Рішення № 137908841, 02.07.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

02.07.2026

Справа № 490/8945/25

Номер провадження 2/482/124/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа: Костянтинівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після смерті батька ОСОБА_2 позивач дізнався, що в його власності перебувала земельна ділянка, яка розташована на території Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Маючи намір оформити свої спадкові права позивач звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвої Н.П., але отримав постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з посиланням на те, що позивачем пропущено строк на прийняття спадщини.

Тому, посилаючись на викладене та неможливість реалізації своїх спадкових прав у інший спосіб, позивач просив суд про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися.

Представниця відповідача у судове засідання не з`явилася, але надала до суду письмову заява, в якій просила про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, але надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги визнав, справу просив розглядати за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову та матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві помер ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 3556 від 04.09.2013 року).

Позивач ОСОБА_1 є сином покійного ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_2 , за життя, на підставі рішення Баловненської сільської ради від 16.12.1994 року № 88, належала земельна ділянка площею 0,04 га.

15.09.2025 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Яковлєвою Н.П. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_1 у заведенні спадкової справи після смерті батька - ОСОБА_2 , у зв`язку із пропущенням строку на прийняття спадщини та в зв`язку з відсутністю фактів проживання за однією адресою з померлим.

З інформації про зареєстроване/задеклароване місце проживання/зняття із зареєстрованого/задекларованого місця проживання особи, виданого Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради 02.08.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14.04.1998 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки, виданої депутатом Миколаївської обласної ради Пересунько Р.В. від 22.10.2025 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , станом на 02.09.2013 року проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Правила ч. 3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Листом Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 N 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 у справі N 766/14595/16 (провадження N 61-6700св19), від 30.01.2020 у справі N 487/2375/18 (провадження N 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі N 450/1383/18.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22. Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Днем відкриття спадщини для позивача є 02.09.2013 року, який тривав до 02.03.2014 року включно, однак із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом позивач звернувся до приватного нотаріуса 15.09.2025 року.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, позивач посилається на те, що йому не було відомо про існування вказаної вище земельної ділянки, та він не усвідомлював наслідків зволікання з подачею заяви, вважаючи, що спадкове майно відсутнє.

Також зазначив, що він постійно проживав із спадкодавцем, обґрунтовуючи це тим, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, за яким позивач зобов`язаний був утримувати ОСОБА_2 , і що може свідчити про факт спільного проживання.

Також долучив довідку, видану депутатом Миколаївської обласної ради Пересунько Р.В. від 22.10.2025 року, згідно з якою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , станом на 02.09.2013 року проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 .

На переконання суду, зазначені докази не підтверджують поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, з огляду на таке.

Зокрема, юридична необізнаність позивача щодо строку прийняття спадщини, з огляду на незмінну практику судів касаційної інстанції у цій категорії справ, не відноситься до об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали б поданню позивачем заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем та необхідність постійного догляду за безпорадним батьком ОСОБА_2 , не пояснює факт існування у позивача об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для неподання заяви про прийняття спадщини у визначний законом строк.

Отже, позивач не довів суду існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття ним спадщини.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтвердили існування в шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця об`єктивних обставин, у зв`язку з якими у позивача виникли труднощі для вчинення такої дії, суду не надано.

Щодо твердження позивача про постійне проживання із спадкодавцем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20) та від 28 червня 2023 року у справі № 205/7626/21 (провадження № 61-8689св22).

Відтак, якщо спадкоємець, на час відкриття спадщини, постійно проживав зі спадкодавцем, у суду відсутні підстави, передбачені статтею 1272 ЦК України, для визначення йому додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, апріорі не міг пропустити строк на прийняття спадщини, і у розумінні частини третьої статті 1268 ЦК України є таким, що спадщину вже прийняв.

Таким чином, враховуючи наведене, суд із урахуванням вказаних норм матеріального права та релевантної судової практики, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих позивачем, з урахуванням встановлених обставин і вимог, приходить до висновку про відсутність підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки зазначені позивачем доводи причин пропуску такого строку не є тими безумовними підставами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Керуючись ст. ст. 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України, суд-

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа: Костянтинівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.М. Кічула