Рішення № 137911539, 07.05.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/2033/25

Номер провадження по справі 2/387/342/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 31.12.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 35460,00 грн. за договором №5231486 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеного 07.01.2025.

Свій позов ТОВ "Фінансова компанія " Фінтраст Капітал " обґрунтовує тим, що 07.01.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та відповідачем укладено договір №5231486 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеного 07.01.2025. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 7200,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Між ТОВ "Лінеура Украна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" 31.07.2025 укладено договір факторингу №31/07/2025, відповідно до якого ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 35460,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі позивача, проти винесення рішення (заочного ) не заперечує.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того судом 26.03.2026 опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Процесуальні дії суду

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 03.02.2026, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 18.03.2026. За клопотанням позивача витребував інформацію у АТ «Універсал Банк».

За наслідками судового засідання 18.03.2026 розгляд справи відкладено на 07.05.2026.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07.05.2026 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, з огляду на положення ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2019, ТОВ "Лінеура Україна" зареєстроване як юридична особа 15.01.2019, види економічної діяльності: 64.92 - інші види кредитування (а.с.60).

Зі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 1177 від 26.02.2020 слідує, що ТОВ "Лінеура Україна" зареєстроване як фінансова установа відповідно до розпорядження комісії від 19.03.2019 №394 (а.с.69).

Відповідно до витягу з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг від 24.01.2022, ТОВ "ФК " Фінтраст Україна" видано ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг 21.01.2022№ 21/113-рк (а.с.61).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 21.01.2022 , ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" зареєстровано як фінансову установу 21.01.2022 №21/112-рк (а.с.70).

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал". Реєстраційні дії щодо зміни найменування позивача проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 (а.с.73).

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.12.2025, ТОВ "ФК "Фінстраст Капітал" зареєстроване як юридична особа 10.12.2024, види економічної діяльності, 64.99 надання інших видів (крім страхування та пенсійного забезпечення) , н.в.і.у. (основний) (а.с.74-77).

Судом встановлено, що 07.01.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір №5231486 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний останнім електронним підписом 64393 07.01.2025 16:47:38 (а.с.22-34).

Пунктом 1.2.-1.4.1 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 7200,00 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п.1.3 Договору. Сторони погодили графік платежів, що є додатком №1. Комісія за надання кредиту становить 720,00 грн. Тип комісії разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання одноразової суми кредиту. Згідно п. 2.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідно до п.6.3 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нараховувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплати товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконання та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2 день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Згідно додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5231486 від 07.01.2025, відповідач ознайомився з графіком платежів та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.35).

Згідно паспорта споживчого кредиту, сума кредиту 7200,00 грн., строк кредитування 360 днів. Стандартна процентна ставка 346,75% річних (або 0,95% в день). Відповідач ознайомився з інформацією яка надавалася споживачу до укладення договору про надання споживчого кредиту та підписав його електронним цифровим підписом 75947 07.01.2025 16:46:51 (а.с.38-39).

Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» за вих. №747-0108 від 01.08.2025, між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 07.01.2025 на суму 7200,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а.с.16).

З наданої інформації АТ «Універсал Банк» від 27.03.2026 №БТ/Е-10349, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 . Транзакція, здійснена 07.01.2025 в сумі 7200,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 дійсно була успішно зарахована на зазначену картку за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна».

Відповідно до наданого ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості за договором №5231486 від 07.01.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 31.07.2025, заборгованість становить 225610,40 грн, яка складається з: 7200,00 грн заборгованості за кредитом, 14090,40 грн заборгованості за нарахованими процентами, штрафні санкції у розмірі 3600,00 грн.(а.с.42-45).

31.07.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу №31/07/2025, відповідно до п. 1.1 якого, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Згідно п.1.2 Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (а.с.49-58).

На підтвердження виконання зобов`язань за договором факторингу №31/07/2025 позивачем надано: копію акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025; копію реєстру боржників до договору факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025, відповідно до якого за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором №5231486 у розмірі 25610,40 грн, з яких: 7200,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 14090,40 грн заборгованість за відсотками, 720,00 грн заборгованість по комісії , 3600,00 грн заборгованість за пенею та штрафами (а.с.59, 14-15).

Відповідно до копії платіжної інструкції №3704 від 04.08.2025, ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал" перерахувало ТОВ «Лінеура Україна» кошти у розмірі 2851827,59 грн, призначення платежу: сплата за договором факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025 (а.с.66).

Поряд з цим, позивачем, відповідно до положень договором №5231486 про надання споживчого кредиту від 07.01.2025 за 144 календарних днів (01.08.2025-22.12.2025), нараховано 9849,65 грн. процентів за користування грошовими коштами, з розрахунку - сума основного боргу, на яку нараховується процентна ставка 7200,00 грн, процентна ставка 0,95% (а.с. 46-47).

Відтак, за розрахунком позивача, загальна сума, що підлягає до стягнення з відповідача, становить 35460,00 грн., з яких: 7200,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 23940,00 грн заборгованість за відсотками, 3600,00 грн штрафні санкції, 720,00 грн комісія за надання кредиту (а.с.8).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 07.01.2025 між відповідачем та ТОВ "Лінеура Україна" в електронній формі укладено договір №5231486 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, з дотриманням наведених норм законодавства, відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 кредитного договору. Відсутні також і докази виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором у повному обсязі.

Відтак, оскільки відповідач взяв на себе певні зобов`язання, належним чином в установлений договором строк не виконав, за розрахунком позивача, на час звернення до суду, за ним рахується заборгованість за кредитним договором №5231486 від 07.01.2025, у загальному розмірі 35460,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 7200,00 грн, заборгованість за відсотками 23940,00 грн, заборгованість за комісією 720,00 грн., заборгованість за штрафом 3600,00 грн.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025.

Згідно з ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Наведене дає підстави для висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором по поверненню грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на сплату процентів за користування кредитом, відтак позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права в частині стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом.

Поряд з цим, суд не може визнати правомірною вимогу позивача про стягнення з відповідача комісії, виходячи з такого.

Так, положеннями п.1.4 договору комісія за надання кредиту становить 720,00 грн. Тип комісії разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання одноразової суми кредиту.

При цьому суд зважає на положення ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 статті 11Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).

Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті3та частини третьої статті509ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за надання кредиту слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 3600,00 грн, суд зважає на наступне.

Умовами кредитного договору №5231486 від 07.01.2025, зокрема п. 6.3 договору визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нараховувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплати товариству штраф у розмірі 75% від суми невиконання та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2 день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє до 02.08.2026.

Відтак, нарахування штрафу в період дії воєнного стану в Україні суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З огляду на вищевказані норми законодавства, відповідач, як позичальник був звільнений від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу/пені. Тому нарахування неустойки (штрафу/пені) за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання у період з 24.02.2022 по теперішній час є незаконним.

Слід зауважити, що оскільки позивачем до матеріалів справи не долучено розрахунок штрафних санкцій, суд позбавлений можливості визначити період, порядок та механізм їх нарахування.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача штрафних санкцій , а тому вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв`язку із необґрунтованістю.

З урахуванням наведене, наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача тіла кредиту в розмірі 7200,00 грн. та заборгованість по відсоткам у розмірі 23940,00 грн.

При розподілі судових витрат в даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті133та частин першої - третьої статті137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4ст. 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано суду письмові докази: договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 укладений між ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітній М.М.; заявку №14428 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024; ордер серія АІ №2076997 від 22.12.2025; рахунок на оплату №14428-22/12-2025 від 22.12.2025 разом 10000,00 грн; акт №14428 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №9422/10 (а.с.63-64, 18-19, 37, 41, 48, 68).

Суд вважає, що витрати в розмірі 10000,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідності. Доданий договір про надання правничої допомоги свідчить про те, що адвокатом було виконано роботу по складанню та поданню не одного позову від імені позивача, які є ідентичними та не потребують значного часу для вивчення матеріалів і складання позовної заяви.

Оскільки рішенням суду задоволено вимоги позивача в частині стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом, чим відновлено порушене право позивача, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом належного захисту в суді, враховуючи недотримання співмірності витрат на правничу допомогу, суд вважає, що необхідно зменшити розмір стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу до суми 4000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності.

Разом з тим, ураховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідачки, в розмірі 3512,69 грн

Відповіднодо ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2127,29 грн .

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.11,207,256,258-259, 261 ,267, 526, 549, 629, 634, 638, 1054, 1077, 1080, 1082 ЦК України, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,280-281ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за договором №5231486 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеного 07.01.2025 в сумі 31140 гривень 00 копійок (тридцять одну тисячу сто сорок гривень 00 копійки), з яких: заборгованість за кредитом 7200,00 грн; заборгованість за відсотками 23940,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2127 гривень 29 копійок (дві тисячі сто двадцять сім гривень 29 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3512 гривень 69 копійок (три тисячі п`ятсот дванадцять гривень 69 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822);

відповідач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО