Рішення № 137909774, 25.06.2026, Оболонський районний суд міста Києва

25.06.2026 Справа № 756/6769/26

Унікальний номер 756/6769/26

Провадження номер 2/756/6609/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання Макушева А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 38786277 від 28 січня 2025 року у загальному розмірі 20212,80 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 28 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 38786277, який укладено в електронній формі, підписано шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. На підставі укладеного договору відповідачу на його картковий рахунок перераховано кошти у сумі 4000,00 грн.

В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим відповідач має заборгованість в загальному розмірі 20212,80 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 4000,00 грн., заборгованість за відсотками 13612,80 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту 600,00 грн., заборгованість за штрафами 2000,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2026 справу передано на розгляд судді Шролик І.С.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддею скеровано запит до Єдиного державного демографічного реєстру про надання інформації, згідно відповіді з якого від адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1 не знайдено.

Суддею скеровано запит до Реєстру територіальної громади міста Києва КП ГІОЦ та 07 травня 2026 року отримано інформацію, що за введеним запитом зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 не знайдено.

Остання відома адреса місця проживання відповідача, вказана ним у кредитному договорі № 38786277 від 28 січня 2025 року: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 25 червня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений судом належним чином. У прохальній частині позовної заяви подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти укладення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи, відзив до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, судом встановлені наступні обставини та правовідносини між сторонами.

Судом встановлено, що 28 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Тайгер фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 38786277, який укладено в електронній формі, підписано шляхом використання Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

На підставі укладеного договору відповідачу на його картковий рахунок перераховано кошти у сумі 4000,00 грн., строком на 360 днів, дата надання кредиту 28 січня 2025 року, повернення кредиту 23 січня 2026 року (п. 1.2., п. 1.3., п. 1.4. Договору).

Денна процентна ставка 0,99%, комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту, що складає 600,00 грн., яка нараховується одноразово, стандартна (базова) процентна ставка становить 350,4% річних (п. 1.5., п. 1.6. Договору).

Пільгова процентна ставка 0,8% в день, стандартна процентна ставка 0,96% в день (п. 2.2.3. Договору).

Відповідно до довідки № 1130/1 від 09 березня 2026 року договір підписано 28 січня 2025 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 1ZIeDUwy, який відправлено на номер телефону НОМЕР_1 .

Факт перерахування коштів підтверджується повідомленням ТОВ «ФК «Конкрактовий дім» від 16 лютого 2026 року, номер транзакції 1549405710, сума 4000,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, с заборгованість відповідача ОСОБА_1 в загальному розмірі становить 20212,80 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 4000,00 грн., заборгованість за відсотками 13612,80 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту 600,00 грн., заборгованість за штрафами 2000,00 грн.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з вимогами ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на спростування цих обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Суд не може визнати обґрунтованим вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені, штрафу) за кредитними договорами.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 758/5318/23 провадження № 61-15103св24, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» у частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу за договором про споживчий кредит № 38786277 від 28 січня 2025 року в розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги ТОВ ФК«ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, в загальному обсязі 18212,80 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 4000,00 грн., заборгованості за відсотками 13612,80 грн., заборгованості за комісією за видачу кредиту 600,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані з витребуванням доказів та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції № 1158 від 19 березня 2026 року позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 38786277 від 28 січня 2025 року у загальному розмірі 18212,80 грн. та витрати по справі судового збору в розмірі 2662,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909, адреса місця розташування: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12А).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_2 ).

Повний текст судового рішення складений 25 червня 2026 року.

Суддя Шролик І.С.