Рішення № 137913776, 02.07.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7824/25

Номер провадження 2/629/196/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 року м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання Воєоводіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.10.2020 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №TDB.2020.0001.17134 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, на підставі вказаного договору відповідачу встановлено відновлювальну кредитну лінію на поточному рахунку клієнта, зі сплатою базових 56% річних, реальною стакою 87,30 % річних. 03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 27.12.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Заборгованість відповідачки за вказаним договором станом на 03.09.2024 року становить 13929,31 грн., з яких 13929,27 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 0,04 грн. сума заборгованості за відсотками. Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати та витрати на правову допомогу позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на недоведеність заявлених вимог, відсутність належних та допустимих доказів умов договору, графіку погашення та розрахунку заборгованості, що унеможливлює перевірку правильності нарахувань. Крім того, вказується на порушення вимог процесуального закону щодо належного направлення копій документів іншій стороні відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України, що порушує принцип рівності сторін. Також ставиться під сумнів належність та допустимість доказів позивача, зокрема договорів про відступлення права вимоги, оскільки не підтверджені повноваження осіб, які їх підписували, та відсутні необхідні підтверджуючі документи. Окремо заперечується обґрунтованість витрат на правничу допомогу у сумі 11200,00 грн. через відсутність належного підтвердження їх фактичності та співмірності. З наданих доказів убачається, що адвокат фактично обмежився підготовкою типового позову та аналізом фінансового стану боржника, що не потребувало значних витрат часу чи складних юридичних дій. З урахуванням принципів розумності, реальності та співмірності судових витрат, а також усталеної судової практики Верховного Суду, заявлений розмір витрат є завищеним і не підлягає повному відшкодуванню. Обґрунтованими є витрати у меншому розмірі, який відповідає характеру та складності справи. Також відповідач заявляє про застосування строків позовної давності, оскільки вимоги кредитора є простроченими. За умовами кредитного договору зобов`язання виконувались щомісячними платежами, тому перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного платежу та починається з моменту його прострочення. Враховуючи, що перші прострочені платежі виникли у 2020 році, трирічний строк позовної давності за ними сплив до моменту звернення до суду. Положення щодо продовження або зупинення строків у період карантину та воєнного стану не можуть застосовуватись до вже спливших строків. З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та заявленими після спливу строків позовної давності, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, згідно з вимогами ст.ст. 274-279 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, 05.10.2020 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №TDB.2020.0001.17134 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, на підставі вказаного договору відповідачу встановлено відновлювальну кредитну лінію на поточному рахунку клієнта, зі сплатою базових 56% річних, реальною ставкою 87,30 % річних (а.с. 32).

03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 27.12.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с. 21-25).

Заборгованість відповідачки за вказаним договором станом на 03.09.2024 року становить 13929,31 грн., з яких 13929,27 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 0,04 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 72).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (включаючи загальну позовну давність тривалістю у три роки). Вказаний розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020. Відповідно, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину до 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена до 30 червня 2023 року.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діяв на момент звернення позивачем до суду із позовом.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року № 3450-IX до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було внесено зміни, а саме: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Підсумовуючи, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020 року, то строк звернення до суду спочатку було продовжено до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

Зважаючи на вищезазначені вимоги закону щодо продовження позовної давності під час дії карантину та її зупинення на строк дії воєнного стану, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності.

Судом встановлено, що позичальниця - відповідачка скористалася кредитними ресурсами та свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, позивачем додано: копії - договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 року, акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги, свідоцтва та ордеру.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідачки у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,81,133,141,247,263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (49001, м. Дніпро, провулок Ушинського, буд. 1, офіс 105, код ЄДРПОУ: 40932411) суму заборгованості за кредитним договором №TDB.2020.0001.17134 від 05.10.2020 року у розмірі 13929 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (49001, м. Дніпро, провулок Ушинського, буд. 1, офіс 105, код ЄДРПОУ: 40932411) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. А. Мицик