Рішення № 137911017, 02.07.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/837/26

№ 2/207/1509/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Бушанської О.В.

за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", м.Львів

до ОСОБА_1 , м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 20612,12 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 10.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2905043, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 7000 грн на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору.

30.04.2021 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021, згідно з яким та у відповідності до ст.512 ЦК України, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Авентус Україна", включно і до Вишнякова за договором №2905043 від 10.09.2020.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 612,12 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6971,41 грн; заборгованість за процентами - 13 640,71 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у поданому клопотанні просить розглянути справу за відсутністю його представника.

У відзиві на позов, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції, відповідач посилається на те, що в листі адресованому ТОВ "Авентус Україна" від ТОВ ФК "Вей Фор Пей" вказано про переказ коштів 10.09.2020 на суму 7000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 . Але він ніколи не мав вказану картки та не отримував 7000,00 грн. Номер телефону, який зазначений в позові ( НОМЕР_2 ) та на який надсилався договір дійсно належав йому майже 8 років тому, картка оператора зв`язку із вказаним номером телефону була встановлена на кнопковий телефон.

У письмових поясненнях, позивач зазначає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка є належним та допустимим доказом укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабіненту кредитний договір між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем не був би укладений. Відповідно до п.2.1 договору, кошти відповідачу було перераховано на банківську карту, без надання кредиту.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, в якій заявник просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, застосувавши позовну давність, посилаючись на те, що з дня укладання договору позики і навіть з дня переходу права вимоги минуло понад 3 роки.

У судовому засіданні відповідач пояснив, що він не підписував кредитний договір з ТОВ "Авентус Україна" та не пам`ятає факт отримання ним у 2020 році коштів за цим договором. Вказаний у кредитному договорі номер мобільного телефону - НОМЕР_3 дійсно належав йому. Проте, у 2020 році він мав кнопковий телефон та не мав комп`ютер, тому був позбавлений можливості укласти з ТОВ "Авентус Україна" кредитний договір в електронному вигляді. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій з приводу отримання кредиту, він не звертався.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - споживач) укладено договір №2905043 про надання споживчого кредиту, відповідно до п.1.2 якого, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п.1.3 договору, сума кредиту(загальний розмір) складає: 7 000,00 грн. Тип кредиту кредит.

Відповідно до п.1.4. договору строк кредиту 16 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п.1.5 договору тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка 1,33% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у п.1.4 цього договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідкують за датою закінчення такого строку (п.п.1.5.1); стандартна процентна ставка 1,90% в день в суми кредит, застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови п.3.2 договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.5 цього договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.3 ч.1 ст.1048 ЦК України (п.п.1.5.1 договору).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.6 договору).

За умовами п.1.7. орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 486,78% річних (п.п.1.7.1); за стандартною ставкою 695,40% річних (п.п.1.7.2).

Згідно з п.1.8 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 8489,60 грн (п.п.1.8.1); за стандартною ставкою 9128,00 грн (п.п.1.8.2).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С786598.

У додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №2905043 від 10.09.2020 сторони узгодили графік платежів.

Наведені вище умови кредитного договору також погоджені сторонами у паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ "Авентус Україна" підтверджує, що ОСОБА_1 , з яким було укладено договір про надання споживчого кредиту №2905043 від 10.09.2020 ідентифікована ТОВ "Авентус Україна". Договір зі сторони клієнта було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який сформовано автоматично на веб-сайті товариства та направлено клієнту на її номер мобільного телефону, який повідомлений клієнтом в ІКС товариства та вказаний в договорі. Одноразовий ідентифікатор С786598; час відправки ідентифікатора клієнту 2020-09-10 12:46:25; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор +380676390572.

До позовної заяви позивачем додані Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна" (нова редакція), затверджені наказом директора ТОВ "Авентус Україна" №53-ОД від 16.01.2020, дата набрання чинності 19.01.2020.

Листом вих.№6511-ВП від 16.12.2025, ТОВ ФК "Вей Фор Пей" повідомило ТОВ "Авентус Україна", що відповідно до угоди про переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.2017 було здійснено за дорученням ТОВ "Авентус Україна" наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 10.09.2020 на суму 7000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 .

Картка обліку договору (розрахунок заборгованості) свідчить про те, що станом на 29.04.2021 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 20612,12 грн.

30.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (надалі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (надалі - новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021, відповідно до п.1.1 якого на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстру боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (п.1.2 договору).

Згідно з п.6.1 договору, у відповідності до умов цього договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредиторам боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються складає 21011447,07 грн, станом на дату підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п.7.1 договору, за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор сплачує кредиторові плату у розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 511515,88 грн.

На виконання умов договору відступлення прав вимоги №ККАУ-300042021 від 30.04.2021, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" перераховано ТОВ "Авентус Україна" 511515,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №29935 від 30.04.2021.

30.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" підписано акт приймання-передачі реєстру боржників ККАУ-300042021 від 30.04.2021.

Витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30042021 свідчить про те, що ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло право вимоги ТОВ "Авентус Україна" до ОСОБА_1 за договором №2905043 від 10.09.2020 у загальному розмірі 20612,12 грн.

13.02.2026 за вих.№20686304 ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на адресу ОСОБА_1 надіслано досудову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором №2905043 у загальному розмірі 20612,12 грн.

Вказана вище вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд враховує, що під час укладення кредитного договору сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов для даного виду договорів, договір підписаний сторонами. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання. Підписавши спірний кредитний договір, відповідач надав свою згоду на оплату усіх зазначених у ньому платежів.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності позивачем факту укладення спірного кредитного договору.

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд звертає увагу, що спірний кредитний договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором С786598, який було надіслано на номер відповідача, який зазначений останнім у договорі разом із реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, місцем проживання, номером телефону та електронною адресою.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, після чого кредитодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.

Крім того, суд враховує, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання, номер телефону), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем. Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Відтак відповідачем не спростовано факт його особистого волевиявлення щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у даній справі.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на неотримання ним кредитних коштів у розмірі 7000,00 грн, оскільки наведене спростовується листом від 08.06.2026 №20.1.0.0.0/7-260528/110070-БТ, в якому на запит суду АТ КБ "Приватбанк" повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 , на яку 10.09.2020 було зараховано 7000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 612,12 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6971,41 грн; заборгованість за процентами - 13 640,71 грн.

Суд зауважує, що після відступлення прав вимоги від первісного кредитора на користь ТОВ Компанія "Кредит-Капітал", нарахування процентів на тіло кредиту не здійснювалося, а сума відступленого боргу за договором залишилась незмінною відповідно до розміру відступлених вимог.

Станом на час розгляду даної справи судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості у загальному розмірі 20 612,12 грн.

Таким чином, відповідачем були порушені умови кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту та сплати обумовлених договором відсотків.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності, враховуючи таке.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.263 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був скасований на всій території України лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року №651).

Отже, строки, визначені, зокрема, ст.ст.257,258 ЦК України, продовжувались на весь строк дії карантину, тобто у період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, Законом 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» було виключено з ЦК України лише на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Таким чином, строк, визначений, зокрема, ст.ст.257, 258 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року і до 03 вересня 2025 року.

Враховуючи наведені положення законодавства, строк на подання позовної заяви позивачем не пропущено з огляду на карантинні обмеження та обмеження, введені державою у зв`язку із воєнним станом.

З урахуванням наведеного, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, приймаючи до уваги, що ТОВ "Авентус Україна" відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача щодо грошових та інших зобов`язань за вказаним кредитним договором, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025; акт №455 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 13.02.2026; детальний опис наданих послуг до акту №455 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 13.02.2026; ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України, а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги, що у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу, не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі; відсутність судових засідань за участю сторін, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" (79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1 корп.28, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2905043 від 10.09.2020 у загальному розмірі 20 612 (двадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 12 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6971 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн 41 коп; заборгованість за процентами - 13 640 (тринадцять тисяч шістсот сорок) грн 71 коп., а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" (79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1 корп.28, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. В задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В.Бушанська