Вирок № 137910194, 02.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/10882/18

пр. № 1-кп/759/431/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018100100001046 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина Республіки Азербайджан, на території України не зареєстрованого, із середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та громадянина Республіки Азербайджан, на території України не зареєстрованого та без постійного місця проживання на території України, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та громадянина Республіки Азербайджан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , без постійного місця проживання на території України, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та громадянина Республіки Азербайджан, на території України не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.289 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурори- ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисники - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , обвинувачені - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , інші учасники - потерпілі - ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , перекладач- ОСОБА_19 ,

В С Т А Н О В И Л А:

У невстановлений слідством час та місці у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою особистого збагачення виник спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужими транспортними засобами шляхом застосування насильства, яке є небезпечним для потерпілого, або із погрозою застосуванням такого насильства, відносно водіїв таксі.

Так, 28.01.2018 приблизно о 19.20 год. ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, разом з ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 29, помітили автомобіль таксі марки «PEUGEOT» моделі «307» реєстраційний номер НОМЕР_1 (латвійська реєстрація), за кермом якого перебував ОСОБА_18 . В цей час, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підійшли до припаркованого на узбіччі проїжджої частини автомобіля таксі марки «PEUGEOT» моделі «307», темно-синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 (латвійська реєстрація), під керуванням ОСОБА_18 , з яким ОСОБА_5 та ОСОБА_6 домовились про поїздку за адресою: АДРЕСА_4 , де ОСОБА_5 та ОСОБА_20 було заплановано вчинити злочинні дії, спрямовані на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, 28.01.2018 приблизно о 19.20 год. ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 29 під виглядом клієнтів сіли в салон вказаного автомобіля марки «PEUGEOT» моделі «307», темно-синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 (латвійська реєстрація), 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_18 , на якому направились в напрямку будинку 15/23 по вул. Шулявській в м. Києві, де ОСОБА_18 зупинив автомобіль і чекав поки останні розрахуються з ним за поїздку. В цей час, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , впевнившись, що виникли сприятливі умови для скоєння злочину, перейшли до вчинення активних злочинних дій. При цьому, ОСОБА_5 , вийшов з салону автомобіля, під приводом отримання від іншої особи грошових коштів для оплати за послуги таксі, після чого через декілька хвилин повернувся і сів до салону автомобіля на переднє праве сидіння та направив на ОСОБА_18 заздалегідь заготовлений предмет, схожий на пістолет, та наказав останньому вийти з автомобіля. В цей час ОСОБА_6 , діючи згідно відведеної йому злочинної ролі, приставив заздалегідь заготовлений предмет, схожий на ніж, до живота ОСОБА_18 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом та отримання від останнього документів на автомобіль для його подальшого збуту. Після цього, ОСОБА_5 , вийшов з салону автомобіля та відкрив передні водійські двері, при цьому повторно наставив на ОСОБА_18 предмет, схожий на пістолет, з метою заволодіння транспортним засобом. ОСОБА_18 , вважаючи спільні злочинні дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як реальну небезпеку для власного життя, згідно вимоги останніх вийшов з транспортного засобу, після чого ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля марки «PEUGEOT» моделі «307», темно-синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 (латвійська реєстрація), 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , ринкова вартість якого станом на 28.01.2018 могла становити 151 490 грн., яким незаконно заволодів, запустив двигун зазначеного транспортного засобу за допомогою ключів, після чого на вказаному автомобілі разом з ОСОБА_6 зник з місця вчинення злочину.

Після цього, ОСОБА_5 , набувши злочинного досвіду, усвідомлюючи необхідність продовження злочинної діяльності, спрямованої на незаконне заволодіння транспортними засобами із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я водіїв, спланував досягнути поставленої мети - збагачення за рахунок скоєння таких нападів, прийняв рішення про створення і керування стійкою злочинною групою, яку він почав формувати, обравши направленістю її діяльності - систематичне незаконне заволодіння транспортними засобами на території міста Києва та Київської області з метою їх подальшого збуту.

Визначившись з напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника групи, сформованої на етнічній основі, ОСОБА_5 особисто підібрав її учасників з числа знайомих чоловіків - громадян Республіки Азербайджан. Забезпечуючи при цьому стійкість організованої групи, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій, використовував для відбору кандидатів їх особисті якості - схильність до вчинення злочинів із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я людини, надбані ними навички під час скоєння таких злочинів, умови їх життя, зв`язки, здатність до виконання вказівок, тощо.

Так, формуючи склад організованої групи, ОСОБА_5 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, після вчинення злочину 28.01.2018, в лютому цього ж року запропонував ОСОБА_6 прийняти участь у запланованих ним злочинах, повідомивши останньому свої наміри щодо механізму їх вчинення. Отримавши від ОСОБА_6 добровільну згоду на спільну злочинну діяльність у складі організованої групи, ОСОБА_5 , в подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах в лютому 2018 року запропонував ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прийняти участь у запланованих ним злочинах, повідомивши останнім свої наміри щодо механізму його вчинення. Отримавши від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 добровільну згоду на спільну злочинну діяльність у складі організованої групи, ОСОБА_5 , за покладеними на себе функціями її організатора і керівника, з метою підготовки до вчинення злочинів, пов`язаних з незаконним заволодінням транспортними засобами, дотримання співучасниками заходів конспірації для протидії викриттю правоохоронними органами, розробив загальний план, який на етапі створення групи довів до відома всіх учасників організованої групи. При цьому, ОСОБА_5 поклав на ОСОБА_7 обов`язки, пов`язані із вчиненням незаконного заволодіння транспортними засобами водіїв таксі, шляхом застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я водіїв, а також з погрозою застосування такого насильства. В свою чергу, ОСОБА_5 як організатор групи відвів до функцій ОСОБА_8 вчинення переховування слідів злочину та транспортних засобів здобутих злочинним шляхом іншими учасниками організованої групи, та іншим чином сприяти приховуванню злочину, на виконання яких ОСОБА_8 надав власну згоду.

В результаті цього, ОСОБА_5 за взаємною згодою з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 очолив стійке об`єднання, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, а також злочинну спеціалізацію вказаної групи, при цьому керуючись бажанням спільного здійснення особливо тяжких злочинів на території міста Києва та Київської області, корисливою метою яких було протиправне особисте збагачення, шляхом вчинення незаконного заволодіння транспортними засобами, вчинених організованою групою та поєднаними з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілих, або з погрозою застосування такого насильства, що відбувалося систематично, сплановано і під керівництвом ОСОБА_5 .

Протиправна діяльність була джерелом доходів ОСОБА_5 та всіх учасників організованої ним злочинної групи.

З метою забезпечення існування та функціонування групи між її учасниками був розроблений єдиний план з розподілом функцій кожного з учасників групи. Відповідно до вказаного плану завданнями і метою існування організованої групи було незаконне заволодіння транспортними засобами, поєднане із застосуванням або погрозою застосуванням учасниками групи насильства заздалегідь заготовленими предметами, схожими на ножі та пістолети, відносно водіїв таксі для подолання волі до опору останніх з метою незаконного збагачення всіх учасників організованої групи шляхом подальшого переховування та збуту транспортних засобів здобутих злочинним шляхом.

Стійкість організованої групи ОСОБА_5 забезпечував за рахунок її стабільного складу, централізованого підпорядкування учасників, єдиних для всіх правил поведінки, планування злочинної діяльності та чіткого розподілу ролей.

Крім того, як організатор злочинної групи, ОСОБА_5 поклав на себе функції координації дій співучасників злочину, а також розподіл здобутих злочинним шляхом коштів.

Організована ОСОБА_5 злочинна група діяла на території міста Києва та Київської області, систематично вчиняючи незаконне заволодіння транспортними засобами та припинила своє функціонування у зв`язку із викриттям і знешкодженням правоохоронними органами.

Організоване ОСОБА_5 злочинне об`єднання було стійким, що знайшло своє вираження у згуртованості, стабільності та тривалості існування. Так, між учасниками організованої групи були постійні внутрішні зв`язки. Характерним було обговорення спільних проблем, пов`язаних із злочинною діяльністю, визначення способів конспірації та прикриття злочинної діяльності від викриття правоохоронними органами. Зокрема, змінювались номери мобільних телефонів для зв`язку між собою та вирішення питання щодо незаконного заволодіння та подальшого збуту транспортних засобів здобутих злочинним шляхом, що відбувалось в темну пору доби.

У відповідності із розробленим планом злочинної діяльності, функції та задачі кожного учасника організованої злочинної групи були розподілені наступним чином.

Таким чином, ОСОБА_5 будучи організатором та керівником злочинної групи здійснював безпосереднє керівництво діями учасників організованої ним групи і уточнював обов`язки кожного під час вчинення злочинів для досягнення загальної злочинної мети; особисто брав участь у підборі учасників групи; розробляв плани вчинення злочинів, у тому числі вживаючи заходів до не викриття злочинної діяльності групи правоохоронними органами; розподіляв ролі між учасниками групи; особисто приймав участь у незаконному заволодінні транспортними засобами, передавав автомобілі ОСОБА_8 для їх подальшого збуту; розподіляв кошти, отримані від реалізації транспортних засобів між учасниками створеної ним організованої групи та визначав необхідну їх кількість для продовження злочинної діяльності, пов`язаної з незаконним заволодінням транспортних засобів.

Планом організованої групи охоплювалось готування та безпосереднє вчинення незаконного заволодіння транспортними засобами водіїв таксі.

Відповідно до заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_5 , діючи у складі організованої ним групи, під час вчинення злочину виконував наступні функції: керував на місці діями учасників організованої групи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , підшукував транспортні засоби для їх подальшого заволодіння та вибирав місця для здійснення злочинних намірів, особисто брав участь у вчиненні незаконного заволодіння транспортними засобами, застосував погрози до водіїв автомобілів про застосування фізичногонасильства та втілював в реальність погрози у разі відмови водіїв таксі добровільно покинути салон автомобіля.

ОСОБА_6 будучи виконавцем та активним учасником організованої групи, згідно заздалегідь розробленого плану злочинної діяльності, відомого всім учасникам, та відведеної кожному функції у організованій групі, за вказівкою ОСОБА_5 , підшукував транспортні засоби для їх подальшого заволодіння, особисто приймав участь в незаконному заволодінні транспортними засобами, шляхом застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я водіїв таксі, а також з погрозою застосування такого насильства, предметом схожим на ніж, при цьому втілював в реальність погрози у разі відмови водіїв таксі добровільно покинути салон автомобіля з метою незаконного заволодіння транспортного засобу для його подальшого збуту, отримував кошти здобуті злочинним шляхом.

ОСОБА_7 будучи виконавцем та активним учасником організованої групи, згідно заздалегідь розробленого плану злочинної діяльності, відомого всім учасникам, та відведеної кожному функції у організованій групі, за вказівкою ОСОБА_5 , підшукував транспортні засоби для їх подальшого заволодіння, особисто приймав участь в незаконному заволодінні транспортними засобами, шляхом застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я водіїв таксі, а також з погрозою застосування такого насильства, предметом схожим на ніж, при цьому втілював в реальність погрози у разі відмови водіїв таксі добровільно покинути салон автомобіля з метою незаконного заволодіння транспортного засобу для його подальшого збуту, отримував кошти здобуті злочинним шляхом.

ОСОБА_8 будучи пособником та учасником злочинної групи згідно заздалегідь розробленого плану злочинної діяльності, відомого всім учасникам, та відведеної кожному функції у організованій групі, за вказівкою ОСОБА_5 , виконував дії направлені на незаконне заволодіння транспортними засобами, шляхом переховування даного майна, оскільки володів здібностями їзди на автомобілі та відповідним посвідченням на право керування транспортними засобами, при цьому очікував у заздалегідь обумовленому місці інших учасників організованої групи, які одразупісля вчинення злочинів транспортували автомобілі, здобуті злочинним шляхом до місця очікування ОСОБА_8 з метою подальшого заздалегідь обіцяного останнім переховування майна здобутого злочинним шляхом, переховування слідів злочину та іншим чином сприяти приховуванню злочинів, отримував кошти здобуті злочинним шляхом.

Таким чином, ОСОБА_5 організував стійку, згуртовану групу, з розподілом ролей її учасників, до якої крім нього увійшли ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , метою організованої групи стало систематичне незаконне заволодіння транспортними засобами.

01.03.2018 о 00.04 год. ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого організованою групою та поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, вчиненого повторно, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. А. Заболотного, 3, використовуючи номер мобільного оператору ПрAT «Київстар» НОМЕР_3 замовили таксі через диспетчерську службу «Сова» з метою подачі транспортного засобу, яким було заплановано в подальшому заволодіти. Дане замовлення прийняв ОСОБА_16 , який зателефонував на номер НОМЕР_3 , в ході розмови по якому ОСОБА_5 замовив ОСОБА_16 подачу таксі до ТРЦ «Магелан» на 01.03.2018 приблизно о 01 годині для поїздки до смт. Калинівка Васильківського району Київської області, біля якого було заплановано вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_16 , про що було проінструктовано всіх учасників організованої групи.

Продовжуючи реалізовувати єдиний злочинний план, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 приблизно о 01 годині знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 13 підійшли до вибраного ОСОБА_5 як предмету злочину, припаркованого на узбіччі проїжджої частини автомобіля «КІА» моделі «Cerato», червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2007 року випуску, під керуванням ОСОБА_16 , з яким учасники організованої групи попередньо в телефонному режимі домовились відвезти їх до смт. Калинівка Васильківського району Київської області, де ОСОБА_5 було заплановано вчинити злочинні дії, направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом, про що було проінструктовано ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Після чого, під виглядом клієнтів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сіли до салону автомобіля «КІА» моделі «Cerato», червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2007 року випуску, під керуванням ОСОБА_16 та направились в напрямку смт. Калинівка Васильківського району Київської області.

При цьому, 01.03.2018 приблизно о 01 год. 40 хв. перебуваючи на авто дорозі Київ-Одеса в напрямку м. Біла Церква Київської області поворот на с. Хлепча Васильківського району Київської області за проханням одного з учасників організованої групи сходити в туалет, ОСОБА_16 зупинив автомобіль на узбіччі дороги. В цей час, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , впевнившись, що виникли сприятливі умови для скоєння злочину, перейшли до вчинення активних злочинних дій, при цьому ОСОБА_6 , діючи згідно злочинної функції відведеної йому керівником організованої групи, перебуваючи в салоні автомобіля приставив до живота ОСОБА_16 заздалегідь заготовлений ніж, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом та отримання від останнього документів на автомобіль для його подальшого збуту. В свою чергу, ОСОБА_5 наніс декілька ударів руками стиснутими в кулаки в область голови ОСОБА_16 , який в результаті єдиних злочинних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_21 та ОСОБА_7 не чинив опору та був зв`язаний по руках та ногах ОСОБА_7 липкою стрічкою, якою також було заклеєно рота ОСОБА_16 , при цьому останнього було перетягнуто на заднє сидіння автомобіля ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Після чого, ОСОБА_5 , вийшов з салону автомобіля та відкрив передні водійські двері, та сів за кермо автомобіля «КІА» моделі «Cerato», червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2007 року випуску, яким незаконно заволодів, завівши двигун даного транспортного засобу за допомогою ключів, після чого на вказаному автомобілі разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зникли з місця вчинення злочину, викинули ОСОБА_16 з салону транспортного засобу біля смт. Хлепча Васильківського району Київської області.

Крім цього, 01.03.2018 приблизно о 01 год. 40 хв. перебуваючи на автодорозі Київ-Одеса в напрямку м. Біла Церква Київської області поворот на с. Хлепча Васильківського району Київської області, за проханням одного з учасників організованої групи сходити в туалет, ОСОБА_16 зупинив автомобіль на узбіччі дороги. В цей час, в учасників організованої групи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , виник злочинний умисел направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений організованою групою, та впевнившись, що виникли сприятливі умови для скоєння злочину, продовжуючи знаходитись за вищевказаною адресою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перейшли до вчинення активних злочинних дій, при цьому ОСОБА_7 , переслідуючи єдиний злочинний умисел, діючи згідно відведеної йому функції, приставив до шиї ОСОБА_16 предмет схожий на ніж, при цьому запитав, де знаходяться грошові кошти та документи на автомобіль, на що ОСОБА_16 відповів, що грошових коштів при собі немає, при цьому ОСОБА_6 , діючи згідно злочинної функції відведеної йому керівником організованої групи, перебуваючи в салоні автомобіля приставив до живота ОСОБА_16 заздалегідь заготовлений предмет схожий на ніж. В свою чергу, ОСОБА_5 наніс декілька ударів руками стиснутими в кулаки в область голови ОСОБА_16 , який в результаті єдиних злочинних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не чинив опору та був зв`язаний по руках та ногах ОСОБА_7 липкою стрічкою, якою також було заклеєно рота ОСОБА_16 , після чого останнього було перетягнуто на заднє сидіння автомобіля ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Після чого, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обшукали салон автомобіля, в результаті чого заволоділи майном ОСОБА_16 , а саме грошовими котами в сумі 5000 гривень, мобільним телефоном марки «Phillips» з сім-картою НОМЕР_6 , мобільним телефоном «ImpressionC501» s/ НОМЕР_7 з сім-картою НОМЕР_8 . Після чого, ОСОБА_5 , вийшов з салону автомобіля та відкрив передні водійські двері, та сів за кермо автомобіля «КІА» моделі «Cerato», червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2007 року випуску, завів двигун даного транспортного засобу за допомогою ключів, після чого на вказаному автомобілі разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зникли з місця вчинення злочину, висадивши ОСОБА_16 біля смт. Хлепча Васильківського району Київської області

Крім того, 02.03.2018 в вечірній час ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненого організованою групою та поєднаного з насильством, небезпечного для життя потерпілого, вчиненого повторно, разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , знаходячись на перехресті вулиці Богдана Хмельницького з вулицею Івана Франко в м. Києві, підійшли до раніше поміченого в цей день та обраного ОСОБА_5 як предмету злочину, припаркованого на узбіччі проїжджої частини автомобіля таксі «Toyota» моделі «Саmгу», бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , 2007 року випуску, під управлінням ОСОБА_15 , з яким учасники організованої групи домовились відвезти їх на вул. 22-гу Садову в м. Києві, де ОСОБА_5 було заплановано вчинити злочинні дії, направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом, про що було проінструктовано ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

При цьому, ОСОБА_8 , діючи згідно заздалегідь розробленого та узгодженого плану відомого всім учасникам організованої групи, відповідно до відведеної йому злочинної ролі та згідно власної функції визначеної керівником групи ОСОБА_5 , заздалегідь пообіцявши переховати автомобіль, здобутий злочинним шляхом та сліди злочину або іншим чином сприяти приховуванню злочину, 02.03.2018 приблизно о 21 годині направився та очікував на Одеській площі в м. Києві, куди ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повинні були транспортувати автомобіль «Toyota» моделі «Саmгу», бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , 2007 року випуску, здобутий злочинним шляхом, який ОСОБА_8 в подальшому повинен був збути невстановленим особам за грошову винагороду.

Продовжуючи реалізовувати єдиний злочинний умисел, 02.03.2018 приблизно о 21 годині ОСОБА_5 , ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: м. Київ, перехрестя вулиці Богдана Хмельницького з вулицею Івана Франка під виглядом клієнтів сіли в салон вищевказаного автомобіля «Toyota» моделі «Саmгу», бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , 2007 року випуску, під управлінням ОСОБА_15 , та направились в напрямку вул. 22-гої Садової в м. Києві, де ОСОБА_15 зупинив автомобіль і чекав поки клієнти мали розрахуватись. В цей час, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , впевнившись, що виникли сприятливі умови для скоєння злочину, перейшли до вчинення активних злочинних дій, при цьому ОСОБА_6 , діючи згідно злочинної ролі відведеної йому керівником організованої групи, висловив до потерпілого ОСОБА_15 усну вимогу передачі йому свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу та ключі, після чого продемонстрував в руці предмет схожий на ніж та одразу наніс удар рукою стиснутою в кулак в голову ОСОБА_15 , на що потерпілий ОСОБА_15 відповів відмовою та відмовився виходити з салону автомобіля, чіпляючись руками за предмети в салоні автомобіля, при спробі учасників організованої групи витягти його на зовні. Після чого, ОСОБА_6 , з метою доведення спільного злочинного умислу до кінця, наніс удар предметом схожим на ніж в тулуб ОСОБА_15 . В цей час ОСОБА_7 , з метою подолання опору потерпілого, вийшов з салону автомобіля, підійшов до передніх водійських дверей та дістав раніше заготовлений для вчинення злочину ніж, яким, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя до потерпілого, наніс ОСОБА_15 численні удари в ділянку грудної клітини. Одночасно з цим, ОСОБА_5 , також вийшов з салону автомобіля та підійшов до лівих передніх дверей водія, після чого, ОСОБА_7 , діючи узгоджено з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя потерпілого, наніс ОСОБА_15 заздалегідь заготовленим предметом схожим на ніж численні удари потерпілому, заподіявши ОСОБА_15 тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя), легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та легкого тілесного ушкодження.

Однак, незважаючи на отримання тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, ОСОБА_15 з місця вчинення злочину втік. При цьому, ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля «Тоуоtа» моделі «Саmгу», бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , 2007 року випуску, ключами запустив двигун та з місця вчинення злочину спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 поїхали в напрямку Одеської площі в м. Києві, де їх очікував ОСОБА_8 .

Цього ж вечора 02.03.2018 знаходячись на Одеській площі в м. Києві, ОСОБА_5 , діючи заздалегідь розробленого та узгодженого з усіма співучасниками плану, зустрівся та передав ОСОБА_22 автомобіль «Toyota» моделі «Саmгу», бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , 2007 року випуску, ринкова вартість якого станом на 02.03.2018 могла становити 276 300грн., який у свою чергу, з метою подальшого обернення на спільну користь та особистого незаконного збагачення, достовірно знаючи, що автомобіль «Toyota» моделі «Саmгу», бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , здобутий злочинним шляхом, направився вказаним автомобілем по вул. Академіка Глушкова в м. Києві до виїзд за адміністративні межі м. Києва, однак був затриманий працівниками поліції на вказаному транспортному засобі, який належить ОСОБА_15 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 суду показав, що у цій справі його стосується лише епізод з потерпілим ОСОБА_23 , у інших він участі не брав. Приїхав до України 15.02.2018. 28.02.2018 приїхав до м. Києва з м. Житомир на День народження до Абдуллаєва. У нього День народження 29.02, але тоді 29 числа не було, тому святкували 01.03. Святкували всю ніч на квартирі, було 8-9 чоловік. Вранці поїхали він, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ще 2 людини у кафе у центрі міста, там продовжили святкування. Був дуже втомлений, оскільки майже добу не спав. ОСОБА_24 сказав, що потрібно поїхати до земляка, який проживав у приватному секторі. Викликали таксі, він сів на задньому сидінні. В авто було тепло, його розморило і він заснув. Їхали десь у район Нивок, у приватний сектор. Прокинувся від галасу та конфлікту. Бачив як ОСОБА_26 витягував з авто водія, а також бачив як втік водій. Вони опинились вночі самі на непроїзній дорозі, бо було багато снігу. Для того щоб вибратись звідти взяли автомобіль та виїхали так само як заїхали. Доїхали до асфальтованої дороги, на трасу, потім ОСОБА_27 поїхали до ТЦ «Магелану», де ОСОБА_25 та ОСОБА_26 поїхали. Він та ОСОБА_24 залишилися. Приїхав ще один чоловік. Потім ОСОБА_24 зателефонував ОСОБА_28 , попросив його приїхати. Коли розмовляв у нього вимкнувся телефон, тому зателефонував другий раз вже з його телефону. Приїхав ОСОБА_28 , познайомились. Потім він зателефонував знайомому ОСОБА_29 , який його забрав та завіз до квартири де він проживав та ліг спати. ОСОБА_24 та ОСОБА_28 залишились там. Приблизно о 1-2 ночі зателефонував ОСОБА_25 і сказав, що він та ОСОБА_26 приїхали та зараз у дворі будинку. ОСОБА_30 піднявся забрав речі, сказав, що їде у м. Суми, вони його провели з ОСОБА_29 . На вокзалі їх затримали. ОСОБА_29 згодом випустили. До 10 ранку їх тримали на вокзалі, де сильно побили. Після 10 ранку їх забрали в УП, де теж били. Потім приїхав перекладач, через якого він сказав, що свої покази надасть лише в суді.

Чому потерпілі ОСОБА_31 , ОСОБА_32 і ОСОБА_23 вказують, що він приймав участь у нападах, то ОСОБА_23 сам сказав, що він був на задньому сидінні, тоді він був напідпитку і спав. Він нікого не чіпав. Інших двох потерпілих не знає. Дуже шкодує, що так сталось, що він опинився у той час та у тому автомобілі.

Мірзаєву жодних автомобілів не передавав та бачив його один раз, перед ТЦ. Автомобіль був чужий, тому додому на ньому не поїхав, використали його тільки для того щоб виїхати з того місця. Про долю авто дізнався лише після показів ОСОБА_28 . До того яким чином ключі від авто та авто опинились у ОСОБА_28 не має відношення. Не має відношення до інших епізодів, вони стались до подій з ОСОБА_23 .

В подальшому, обвинувачений ОСОБА_5 змінив свої показання в суді та в судовому засіданні 11.06.2026 по епізоду потерпілого ОСОБА_23 показав, що брав участь під час подій перебував на задньому сидінні, з ним також були ОСОБА_26 та ОСОБА_25 та всі події відбувалися так, як розповідав ОСОБА_25 . Потерпілий ОСОБА_23 привіз їх на таксі, але до адреси не доїхав, далі відмовився їхати. Між потерпілим та ОСОБА_25 виник конфлікт та ОСОБА_30 вдарив потерпілого. Він все бачив, але участі не брав. Про ніж нічого не знає, не бачив його, бо було темно, виник конфлікт, всі рухались, а потім водій втік. Посягання на життя потерпілого ОСОБА_23 не було. Оскільки вони опинились в незнайомому місці, то треба було вибиратись, тому він сів за кермо і виїхав. Чим потерпілому наносились удари не бачив. У нього особисто ножа не було. Після того як поїхали, автомобіль передав ОСОБА_28 . Не знали дорогу, були перелякані, тому авто віддали ОСОБА_28 , який сказав, що відвезе автомобіль. Фактичні обставини з ОСОБА_23 визнає, крім замаху на вбивство.

Також зазначив, що інші епізоди визнає, як вони зазначені в обвинувальному акті, однак автомобіль «КІА», який належить ОСОБА_33 , ОСОБА_28 не передавали. Він не був організатором та жодних дій не між обвинуваченими не узгоджував. Цивільний позов не визнає. У вчиненому розкаюється та шкодує про вчинене.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав частково та суду з приводу епізоду з ОСОБА_23 показав, що 02.03.2018 він, ОСОБА_24 та ОСОБА_26 поїхали до знайомого по гроші. Домовились з водієм таксі. Він сів в автомобіль на переднє сидіння, інші позаду. Їхати необхідно було у приватний сектор. Був сніг. Доїхали до району, де проживає знайомий, дорога далі була заметена снігом і водій відмовився їхати, просив доплатити. Коли запропонували йому проїхати далі, він розсердився і почав лайливо висловлюватись, ображав його матір, яка нещодавно (на той момент) померла. Для нього це було дуже боляче та образливо, тому він вдарив водія в обличчя кулаком. Скоріш за все водій дістав ніж і хотів його вдарити по руці. Далі події не пам`ятає, бо був дуже знервований. Під час сварки ОСОБА_26 був не в автомобілі Врешті водій втік, а оскільки район був їм не знайомий, вирішили взяти авто щоб доїхати до місця, де могли б роз`їхатись. ОСОБА_24 сів за кермо і вони поїхали до метро. Він і ОСОБА_26 поїхали на метро, а ОСОБА_24 залишився за кермом авто. Ножа з собою не мав. Водій не погрожував йому під час сварки, просто нецензурно лаявся у сторону його матері. Його дії по відношенню до потерпілого були наслідком того, що потерпілий дістав ножа, тобто усі дії були у відповідь. Удари водію наносив він. Про ОСОБА_24 повідомляв працівникам поліції, але чомусь замість нього записали ОСОБА_34 , а в матеріалах про нього згадок немає. У інших епізодах участі не брав. 28.01.2018 був у м. Суми. 27.02.2018 приїхав до Києва, 01.03.2018 був на дні народження. З ОСОБА_24 познайомився у кафе, коли пили чай, той обіцяв допомогти з документами.

В подальшому, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав, у своїх діях розкаюється, однак наполягає на тому, що умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_23 у нього не було. Щодо цивільного позову, то відшкодувати шкоду не має можливості.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав та суду показав, що багато чого вже не пам`ятає, оскільки пройшло багато часу від моменту подій. У місто Київ приїхав шукати роботу. Того дня був у ресторані, де святкували День народження, було багато незнайомих людей. Поїхали з ОСОБА_25 на авто до когось йому не знайомого, куди не знає, оскільки у м. Києві не орієнтується. Приїхали у якесь місце, де авто не могло проїхати. Він та ОСОБА_24 мали піти до будинку того, до кого їхали. Між ОСОБА_35 та водієм виник конфлікт, після чого водій втік, а вони сіли в авто і поїхали. В автомобілі їхали, він, ОСОБА_25 , ОСОБА_24 і ОСОБА_36 . ОСОБА_25 сидів попереду, а вони позаду. Конфлікт виник через те, що водій відмовився їхати далі та став нецензурно ображати матір ОСОБА_25 . Розпочав сварку водій, вимагав покинути автомобіль. Вони вийшли з авто, а ОСОБА_25 та водій сварились в автомобілі. Як відбувалась бійка не бачив. Хотів витягнути водія з автомобіля, бо бачив, що він дістав ножа і хотів вдарити ОСОБА_25 . Він витяг водія з автомобіля, бачив на ньому кров, після чого водій втік. Витягнув його щоб покласти край конфлікту. Оскільки місцевість була не знайома, вирішили взяти авто і доїхати до міста. За кермом був ОСОБА_24 . Коли приїхали у місто, ОСОБА_24 сказав розходитись, у кого були ключі від авто не знає. ОСОБА_36 спав на задньому сидінні, бо був напідпитку. До інших епізодів відношення не має, про епізод з ОСОБА_31 , повідомляв, оскільки йому погрожували, у зв`язку з чим повідомляє про це тільки зараз. Не хотів взагалі щоб стався епізод з ОСОБА_23 , жодних подібних планів не було. До подій знайомий був з ОСОБА_37 , з ОСОБА_25 познайомився у той день. Чому ніхто з потерпілих не розповідає про ОСОБА_24 не знає. Цивільний позов не визнає.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 суду показав, що працював водієм, надавав послуги із перегону автомобілів за оголошеннями. З обвинуваченими раніше знайомий не був, познайомилися в СІЗО. ОСОБА_24 до подій знав приблизно 1,5 роки. Він запропонував йому перегнати авто, за це пропонував 200 доларів США. Автомобіль передав біля «Магелана», дав ключі та тех.паспорт, у бардачку авто були ще якісь документи, напевно страховка, але він не дивився. Мав відігнати автомобіль до м. Біла Церква, там йому мали зателефонувати, забрати авто та заплатити гроші. Про те, що автомобіль крадений не знав. Через кілька хвилин його зупинили патрульні поліцейські та затримали. З іншими обвинуваченими не знайомий. Посвідчення водія має, але на той час автомобіля власного не мав. Послуги водія надавав з допомогою ОСОБА_38 , його прізвища чи номера телефону не знає. ОСОБА_24 зателефонував приблизно за 3-4 години до того як передав автомобіль. Палива в автомобілі мало б вистачити для того щоб доїхати до місця призначення. Вважає покази працівників поліції невірними. Про ОСОБА_24 повідомляв відразу, чому його не шукали не знає. До інших епізодів відношення не має. Цивільний позов не визнає.

У подальшому в судовому засіданні вказав про те, що якщо ОСОБА_36 зазначає, що саме він передав йому автомобіль «Тойота», то він проти цього не заперечує.

Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, допитавши обвинувачених, потерпілих, свідків та дослідивши безпосередньо в судовому засіданні усі надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, колегія суддів встановила наступне.

За епізодом потерпілого ОСОБА_18 .

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_17 суду показав, що з обвинуваченими не знайомий. Приблизно о 2018 - 2019 році здав в оренду ОСОБА_39 автомобіль «Пежо», відповідних документів зараз не має і не впевнений, що знайде їх, оскільки пройшло багато часу. Автомобіль був на литовський номерах, коштував приблизно 2000 євро. Власником був він і ввіз його в Україну. Точну дату не пам`ятає, йому зателефонував ОСОБА_40 та повідомив, що його пограбували, викинули з автомобіля, а саме авто викрали. ОСОБА_41 розповідав йому про обставини, але наразі деталей не пам`ятає. Пізніше знайшов свій автомобіль на платформі ОЛХ. Повідомив про це працівників поліції, які в подальшому вилучили авто та повернули йому.

Потерпілий ОСОБА_18 у судовому засіданні показав, що знає обвинувачених - ОСОБА_34 та ОСОБА_25 . 28.01.2018 працював у таксі. Зупинився на Подолі , точної адреси не пам`ятає. До нього підійшли ОСОБА_36 та ОСОБА_25 та попросили підвезти їх на вул. В.Василевської, він погодився. ОСОБА_36 сів спереду біля нього, а ОСОБА_25 сів на заднє сидіння. Коли приїхали на вул. В.Василевської, то пасажири попросили зупинитись не доїхавши до адреси. Він попросив розрахуватись, але ОСОБА_36 сказав, що чекають друга, який принесе гроші. ОСОБА_36 вийшов з автомобіля та ходив поруч. ОСОБА_30 залишився в авто. Між собою вони спілкувались на своїй мові. Потім ОСОБА_36 раптово сів в автомобіль та вже мав при собі пістолет, ОСОБА_30 дістав ніж, який приставив йому в бік. Сказали віддати гроші та документи. Він погодився та віддав документи, тех.паспорт на автомобіль та автомобіль «Пежо 307». В автомобілі залишилась куртка, телефони, документи. Двері автомобіля йому відчинив ОСОБА_36 , сказав вийти, а сам сів за кермо та вони поїхали. Фізичного болю йому не завдали. Автомобіль належав його знайомому ОСОБА_43 .

Потерпілий також уточнив, що погрози сприймав реально, відчував загрозу своєму життю та здоров`ю, просив його відпустити, обіцяв усе віддати, аби вони його не чіпали. Впевнений, що напад був спланований, але хто ним керував не знає. Бачив лише двох осіб та впевнений, що це саме ОСОБА_36 та ОСОБА_25 , яких впізнає.

Ніж був великий з зазубреними краями, роздивився його коли відстібав пасок безпеки, пістолет був схожий на ПМ. Не пам`ятає чи давали йому на впізнання предмети. Події, які відбулись показував на місці, коли приїхали працівники поліції, вони все фіксували. Нападників також описував і на місці, і потім у відділку. Через деякий час йому показали фото для впізнання, спочатку 2 фото, але там він нікого не впізнав. Пізніше йому показували вже двічі по чотири фото, де він впізнав обвинувачених. Під час цього працівники поліції складали документи, а він їх підписав.

Автомобіль шукали разом з власником, який знайшов його на ОЛХ. Авто продавали у м. Дніпро, але коли працівники поліції вилучили автомобіль, то серед тих хто продавав не було обвинувачених.Свій підпис на протоколах, що містяться у матеріалах справи - том 3, підтверджує, фото ті ж, впізнав на них ОСОБА_34 та ОСОБА_25 , підпис на заяві про вчинення кримінального правопорушення також підтвердив.

Показання потерпілого ОСОБА_18 підтверджуються і наступними доказами, які досліджені судом.

Встановлено, що автомобіль «Пежо 307» н.з. НОМЕР_1 (латвійська реєстрація) належить потерпілому ОСОБА_17 ( том 3 а.с. 82-84).

Згідно висновку експерта № 12-2/539 від 15.06.2018 ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot» моделі «307» реєстраційний номер НОМЕР_1 (латвійська реєстрація), рік випуску: 2006, об`єм двигуна 1560 см3, тип палива дизельне пальне, номер кузова: НОМЕР_2 станом на 28.01.2018 могла становити: 151 490 грн. (том 7 а.с. 128-129).

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.01.2018, потерпілий ОСОБА_18 повідомив, що 28.01.2018 близько 19.40 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_4 , погрожуючи предметом схожим на ніж та предметом схожим на пістолет, двоє невідомих чоловіків кавказької зовнішності незаконно заволоділи автомобілем марки «Пежо 307» н.з. НОМЕР_1 (латвійська реєстрація) темно-синього кольору, після чого зникли в невідомому напрямку (том 3 а.с. 24).

Протоколом огляду від 28.01.2018 за участю потерпілого ОСОБА_18 оглянуто ділянку місцевості, що поблизу житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_4 , та встановлено місце вчинення кримінального правопорушення (том 3 а.с. 26-36).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.01.2018, за участі потерпілого ОСОБА_18 , оглянуто ділянку місцевості поблизу магазину «Магазинчик», за адресою: м. Київ, вул. Турівська, 29. Потерпілий на місці вказав, де був припаркований автомобіль «Пежо» коли до нього підсіли двоє невідомих осіб (том 3 а.с. 40-47).

Згідно протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2018, потерпілий ОСОБА_18 серед пред`явлених знімків осіб впізнав ОСОБА_5 , як особу, що 28.01.2018 близько 19.40 год. за адресою: АДРЕСА_4 , сіла на переднє пасажирське сидіння та погрожувала йому предметом схожим на пістолет, після чого вказана особа сіла за кермо його автомобіля «Пежо» та поїхала у невідомому напрямку, а також впізнав ОСОБА_6 , як того, хто сидів позаду нього під час нападу та однією рукою тримав його за ліве плече, а правою рукою тримав ніж біля його правого боку ( том 3 а.с. 52-55, а.с. 56-59).

Протоколом огляду місця події від 10.02.2018 оглянуто автомобіль «Пежо» н.з. НОМЕР_1 темно-синього кольору, що знаходився на території парковки кафе «Макдональдс», за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 1-а, який видимих пошкоджень не має. Під час огляду ОСОБА_44 пояснив, що вказаний автомобіль 03.02.2018 приблизно о 17 год. він придбав у раніше невідомого чоловіка в м. Києві за 1800 доларів США та добровільно видав ключ в корпусі чорного кольору (том 3 а.с. 73-75, 87-91).

Вищезазначені докази суд визнає належними, допустимими та такими, що повністю узгоджуються між собою та підтверджуються показаннями потерпілих ОСОБА_18 і ОСОБА_17 ..

Суд враховує і показання в судовому засіданні обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які заперечували свою причетність до вчинення дій, що ставляться їм у провину, а в подальшому визнали свою вину.

Потерпілий ОСОБА_18 в суді вказав на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як саме тих осіб, які незаконно заволоділи транспортним засобом, що належить ОСОБА_17 та обставини вчинення кримінального правопорушення, і такі показання суд визнає переконливими, логічними та достовірними, відтак кладе їх в основу обвинувального вироку.

Суд також приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_45 та ОСОБА_6 під час вчинення злочину була завчасно узгодженою, як щодо об`єкту такого злочину, такі і способу вчинення, заздалегідь заготовлених предметів (предметів, схожих на пістолет та ніж), їх дії були послідовними, що свідчить про їхню попередню домовленість на незаконне заволодіння транспортним засобом. Дії ОСОБА_45 та ОСОБА_6 також біли поєднані з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого, про що свідчить демонстрація ОСОБА_5 предмета, схожого на пістолет, а ОСОБА_20 - предмета, схожого на ніж, який він приставив до живота потерпілого, що було сприйнято ОСОБА_18 , як такі, що становлять небезпеку для його життя та здоров`я.

Отже причетність обвинувачених ОСОБА_45 та ОСОБА_6 та їх вина у вчиненні кримінального правопорушення по епізоду 28.01.2018 потерпілого ОСОБА_18 за встановлених судом обставин доведена повністю.

За епізодом потерпілого ОСОБА_16 .

Потерпілий ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що впізнає ОСОБА_25 , ОСОБА_34 та ОСОБА_26 . 01.03.2018 працював у таксі на автомобілі «Кіа Черато». Взяв замовлення через службу «Сова» від магазину «Магелан» до Васильківського району і назад. Замовниками були ОСОБА_36 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . В автомобілі ОСОБА_25 сів на переднє сидіння праворуч від нього, ОСОБА_36 ззаду за ОСОБА_46 , а ОСОБА_26 за ним. Біля с. Калинівка попросили зупинитись. Хтось з них говорив по телефону. Приблизно 10 хв. почекали і сказали їхати назад. За переїздом, вже за с. Калинівка, ОСОБА_30 сказав спинитися, дістав великого ножа з рукава куртки та вони спитали де тех.паспорт на авто, документи та гроші.

Він все віддав та показав, де знаходиться, оскільки вони сказали, що якщо він все віддасть, то його не будуть чіпати. Він просив не вбивати його, оскільки у нього маленькі діти. Ще спитали чи є у нього скотч, він відповів що не має. Потім йому натягнули шапку на очі, самі дістали десь скотч та замотали голову, руки і ноги, перетягнули на заднє сидіння. ОСОБА_36 сів за кермо. Також ще обшукали автомобіль, шукали гроші, телефони чи трекери. ОСОБА_25 сів з ним на заднє сидіння і під ребром тримав ножа, наказавши «не дьоргатись». У ОСОБА_26 ножа не було. Проїхали приблизно 1,5 км., за цей час майже не били. Потім зупинились, витягли його з авто у лісосмугу, вже там вдарили по голові (можливо ногою) він впав, втративши свідомість. Коли прийшов до тями, то вивільнився від скотчу та вийшов на дорогу, де йому допомогли люди, що проїжджали поруч.

Потерпілий також уточнив, що спочатку ніж тримали біля горла, почали вимагати гроші, документи. В автомобілі мав грошові кошти, орієнтовно 10000 грн., які їм віддав. Били загалом один раз в автомобілі, і один раз у лісосмузі. Коли тримали ножа біля обличчя, випадково порізали скотч та його губу. Також в автомобілі за козирком було ще приблизно 1000 грн., два телефони і всі його документи. Вважає напад спланованим, оскільки дії були розподілені, хто ними керував сказати не може. Автомобіль придбаний у кредит, його досі не знайшли. З приводу покарання, покладається на розсуд суду, вдячний, що залишився живим.

Показання потерпілого ОСОБА_16 підтверджуються і наступними доказами, які досліджені судом.

Встановлено, що автомобіль «КІА» моделі «Cerato», червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2007 року випуску належить потерпілому ОСОБА_16 ( том 3 а.с. 130).

Згідно висновку експерта № 12-2/537 від 15.06.2018, ринкова вартість автомобіля марки «КІА» моделі «Cerato» червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 станом на 01.03.2018 могла становити: 156 540 грн. (т. 7 а.п. 135-136).

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.03.2018, потерпілий ОСОБА_16 повідомив, що 01.03.2018 близько 01 год. за адресою: Київська обл., смт. Калинівка, вул.Залізнична троє невідомих чоловіків кавказької зовнішності із застосуванням сили заволоділи автомобілем «Кіа» д.н.з. НОМЕР_4 , червоного кольору (том 3 а.с. 118).

Згідно протоколу огляду місця події від 01.03.2018 оглянуто засніжене узбіччя автодороги Київ-Одеса в напрямку м. Біла Церква 36 км+300м до повороту с. Хлепча Васильківського р-ну Київської обл. та встановлено місце вчинення злочину. Під час огляду за узбіччям у бетонній канаві, у сніговому покриві виявлено та вилучено липку полімерну стрічку, якою зі слів ОСОБА_16 , йому були зв`язані руки невідомими чоловіками (том 3 а.с. 119-121).

Відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2018, потерпілий ОСОБА_16 серед пред`явлених знімків осіб впізнав: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ( том 3 а.с. 144-146, а.с. 147-149, а.с. 150-152).

Протоколом огляду предмету від 07.03.2018 оглянуто CD-R диск, на якому містяться відеофайли з камер спостереження з АЗС «Shell», яка розташована за адресою: Київська обл. Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Київська, 155, відео файли з камер спостереження з вулиць смт. Калинівка в Васильківському районі, Київської області, де зафіксовано рух автомобіля червоного кольору 01.03.2018 (том 3 а.с. 176-177).

Вищезазначені докази суд визнає належними, допустимими та такими, що повністю узгоджуються між собою та підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_16 , які колегія суддів вважає послідовними та достовірними.

Потерпілий вказав на обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_47 та ОСОБА_7 , як саме тих осіб, які вчинили відносно нього розбій, заволоділи його майном та транспортним засобом за обставин, встановлених судом. При цьому розбіжності щодо суми грошових коштів, яким заволоділи обвинувачені, не мають істотного характеру та не впливають на кваліфікацію дій.

Спільні дії обвинувачених дії ОСОБА_45 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також були поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, що підтверджується нанесенням йому ударів, і хоча ОСОБА_16 не чинив опору, однак був зв`язаний та його рот заклеєний липкою стрічкою (скочем), а ОСОБА_6 приставив до живота предмет, схожий на ніж. Такі дії обвинувачених потерпілий ОСОБА_16 сприймав як такі, що становлять небезпеку для його життя та здоров`я та усвідомлював можливість заподіяння тілесних ушкоджень чи навіть смерті.

Позицію обвинувачених, яка у ході судового розгляду змінювалася, суд розцінює, як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене, а в подальшому таку відповідальність пом`якшити.

Однак, суд виключає з обвинувачення посилання на те, що « ОСОБА_7 , переслідуючи єдиний злочинний умисел, діючи згідно відведеної йому функції, приставив до шиї потерпілого предмет, схожий на ніж», оскільки в судовому засіданні такі обставини не встановлені, а потерпілий вказав про те, що він бачив один ніж, який був у ОСОБА_6 .

Стороною захисту заявлено клопотання про визнання недопустимими протоколів огляду місця події від 03.03.2018, з тих підстав, що фактично було проведено особистий обшук обвинувачених.

Так, згідно протоколу огляду місця події від 02.03.2018, на просп. Глушкова, 70 м. Києві, оглянуто ОСОБА_8 , у якого вилучено мобільний телефон марки «Samsung» білого кольору ІМЕІ: НОМЕР_11 ; розкладний ніж чорного кольору з металевою ручкою зі слідами бурого кольору на лезі в верхній частині; грошові кошти в сумі 404 грн.; серветки зі слідами бурого кольору; ключі в кількості 2 шт. на ланцюжку; картку оператора «Lifecell»; картка «ПриватБанк»; квитанції ломбардів (том 3 а.с. 224-225); протокол огляду місця події від 03.03.2018, згідно якого оглянуто ОСОБА_5 , який знаходився за адресою: м. Київ, просп. Науки, 1/2, при огляді в якого виявлено та вилучено: паспорт громадянина Азербайджану на ім`я ОСОБА_5 , 100 російських рублів, 219 гривень, гаманець в якому знаходилось 22 гривні, зарядний пристрій до телефону «Homtom» (том 4 а.с. 18-19); протокол огляду місця події від 03.03.2018, згідно якого оглянуто ОСОБА_6 , який знаходився за адресою: м. Київ, просп. Науки, 1/2, при огляді в якого виявлено та вилучено: паспорт громадянина Азербайджану на ім`я ОСОБА_6 , 22 гривні, мобільний телефон «Хуавей» (том 4 а.с. 20-21); протокол огляду місця події від 03.03.2018, згідно якого оглянуто ОСОБА_7 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_5 , при огляді в якого виявлено та вилучено посвідку на тимчасове проживання в Україні на ім`я ОСОБА_7 , чохол для документів, 376 гривень в гаманці, мобільний телефон «Fly» (том 4 а.с. 22-22).

Відповідно до статті 237 КПК України огляд проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення шляхом дослідження місцевості, приміщення, речей, документів або трупа. Сутність огляду полягає у безпосередньому сприйнятті, дослідженні та фіксації обстановки місця події, взаємного розташування предметів, їх зовнішніх ознак та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Як вбачається із вищезазначених протоколів огляду місця події, слідчим проведено такі слідчі дії, в результаті яких проведено обшук фактично затриманих осіб - ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_20 та ОСОБА_7 .

Зі змісту досліджених судом протоколів огляду місця події від 03.03.2018, фактичні дії слідчого були спрямовані не на дослідження обстановки місця події чи фіксацію її стану, а на цілеспрямоване відшукання та вилучення предметів, що перебували безпосередньо при затриманих особах. Із протоколів убачається, що у кожного із затриманих вилучалися паспорти, мобільні телефони із зазначенням їх IMEI, SIM-картки, банківські картки, грошові кошти, документи та інші особисті речі, які знаходилися в одязі, кишенях або інших особистих речах затриманих.

Таким чином, аналіз змісту зазначених протоколів свідчить, що органом досудового розслідування фактично здійснювалося відшукання предметів, які перебували безпосередньо при особах, а не фіксація обстановки місця події. За своїм процесуальним змістом такі дії є особистим обшуком незалежно від того, що вони були оформлені як огляд місця події.

Колегія суддів виходить із того, що орган досудового розслідування не вправі шляхом зміни назви процесуальної дії обходити встановлені кримінальним процесуальним законом гарантії захисту прав людини. Допущення можливості проведення особистого обшуку під виглядом огляду місця події фактично нівелювало б зміст процесуальних гарантій, установлених законодавцем для цієї слідчої дії, та створило б можливість свавільного втручання у сферу приватного життя особи без дотримання визначеного законом порядку.

Істотність допущеного порушення полягає не лише у неправильному процесуальному оформленні проведеної слідчої дії, а насамперед у тому, що затримані особи були фактично позбавлені тих процесуальних гарантій, які кримінальний процесуальний закон пов`язує саме з проведенням особистого обшуку. Таке порушення безпосередньо стосується реалізації права на повагу до приватного життя, права на особисту недоторканність та права на належну правову процедуру, а тому відповідно до статті 87 КПК України має наслідком недопустимість отриманих у такий спосіб доказів.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що відомості, зафіксовані у протоколах огляду місця події від 03.03.2018 в частині вилучення у обвинувачених предметів, які перебували безпосередньо при них, отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому відповідно до ст.ст. 86, 87 КПК України є недопустимими доказами та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

У зв`язку із визнанням недопустимими доказами протоколів огляду місця події, колегія суддів, як наслідок, визнає недопустимими і всі дані, отримані у ході огляду мобільного телефона ОСОБА_8 та інші докази, отримані з використання цих даних (том 6 а.с. 181-183, 166-180, 184-218).

Таким чином, дослідивши надані докази та надавши їм оцінку з точки належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про причетність обвинувачених ОСОБА_45 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення по епізоду 01.03.2018 потерпілого ОСОБА_16 за встановлених судом обставин та їх вина за ч.3 ст. 289 КК України та ч. 4 ст. 187 КК України доведена повністю, враховуючи, що обвинувачені вчинили посягання на різні об`єкти власності.

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_8 , 01.03.2018 приблизно о 01 годині 50 хвилин, організованою групою у складі співучасників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , об`єднаних єдиним злочинним умислом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього умислу, відомого всім учасникам групи, знаходячись біля с. Хлепча Васильківського району Київської області, із погрозою застосуванням насильства, небезпечного для життя потерпілого ОСОБА_16 , незаконно заволоділи належним останньому транспортним засобом - автомобілем «КІА» моделі «Cerato», червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2007 року випуску.

ОСОБА_8 , діючи згідно заздалегідь розробленого та узгодженого плану відомого всім учасникам організованої групи, відповідно до відведеної йому злочинної ролі та згідно власної функції, визначеної керівником групи ОСОБА_5 , заздалегідь пообіцявши переховати автомобіль, здобутий злочинним шляхом та сліди злочину або іншим чином сприяти приховуванню злочину, 01.03.2018 приблизно о 00 годин 40 направився та очікував у Васильківському районі Київської області, куди ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повинні були транспортувати автомобіль, який ОСОБА_8 в подальшому повинен був збути невстановленим особам за грошову винагороду.

Цієї ж ночі, 01.03.2018 у невстановлений час, знаходячись в Київській області у невстановленому слідством місці, ОСОБА_5 , діючи згідно заздалегідь розробленого та узгодженого з усіма співучасниками плану, зустрівся та передав ОСОБА_8 автомобіль «КІА» моделі«Cerato», червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2007 року випуску, ринкова вартість якого станом на 01.03.2018 могла становити 156 540 грн., який у свою чергу, з метою подальшого обернення на спільну користь та особистого незаконного збагачення, достовірно знаючи про те, що автомобіль «КІА» моделі «Cerato», червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2007 року випуску, здобутий злочинним шляхом, направився вказаним автомобілем в напрямку м. Біла Церква Київської області, та розпорядився даним майном згідно злочинного плану ОСОБА_5 .

Дії ОСОБА_8 за даним епізодом кваліфіковано за ч. 3 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_16 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 категорично заперечив свою причетність до незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_16 . На участь ОСОБА_8 у вчиненні злочинних дій не вказував і потерпілий ОСОБА_16 .

Приймаючи до уваги, що стороною обвинувачення на підтвердження причетності ОСОБА_8 та його вини по епізоду ОСОБА_16 , належних та допустимих доказів не надано, як і не встановлено судом, колегія суддів вважає не доведеним пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 3 ст. 289 КК України за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_16 , а тому висунуте обвинувачення ОСОБА_8 в цій частині колегія суддів виключає з обсягу висунутого обвинувачення останньому.

За епізодом ОСОБА_15 .

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 суду показав, що йому знайомі ОСОБА_36 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . 02 чи 03 березня 2018 працював у таксі на своєму автомобілі «Тойота Кемрі» НОМЕР_9 . На вул.Б.Хмельницького ОСОБА_25 , ОСОБА_36 та ОСОБА_26 , попросили відвезти на вул.Стеценка, Зазвичай він не бере туди замовлення, але обвинувачені сказали, що після цього необхідно завезти їх назад. Коли приїхали до вул.Стеценка, (магазин феєрверків), то вони попросили звернути ліворуч, там мали забрати знайомого. Через те, що було багато снігу, він не зміг проїхати далі і зупинився не доїжджаючи перехрестя. Відразу отримав удар від ОСОБА_25 , який сидів попереду. ОСОБА_26 сидів позаду, а ОСОБА_36 також позаду з правого боку. ОСОБА_25 ударив його в обличчя кулаком відразу після зупинки, можливо хотів «вирубити» його. У цей час ОСОБА_26 вийшов з авто та відкрив двері водія, після чого вже втрьох обвинувачені кричали йому перелізти назад, а також намагались затягнути його на заднє сидіння авто, але через те, що він був одягнутий у куртку, а також мав барсетку, їм це не вдавалось та він не зміг перейти на заднє сидіння. Потім вони почали вимагати віддати тех.паспорт на автомобіль, на що він відмовив. ОСОБА_25 дістав ножа. Побачивши це, почав просити їх не бити його ножем, але ОСОБА_25 нічого не кажучи, став наносити удари в грудну клітину, у цей момент він був ще за кермом авто. Хотів врятувати своє життя, тому вирішив, що необхідно намагатись вийти. ОСОБА_26 стояв поруч і теж почав його бити також ножем, удари наносив куди міг. Він штовхнув ОСОБА_26 ногою, той впав, таким чином вдалось вийти з авто, хоча вони його тримали за одяг та паралельно наносили удари, у тому числі по голові. Почав тікати, зрозумівши, що обвинувачені можуть його «прирізати». Ті ж в свою чергу сіли в авто і почали їхати. Побачивши, що викрадають його авто, він почав його наздоганяти, ніби спрацював інстинкт збереження власного майна. Підбіг, схопився за двері, намагався повернути авто, відкрив двері. Обвинувачені почали кричати та погрожувати, тому він втік, а вони сіли в автомобіль та поїхали. Можливо їх також злякав автомобіль, який проїжджав поруч. Після цього він намагався покликати на допомогу, зокрема підходив до будки охорони, що була поруч, але там ніхто не вийшов. Він впав, але тоді згадав, що має телефон, викликав поліцію і швидку.

Потерпілий також уточнив, шо після того як ОСОБА_25 наніс удар, хтось просив з них тех.паспорт, перед ударом не казали нічого. ОСОБА_26 вийшов, напевно планував сісти за кермо. ОСОБА_25 тримав за куртку. ОСОБА_26 був ніби позаду та наносив удари ножем. ОСОБА_36 сидів ззаду та з авто не виходив, проти нього дій не вчиняв. Він хотів забрати ключі від авто і втекти, але його били по руках і ключі забрати не вдалось.

Спочатку його вдарили, потім вимагали пересісти назад і віддати техпаспорт. Він зрозумів, що вони хочуть викрасти авто. Двигун був заведений, ключі були в замку запалення.

Вважає напад спланованим, оскільки його просили заїхати на тиху вулицю, де мало людей, мали чіткий план. Їх діями хтось керував, вони мали з собою ножі. ОСОБА_25 бив по обличчю, можливо хотів щоб він втратив свідомість, так би їм було легше. Можливо головним був ОСОБА_36 , він особливо нічого не робив, спостерігав, тому можливо він був організатором.

Тех.паспорт від авто залишився у нього. В автомобілі залишився телефон та гроші (суму не пам`ятає до 1000 грн.).

На досудовому розслідуванні події пам`ятав краще, оскільки пройшло багато часу.

На початку нападу боявся за себе, потім за автомобіль. Вважає, що обвинувачені його не наздоганяли, бо було багато снігу і вони не могли відразу поїхати (загрузли), а крім того до того моменту вони нанесли йому достатньо багато поранень. Загрозу своєму життю відчував.

ОСОБА_36 тілесних ушкоджень не наносив. Його думка, що ОСОБА_36 керував, але він нічого не висловлював.

Коли підбіг до авто, обвинувачені кричали на нього, казали відійди, висловлювали погрози типу «буде тобі кришка». Їм завадив автомобіль, який їхав, і сніг. Можливо без снігу процес пішов би по іншому.

Ще під час поїздки обвинувачені переговорювались між собою, з ним розмовляли на загальні теми. Імен не називали, але їх обличчя запам`ятав чітко та впізнає.

ОСОБА_25 наніс 2 удари ножем, а інші наніс ОСОБА_26 , так вважає, тому що ОСОБА_26 наносив удари ззаду. Також вважає, що за капюшон його тягнув та не давав вийти з авто ОСОБА_25 .

Сумку на колінах у ОСОБА_25 не пам`ятає, де він взяв ніж не знає. Ножа в руках ОСОБА_26 не бачив, бо той був позаду. Обвинувачені були одягнуті у темний одяг.

Слідчий приходив в лікарню, показував багато фото, серед них він впізнав трьох нападників.

З приводу покарання для обвинувачених, покладається на розсуд суду. Цивільний позов підтримав.

Показання потерпілого ОСОБА_15 підтверджуються і наступними доказами, які досліджені судом.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Toyota» моделі «Саmгу», бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , 2007 року випуску належить потерпілому ОСОБА_15 ( том 4 а.с. 10), висновком експерта № 12-2/538 від 15.06.2018 встановлено його ринкову вартість, яка станом на 02.03.2018 могла становити: 276 300 грн. (том 7 а.с. 142-143).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 02.03.2018, оглянуто ділянку місцевості біля буд. АДРЕСА_6 , встановлено місце вчинення злочину та виявлено паперові серветки, на яких наявні сліди РБК, виявлено вхідні двері до будинку за вищевказаною адресою та на підвіконні поряд з дверима виявлено плями РБК в замерзлому стані. Окрім того, на фасаді вказаного будинку виявлено камеру відео нагляду, яка могла зафіксувати вчинення злочину. На сніжному покриві ділянки, що оглядається виявлено численні сліди шин від авто (том 3 а.с. 238-245).

Згідно протоколу огляду місця події від 03.03.2018, в службовому кабінеті Святошинського УП ГУНП у м. Києві дружина потерпілого ОСОБА_15 - ОСОБА_48 добровільно видала одяг потерпілого, в який він був одягнений на момент вчинення стосовно нього нападу в ніч на 03.03.2018. В ході огляду вилучено та оглянуто: кофту сірого кольору у розірваному (пошкодженому) стані з наявними слідами бурого кольору, ззовні схожі на плями крові; кофту (реглан) чорного кольору у розрізаному (пошкодженому) стані з із слідами бурого кольору, ззовні схожими на плями крові; куртку синтипонову чорного кольору у пошкодженому стані з наявними на ній плямами бурого кольору зовні схожими на кров; нижню білизну (труси) із наявними плямами бурого кольору, ззовні схожими на кров; джинсові брюки чорного кольору із наявними на них плямами бурого кольору зовні схожими на кров ( том 3 а.с. 221-223).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2018, потерпілий ОСОБА_15 серед пред`явлених знімків впізнав за зовнішніми рисами обличчя, під № 1 особу, яка 02.03.2018 вчинила відносно нього злочин, а саме - сидів в салоні автомобіля на передньому пасажирському сидінні та першим наніс удар предметом, схожим на ніж у верхню частину грудної клітки праворуч,а саме - ОСОБА_6 (том 4 а.с. 63-66).

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2018, потерпілий ОСОБА_15 серед пред`явлених знімків впізнав за зовнішніми рисами обличчя, під № 3 особу, яка 02.03.2018 вчинила відносно нього злочин, а саме сів за кермо його автомобіля та поїхав з місця події,а саме - ОСОБА_5 (том 4 а.с. 67-70).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2018, потерпілий ОСОБА_15 серед пред`явлених знімків впізнав за зовнішніми рисами обличчя, під № 2 особу, яка 02.03.2018 вчинила відносно нього злочин, а саме спочатку сидів в салоні автомобіля на задньому сидінні та в подальшому, вийшов з автомобіля та наносив удари предметом схожим на ніж у поясницю та ногу,а саме - ОСОБА_7 (том 4 а.с. 71-74).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 903/е від 04.06.2018, дані судово-медичного обстеження та наданої медичної документації свідчать про те, що при зверненні за медичною допомогою 02.03.2018 о 21.43 год. у ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мали місце такі ушкодження: 16 колото-різаних ран: в лобно-тім`яній ділянці по центру, в проекції зовнішнього кута лівого ока, на правій переднє-бічній поверхні грудної клітки в проекції нижнє-зовнішнього квадранту правого грудного м`язу з переходом в проекцію мечоподібного відростку груднини, на боковій поверхні грудної клітки зліва по середнє-пахвовій лінії в проекції 10-го ребра, по заднє-пахвовій лінії в проекції 8-го ребра, на тильній поверхні лівої кисті в проекції середньої третини 3-ї п`ясної кістки з переходом в проекцію 5-го міжфалангового суглобу, на заднє-внутрішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, на тильній поверхні лівого передпліччя у середній третині, на зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині, на заднє-внутрішній поверхні лівого плеча у верхній третині, на переднє-зовнішній поверхні правого передпліччя у середній третині, на заднє-зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, на переднє-зовнішній поверхні правого стегна у верхній третині, на заднє-зовнішній поверхні правого стегна у верхній та в середній третинах; 2 колото-різані рани на передній поверхні грудної клітки справа в проекції 3-4-го ребер по середнє-ключичній лінії розмірами 10x4см, в проекції 7-го ребра справа по середнє-ключичній лінії розмірами 4x1см, з рівними краями та гострими кутами, з рановими каналами, що відходять від них, по ходу яких перетинаються підшкірно-жирова клітковина, міжреберні м`язи, пристінкова плевра, крововилив в праву плевральну порожнину (до 100 мл. Рідкої крові), правобічний пневмоторакс з колабуванням легені на 1/3 свого об`єму - 2 проникаючих колото-різаних поранення грудної клітки справи; колото-різана рана на боковій поверхні грудної клітки зліва по середнє-паховій лінії в проекції 6-го ребра, з рівними краями та гострими кутами, розмірами 2х0,5 см, з рановим каналом, що відходить від неї, по ходу якого перетинаються підшкірно-жирова клітковина, міжреберні м`язи, пристінкова плевра, крововилив в ліву плевральну порожнину (до 100мл. Рідкої крові), лівобічний пневмоторакс з колабуванням легені на 1/3 свого об`єму - проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва; 3 синці на зовнішній поверхні правого плеча у нижній третині, на передній поверхні правого плеча у середній третині, на внутрішній поверхні правого плеча верхній третині. Локалізація та характер вищевказаних ушкоджень, які містяться в медичній документації, з урахуванням обставин справи в тому числі і часових даних у своїй сукупності дозволяють стверджувати, що дані ушкодження утворились внаслідок травмуючої дії: синці - тупого предмету (предметів), характерні особливості травмуючої поверхні якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, колото-різані рани - гострого (их) предмету(ів), що має (ють) колюче-ріжучі властивості (до якого (их) відноситься клинок ножа), могли утворитись в термін, вказаний у постанові, тобто 02.03.2018. Експертна об`єктивізація способу спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_15 можлива шляхом проведення слідчого експерименту з метою відтворення обстановки та обставин події від 02.03.2018 за його участю, а також за участю особи (осіб), що спричинила (ли) йому вказані ушкодження. Враховуючи вищезазначене, за ступенем тяжкості вищевказані проникаючі колото-різані поранення грудної клітки відносяться до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя), згідно п. 2.1.3 й, о «Правил». Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції по місцю утворення непроникаючих ран будь- якої етіології у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 6 але менш ніж 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров`я, як загальноприйнятого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Саме тому, вказані інші рани відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, відповідно п.п. 2.3.3 та 4.6. «Правил». Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції по місцю утворення синців у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров`я, як загальноприйнятого судово- медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Саме тому, виявлені ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження, відповідно до п.п. 2.3.5 та 4.6 «Правил» (том 6 а.с. 99-109).

Згідно висновку експерта № 83-МК від 15.05.2018, на одязі ОСОБА_15 було виявлено дев`ять пошкоджень на зимовій куртці з чорного поліестру і по вісім наскрізних пошкоджень, на куртці з сірого трикотажу та на джемпері, що розташовані як на передніх поверхнях, так і на спинках і на рукавах. Пошкодження № 2,3,4,5,6,8 на чорній куртці та пошкодження № 1-6 на сірій куртці та на джемпері співпадають за локалізацією між собою та з рубцями на тілі потерпілого. Пошкодження № 1-8 на чорній куртці та пошкодження № 1-6 на сірій куртці та на джемпері є колото-різаними, утвореними від дії плаского односторонньо-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що має обушок П-подібного перетину та лезо. Пошкодження №8 на чорній куртці та пошкодження № 7-8 на сірій куртці і джемпері є розрізом ножицями, утвореними під час надання медичної допомоги в лікувальній установі (том 5 а.с. 58-65).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 03.03.2018, за участю ОСОБА_8 , оглянуто автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_12 , що знаходився за адресою: м. Київ, м. Київ, пр.Глушкова, 70, під час огляду на кузові автомобіля виявлено: сліди бурого кольору на задніх лівих дверях з зовнішньої сторони; сліди бурого кольору на кришці багажника; сліди бурого кольору на правих передніх дверях; сліди бурого кольору в салоні автомобіля на обшивці сидіння водія; в салоні на склі із внутрішньої сторони дверей автомобіля виявлено три сліди папілярних узорів рук (том 4 а.с. 1-8).

Згідно висновку експерта № 8-1/1021 від 14.03.2018, при дослідженні слідів папілярних узорів, вилучених у ході огляду транспортного засобу «Тойота» д.н.з. НОМЕР_12 виявлено сліди папілярних узорів, які придатні для ідентифікації та залишені середнім пальцем лівої руки та мізинцем правої руки ОСОБА_8 ( том 4 а.с. 157-168).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_49 показала, що працює в УПП. Чергувала у складі групи на патрульному автомобілі. Отримали орієнтуванні на затримання автомобіля «Тойота Кемрі» золотистого кольору, був оголошений план перехоплення через розбійний напад. Помітили вказане авто та зупинили його вже за межами м. Києва за допомогою гучномовця та проблискових маячків. За кермом був ОСОБА_28 , документів на транспортний засіб не мав, пояснити звідки автомобіль не міг, опору не чинив, кайданки до нього застосовували. В авто більше нікого не було. На автомобілі були сліди крові, на капоті. Чи були сліди крові в салоні авто не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_50 у судовому засіданні показав, що працює в УПП Київської обл. З обвинуваченими не знайомий. Коли працював ще в УПП у м. Києві, перебуваючи на чергуванні отримали інформацію про те, що у Святошинському районі вчинено розбій і викрадено транспортний засіб, також отримали орієнтування на авто та приблизне місце знаходження. Виявили на а/д М06 вже на виїзді з м. Києва викрадену «Тойоту Кемрі» золотистого кольору. Подали звуковий сигнал водію про зупинку. Приблизно через 1-2 км водій зупинився. Після зупинки водій не виходив з авто, а потім опору не чинив, його затримали та викликали СОГ. Вказані події відбувались досить давно, але обвинувачений ОСОБА_28 схожий на затриманого. Коли його затримали, то пояснити ОСОБА_28 нічого не міг, документів на авто не мав. В автомобілі був один. На транспортному засобі, а саме на задньому крилі були сліди крові. Чи щось пояснював затриманий з цього приводу не пам`ятає. Коли зупинили автомобіль на дворі вже було темно, проте місце зупинки освітлювалось ліхтарями, а також фарами патрульного авто, тому все було чітко видно.

Суд не приймає до уваги показання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що вони поїхали з місця події на автомобілі потерпілого у зв`язку з тим, що водій втік, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю зібраних доказів, а така їх версія є неспроможною з огляду на показання потерпілого та встановлені судом обставини. Версія обвинувачених про присутність особи «ОСОБА_24», жодним доказом не підтверджена, як і не встановлена судом.

Колегія суддів, показання потерпілого ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_51 , ОСОБА_52 та вищенаведені письмові докази, які визнає належними та допустимими, кладе в основу вироку, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та приходить до висновку про доведеність вини обвинувачених у незаконному заволодінні транспортним засобом потерпілого ОСОБА_15 за встановлених судом обставин.

Щодо слідчих експериментів, проведених за участі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_53 , та колегія суддів дійшла наступного висновку.

Сторона обвинувачення на підтвердження вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення за епізодом потерпілого ОСОБА_15 посилалася на дані, отримані у ході проведення слідчих експериментів за участі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_54 .

Сторона захисту вважала такі докази недопустимими з тих підстав, що фактично було проведеного допит підозрюваних.

Судом встановлено, що згідно проведеного слідчого експерименту за участі ОСОБА_8 , дійсно проведено його допит, однак ОСОБА_8 відтворив обставини та показав на місці як йому передали ключі від автомобіля «Тойота» та повідомили де знаходиться зазначений автомобіль, в який він в подальшому сів за кермо та поїхав ( том 5 а.с. 145-151, том 6 а.с. 72- диск).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 , останній на місці відтворив обставини подій, зокрема показав де саме вони підійшли до автомобіля «Тойота» та домовилися із водієм про поїздку, як розташувалися в автомобілі. Крім того також показав місце, де відбулися події з потерпілим ОСОБА_15 та за яких обставин ( том 5 а.с. 198-204, том 6 а.с. 73 - диск).

Слідчим експериментом за участі ОСОБА_7 також фактично проведено його допит. ОСОБА_7 не зміг вказати місце вчинення злочину та відтворити обставини подій.

Судом встановлено, що такими слідчими діями зафіксовано допит підозрюваних ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_53 , що не має в суді доказового значення у відповідності до ч.4 ст. 95 КПК України, у зв`язку з чим визнає недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів в частині допиту підозрюваних.

Слідчий експеримент за участі ОСОБА_6 , який проведений у присутності його захисника, суд визнає допустимим доказом в частині встановлення обставин, за яких обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 сіли в автомобіль потерпілого ОСОБА_15 , після чого ОСОБА_20 вказав місце вчинення кримінального правопорушення та відтворив обставини події. Крім того місце вчинення злочину встановлено і безпосередньо показаннями потерпілого ОСОБА_15 та даними протоколу огляду місця події від 02.03.2018, які узгоджуються між собою.

Слідчий експеримент за участі ОСОБА_53 , який проведений у присутності його захисника, суд визнає допустимим доказом в частині встановлення обставин, де він відтворив події, за яких отримав ключі від автомобіля ОСОБА_15 та місцезнаходження транспортного засобу.

Сторона обвинувачення як на доказ вини обвинувачених у вчиненні дій, що ставляться їм у провину, посилалася на протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 03.03.2018, 26.02.2018 та від 06.04.2018, згідно яких проводився аудіо-контроль особи у приміщенні ізолятора тимчасового тримання ГУНП у м. Києві стосовно підозрюваних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (том 7 а.с. 90-111).

Сторона захисту просила визнати такі докази недопустимими з підстав відсутності та не відкриття ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Києва.

Згідно ч. 2 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.

Статтею 260 КПК України встановлено, що аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК недопустимим є доказ, отриманий при здійсненні процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до положень ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити ці матеріали як докази у справі.

За правилами ст. 290 КПК обов`язковому відкриттю підлягають усі зібрані сторонами матеріали, крім випадків, передбачених абз. 2 ч. 6 вказаної норми, у тому числі й ті, які є правовою підставою для проведення органом досудового розслідування негласних слідчих (розшукових) дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів, оскільки за умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів та принцип рівності сторін.

Приймаючи до уваги, що стороною обвинувачення такі ухвали Апеляційного суду м. Києва не відкриті стороні захисту, не надано їх суду і при новому розгляді справи після скасування попереднього рішення, суд, позбавлений можливості перевірити законність такої слідчої дії, а також його відповідність загальним засадам кримінального провадження, які гарантують права і свободи людини та громадянина, отже на підставі ч.2 ст. 87 КПК України визнає такі докази недопустимими та не приймає до уваги відомості, отримані у результаті проведення таких слідчих дій.

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення в тому, що ОСОБА_5 , 02.03.2018, приблизно о 21.20 год., організованою групою у складі співучасників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 знаходячись по вул. 22-й Садовій, 41 в м. Києві, під час незаконного заволодіння транспортним засобом «Toyota» моделі «Саmгу», бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , 2007 року випуску, який належить потерпілому ОСОБА_15 , вчинили замах на умисне вбивство останнього з корисливих мотивів, однак не довели свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки потерпілому було своєчасно надано кваліфіковану медичну допомогу.

ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з метою подолання опору потерпілого, та вчиняючи незаконне заволодіння транспортним засобом, усвідомлюючи суспільну небезпечність власних дій, вирішили вчинити умисне вбивство ОСОБА_15 з метою заволодіння його транспортним засобом «Toyota» моделі «Саmгу», бежевого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер кузова НОМЕР_10 , 2007 року випуску. При цьому ОСОБА_6 діючи згідно відведеної йому злочинної ролі, тримаючи в руках раніше заготовлений ним для вчинення злочину ніж та маючи умисел на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_15 , діючи згідно узгодженого плану та будучи проінструктованим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 наніс ОСОБА_15 удар предметом схожим на ніж в ділянку грудної клітини.

Одночасно з цим, ОСОБА_7 , діючи спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , та дотримуючись заздалегідь розробленого плану, вийшовши з салону автомобіля, підійшов до лівих передніх дверей водія, які на той момент відкрив потерпілий ОСОБА_15 з метою покинути автомобіль, аби зберегти власне життя, після чого ОСОБА_7 , діючи узгоджено з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , дістав раніше заготовлений для вчинення умисного вбивства ніж, та почав наносити ним потерпілому ОСОБА_15 численні ножові поранення в область тулуба, голови та ніг, та власними спільними злочинними діями учасниками організованої групи завдали ОСОБА_15 тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться: проникаючі колото-різані поранення грудної клітки до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя), інші непроникаючі рани до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та виявлені синці до легкого тілесного ушкодження.

Однак, довести свій злочинний умисел направлений на вчинення умисного вбивства ОСОБА_15 , тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, учасники організованої групи у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не змоги, оскільки, вчинивши всі дії які останні вважали необхідними для доведення злочину до кінця, потерпілий ОСОБА_15 , незважаючи на отримання тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, з місця вчинення злочину втік та в подальшому самостійно викликав собі швидку медичну допомогу, працівники якої госпіталізували останнього до Київської міської клінічної лікарні №17, де ОСОБА_55 було надано необхідну медичну допомогу.

Дії ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного окремо, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України.

Даючи кримінально-правову оцінку діям обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_20 та ОСОБА_7 , колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Умисел має дві характерні ознаки інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Згідно ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було би неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Отже, кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України можлива лише за умови доведеності поза розумним сумнівом прямого умислу винних на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому. Такий умисел не може презюмуватися лише з огляду на характер застосованого насильства чи тяжкість заподіяних тілесних ушкоджень, а повинен підтверджуватися сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів.

Встановлюючи зміст та спрямованість умислу обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_20 та ОСОБА_7 , колегія суддів оцінює у сукупності всі обставини кримінального правопорушення, а саме: мотив їхніх дій, спосіб реалізації злочинного наміру, характер та інтенсивність насильства, вид використаного знаряддя, кількість, локалізацію та характер заподіяних тілесних ушкоджень, поведінку обвинувачених до, під час та після події, причини припинення насильницьких дій, а також усі інші докази, безпосередньо досліджені у судовому засіданні.

Під час судового розгляду обвинувачені акту ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України не визнавали, заперечуючи наявність у них умислу на заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_15 .

Потерпілий в судовому засіданні вказав про те, що спочатку йому було нанесено удар в обличчя кулаком, потім його намагалися затягнути на заднє пасажирське сидіння, вимагали віддати тех.паспорт на автомобіль, на що він відмовив, і вже після цього ОСОБА_20 та ОСОБА_7 почали наносити йому тілесні ушкодження, однак він вирвався та почав тікати. Коли побачив, що його автомобіль розпочав рух, наздогнав його, обвинувачені кричали йому відійти та висловили погрози заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, він відійшов, а авто з обвинуваченими поїхало далі.

Отже судом достовірно встановлено, що за цих обставин, у разі наявності прямого умислу на заподіяння смерті потерпілого, обвинувачені мали можливість довести такий умисел до кінця. Натомість насильство щодо потерпілого ОСОБА_15 застосовувалося під час реалізації їх спільного плану незаконного заволодіння транспортним засобом, подолання опору потерпілого, отримання можливості заволодіти автомобілем та безперешкодно залишити місце події.

З показань потерпілого, які в цій частині є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими дослідженими доказами, убачається, що після застосування до нього насильства подальші дії обвинувачених були спрямовані саме на незаконне заволодіння транспортним засобом. Обвинувачені вимагали передати їм свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а після того, як потерпілий залишив місце безпосереднього нападу, намагалися залишити місце події автомобілі, яким незаконно заволоділи. Навіть після того, як потерпілий наздогнав транспортний засіб, їхні дії були спрямовані на усунення перешкод для завершення незаконного заволодіння автомобілем, а не на продовження насильства з метою позбавлення потерпілого життя.

Колегія суддів бере до уваги висновок судово-медичної експертизи, відповідно до якого потерпілому заподіяно, зокрема, проникаючі колото-різані поранення грудної клітки, що віднесені до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент їх заподіяння, а також інші тілесні ушкодження. Водночас зазначений висновок підтверджує характер, локалізацію, механізм утворення та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, однак сам по собі не є доказом наявності у обвинувачених прямого умислу на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому, оскільки встановлення форми вини та змісту умислу є виключною компетенцією суду і здійснюється шляхом оцінки всієї сукупності доказів.

Сам по собі факт застосування ножа та заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, не є безумовною підставою для висновку про доведеність прямого умислу на позбавлення життя.

Оцінюючи безпосередньо досліджені докази в їх сукупності, колегія суддів не встановила таких фактичних даних, які б беззаперечно свідчили, що саме позбавлення життя потерпілого було метою або бажаним наслідком дій обвинувачених. Надані стороною обвинувачення докази підтверджують факт застосування небезпечного насильства під час незаконного заволодіння транспортним засобом, однак не доводять поза розумним сумнівом наявності у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прямого умислу на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прямого умислу на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_15 , який є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а тому вони підлягають виправданню за цим обвинуваченням за підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в суді заперечували вчинення злочинів організованою групою та сторона захисту вважала таку кваліфікуючу ознаку недоведеною.

Колегія суддів, оцінивши дії обвинувачених за встановлених судом обставин та у межах обвинувачення, визнаного судом доведеним, доходить таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб ( три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Судом достовірно встановлено, що дії обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_56 між собою були злагодженими, стабільними, їх поведінка оперативною, вони мали єдині наміри, спрямовані на незаконне заволодіння транспортними засобами, аналогічність та послідовність їх дій також полягала у способі такого заволодіння, поєднаного із застосуванням або погрозою застосуванням учасниками групи насильства заздалегідь заготовленими предметами, схожими на ножі та пістолет, відносно водіїв таксі, із вчиненням злочинів у темну пору доби, що свідчить про дотримання останніми заздалегідь розробленого плану, з чітким розподілом функцій.

Такий план полягав у тому, що обвинувачені замовляли таксі, визначали пункт призначення у малолюдних, неосвітлених місцях, прибувши на місце, з використанням заздалегідь заготовлених предметів погрожували потерпілим, вимагаючи крім автомобіля надати їм і документи на нього, що свідчить також і про їх корисливий мотив, а саме реалізацію такого майна та отримання коштів. Потерпілі, будучи безпосередніми учасниками подій, також визначали послідовність та узгодженість дій обвинувачених.

За обставин, встановлених судом, колегія суддів вважає, що саме обвинувачений ОСОБА_5 був організатором та керівником злочинної групи, розподіляв ролі та особисто приймав участь у незаконному заволодінні транспортними засобами.

Виконавцями та активними учасниками організованої групи згідно відведених ролей були ОСОБА_20 та ОСОБА_7 , що також злагоджено виконували свої ролі у вчиненні злочинів, із погрозою чи застосуванням також і заздалегідь заготовлених предметів, схожих на ножі. Суд також враховує, що жоден із обвинувачених не припинив дії інших, що додатково свідчить про узгодженість та злагодженість їх дій для досягнення визначеної мети, у зв`язку з чим посилання сторони захисту на недоведеність вчинення злочинів організованою групою, відхиляються судом, як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Також колегія суддів вважає доведеним, що до складу організованої групи, спрямованої на незаконне заволодіння транспортними засобами входив і обвинувачений ОСОБА_8 , який був затриманий за кермом автомобіля «Toyota», що йому передав обвинувачений ОСОБА_5 безпосередньо після вчинення злочину та який ОСОБА_8 , за його ж показаннями, повинен був перемістити за межі міста Києва та передати іншій особі. Тобто сукупність доказів свідчить про обізнаність обвинуваченого ОСОБА_8 із заздалегідь розробленим ОСОБА_5 планом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_15 із застосуванням насильства та взяття участі в ньому як учасника злочинної організації та пособника.

Інші досліджені в судовому засіданні письмові докази, а саме: заява ОСОБА_57 , згідно якої останній надає дозвіл співробітникам поліції на проведення огляду автомобіля «Пежо» д.н.з. НОМЕР_13 (том 3 а.с. 86); протокол огляду місця події від 03.03.2018 за участю власника автомобіля ОСОБА_58 , згідно якого оглянуто автомобіль «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_14 , що знаходився за адресою: АДРЕСА_5 (том 3 а.с. 226-231); протокол огляду місця події від 03.03.2018, згідно якого оглянуто ОСОБА_59 (том 3 а.с. 246-247); протокол обшуку від 03.03.2018 будинку АДРЕСА_7 (том 4 а.с. 136-140); протокол обшуку від 03.03.2018, відповідно до якого проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_3 , де речей та предметів, які знаходяться в забороненому обігу, а також речових доказів та знарядь вчинення злочинів, що мають значення для кримінального провадження відшукано не було (том 4 а.с. 145-149); висновок експерта № 10-1/541 від 24.04.2018, згідно якого встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 4 а.с. 225-232); висновок експерта № 11-1/166 від 27.03.2018 (том 5 а.с.52-54), як не доводять, так і не спростовують вину обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим суд їх не бере до уваги.

На підставі вищенаведеного, дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 3 ст. 289КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , поєднане із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_16 , поєднане із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_15 , вчинені за попередньою змовою групою осіб та організованою групою, повторно.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 187КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя потерпілого ОСОБА_16 , який зазнав нападу (розбій), вчинений організованою групою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 3 ст. 289КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , поєднане із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_16 , поєднане із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_15 , вчинені за попередньою змовою групою осіб та організованою групою, повторно.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 4 ст. 187КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя потерпілого ОСОБА_16 , який зазнав нападу (розбій), вчинений організованою групою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 3 ст. 289КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_16 , поєднане із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_16 , поєднане із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_15 , вчинені за попередньою змовою групою осіб та організованою групою, повторно.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 4 ст. 187КК України вірно, оскільки він своїми умисними діями вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя потерпілого ОСОБА_16 , який зазнав нападу (розбій), вчинений організованою групою.

Приймаючи до уваги, що судом прийнято рішення про не доведення вини ОСОБА_8 за епізодом потерпілого ОСОБА_16 , суд виключає у його діях кваліфікуючу ознаку повторності та дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфікує за ч. 3 ст. 289 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_15 , вчинене організованою групою.

Вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , колегія суддів згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, його відношення до скоєного, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу винного, який раніше не судимий, не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває та є осудним, думку потерпілих щодо покарання. Також суд враховує і сімейні обставини обвинуваченого, який має двох неповнолітніх дітей, що у зв`язку зі смертю їх матері, залишилися без батьківського піклування та перебувають на утриманні дідуся. Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, а його каяття у вчиненому, колегія суддів не вважає щирими. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства і саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_20 , колегія суддів згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, його відношення до скоєного, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу винного, який раніше не судимий, не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває та є осудним, думку потерпілих щодо покарання. Також суд враховує і погіршення стану здоров`я обвинуваченого. Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, а його каяття у вчиненому, колегія суддів не вважає щирими. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_20 покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства і саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, його відношення до скоєного, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу винного, який раніше не судимий, не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває та є осудним, думку потерпілих щодо покарання. Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, а його каяття у вчиненому, колегія суддів не вважає щирими. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства і саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, як згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, його відношення до скоєного, дані про особу винного, який раніше не судимий, не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває та є осудним, думку потерпілих щодо покарання. Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства і саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи строк тримання обвинуваченого під вартою з 02.03.2018 по 02.03.2025, ОСОБА_8 слід вважати таким, що повністю відбув основне покарання у виді позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_15 заявив цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_20 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Свій позов обґрунтовує тим, що внаслідок дій обвинувачених йому завдано майнову шкоду у розмірі 20 300грн., оскільки в результаті вчиненого нападу на нього, був пошкоджений його одяг, водійське сидіння з автомобіля, а також зникли особисті речі. Крім того, внаслідок дій обвинувачених йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 500 000 грн.

Обвинувачені щодо цивільного позову заперечували.

Суд вважає, що цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що внаслідок подій 02.03.2018 та дій обвинувачених, потерпілому заподіяну моральну шкоду, яка виразилась у фізичних та душевних стражданнях внаслідок отриманого тілесного ушкодження, істотністювимушених змін, а тому приходить до висновку, що потерпілому ОСОБА_15 заподіяно моральну шкоду. Визначаючи безпосередньо її розмір, суд з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає необхідним стягнути з обвинувачених солідарно на користь потерпілого ОСОБА_15 200 000грн. моральної шкоди.

Цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки такий розмір шкоди жодним доказом не підтверджені.

Арешт, накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.03.2018 на тимчасово вилучене майно підлягає скасуванню.

Також з обвинувачених солідарно підлягають стягненню судові витрати за проведення експертиз у розмірі 11 847, 68 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-369, 373-376, ч.15 ст. 615 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдати у зв`язку з не доведенням того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:

- ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_5 призначити у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 12.10.2020.

Зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 термін його попереднього ув`язнення з 03.03.2018 по 09.12.2019.

ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдати у зв`язку з не доведенням того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:

- ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 ( шість) місяців з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_6 призначити у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 03.03.2018.

ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та виправдати у зв`язку з не доведенням того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:

- ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (років) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього належного йому майна;

за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_7 призначити у виді позбавлення волі строком на 8 (років) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 03.03.2018.

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Зарахувати у строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 02.03.2018 по 02.03.2025 та вважати ОСОБА_8 таким, що повністю відбув основне покарання у виді позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_15 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_15 200 000 (двісті тисяч ) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Арешт, накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2018 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно судові витрати на користь держави у розмірі 11 847 ( одинадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 68 коп.

Речові докази: автомобіль «Toyata Camry», д.н.з. НОМЕР_9 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_15 - залишити належному володільцеві ОСОБА_15 ; автомобіль марки «Peugeot» моделі «307», реєстраційний номер НОМЕР_1 (латвійська реєстрація), темно-синього кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_15 , ключі від автомобіля марки «Peugeot» моделі «307» реєстраційний номер НОМЕР_1 (латвійська реєстрація), які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_17 - залишити належному володільцеві ОСОБА_17 ; CD-R диск марки та карти пам`яті - залишити в матеріалах кримінального провадження; сліди пальців руки, дактилокарту, змиви - знищити; речі, вилучені під час оглядів місця події та затримання, які зберігаються в камері схову речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві ( квитанції №№1286, 1285, 1283, 1281, 1280, 1279, 1278, 1277, 1272, 1276, 1275, 1271, 1273, 1288) - повернути належним володільцям.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим, перекладачу та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3