Рішення № 137913178, 22.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3585/26

провадження № 2/208/4002/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровськох області, у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 29287,40 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 02.07.2024 року в м. Кам`янське, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Заводського районного суду міста Кам`янського від 31.07.2024 року у справі №208/6293/24 відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про аадміністративні правопорушення.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР.3951264 за особливою умовою страхування цивільно - правової відповідальності окремих категорій громадян України - «ПЕНСІОНЕР», страхувальник ОСОБА_3 .

Згідно умов Полісу ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну 160 000,00 грн., розмір франшизи 2600,00 грн.

Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі звернення потерпілого, ПАТ «СК «ПЗУ Україна» було складено страховий акт №44305/1 та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 58574,80 грн, яка була сплачена потерпілому, що підтверджується платіжною інструкцією №00124858 від 27.08.2024 р.

Згідно Ремонтної калькуляції № 44305 від 23.08.2024 року, вартість ремонту транспортного засобу «NissanLeaf», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу, без урахування ПДВ, становить 61174,80грн. Визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеній на основі комп`ютерної програми «Audatex», не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп`ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Розрахунок виплаченого страхового відшкодування: вартість відновлювального ремонту зурахуванням зносу 61174,80 грн. без урахування ПДВ - франшиза по полісу ЦВ 2600,00 грн. = 58574,80 грн

З урахуванням п.38-1.1, ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить стягнути звідповідача 50% виплаченого страхового відшкодування, а саме 29287,40 грн.

З цих підстав позивачем заявлено до стягнення з відповідача матеріальної шкоди в порядку регресу.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України.

Сторони на виклик до суду не з`явилися.

Представник позивача про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст.ст.128, 130 ЦПК України, до суду не з`явився, в позовній заяві було заявлено про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримано.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явися, від представника відповідача, адвоката Шевер Ю.М., до суду надійшла заява про розгляд справи за іі та відповідача відсутності. В позовних вимогах просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїхвимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а такождостатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають ізвстановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, -приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.08.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 , було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс АР.3951264, за особливою умовою страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України «ПЕНСІОНЕР», відповідно до якого забезпечений транспортний засіб «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 . За умовами полісу, страхова сума за шкоду, заподіяну майну 160000,00 грн., франшиза 2600,00 грн. (а.с.8)

02.07.2024 року в м. Кам`янське, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу засіб «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу NissanLeaf», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Заводського районного суду міста Кам`янського від 31.07.2024 року по справі № 208/6293/24, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.16-17).

Внаслідок зазначеного ДТП було завдано майнової шкоди власнику транспортного засобу «NissanLeaf», д.н.з. НОМЕР_3 .

На підставі звернення потерпілої особи, у відповідності до полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР.3951264 та вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ СК «ГІЗУ Україна» складено страховий акт № 44305/1 та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 58574,80грн., яка була сплачена потерпілому 27.08.2024 року (а.с.5).

Згідно Ремонтної калькуляції № 44305 від 23.08.2024 року, вартість ремонту транспортного засобу «NissanLeaf», д.н.з. НОМЕР_3 , з урахуванням зносу, без урахування ПДВ, становить 61174,80 грн. Страхова сума за відрахуванням франшизи по полісу (2600,00 грн.) становить 58574,80 грн. (а.с.12-14).

Позивач свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до вимог пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV - редакція, що діяла намомент виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно пункту 7.1. статті 7 Закону № 1961-IV розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійношляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, щозатверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13цього Закону.

Згідно пункту 13.2. статті 13 Закону, розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа зінвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до І або IIкатегорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Відповідно до п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону № 1961-ГУ у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування зашкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, шо передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір невстановлений законом.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав 01.05.2026 р. відзив на позов, в якому вказує наступне:

Позивач обґрунтовує вимоги ст. 38-1.1 Закону № 1961-IV, вказуючи, що ДТП було спричинено особою, яка не має статусу пенсіонера, тоді як поліс АР.3951264 був оформлений з 50% пільгою.

Відповідно до пункту 38-1.1 Закону № 1961-IV в редакції, що діяла на момент скоєння ДТП, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якийспричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичногочи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу ташвидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керуваннятранспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільнозалишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленогопорядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння абощодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, абовжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих,що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичнимпрацівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядкубезпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнаннятранспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначениху підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченоготранспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішньогострахування (при укладенні договору страхування з умовою використаннятранспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

Наведеною нормою передбачено право страховика та Моторного (транспортного) страхового бюро України на звернення з регресним позовом до визначеного кола суб`єктів і саме за наявності передбачених цією статтею умов.

В даному ж випадку будь-яка з вищенаведених умов, яка б надавала право Позивачу на регресний позов до Відповідача, відсутня.

Відповідно, правових підстав для звернення до суду у Позивача немає.

Послався на позицію Верховного Суду у справі № 176/1505/16 (№ 61-19149св18), викладеній в постанові від 15.11.2018 р., в який підкреслюється, що невідповідність особи водія статусу пільговика (пенсіонера) за наявності чинного поліса на транспортний засіб не є підставою для регресу.

Також відповідач звернув увагу на те, що поліс № АР.3951264 на момент ДТП був чинним. Відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV, метою страхування є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної третім особам. Оскільки страхувальник ( ОСОБА_3 ) є пенсіонером і власником ТЗ, він мав законне право на укладення пільгового договору. Керування автомобілем його сином (відповідачем) не припиняє дію договору страхування та не робить ТЗ «незабезпеченим».

Також, звертає увагу, що в діючому на момент ДТП страховому полісі № АР.3951264 в п. 8 «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» міститься інформація щодо того, що забезпеченим ТЗ «до керування допущені особи з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника менше 3-хроків так».

Зазначив, що системний аналіз законодавства свідчить, що чинна на момент ДТП редакція Закону № 1961-IV не містила прямої норми, яка б дозволяла стягувати 50% виплати з водія лише на тій підставі, що він не є пільговиком, якщо сам автомобіль був належним чином застрахований.

При розв`язанні цього спору суд виходить з того, що у відповідності до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наводить випадки, з якими Закон пов`язує право страховика на заявлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

В його ж випадку вказані умови відсутні, тому відсутні й підстави для покладання на нього відповідальності перед страховиком.

Суд зазначає, що цю свою позицію відповідач обґрунтовує посиланням на пункт 38.1.1. статті 38 Закону, у той час як позовні вимоги позивача ґрунтуються на положеннях пункту 38-1.1. статті 38-1 Закону.

Цю правову норму слід розглядати як додаткову підставу для відповідальності осіб, відповідальність яких застрахована в порядку пункту 13.2 статті 13 Закону.

Ця додаткова відповідальність обумовлена необхідністю у певній мірі частково захистити права страховика, який при зменшеному на 50 % страховому внеску зобов`язаний відшкодувати потерпілому повну суму (в межах ліміту страхового полісу) страхового відшкодування.

Пункт 38-1.1, ст. 38-1 Закону встановлює, що у разі, якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Пункт 13.2. статті 13 Закону передбачає, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Таким чином, умовами сплати лише 50 % страхового платежу є одночасна наявність таких елементів:

1)певний статус страхувальника;

2)обмеження робочого об`єму двигуна авто;

3)страхувальник є власником авто;

1)особисте керування страхувальником транспортним засобом або особою, яка має такий ж статус як й страхувальник;

1)використання ТЗ не пов`язується надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

У ситуації, що розглядається, відсутня умова щодо статусу водія, тому позивачем правомірно обраний спосіб захисту своїх прав.

Також суд не погоджується з думкою відповідача про те, що санкція за невідповідність коефіцієнта може застосовуватися лише у випадку, якщо страхувальник свідомо надав неправдиві відомості при укладанні договору, а не тоді,коли право на керування було передано іншій особі.

По-перше, у даному випадку ніякої мови не йдеться про невідповідність коефіцієнту (наприклад, використання транспортного засобу в якості таксі), а по-друге, ці дві умови є самостійними умовами для використання пільги «ПЕНСІОНЕР». Позов ж заявлений на відшкодування збитків, завданих йому винуватцем ДТП, тобто, особою, яка не має статусу, встановленого пунктом 13.2 статті 13 Закону.

Суд не погоджується з обґрунтуванням відповідачем свої позиції посиланням на постанову Верховного Суду від 15.11.2018 р. у справі № 176/1505/16.

Перш за усе, українське законодавство не має таким джерелом права, ка судовий прецедент. Згідно до статті 417 ЦПК, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду лише цієї справи.

По-друге, у жодному із судових рішень, ухвалених у цій справі, немає такого висновку, що невідповідність особи водія статусу пільговика (пенсіонера) за наявності чинного поліса на транспортний засіб не є підставою для регресу, як на це вказує відповідач.

По-трете, суд не може погодитися з висновками цих судових рішень, оскільки зрештою вони так й не надали оцінку ситуації з позиції пункту 38-1.1. статті 38-1 Закону № 1961, а лише ухвалили свої рішення висновку про наявність у даному випадку суброгації, а не регресу з боку страховика (суд першої інстанції) та відсутність підстав для регресного позову у страховика в світлі положень пункту 38.1.1. статті 38 Закону.

Усі ці положення відповідачем покладені в основу своїх заперечень проти заявленого до нього позову.

Суд вважає за необхідне надати свою оцінку доводам відповідача, які у своїй основі базуються на висновках судових інстанцій, що розглядали цю справу (№ 176/1505/16).

Так, рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до позивача не перейшло право регресної вимоги до відповідача, а виникло право вимоги саме в порядку суброгації, у зв?язку з чим позов про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу не підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що відповідно до ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним, що регулюють спірні правовідносини, за суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання, в той час як при регресі одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Право регресу не переходить до іншої особи. Це право самостійне і виникає з факту припинення основного деліктного зобов`язання, породжуючи нове зобов`язання, в якому особа, що за законом мала статус боржника в первісному деліктному зобов`язанні, набуває статус кредитора в новому, регресному зобов`язанні.

Суброгація застосовується лише в майновому страхуванні, тоді як регрес застосовується за договором страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому відбувається зміна осіб у наявному зобов`язанні (право вимоги переходить від страхувальника до страховика) зі збереженням самого зобов`язання. При регресі кредитор залишається одним тим ж самим.

Суброгація за загальним правилом не потребує окремого оформлення. За загальним правилом, встановленим ст. 993 Цивільного кодексу України, суброгація (перехід) страховикові прав кредитора до боржника, відповідального за заподіяння збитків, відбувається на підставі закону.

Наприклад, суброгація мала б місце, якщо страхову суму потерпілому виплатила страхова компанія, в якій застрахована його цивільно-правова відповідальність, і ця компанія потім звернулась до страховика винної особи.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТДВ "СК "Кредо" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено в частині підстав обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, однак помилково виходив з того, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту прав. Відповідач не є власником транспортного засобу, володіла транспортним засобом на законних підставах, разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження права вимоги відшкодування шкоди в порядку регресу саме з останньої, як з водія забезпеченого транспортного засобу, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду. Умови, визначені у статті 38 Закону України "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відсутні.

Касаційний суд констатував:

«Встановивши, що відповідач не є власником транспортного засобу та страхувальником цивільно-правової відповідальності за вказаним вище полісом, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем права вимоги відшкодування шкоди в порядку регресу саме з водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки визначені статтею 38 Закону "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підстави для подання такого позову відсутні».

Як вбачається з висновків апеляційної та касаційної інстанцій, справу вони розглянули тільки з позиції статті 38 Закону, хоча позивач посилався на те, що власником ТЗ та страхувальником є пенсіонер. А згідно з пунктом 38-1.1 відповідальною за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є особа, винна у цієї ДТП, і вона зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Стаття 1191 Цивільного кодексу встановлює, що о соба, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення страхового відшкодування, що має наслідком їх задоволення шляхом стягнення звідповідача на користь позивача 29287,40 грн. виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути судові витрати у справі, які складаються із сплаченого ним судового збору у сумі 3328,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1166, 1191 ЦК України, ст. ст. 13, 22, 29, 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ20782312):

- 29287 (двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 40 копійок матеріальної шкоди в порядку регресу;

- 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно до ст. 273 ЦПК України, після закінченнястроку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не булоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційногопровадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційногоперегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 354, 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційноїінстанції.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 22.06.2026 року.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ПЗУ Україна», юридична адреса: м.Київ, вул. Січових Стрільців 40, код ЄДРПОУ 20782312;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А.С. Кузнєцова