Ухвала суду № 137913272, 30.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1643/15-ц

Провадження № 6/202/489/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 202/1643/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» Шафігіна Вікторія Русланівна звернулася до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа. Заява мотивована наступним.

Між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно з яким останньому було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі, та встановлений графік повернення їх.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, та на виконання рішення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 202/1643/15-ц від 15.05.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 351,86 грн та судового збору в розмірі 243,60 грн.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором Відповідача. 11 вересня 2025 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань № 6, до якого додано Витяг з Реєстру боргових зобов`язань № 6. Таким чином, кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС». Окрім того, кредитний договір Відповідача на момент звернення Заявника з даною заявою є дійсним та не оскаржувався сторонами по справі.

На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 61626462 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. 15.04.2021 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність майна у боржника). Оригінал виконавчого листа було направлено стягувачу АТ КБ «ПриватБанк».

Станом на дату укладання Договору факторингу оригінал вищевказаного виконавчого листа ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не передавався. У зв`язку з відсутністю оригіналу виконавчого листа ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» звернулося до АТ КБ «ПриватБанк» із запитом про його наявність. 31.03.2026 на адресу ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» надійшла відповідь, відповідно до якої оригінал виконавчого листа втрачено (знищено). У зв`язку з вказаним, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» на даний час у зв`язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувач, що гарантовані законодавством України.

На підставі викладеного представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» просить суд: замінити стягувача у виконавчому листі № 202/1643/15-ц від 15.05.2017 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС»; видати Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа № 202/1643/15-ц від 15.05.2017 р., про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

У судове засідання особи, що беруть участь у справі, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.

Представник ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» в заяві про заміну сторони правонаступником просив суд слухати справу без участі представника, вимоги заяви підтримав у повному обсязі.

Суддя вважає можливим розглянути заяву у відсутність осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду даної заяви.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши подану заяву, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України). При цьому, відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, за змістом положень статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини 1 статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 148/809/14-ц (провадження № 61-14577св21), виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковими до виконання. Верховний Суд зазначив, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду. Заміна стягувача у виконавчому провадженні не змінює статусу боржника за невиконаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, а також обсягу його прав і обов`язків у відповідних правовідносинах, оскільки визначені в судовому рішенні межі його зобов`язань залишаються незмінними і обов`язковими.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18), норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону лише у відкритому виконавчому провадженні. Частиною п`ятою статті 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі (або іншому виконавчому документі) до відкриття виконавчого провадження. Верховний Суд наголосив, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. У разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Також аналогічна правова позиція щодо правонаступництва викладена у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18). Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника в повному обсязі.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав і обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, у розумінні статті 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку із вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20) вказано, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Також, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-13587св20), належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17 (провадження № 61-18551св19), належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Відсутність належних і допустимих доказів переходу прав вимоги по всьому ланцюгу від первісного кредитора є підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 5026/886/2012, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Суд також вказав, що підставою для процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23), заміна сторони виконавчого провадження можлива на будь-якій стадії процесу. При цьому суд повинен перевірити існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов`язків, а також зміст та обсяг таких обов`язків. Обсяг прав, що переходять до нового кредитора, має бути чітко підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами. Заміна стягувача допускається лише у разі переходу до правонаступника прав первісного стягувача в обсязі, достатньому для набуття статусу сторони саме за конкретним виконавчим документом.

Судом встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 202/1643/15-ц позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22.01.2008 року у розмірі 20 351,86 грн та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі вказаного рішення судом видано виконавчий лист № 202/1643/15-ц від 15.05.2017 року.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами.

11.09.2025 між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» складено Витяг з Реєстру боргових зобов`язань № 6 до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025, що підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками, дані витягу визначені станом на 11 вересня 2025 року. Відповідно до вказаного витягу, до ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» відступлено право вимоги за кредитним договором з референсом SAMDN40000012104650 на загальну суму заборгованості 42 764,72 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що з наданих заявником доказів неможливо встановити, чи відступлене право вимоги стосується саме кредитного договору від 22.01.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , який був предметом розгляду у справі № 202/1643/15-ц, та за яким видано виконавчий лист.

Так, у Витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 6 зазначено лише референс договору SAMDN40000012104650, без зазначення дати укладення кредитного договору, номера, а також без наведення умов договору, що унеможливлює його ідентифікацію та ототожнення з договором, за яким винесено судове рішення. Крім того, сума заборгованості, зазначена у витягу (42 764,72 грн), перевищує суму, стягнуту рішенням суду (20 351,86 грн), що може свідчити про наявність інших зобов`язань, але не доводить, що до заявника перейшло право вимоги саме за тим договором, за яким видано виконавчий лист.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-13587св20) зазначено, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з постановою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23), суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор, оцінюючи їх у сукупності та взаємозв`язку для встановлення переходу права вимоги.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки заявником Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» не доведено, що до нього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 саме за кредитним договором від 22.01.2008 року, який був предметом судового розгляду у справі № 202/1643/15-ц, у повному обсязі відповідно до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025, а надані докази не дозволяють суду ідентифікувати відступлене право вимоги зі спірним кредитним договором, підстав для заміни сторони стягувача та видачі ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» дубліката виконавчого листа № 202/1643/15-ц від 15.05.2017 виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення боргу з ОСОБА_1 немає, а тому в задоволенні заяви слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. 512, 514 ЦК України, ст. 55, 442 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа у справі № 202/1643/15-ц відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 30 червня 2026 року.

Суддя Н. В. Недобитюк