Ухвала суду № 137913054, 02.07.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД

МІСТА КРИВОГО РОГУ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 237/949/18

Провадження № 1-кп/210/474/26

02 липня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого (за призначенням), -

адвоката: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції (дистанційного провадження), кримінальне провадження №22017050000000225 від 11 липня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.110 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

І. Рух провадження.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року визначена підсудність кримінального провадження №22017050000000225 від 11 липня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.110 ч.2 КК України, за Металургійним районним судом міста Кривого Рогу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2026 року, кримінальне провадження передано для розгляду судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу

ОСОБА_1 , відповідно до ухвали Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 лютого 2022 року, оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єлизаветівка Мар`їнського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 . Зупинено судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України. Організацію та виконання ухвали суду в частині, що стосується розшуку обвинуваченого ОСОБА_5 , доручено працівникам УСБУ у Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21 січня 2025 року №96/0/15-25 територіальну підсудність судових справ Мар`їнського районного суду Донецької області змінено з 03 лютого 2025 року шляхом її передачі до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 30 січня 2026 року, матеріали кримінального провадження прийнято до провадження.

ІІ. Суть питання, що вирішується судом.

До суду надійшло клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 оголошений в розшук, переховується від суду, перешкоджає судовому розгляду справи, не виконує свої обов`язки визначені в статті 42 КПК України, тривалий час ігнорує судові виклики.

Захисник (за призначенням) ОСОБА_4 поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши прокурора, захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

ІV. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_5 висувається обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України.

Згідно з пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних фактичних обставин:

«На початку травня 2014 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_5 приймав активну участь в організації та проведені незаконного референдуму щодо створення на території Донецької області так званої самостійної суверенної держави - «ДНР», тобто вчинив дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, 10 квітня 2014 року, так званою «Радою самопроголошеної «Донецької народної республіки», утвореної 07.04.2014р. у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України - тобто стійкого об`єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, яка у відповідності до ст.1 п.16 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією, з метою утворення у межах території Донецької області держави - «Донецька народна республіка», в порушення ст.ст.1, 2, 5, 8, ч.2 ст.19, ст.73, п.3 ч.1 ст.85, п.п.13, 18, 20 ч.1 ст.92, ст.ст.132, 133 Конституції України був оголошений референдум, який був проведений представниками зазначеної терористичної організації на території Донецької області 11.05.2014 року та на вирішення якого було поставлено питання: «Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Донецької Народної Республіки?», тобто питання щодо зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме незаконного виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області.

Так, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Згідно вимог ст.ст.72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Організація і порядок проведення референдумів та територіальний устрій України, згідно з положеннями ст.92 Конституції України, визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст.ст.132, 133 Конституції України територіальний устрій У країни ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Порядок проведення всеукраїнського референдуму регламентований Законом України «Про всеукраїнський референдум» положеннями ч.4 ст.14 котрого визначено, що виключно Верховна Рада України призначає ратифікаційний референдум щодо зміни меж території України.

06.04.2014 року бойовиками терористичної організації «ДНР» було оточене та захоплене приміщенні Донецької обласної державної адміністрації, розташоване за адресою: м. Донецьк, бульвар Пушкіна, буд.№34, внаслідок чого місто Донецьк перейшло під контроль терористичних груп.

З метою приховування своєї злочинної діяльності, а також визнання «ДНР», як державного утворення на міжнародному рівні, отримання більш поширеної підтримки серед місцевого населення Донецької області, пропаганди і поширення ідеології створення псевдодержавного утворення на території південно-східної частини України, отримання фінансування та іншого сприяння своєї терористичної діяльності, а також подальшої легітимізації своєї терористичної діяльності, спрямованої на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку встановленого Конституцією України, керівником терористичних груп 07.04.2014 року утворено організацію, що відповідно до абз.19 ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичною під назвою «Донецька народна республіка» (далі «ДНР») шляхом об`єднання окремих терористичних груп у стійке об`єднання трьох і більше осіб, з метою продовження здійснення терористичної діяльності, у межах якого було здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та видано Акт про проголошення державної самостійності «Донецької народної республіки», яким публічно закликали місцеве населення до проведення 11.05.2014 року на порушення порядку, встановленого Конституцією України та Законом України «Про всеукраїнський референдум» так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР».

В травні 2014 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, діючи з власних політичних міркувань, ОСОБА_5 прибув до будівлі будинку культури с. Єлизаветівка за адресою: Донецька область, Марийський район, с. Єлизаветівка, вул. Центральна, буд.№39Д (раніше вулиця Радянська), де надав свою добровільну згоду невстановленим досудовим розслідуванням особам на участь в роботі дільничної комісії в с. Єлизаветівка в якості голови комісії та проведення 11 травня 2014 року так званого референдуму у приміщенні адміністративної будівлі будинку культури.

Так, 11.05.2014 року, в період часу з 07:00год. до 20:00год., ОСОБА_5 будучи головою так званої дільничної виборчої комісії в с. Єлизаветівка, розташованої за вказаною вище адресою, діючи умисно, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме: виведення з-під юрисдикції України окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької області, діючи з власних політичних міркувань, за попередньою змовою з іншими особами, відносно яких проводиться досудове розслідування в інших кримінальних провадженнях, організував роботу виборчої комісії та керував її діяльністю щодо проведення незаконного референдуму, а саме: виконуючи функції керівництва дільничної комісії, отримав від невстановлених учасників терористичної організації «ДНР» бюлетені для голосування; організував розстановку в приміщенні будинку культури урн для голосування, організовував, контролював та координував роботу осіб, залучених в якості «членів дільничної комісії», які видавали так звані бюлетені для голосування, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Так, ОСОБА_5 розподіляв між ними обов`язки в частині формування списків громадян, які завершили вказане незаконне голосування. В подальшому, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими особами залученими в якості «членів дільничної виборчої комісії» здійснили підрахунок бюлетенів за результатами проведення так званого «референдуму», про що склали та підписали відповідний протокол, який разом з бюлетенями передали невстановленим органом досудового розслідування представникам терористичної організації «ДНР».

V. Обґрунтування клопотання про обрання запобіжного заходу.

Умисні дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України - умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

07 лютого 2018 року відносно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.110 КК України, яка вручена належним чином, у спосіб, передбаченим ч.3 ст.111, ст.135 КПК України.

09 лютого 2018 року обвинуваченого ОСОБА_5 оголошено у розшук, оскільки останній ухилився від явки до органу досудового розслідування, що перешкоджало проведенню із ним слідчих і процесуальних дій та унеможливлювало своєчасне прийняття законного процесуального рішення по даному кримінальному провадженню у розумні строки.

26 лютого 2018 року обвинувальний акт для розгляду по суті відносно ОСОБА_5 спрямовано до Мар`їнського районного суду Донецької області.

Проте, ОСОБА_5 більш ніж двічі викликався для проведення підготовчого судового засідання до Мар`їнського районного суду Донецької області, однак за викликами не з явився без поважної причини, згідно отриманої інформації переховуючись від суду, перебуває та території м. Донецька Донецької області, яка є тимчасово непідконтрольною територією.

Відповідно до ухвали Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 лютого 2022 року, оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єлизаветівка Мар`їнського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 . Зупинено судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України. Організацію та виконання ухвали суду в частині, що стосується розшуку обвинуваченого ОСОБА_5 , доручено працівникам УСБУ у Донецькій та Луганській областях.

В ході досудового розслідування слідством встановлено та допитано свідків, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст.110 КК України. Їх покази мають істотне значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду і дадуть максимально виконати вимоги ст.2 КПК України, в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином ОСОБА_5 може незаконно вплинути на цих свідків шляхом погроз, вмовляння або іншим чином задля зміни ними своїх показів та його користь.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України за яке передбачено покарання виключного у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Крім того, ОСОБА_5 відкрито підтримав створення на суверенній території України так званих незаконних республік, грубо нехтуючи Конституцією України та її законами. Зазначене проявилося, зокрема, в тому, що він відкрито виступив та прийняв участь у проведенні так званого «референдуму».

Всі ці чинники дають ґрунтовні підстави вважати, що у разі затримання ОСОБА_5 не стане виконувати свої процесуальні обов`язки, передбачені КПК України, у тому числі щодо явки до органу досудового розслідування, та з метою уникнення від покарання, яке йому загрожує в разі доведення його винуватості в суді, продовжить дії, направленні на переховування від суду, оскільки ризик втечі ним буде розцінений менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування і процедура виконання покарання.

Разом з тим, є всі підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснювати свою злочинну діяльності у складі незаконного збройного формування так званої «днр» або окупаційних військ російської федерації та бере участь в їх складі у бойових діях проти сил оборони України. На переконання органу досудового розслідування, запобігти вчиненню нових злочинів можливо лише шляхом її ізоляції від суспільства та застосування до неї процедури законного виправлення Державою.

Крім того, враховуючи характер інкримінованих діянь, їх спрямованість проти основ національної безпеки України, а також встановлені обставини сприяння проведенню так званого «референдуму», є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема пов`язане з продовженням протиправної діяльності проти основ національної безпеки України.

Наявність обґрунтованого обвинувачення та ризиків, передбачених п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі доведення його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, можливість переховування від суду, впливу на свідків та вчинення інших злочинів - є ґрунтовними підставами для обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На переконання сторони обвинувачення, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків. Так, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Домашній арешт зокрема неможливо застосувати, оскільки місце до розшуку мешкання обвинуваченого (м. Донецьк) є окупованою територією і там неможливо забезпечити безпеку та контроль підозрюваного зі сторони правоохоронного органу.

VІ. Мотивація суду.

У відповідності до ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з пунктом 9 частини 2 статті 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з частиною 1 статті 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до обвинуваченого (підсудного) - особи, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу (ч.2 ст.42 КПК України).

Як встановлено із матеріалів провадження, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного, а в подальшому набув статусу обвинуваченого.

07 лютого 2018 року відносно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.110, КК України, яка вручена належним чином, у спосіб, передбаченим ч.3 ст.111, ст.135 КПК України.

09 лютого 2018 року обвинуваченого ОСОБА_5 оголошено у розшук, оскільки останній ухилився від явки до органу досудового розслідування, що перешкоджало проведенню із ним слідчих і процесуальних дій та унеможливлювало своєчасне прийняття законного процесуального рішення по даному кримінальному провадженню у розумні строки.

26 лютого 2018 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 спрямовано до Мар`їнського районного суду Донецької області для розгляду по суті.

Встановлено, що ОСОБА_5 більш ніж двічі викликався для проведення підготовчого судового засідання до Мар`їнського районного суду Донецької області, однак за викликами не з явився без поважної причини, згідно отриманої інформації переховуючись від суду, перебуває та території м. Донецька Донецької області, яка є тимчасово непідконтрольною територією.

Відповідно до ухвали Мар`їнського районного суду Донецької області від 15 лютого 2022 року, оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єлизаветівка Мар`їнського району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 . Зупинено судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України. Організацію та виконання ухвали суду в частині, що стосується розшуку обвинуваченого ОСОБА_5 , доручено працівникам УСБУ у Донецькій та Луганській областях.

Вжиті заходи щодо розшуку обвинуваченого ОСОБА_5 на національному рівні не дали позитивних результатів, оскільки ретельно маскуючи своє місце знаходження, та використовуючи конспіративні заходи, обвинувачений покинув підконтрольну територію України та перебуває на тимчасово окупованій території України.

Згідно частини 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини 6 статті 193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. . У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

В силу частин 1, 4 статті 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.

За змістом положень статей 193, 194 КПК України, суд на даній стадії кримінального судочинства не вправі вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція частини 2 статті 110 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин: чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення; чи наявні ризики кримінального провадження; чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною 1 статті 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам; індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.

При вирішенні даного клопотання підлягають встановленню та врахуванню обставини, визначені частиною 1 статті 178, частиною 1 статті 194 КПК України, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені у статті 177 КПК України.

За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.

Щодо обґрунтованості підозри.

Суд, перевіряючи обґрунтованість підозри, зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини та критеріїв її визначення. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного. У подальшому ОСОБА_5 набув статусу обвинуваченого, триває судовий розгляд по суті, тому питання обґрунтованості підозри не вирішується, оскільки обґрунтованість обвинувачення підлягає доведенню під час судового розгляду, який неможливо здійснити у зв`язку з ухиленням ОСОБА_5 від суду та його переховуванням на ТОТ України.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Щодо ризиків кримінального провадження.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, враховує високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень.

Заявлені ризики заслуговують на увагу.

Ризик переховування та/або втечі (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності.

Про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, усвідомлює тяжкість покарання, яка йому загрожує, саме тому розпочав переховуватися від суду, крім того на даний час наявна інформація про те, що ОСОБА_5 знаходиться за межами підконтрольної території України.

Ризик впливу на свідків (п.3 ч.1 ст.177 КПК України) існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

В ході досудового розслідування слідством встановлено та допитано свідків, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст.110 КК України. Їх покази мають істотне значення для судового розгляду і дадуть максимально виконати вимоги ст.2 КПК України, в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Таким чином ОСОБА_5 може незаконно вплинути на цих свідків шляхом погроз, вмовляння або іншим чином задля зміни ними своїх показів та його користь.

Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що є всі підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснювати свою злочинну діяльності у складі незаконного збройного формування так званої «днр» або окупаційних військ російської федерації та бере участь в їх складі у бойових діях проти сил оборони України.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Суд на даному етапі не оцінює обставини, визначені у статті 178 КПК України, оскільки розгляд клопотання здійснюється за правилами частини 6 статті 193 КПК України.

За вчинення кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_5 , а саме частини 2 статті 110 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, а тому воно в розумінні Європейської конвенції про видачу правопорушників, з протоколами до неї, ратифікованих Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу» від 16.01.1998р. №43/98-ВР та ст.573 КПК є екстрадиційним.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_5 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, переховується від суду, оголошений у розшуку, то з огляду на обставини, наведені у змісті ухвали, наявні підстави згідно частини 6 статті 193 КПК України для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення подальшого судового розгляду кримінального провадження із застосуванням механізму міжнародної правової допомоги.

Згідно з ч.5 ст.183 КПК при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук розмір, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, застави не визначається.

У разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається (ч.4 ст.197 КПК).

З огляду на вищезазначені положення кримінального процесуального закону, суд не визначає строк дії ухали, а також розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу.

Питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 або його зміну на більш м`який запобіжний захід підлягає перегляду після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.131, 132, 182, 183, 184, 188-196, 369-372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Покровської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Обрати на підставі частини 6 статті 193 Кримінально-процесуального кодексу України щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Питання про застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, після затримання останнього не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження підлягає розгляду судом за участю обвинуваченого.

Про затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомити процесуального керівника прокурора Покровської окружної прокуратури Донецької області, а також Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Покровську окружну прокуратуру Донецької області.

Ухвала судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена прокурором, захисником, - протягом п`яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п`яти днів з моменту вручення копії ухвали. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 03 липня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1