Ухвала суду № 137912677, 30.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12995/26

4-с/760/97/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд зі скаргою на дії державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 .

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 березня 1997 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях.

Постановою ВДВС Солом`янського РУЮ від 03 червня 2003 року на підставі виконавчого листа № 2-124-1, виданого 24 лютого 2002 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь РЕО № 701 заборгованості, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Заборгованість перед РЕО № 701 за житлово-комунальні послуги погашена, проте арешт з квартири не знятий.

Солом`янським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відповідь про те, що відділ немає правових підстав для задоволення заяви. Зазначено, що згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено наявність записів про арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , внесених на підставі постанови ВДВС Солом`янського РУЮ від 03 червня 2003 року. Перевіркою даних автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що в АСВП відсутні відомості про зареєстровані виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 . Така інформація є не повною, оскільки електронна реєстрація виконавчих проваджень проводиться з 2006 року.

Просить суд зобов`язати державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт та заборону на відчуження з квартири АДРЕСА_1 .

Представник скаржника у судовому засіданні підтримала заявлену вимогу в повному обсязі та просила її задовольнити з наведених у скарзі підстав.

Представник заінтересованої особи Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 42). Його неявка розгляду скарги не перешкоджає.

Представник заінтересованої особи П`ятої Київської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій просить розглядати справу у відсутність представника заінтересованої особи (а.с. 45).

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що на виконанні у ВДВС Солом`янського РУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва № 2-124-1 від 24 лютого 2002 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь РЕО № 701 заборгованості.

Постановою ВДВС Солом`янського РУЮ від 03 червня 2003 року на підставі виконавчого листа № 2-124-1, виданого 24 лютого 2002 року Солом`янським районним судом м. Києва, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11).

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 березня 1997 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних долях (а.с. 12-13).

Солом`янським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано відповідь від 06 квітня 2026 року про те, що відділ немає правових підстав для задоволення заяви. Зазначено, що згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено наявність записів про арешт нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , внесених на підставі постанови ВДВС Солом`янського РУЮ від 03 червня 2003 року. Перевіркою даних автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що в АСВП відсутні відомості про зареєстровані виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 . Надати більш детальну інформацію не мають можливості, оскільки зазначене виконавче провадження знищене (а.с. 22-23).

Зі скарги вбачається, що заборгованість перед РЕО № 701 за житлово-комунальні послуги погашена, проте арешт з квартири не знятий.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20 зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року № 707/1530/21.

ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого на належне їй майно накладено арешт.

На даний час будь-які відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 відсутні. Виконавче провадження, де скаржник була боржником, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, проте арешт з майна боржника не знятий.

За таких обставин, суд вважає, що вимога скаржника про зобов`язання посадових осіб відділу вжити дії щодо зняття арешту з майна підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, проаналізувавши надані докази, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 задовольнити.

Зобов`язати посадових осіб Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вжити дій щодо зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , накладеного постановою Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції від 03 червня 2003 року в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва № 2-124-1 від 24 лютого 2002 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь РЕО № 701 заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 0 липня 2026 року.

Суддя: