі заборгованості по відсоткам списаної за рахунок нарахованого резерву на підставі рішення Правління - 48 607,26 грн, оприбуткування на поза балансі заборгованості списаної за рахунок нарахованого резерву на підставі рішення Правління - 33 838,38 грн, оприбутикування на поза балансі заборгованості по відсоткам списаної за рахунок нарахованого резерву на підставі рішення Правління - 6,91 грн (а.с.28-91 зворот).

07.10.2016 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 (а.с.15-18 зворот) між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк», відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами.

Згідно Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 14.07.2020 р., встановлено, що позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № № 2004810700 від 13.07.2020 р., укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 у розмірі 50 829,85 грн, як складається з: суми основного боргу за кредитом - 50 760,00 грн, суми нарахованих процентів - 0,01 грн, суми нарахованого щомісячного проценту (плати за кредитом) - 69,84 грн. Дата видачі кредиту - 13.07.2020 р., сума кредиту - 50 760,00 грн, дата закінечення договору - 11.07.2022 р. (а.с.22).

Сторони погодили, що первісний кредитор має право передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги , шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог.

До матеріалів справи додано платіжну інструкцію банку № 632041148 від 14.07.2020 р. на суму 7 044 381,70 грн на підтвердження перерахунку коштів за договором про відступлення права вимоги від 07.10.2016 р. № ТАСЦФР-10-2016 (а.с.23).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Уст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частина 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(ст. 1055 ЦК України).

Частина 1 та 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 13.07.2020 р. кредитний договір № 2004810700 було укладено між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 .

За нормою ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до АТ «Таскомбанк» за кредитним договором № 2004810700 від 13.07.2020 р. від первісного кредитора ТОВ «ФК «ЦФР», оскільки договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016 датований 07.10.2016 р., тоді як сам кредитний договір, за яким відповідачу нараховано заборгованість, укладено 13.07.2020 р. Крім того, згідно з Витягом з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 14.07.2020 р. до АТ «Таскомбанк» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 2004810700 від 13.07.2020 р. у загальному розмірі 50 829,85 грн, що складається із суми основного боргу 50 760,00 грн, річних процентів 0,01 грн та щомісячних процентів 69,84 грн. Водночас позивач просить стягнути з відповідача 82 452,55 грн, посилаючись на розрахунок заборгованості та виписку по рахунку. Однак належних і допустимих доказів того, що від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк» було відступлено право вимоги саме у розмірі 82 452,55 грн, матеріали справи не містять. Таким чином, позивачем не доведено обсяг права вимоги, який нібито перейшов до нього за спірним кредитним договором.

Таким чином, на думку суду, відсутні підстави вважати, що АТ «Таскомбанк» набуло право вимоги за кредитним договором № 2004810700 від 13.07.2020 р. відносно ОСОБА_1 як боржника.

Отже, встановивши відсутність належних, достовірних та достатніх доказів щодо переходу права вимоги за кредитним договором № 2004810700 від 13.07.2020 р., від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк», суд дійшов висновку про недоведеність підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за кредитним договором № 2004810700 від 13.07.2020 р. у загальному розмірі 82 452,55 грн та про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням приписів ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про доцільність відмови у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 279-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ: 09806443, місцезнаходження: м. Київ, пр-т. Леоніда Каденюка, буд. 23) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя В.О. Кухта