Рішення № 137912365, 03.07.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1716/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"03" липня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

у квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23800 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 02.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір № 02.09.2025-100000793. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн з загальним строком користування коштами протягом 140 днів з дня надання, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит до 19.01.2026 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,0 % за кожен день користування коштами, комісію за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту.

У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання останній зобов`язався відповідно до ст. 625 ЦК України сплатити 170000 % річних за період прострочення.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 23800,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 8000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 8960,00 грн, комісія за надання кредиту в розмірі 296,00 грн, проценти відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 6544,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Мохир Я.В. не з`явився, згідно поданої заяви (позові) просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем його проживання, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в позові не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 02.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір № 02.09.2025-100000793. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн з загальним строком користування коштами протягом 140 днів з дня надання, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит до 19.01.2026 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,0 % за кожен день користування коштами, комісію за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту, що становить 1600 грн.

У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання останній зобов`язався відповідно до ст. 625 ЦК України сплатити 170000 % річних за період прострочення.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст.627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Вищевказаний договір був укладений з дотриманням вимог щодо укладення електронних правочинів, передбачених ч.ч. 1-3 ст.207, ч. 1 ст.1054, ч. 1 ст.1055 ЦК України, ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», який містить усю інформацію та умови, що є необхідними для даного виду договорів, складений в передбаченій законом формі, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача становить 23800,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 8000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 8960,00 грн, комісія за надання кредиту в розмірі 296,00 грн, проценти відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 6544,00 грн.

Проте суд не повністю погоджується з таким розрахунком, виходячи з наступного.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За встановленого, проценти за ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню.

В зв`язку з чим, заборгованість за кредитним договором становить 17256,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 8000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 8960,00 грн (проценти нараховані в межах строку кредитування, за узгодженою сторонами процентною ставкою), комісія за надання кредиту в розмірі 296,00 грн (будь-яких обмежень щодо можливості встановлення комісії за надання кредиту (на відміну від комісії за обслуговування кредиту, яка регулюється спеціальними правилами встановлення та відповідними обмеженнями) Закон України «Про споживче кредитування» не містить).

З огляду на викладене, встановлена судом заборгованість, яка не оспорена у встановленому законом порядку, на підставі ст.ст.526,530 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідачки, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (72 %), на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 1930,35 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код 37356833, заборгованість за кредитним договором № 02.09.2025-100000793 від 02 вересня 2025 року в розмірі 17256,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 8000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 8960,00 грн, комісія за надання кредиту в розмірі 296,00 грн, а також судовий збір у розмірі 1930,35 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М.М. Ротар