Рішення № 137912215, 01.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 180/75/26

Провадження № 2/127/1370/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Сичука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 28.08.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача через офіційний веб-сайт було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1440-4065.

Позивач вказує, що укладення договору відбулося відповідно до вимог законодавства України про електронну комерцію шляхом реєстрації відповідача в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця, заповнення анкети-заяви, ознайомлення з умовами кредитування та підтвердження волевиявлення на укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. Зазначає, що кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача становлять єдиний правочин, з умовами якого відповідач був ознайомлений до моменту його укладення.

Як зазначає позивач, відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 6 900 грн строком на 365 днів. Умовами договору передбачено базовий період тривалістю 7 днів, комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, промо-ставку у розмірі 0,75 % за кожний день користування кредитом, а також стандартну процентну ставку у розмірі 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів та 0,75 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181-го дня дії договору.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитним договором позивач посилається на довідку про перерахування кредитних коштів та квитанцію фінансової установи про успішне зарахування грошових коштів на банківську картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час оформлення кредиту.

Позивач зазначає, що після отримання кредитних коштів відповідач частково виконував взяті на себе зобов`язання та здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим фактично визнав існування між сторонами кредитних правовідносин та наявність боргу.

Разом з тим, на думку позивача, відповідач у подальшому порушив умови кредитного договору, належним чином не виконав свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів і інших платежів, передбачених договором.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про усунення порушень умов кредитного договору та погашення заборгованості. Однак зазначена вимога залишилася без належного реагування, а заборгованість добровільно погашена не була.

Посилаючись на розрахунок заборгованості, позивач зазначає, що станом на 29.12.2025 року заборгованість відповідача за Договором про відкриття кредитної лінії № 1440-4065 від 28.08.2024 року становить 30 781 грн. 10 коп., з яких 6 900 грн заборгованість за тілом кредиту; 21 866 грн. 10 коп. заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 980 грн. заборгованість по штрафам; 1035 грн заборгованість за комісією.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 30 781 грн 10 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року у справі відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено відповідачу в установленому законом порядку.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено відповідачу в установленому законом порядку.

Відзив на позовну заяву, заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з доданими до неї документами судом було направлено відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання, яка підтверджується матеріалами справи.

Разом із тим поштове відправлення повернулося до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, перебування або місцезнаходження, повідомленою цією особою суду, чи зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, а також те, що судом вжито всіх передбачених процесуальним законом заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, суд дійшов висновку, що відповідач є належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, від 14 серпня 2020 року у справі № 904/2584/19, від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17 та від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, у яких зазначено, що направлення судом процесуального документа рекомендованим листом за належною адресою є достатнім для визнання обов`язку суду щодо повідомлення учасника справи виконаним, а неотримання кореспонденції з причин, що залежать від адресата, не може свідчити про неналежне повідомлення особи про розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що 28.08.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1440-4065 в електронній формі.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені та погоджені сторонами, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Порядок укладення електронних договорів визначений Законом України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та прийняття такої пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або домовленості сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або іншого аналога власноручного підпису, погодженого сторонами.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 дійшов висновку, що електронний договір, укладений із використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», є належною формою договору та породжує для сторін взаємні права й обов`язки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 2.2.1 Договору про відкриття кредитної лінії №1440-4065 від 09.05.2025 року первинна сума кредиту становила 6800 грн.

Умовами договору сторони погодили строк кредитування, порядок користування кредитними коштами, порядок нарахування процентів, умови повернення кредиту.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі ЬіцРау від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів БіцРау на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до вимог статей 76, 77 та 89 ЦПК України суд оцінює вказану довідку як належний, допустимий, достовірний та достатній доказ фактичного надання відповідачу кредитних коштів.

При цьому будь-яких доказів, які б свідчили про недостовірність наведених у довідці відомостей або спростовували факт здійснення відповідних платіжних операцій, стороною відповідача суду не надано.

Отже, оцінюючи усі наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, укладення додаткових угод до нього та факт надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а порядок та розмір їх сплати визначаються договором.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом такого зобов`язання.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, після отримання кредитних коштів у відповідача виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти у порядку і строки, визначені договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 6 900 грн, а заборгованість за процентами за користування кредитом становить 21 866, 10 грнн.

Вказаний розрахунок відповідає умовам кредитного договору та додаткових угод до нього, відповідачем не спростований належними доказами та не містить арифметичних суперечностей, а тому суд визнає його обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу, а також проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Оскільки спірні правовідносини виникли та існують під час дії воєнного стану, заявлена до стягнення сума 980 грн є видом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, тому підстави для її стягнення відсутні.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 1035 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, зобов`язаний безоплатно повідомляти йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір сплачених платежів та іншу інформацію щодо виконання договору.

Положеннями вказаної статті також передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які передбачають оплатність інформації, що повинна надаватися споживачу безоплатно, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зроблено висновок, що встановлення кредитодавцем комісій за дії, які не є самостійною послугою для споживача або здійснюються кредитодавцем у власних інтересах, суперечить вимогам законодавства про споживче кредитування та не створює для позичальника обов`язку щодо їх сплати.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що заявлена до стягнення комісія у розмірі 1035 грн є оплатою конкретної, окремої та фактично наданої відповідачу послуги.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення зазначеної комісії.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, оцінені докази, наведені норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 900 грн 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та 21 866 грн 10 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, а всього 28 766 грн 10 коп., а в частині стягнення 980 грн процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та 1035 грн комісії слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначена норма процесуального закону встановлює принцип пропорційності розподілу судових витрат залежно від результатів вирішення спору, а тому у випадку часткового задоволення позову судовий збір підлягає стягненню не в повному обсязі, а пропорційно до тієї частини вимог, яку суд визнав обґрунтованою.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 30 781 грн 10 коп., яка складалася із заборгованості за тілом кредиту у сумі 6 900 грн 00 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 21 866 грн 10 коп., процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у сумі 1 035 грн 00 коп. та комісії у сумі 980 грн 00 коп.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 900 грн 00 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 21 866 грн 10 коп., а всього 28 766 грн 10 коп.

Таким чином, позов задоволено на суму 28 766 грн 10 коп. із заявлених 30 781 грн 10 коп., що становить 93,45 % від загального розміру заявлених позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 2 422 грн 40 коп. ? 93,45 % = 2 263 грн 77 коп.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 263 грн 77 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263,265, 285,289 ЦПК України, ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1440-4065 від 28.08.2024 року в загальному розмірі 28 766 (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 10 копійок, яка складається з 6 900 (шість тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту; 21 866 (двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят шість) гривень 10 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) гривні 77 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 273 ЦПК України.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Учасники справи:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код за ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання як тимчасово переміщеної особи: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 01.07.2026.

Суддя: