Ухвала суду № 137912241, 01.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2993/26

Провадження 2/127/815/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М. ,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13 січня 2020 року.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У ході розгляду справи позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог подано письмові докази, серед яких, зокрема, документ під назвою «Службова перевірка на умовах аутсорсингу за фактом помилкового зарахування грошових коштів у сумі 48700 грн на картку клієнта ОСОБА_1 » від 13 серпня 2020 року, документи НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а також інші матеріали, які, на думку позивача, підтверджують обставини виникнення спірної заборгованості.

01 липня 2026 року представником відповідача Хейнісом О.Г. через підсистему «Електронний суд» подано додаткові письмові пояснення та клопотання про витребування доказів.

Подане клопотання мотивоване тим, що долучений позивачем документ «Службова перевірка...» не містить підписів, відомостей про особу, яка його склала, інших реквізитів, які б дозволяли встановити його походження, а також містить посилання на скріншоти та фотоматеріали, які до суду не подані.

Крім цього представник відповідача зазначає, що документи TS207155 та TS208175 не містять відомостей щодо їх призначення та змісту, а тому не дозволяють встановити, які саме юридично значимі обставини вони підтверджують.

Також представник відповідача зазначає, що позивач посилається на виникнення нестачі коштів у терміналах самообслуговування після технічного збою, однак жодних документів щодо проведення інкасації, встановлення фактичної нестачі коштів, оформлення результатів такої інкасації, а також документів, які підтверджують факт виникнення технічного збою роботи терміналів самообслуговування, суду не надано.

Окрім цього представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач посилається на списання з рахунку відповідача грошових коштів у сумі 48 500 грн, однак документів, які підтверджують правові підстави такого списання, матеріали справи не містять.

Також відповідач заперечує факт підписання анкети-заяви, заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та паспорта споживчого кредиту, у зв`язку із чим просить витребувати оригінали зазначених документів для їх огляду судом.

Крім цього заявником поставлено питання щодо надання позивачем письмових пояснень відносно різниці між сумою заборгованості, зазначеною у повідомленні банку від 10 листопада 2020 року, та сумою заборгованості, яка відображена у виписці по рахунку.

У судовому засіданні представник відповідача подане клопотання підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на те, що всі зазначені документи знаходяться виключно у володінні позивача, самостійно отримати їх відповідач не має можливості, а без дослідження зазначених документів неможливо повно та всебічно встановити фактичні обставини справи.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував.

У своїх запереченнях зазначив, що відповідачу було надано достатній строк для подання відзиву, заяв по суті спору та відповідних процесуальних клопотань. На думку представника позивача, подання відповідачем додаткових пояснень та клопотання про витребування доказів після закінчення визначених судом процесуальних строків свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами та спрямоване виключно на затягування судового розгляду.

Також представник позивача вказував, що більшість документів вже долучено до матеріалів справи, а окремі вимоги відповідача фактично зводяться до зобов`язання позивача надати письмові пояснення щодо власної правової позиції, що не є предметом витребування доказів у розумінні положень цивільного процесуального законодавства.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, зміст поданого клопотання, заперечення представника позивача та оцінивши наведені сторонами доводи, суд приходить до таких висновків

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справу виключно за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог, а збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим принцип змагальності не виключає обов`язку суду сприяти учасникам процесу в реалізації належних їм процесуальних прав, у тому числі права на подання та витребування доказів, необхідних для належного обґрунтування своєї правової позиції.

Подібний висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом, який зазначав, що реалізація принципу змагальності передбачає не лише покладення на сторони обов`язку доказування, але й створення судом умов для належної реалізації учасниками процесу своїх процесуальних прав, якщо такі дії не суперечать вимогам процесуального закону.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює існування або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування у даній справі є, зокрема: факт укладення між сторонами кредитного договору; факт отримання відповідачем кредитних коштів; розмір фактично отриманих та неповернутих коштів; правові підстави виникнення заборгованості; правомірність списання коштів із рахунку відповідача; наявність або відсутність підстав для нарахування процентів та інших платежів; обставини, пов`язані із технічним збоєм терміналів самообслуговування та проведенням відповідних банківських операцій, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Саме позивач, звертаючись із вимогою про стягнення заборгованості, повинен надати належні, допустимі та достатні докази на підтвердження всіх обставин, покладених в основу позовних вимог.

Статтею 84 ЦПК України передбачено право учасника справи звернутися до суду із клопотанням про витребування доказів у разі неможливості їх самостійного отримання.

Метою інституту витребування доказів є забезпечення реалізації принципу рівності сторін та недопущення ситуації, за якої одна зі сторін фактично позбавлена можливості довести свої заперечення через відсутність доступу до документів, що перебувають у володінні іншого учасника справи.

Суд звертає увагу, що значна частина документів, витребування яких просить відповідач, перебуває виключно у володінні позивача як банківської установи.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач має реальну можливість самостійно отримати зазначені документи.

Тому сам по собі факт перебування доказів у володінні позивача є підставою для вирішення питання про їх витребування за умови встановлення їх належності до предмета доказування.

Щодо доводів представника позивача про пропуск процесуального строку.

Суд критично оцінює доводи представника позивача щодо зловживання відповідачем процесуальними правами.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для подання клопотання стали документи, які були подані позивачем під час розгляду справи та на які відповідач посилається як на нові докази.

Фактично заявлене клопотання є реакцією на процесуальну поведінку позивача та спрямоване на перевірку тих доказів, які останній вважає підставою своїх вимог.

Сам лише факт подання клопотання після подання відзиву не свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що процесуальні строки не повинні застосовуватися надмірно формально, якщо наслідком такого підходу стане позбавлення учасника справи можливості реалізувати право на ефективний судовий захист та подання доказів.

Крім того, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про умисне затягування відповідачем розгляду справи або про подання клопотання виключно з метою перешкоджання судовому розгляду.

Відтак доводи представника позивача про зловживання відповідачем процесуальними правами є необґрунтованими та відхиляються судом.

Щодо вимоги про витребування належним чином оформленої службової перевірки.

Судом встановлено, що позивач посилається на документ під назвою «Службова перевірка на умовах аутсорсингу за фактом помилкового зарахування грошових коштів у сумі 48700 грн на картку клієнта ОСОБА_1 » від 13 серпня 2020 року.

Разом з тим із наданої копії неможливо встановити: особу, яка склала документ; її службове становище; повноваження на складання такого документа; факт затвердження результатів перевірки; походження документа та його відповідність оригіналу.

Крім того, сам документ містить посилання на інші матеріали, які до суду не подані.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зазначений документ безпосередньо використовується позивачем як доказ на підтвердження своїх вимог, а тому відповідач має право на перевірку його належності та допустимості.

З огляду на викладене вимога про витребування належним чином засвідченої копії зазначеного документа підлягає задоволенню.

Щодо витребування скріншотів №№ 19 та фотоматеріалів №№ 18.

Судом встановлено, що у тексті документа «Службова перевірка на умовах аутсорсингу за фактом помилкового зарахування грошових коштів у сумі 48700 грн на картку клієнта ОСОБА_1 » містяться численні посилання на скріншоти №№ 19 та фотоматеріали №№ 18, які, за змістом зазначеного документа, були використані під час проведення службової перевірки та покладені в основу її висновків.

Разом із тим зазначені матеріали до суду позивачем не подані.

За відсутності цих матеріалів суд позбавлений можливості перевірити, чи відповідають наведені у службовій перевірці висновки первинним даним, а відповідач фактично позбавлений можливості надати обґрунтовані заперечення щодо змісту зазначеного доказу.

Враховуючи, що позивач сам посилається на зазначені скріншоти та фотоматеріали як на складову службової перевірки, суд доходить висновку, що вони є невід`ємною частиною письмового доказу, покладеного в основу позовних вимог, а тому їх витребування відповідає вимогам статей 76, 77, 84 ЦПК України.

У зв`язку з викладеним ця частина клопотання підлягає задоволенню.

Щодо документів, які підтверджують технічний збій терміналів TS207155 та TS208175.

Як убачається із матеріалів справи, позивач стверджує, що причиною виникнення спірної ситуації стало припинення електропостачання, унаслідок чого операції через термінали самообслуговування TS207155 та TS208175 були завершені некоректно.

Саме на зазначені обставини позивач посилається як на підставу виникнення помилкового зарахування коштів та подальшого списання коштів із рахунку відповідача.

Водночас жодного документа, який би підтверджував факт технічного збою, час його виникнення, причину, наслідки або результати службового розслідування такої події, до матеріалів справи не долучено.

Оскільки відповідні обставини покладені позивачем в основу позову, саме він відповідно до статті 81 ЦПК України повинен довести їх належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне витребувати документи, що підтверджують факт технічного збою роботи зазначених терміналів.

Щодо документів про проведення інкасації.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач стверджує про виникнення нестачі грошових коштів у терміналах самообслуговування та зазначає, що така нестача була встановлена під час проведення службової перевірки.

Разом із тим будь-які документи, які підтверджують проведення інкасації відповідних терміналів, встановлення фактичної суми коштів, оформлення результатів інкасації або відображають результати звірки залишків грошових коштів, матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що саме результати інкасації є первинними документами, які можуть підтверджувати або спростовувати доводи позивача щодо фактичної нестачі грошових коштів.

Без дослідження зазначених документів суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість тверджень позивача щодо виникнення нестачі у розмірі 48 500 грн.

За таких обставин вимога про витребування документів щодо проведення інкасації та її результатів є обґрунтованою.

Щодо документів, які підтверджують списання 48 500 грн.

Позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях зазначає, що нестача була врегульована шляхом списання грошових коштів із рахунку відповідача.

Разом із тим матеріали справи не містять документів, на підставі яких було здійснено таке списання.

Відповідно до статті 1071 ЦК України списання коштів із рахунку клієнта здійснюється на підставі його розпорядження, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, для правильного вирішення спору істотне значення мають документи, які підтверджують правову підставу такого списання, порядок його здійснення та відповідність умовам укладеного між сторонами договору.

Оскільки зазначені документи перебувають у володінні позивача та можуть підтверджувати або спростовувати доводи сторін щодо предмета спору, ця частина клопотання також підлягає задоволенню, а саме витребувати документи, які стали підставою для здійснення списання грошових коштів у сумі 48 500 грн із рахунку відповідача, у тому числі відповідне розпорядження (за наявності), рішення, електронний документ або інший документ, який відповідно до внутрішніх нормативних актів банку та законодавства України був підставою для проведення зазначеної операції

Щодо витребування оригіналів анкети-заяви, заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та паспорта споживчого кредиту.

Судом встановлено, що одним із основних доводів відповідача є заперечення факту підписання нею анкети-заяви від 13 серпня 2020 року, заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 13 січня 2020 року та паспорта споживчого кредиту.

Саме зазначені документи покладені позивачем в основу доводів про виникнення між сторонами договірних правовідносин, погодження умов кредитування, процентної ставки, строку кредитування, а також інших істотних умов кредитного договору.

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено законом.

У разі якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі витребувати оригінал такого доказу.

У разі неподання оригіналу письмового доказу, якщо його відповідність поданій копії викликає сумнів, такий доказ може бути не взятий судом до уваги.

Таким чином, процесуальний закон безпосередньо передбачає право суду витребувати оригінали письмових доказів, якщо інший учасник справи заперечує їх достовірність або факт їх підписання.

Подібна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, який зазначав, що у випадку заперечення стороною належності підпису або факту підписання документа суд повинен забезпечити безпосереднє дослідження його оригіналу, оскільки лише оригінал письмового доказу може бути предметом подальшого дослідження та, за необхідності, судової експертизи.

Крім того, суд бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якого судове рішення не може ґрунтуватися виключно на копіях документів, справжність яких заперечується іншою стороною, без дослідження питання щодо наявності їх оригіналів.

Враховуючи, що відповідач фактично заперечує сам факт укладення окремих документів, суд доходить висновку, що витребування їх оригіналів є необхідним для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Тому зазначена частина клопотання підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про витребування пояснень позивача стосовно різниці у сумі заборгованості.

Представник відповідача просить витребувати у позивача пояснення щодо різниці між сумою боргу, зазначеною у повідомленні банку від 10 листопада 2020 року, та сумою, наведеною у виписці по рахунку.

Однак суд зазначає, що відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є фактичні дані, отримані у визначених законом процесуальних формах.

Пояснення сторони щодо власної правової позиції або порядку здійснення розрахунків не є доказом у розумінні статті 76 ЦПК України та не можуть бути предметом витребування в порядку статті 84 ЦПК України.

При цьому представник позивача не позбавлений права надати відповідні пояснення добровільно під час розгляду справи, а відповідач, у свою чергу, має право ставити відповідні питання під час судового розгляду, висловлювати заперечення щодо розрахунку заборгованості та подавати власний контррозрахунок.

Отже, зазначена вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про витребування роз`яснень стосовно документів TS207155 та TS208175.

Також представник відповідача просить зобов`язати позивача надати роз`яснення щодо змісту документів TS207155 та TS208175.

Суд зазначає, що чинне цивільне процесуальне законодавство не передбачає можливості витребування від учасника справи роз`яснень щодо змісту поданих ним доказів.

Натомість суд вправі витребувати самі документи, якщо вони мають значення для правильного вирішення спору, а оцінка їх змісту здійснюється судом під час ухвалення рішення відповідно до статті 89 ЦПК України.

Таким чином, вимога про витребування роз`яснень фактично стосується процесуальної позиції позивача та не є вимогою про витребування доказів.

З огляду на викладене ця частина клопотання задоволенню не підлягає.

Суд наголошує, що постановлення цієї ухвали не свідчить про надання переваги доводам будь-якої зі сторін та не є оцінкою належності, допустимості, достовірності чи достатності доказів, які будуть предметом оцінки суду під час ухвалення рішення у справі відповідно до вимог статті 89 ЦПК України. Вирішуючи питання про витребування доказів, суд лише встановлює наявність передбачених статтею 84 ЦПК України підстав для їх витребування, що спрямовано на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 83-84, 116, 223, 260-261 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про витребування доказів задовольнити частково.

Витребувати від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та надати до Вінницького міського суду Вінницької області:

засвідчену в установленому порядку копію документа «Службова перевірка на умовах аутсорсингу за фактом помилкового зарахування грошових коштів у сумі 48 700 грн на картку клієнта ОСОБА_1 » від 13 серпня 2020 року;

засвідчені в установленому порядку копії скріншотів №№ 19 та фотоматеріалів №№ 18, на які містяться посилання у вказаному документі;

засвідчені в установленому порядку документи, що підтверджують факт технічного збою в роботі терміналів самообслуговування TS207155 та TS208175 08 липня 2020 року;

засвідчені в установленому порядку документи про проведення інкасації терміналів самообслуговування TS207155 та TS208175, а також результати проведення такої інкасації;

засвідчені в установленому порядку документи, які стали підставою для списання з рахунку відповідача грошових коштів у сумі 48 500 грн;

оригінали анкети-заяви, заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та паспорта споживчого кредиту для їх огляду у судовому засіданні.

У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Встановити Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» строк для подання витребуваних доказів до 01 серпня 2026 року.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 84 ЦПК України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Копію ухвали направити учасникам справи та Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: