Рішення № 137909448, 24.06.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/555/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фінпром маркет», звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №45586289 в розмірі 24 327,40 грн. Посилається на те, що 07.10.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір про надання коштів у кредит №45586289, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 15000,00 грн. строком на 30 днів. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали Договір факторингу за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за наведеним договором кредиту. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення боргу не виконав ні перед позикодавцем (первісним кредитором), ані перед позивачем - фактором ТОВ «Фінпром маркет», що набуло право вимоги за договором кредиту на підставі договору факторингу, а тому позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У поданому клопотанні просить справу слухати у його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не прибув повторно, викликався шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, судова повістка повернута без вручення з відміткою про відсутність відповідача за зазначеною адресою, що відповідно до п.4) ч.8 ст.128 ЦПК України являється належним врученням судової повістки.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача, проти чого позивач не заперечував.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд встановив такі факти.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 07.10.2025 укладено Договір про надання коштів у кредит №45586289, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 15 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 07.10.2025 по 05.11.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.466 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 2 400,00 грн.). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 38071, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін договору кредиту №45586289 від 07.10.2025.

Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ отримавши від "avalbank" за згодою ОСОБА_1 персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 38071 - 07.10.2025 22:57:55, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов кредитного договору №45586289 від 07.10.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», що підтверджується електронною платіжною інструкцією № 7a88e316-4c82-49fd-9d3c-aa960d3f6aed від 07.10.2025.

Згідно листа №25/02/26-30991 від 25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції № 7a88e316-4c82-49fd-9d3c-aa960d3f6aed перераховано кошти на виконання умов Договору кредиту №45586289.

Згідно довідки № КД-000047072 від 09.03.2026 ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» підтвердило прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020, укладеного між

компанією/ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 07.10.2025, сума 15 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 7a88e316-4c82-49fd-9d3c-aa960d3f6aed.

Відповідач належним чином зобов`язання за договором кредиту №45586289 від 07.10.2025 не виконав і згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту складає 24 327,40 грн., зокрема: 12 750,30 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 097,00 грн. сума заборгованості за процентами; 2 400,00 грн. сума заборгованості за комісією; 7 080,10 грн. сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування. Відповідачем також були здійснені платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 2249,7 грн.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №45586289 від 07.10.2025.

Так, згідно п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги. Момент переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №1 від 25.02.2026 Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 в тому числі до відповідача в сумі 24 327,40 грн. з яких 12 750,30 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 097,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 2 400,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 7 080,10 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Отже, відповідач належним чином зобов`язання за договором кредиту не виконав ні перед первісним кредитором, ані перед позивачем ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором кредиту №45586289 на підставі договору факторингу.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 15000 грн.

Суду не надано доказів повернення відповідачем отриманих коштів та процентів, а відповідно до довідки позивача заборгованість ОСОБА_2 по тілу кредиту становить 12 750,30 грн. та 2 097,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, Отже, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Разом зі тим, як видно із розрахунку заборгованості, позикодавцем нараховувалися відсотки і після закінчення строку кредитування, тобто після 05.11.2025.

Пунктами 10.7.1., 10.7.2. Договору про надання коштів у кредит №45586289 від 07.10.2025 встановлено, що якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування Кредитом понад встановлений Договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. Якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, за користування Кредитом (його частиною) понад встановлений Договором строк, у випадку невиконання Позичальником умов Договору, Кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору з першого дня понадстрокового користування Кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Тому, суд вважає, що позивач мав право нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого договором - 30 днів до 05.11.2025 на суму 2097,00 грн.

З цих підстав суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування кредитом в розмірі 7080,10 грн не підлягає задоволенню.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що штрафи, неустойка, пеня та інші платежі, як захід відповідальності на період воєнного стану не нараховуються і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами та поширюється як на відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними кредитними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами.

Вирішуючи питання щодо нарахування комісії, суд виходить із такого.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до Договору надання коштів у кредит №45586289 від 07.10.2025 та Додатку до договору за надання кредиту встановлено комісію в розмірі 16 % від суми наданого кредиту, що становить 2400 грн.

Разом із тим, у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачці за які встановлена комісія за надання кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, позовні вимоги в частині стягнення комісії в розмірі 2400 грн не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв`язку з наведеним вище позов підлягає до часткового задоволення. Судом з`ясовано, що розмір заборгованості відповідача за договором про надання кредиту №45586289 від 07.10.2025 становитиме 14 847,30 грн., з яких: 12 750,30 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2 097,00 грн. заборгованість за процентами.

Відповідачем не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували визначений розмір заборгованості, а тому, саме таку суму слід стягнути із відповідача в користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, однак суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем, в тому числі на професійну правничу допомогу, доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у загальному розмірі 4500 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат, а тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі в розмірі 2000,00 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити:

НОМЕР_3 . відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) заборгованість за

договором кредиту №45586289 від 07.10.2025 в розмірі 14 847,30 грн., з яких: 12 750,30 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2 097,00 грн. заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (м. Ірпінь, вул.Садова,31/33, 08205), код ЄДРПОУ 43311346, банківські реквізити: : НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1624,89 грн. та на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 29 червня 2026 року.

Головуючий: Г.І.Зушман