Ухвала суду № 137908261, 24.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6375/26

Номер провадження 1-кс/711/1993/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 , подане в рамках кримінального провадження №42026250000000030 від 22.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, який є особою з інвалідністю другої групи, працюючого заступником директора СТОВ «Дніпро», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 , поданим в рамках кримінального провадження №42026250000000030 від 22.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень.

В обґрунтування клопотання зазначено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026250000000030 від 22.04.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб.

У подальшому, воєнний стан на території України продовжувався, відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджених відповідними Законами України, тобто воєнний стан розпочався та діє на всій території України по цей час.

Досудовим розслідуванням установлено, що наказом Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі ДСНС) № 62 від 13.02.2018 ОСОБА_4 призначено на посаду заступника начальника інституту з персоналу Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного Університету цивільного захисту України (далі ЧІПБ, або Інститут).

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки Голови ДСНС № 282 від 24.04.2024, на ОСОБА_4 покладено тимчасове виконання обов`язків за посадою начальника ЧІПБ.

Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1052, ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. ДСНС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

До основних завдань ДСНС належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб; виконання функцій компетентного органу у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки.

ДСНС відповідно до покладених на неї завдань здійснює зокрема наступне: створює та використовує фінансові ресурси та оперативний матеріальний резерв для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання термінової невідкладної допомоги постраждалим; здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, державних службовців і працівників апарату ДСНС; виконує функції з організації та навчально-методичного забезпечення та проведення навчання (підвищення кваліфікації за цільовим призначенням) керівних кадрів і фахівців центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, на яких поширюється дія законів України у сфері цивільного захисту, затверджує навчальні плани і програми післядипломної освіти; здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання, крім суб`єктів господарювання, які займаються незалежною професійною діяльністю за місцем проживання та не використовують найману працю, аварійно-рятувальними службами; перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти; здійснює контроль за виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних і цільових перевірок; складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов`язкові для виконання розпорядчі документи; застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки; виконує функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери її управління; здійснює інші повноваження, визначені законом.

ДСНС є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Положенням про ЧІПБ, затвердженим наказом Ректора Національного університету цивільного захисту України (далі НУЦЗУ, або Університет) № 220 від 02.11.2016, в редакції наказу № 38 від 01.03.2023 (далі Положення), передбачено, що ЧІПБ є відокремленим структурним підрозділом Університету із специфічними умовами навчання державної форми власності, що утворений на базі Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля наказом ДСНС України від 09.12.2013 № 749 «Про здійснення заходів з реорганізації Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 № 896-р «Про реорганізацію Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля», підпорядковується НУЦЗУ та належить до сфери управління ДСНС.

Інститут має свій прапор, герб, круглу печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державної казначейської служби України та поточні, валютні, вкладні (депозитні) рахунки в установах державних банків, на які відповідно до рішення, прийнятого вченою радою Інституту, зараховуються власні кошти, отримані як плата за послуги, що надаються згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, іншу власну атрибутику та символіку, які реєструються відповідно до чинного законодавства.

Інститут здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту Університету та цього Положення, яке погоджується з ДСНС та затверджується ректором Університету.

Освітня діяльність Інституту здійснюється відповідно до Конституції України, законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про професійну (професійно-технічну) освіту", "Про фахову передвищу освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність" та інших нормативно-правових актів, укладених в установленому законом порядку, ґрунтується на гуманістичних традиціях вітчизняної та світової освіти, науки і культури, положеннях Болонської декларації та програмах розвитку Університету.

Метою освітньої діяльності Інституту є: задоволення потреб ДСНС у кваліфікованих фахівцях за всіма рівнями вищої освіти, а також освітньо-кваліфікаційними рівнями «кваліфікований робітник», «фаховий молодший бакалавр», згідно з набутими професійними знаннями, уміннями і навичками, у тому числі інших центральних органів виконавчої влади у фахівцях у сфері цивільного захисту; підвищення інтелектуального потенціалу держави шляхом підготовки висококваліфікованих фахівців з вищою освітою; всебічний гармонійний розвиток особистості здобувачів освіти, формування громадянської позиції та патріотизму шляхом цілеспрямованого навчання та виховання.

Інститут користується відокремленою частиною державної власності у вигляді земельних ділянок, земельних ділянок із будівлями, спорудами, устаткуванням та іншими матеріальними цінностями, а також одержаними від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, фондів (у тому числі благодійних) та придбаними за рахунок коштів, отриманих від освітньої, науково-дослідницької та іншої господарської діяльності.

Для виконання покладених завдань Інститут здійснює фінансово-господарську діяльність у межах своїх повноважень та відповідає за результат у встановленому законодавством порядку.

Інститут може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, визначені цим положенням. Інститут є бюджетною неприбутковою установою.

Інститут має право, зокрема укладати згідно із законодавством договори та угоди з підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами для виконання завдань Інституту; розвивати власну матеріально-технічну базу і соціальну інфраструктуру, мережу спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних і культурно-побутових закладів, об?єктів харчування.

Інститут зобов`язаний, зокрема дотримуватися вимог чинного законодавства щодо навчальної, наукової, фінансової, виховної, організаційної, соціальної, кадрової, міжнародної, зовнішньо-економічної та інших видів діяльності; забезпечувати дотримання вимог законодавства України про працю, охорону навколишнього середовища, виконувати інші обов`язки, покладені на нього відповідно до законодавства України; забезпечувати дотримання фінансової дисципліни, своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно із законодавством України; організовувати ефективне використання, експлуатацію та ремонт будівель і споруд Інституту; організовувати раціональне використання, експлуатацію, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, обладнання та майна Інституту; здійснювати бухгалтерський, оперативний облік та складати статистичну й фінансову звітність згідно із законодавством України.

Безпосереднє управління діяльністю Інститутом здійснює начальник. Начальник Інституту проходить службу цивільного захисту, володіє державною мовою та застосовує її під час виконання службових обов?язків, обирається на посаду за конкурсом строком на п?ять років у порядку передбаченому Статутом Університету і цим Положенням, призначається і звільняється з посади ДСНС за поданням ректора Університету відповідно до законодавства.

Начальник Інституту підпорядковується безпосередньо ректору Університету та несе персональну відповідальність за результати роботи Інституту.

Начальник Інституту є представником Інституту у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, може діяти без довіреності в межах повноважень, передбачених законодавством України та Положенням.

Начальник Інституту в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність Інституту; вирішує питання діяльності Інституту згідно із законодавством, нормативно-правовими актами, наказами ДСНС, Статутом Університету та Положенням; вирішує питання фінансово-господарської діяльності Інституту; забезпечує виконання кошторису, укладає угоди, дає доручення, відкриває та закриває банківські рахунки; є розпорядником майна і коштів Інституту; укладає та підписує згідно із законодавством договори та угоди з підприємствами, установами й організаціями для виконання завдань Інституту, визначених Положенням; створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами і працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог керівника бухгалтерської служби щодо дотримання порядку оформлення та надання до обліку первинних документів; забезпечує ефективне використання, експлуатацію та ремонт будівель і споруд, іншого майна Інституту; організовує складання та подання фінансової та бюджетної звітності відповідно до чинного законодавства; несе відповідальність за належне реагування на прояви порушень антикорупційного законодавства; забезпечує охорону праці, дотримання принципу єдиноначальності в службовій діяльності та відповідає за стан дисципліни і законності в Інституті; забезпечує організацію та здійснення попереднього та поточного внутрішнього фінансового контролю.

Начальник Інституту відповідає за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження нерухомого та іншого майна Інституту.

Майно Інституту становлять закріплені за ним матеріальні цінності, одержані в установленому порядку. Інститут використовує закріплене за ним майно лише за його цільовим і функціональним призначенням. Розпорядження майном та його відчуження здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Джерелами фінансування Інституту є в тому числі асигнування Державного бюджету України. Залучені кошти спрямовуються на здійснення діяльності Інституту в порядку та на умовах, визначених законодавством і Положенням. Збитки, завдані Інституту внаслідок порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Інституту в установленому законодавством порядку.

Таким чином, у силу займаної посади та покладених службових обов`язків, ОСОБА_4 відповідно до ст. 18 та примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою, що постійно обіймає посаду в органі державної влади, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а також, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», працівником правоохоронного органу, повинен був знати і неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства.

Відповідно до Закону України «Про гуманітарну допомогу», гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Отримувачі гуманітарної допомоги - юридичні особи, а також акредитовані представництва іноземних держав, міжнародних та іноземних гуманітарних організацій в Україні (без створення юридичної особи), визначені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку отримувачами гуманітарної допомоги, в тому числі і благодійні організації. Набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які потребують допомоги і яким вона безпосередньо надається. Донори гуманітарної допомоги - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України або іноземної держави, та фізичні особи, що перебувають в Україні або за її межами, які добровільно надають гуманітарну допомогу отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за її межами

Бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.

Так, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду заступника начальника, а також тимчасово виконуючи обов`язки начальника ЧІПБ, отримавши від донорів гуманітарну допомогу у своє відання, бажаючи незаконно збагатитись, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

У невстановлений досудовим розслідуванням час у 2022 році у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на отримання та подальше привласнення частини товарів гуманітарної допомоги, які будуть надходити від донорів в період збройного конфлікту, що продовжувався на території України, тобто використати її не за цільовим призначенням.

В ході досудового розслідування встановлено, що упродовж 2022-2024 років ОСОБА_4 від імені ЧІПБ звертався із листами до установ та організацій, в тому числі закордонних, з метою отримання від них гуманітарної допомоги під приводом того, що в Україні триває збройний конфлікт, а офіцери та курсанти Інституту залучаються до ліквідації наслідків обстрілів та рятування населення.

При цьому, передбачаючи можливість привласнення переданих донорами товарів гуманітарної допомоги та небажання фіксувати сліди своїх злочинних дій, ОСОБА_4 не реєстрував вказані листи у встановленому порядку у підрозділі документообігу Інституту.

У подальшому для потреб ЧІПБ, на його адресу надходили товари гуманітарної допомоги, як безпосередньо від донорів, так і від благодійних організацій, які виступали отримувачами гуманітарної допомоги.

Так, на підставі актів приймання-передачі від 27.03.2024, 22.04.2024 та 21.05.2024 на адресу ЧІПБ від Благодійної організації «Благодійний фонд ВІЛЬНІ» надійшли товари гуманітарної допомоги, в тому числі 9 сонячних панелей Risen RSM144-9-555M, сонячна панель Ecoflow EF-FLEX-220B, Бронежилет BULLETPROOF VEST BFSB210401, мобільна сонячна станція Aidpol у комплекті із 4 сонячними панелями, а також генератор Bohmer-AG I-5000W.

Після цього, ОСОБА_4 вирішив реалізувати свій злочинний задум та привласнити вказані матеріальні цінності, які належали ЧІПБ. З цією метою ОСОБА_4 вирішив неоприбутковувати у встановленому порядку за даними бухгалтерського обліку вказані матеріальні цінності, а тому не забезпечив їх комісійне прийняття на склад та відображення у бухгалтерських документах. Натомість ОСОБА_4 надав вказівку розмістити їх у гаражному боксі № НОМЕР_1 , що на території ЧІПБ за адресою: м. Черкаси, вул. Онопрієнка 8.

У подальшому, ОСОБА_4 , маючи безперешкодний доступ до вищевказаного майна у гаражному боксі № НОМЕР_2 за адресою: м. Черкаси, вул. Онопрієнка 8, тобто такого, що перебуває у його віданні, усвідомлюючи, що вказане майно не значиться за обліками у ЧІПБ, як майно Інституту та може бути безперешкодно привласнене, у невстановлений досудовим розслідуванням час, приблизно у період червня-серпня 2024 року, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення майном Інституту, привласнив товаро-матеріальні цінності гуманітарної допомоги отримані від Благодійної організації «Благодійний фонд ВІЛЬНІ», а саме 9 сонячних панелей Risen RSM144-9-555M, сонячна панель Ecoflow EF-FLEX-220B, Бронежилет BULLETPROOF VEST BFSB210401, Мобільна сонячна станція Aidpol у комплекті із 4 сонячними панелями, а також генератор Bohmer-AG I-5000W загальною вартістю 140 070,58 грн., після чого використовуючи вантажний автотранспорт, за участю невстановлених осіб перевіз вказане майно до будинку, де він проживає за адресою: АДРЕСА_2 та почав використовувати на власний розсуд.

Своїми умисними діями, ОСОБА_4 спричинив матеріальні збитки державним інтересам в особі Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного Університету цивільного захисту України у вигляді нестачі майна на суму 140 070,58 грн.

Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у привласненні чужого майна, яке перебувало в його віданні, що вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про злочин від 21.04.2026; матеріалами виконаних доручень оперативним підрозділом; протоколами обшуку у ОСОБА_4 , НУЦЗУ, БО «БФ Вільні»; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; документальними матеріалами щодо отримання гуманітарної допомоги; звітом внутрішнього аудиту ДСНС; висновком судової товарознавчої експертизи; іншими матеріалами кримінального провадження.

Доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави пов`язана з тим, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжкими у розумінні ст. 12 КК України. У разі доведення вини, підозрюваному загрожує покарання на строк від 5 до 8 років позбавлення волі, що є достатнім стимулюючим фактором переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим паче в умовах правового режиму воєнного стану.

При цьому, слідчий звертає увагу, що вказане корупційне кримінальне правопорушення, пов`язане із отримання гуманітарної допомоги іноземних держав було вчинене в умовах воєнного стану, що для нашого сьогодення є неприпустимим та аморальним. Усвідомлюючи резонансність вказаного кримінального провадження, настання можливої відповідальності, підозрюваний, будучи позбавленим запобіжних заходів, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Викладене у своїй сукупності є достатніми мотивуючими факторами вчинення спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду та свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду, через прохання чи погрози, або іншим шляхом знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію щодо вчиненого кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Серед іншого, протиправна діяльність підозрюваного була викрита згідно показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які надали показання щодо вчиненого злочину, а також судовим експертом ОСОБА_17 , яка встановила вартість привласненого майна.

Враховуючи викладене, підозрюваний може незаконно впливати на свідків та експерта шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, а також намагатиметься незаконно знищити документи, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду в цілому. Викладені обставини вказують про наявність ризику, який передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні підозрюваними штучних доказів та підбурюванні осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих підозрюваним захисних версій.

Із урахуванням зазначених ризиків, які виникли внаслідок дій підозрюваного, жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як застава, не забезпечить належну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти зазначеним ризикам.

Кримінальне правопорушення, що розслідується у даному кримінальному провадженні є тяжким корупційним злочином, відповідно до примітки до ст. 45 КК України.

При цьому зазначено, що корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства. Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства. Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток держави.

Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних злочинів та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.

Зазначене вище слід враховувати у даному конкретному випадку при визначені пропорційності втручання в права людини шляхом застосування запобіжного заходу. Наявність значного суспільного інтересу в кримінальному провадженні обумовлюється значенням належного функціонування державних інституцій та серйозними наслідками для суспільства вцілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, на сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, коли питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина та патріота, коли військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, однак дії, які інкримінуються підозрюваному є аморальними та викликають реальний суспільний резонанс.

Таким чином, оцінюючи особу підозрюваного, з врахуванням статті ст. 178 КПК України, орган досудового розслідування приходить до висновку, що підозрюваний, працездатний, раніше не судимий, характер та обставини вчиненого ним правопорушення характеризують його як особу, що не має достатніх моральних цінностей, схильну до вчинення кримінальних правопорушень.

За таких обставин, виключно запобіжний захід у вигляді застави зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного та унеможливить спроби останнього ухилитись від виконання вимог та рішень сторони обвинувачення.

А тому, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, беручи до уваги аморальність вчинення кримінального правопорушення у період дії правового режиму воєнного стану, виключно запобіжний захід у вигляді застави в розмірі не менше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн. зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного та унеможливить спроби останнього ухилитись від виконання вимог та рішень сторони обвинувачення.

Саме такий запобіжний захід на думку органу досудового розслідування буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у підозрюваного бажання будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Разом з тим, ініціатор клопотання вважає за необхідне, покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає с. Геронимівка Черкаського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- заборонити спілкування із свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , судовим експертом ОСОБА_17 , а також працівниками Національного Університету цивільного захисту України;

- здати на зберігання до підрозділів ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Таким чином, оцінивши сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, сторона обвинувачення приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді застави буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам у даному випадку, оскільки лише такий запобіжний захід буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

З урахуванням вищевикладеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, контролю за місцем перебування підозрюваного, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків з метою схилення до надання неправдивих показань у цьому кримінальному проваджені або іншим чином вплинути на них, слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 266 240 грн., та покладенням на останню обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задоволити, посилаючись на обставини викладені у ньому та додані до нього докази. Додатково зазначив, що підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави є обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а також існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від слідства та суду, знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню. Так, усвідомлюючи невідворотність покарання, яка йому загрожує, ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю другої групи, зможе залишити територію України, а також переховуватись від суду на її території. Також, існує ризик знищення, спотворення чи приховання речових доказів, які ще не вилучено органом досудового розслідування, та які мають значення для кримінального провадження. Крім того, підозрюваний з метою уникнення покарання, особисто чи через третіх осіб може здійснити вплив на свідків, а саме на ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які надали показання щодо вчиненого злочину, а також судового експерта ОСОБА_17 , яка проводила судову експертизу про визначенню розміру завданої шкоди, задля зміни наданих ними показів, що в подальшому також може перешкоджати кримінальному провадженню. На думку прокурора, існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що може виразитись у створенні штучних доказів, які можуть перешкодити встановленню всіх обставин вчинення кримінального правопорушення. На переконання сторони обвинувачення застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 266 240 грн., буде достатнім стримуючим засобом та забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, вказуючи на необґрунтованість та недоведеність зазначених ризиків. При цьому зазначив, що запобіжний захід має обиратись виходячи зі стадії досудового розслідування. У даному випадку, досудове розслідування перебуває на кінцевій стадії та, як він вважає, найближчим часом обвинувальний акт буде скеровано до суду, тому визначений стороною обвинувачення запобіжний захід є непропорційним та необґрунтованим. Захисник вважає, що в даному випадку для забезпечення потреб кримінального провадження та належної процесуальної поведінки його підзахисного буде достатньо застосувати до ОСОБА_4 особисте зобов`язання. Його підзахисний одружений, має постійне місце проживання та роботи, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, він не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування чи суду. На даний час Лесечко працює на СТОВ «Дніпро», а тому не має доступу до документів університету. Крім того, на даний час стороною обвинувачення вже встановлено розмір завданих збитків, що свідчить про те, що слідством вже вилучено всі докази, які мають значення для кримінального провадження. Прокурором не надано підтверджень, що з боку підозрюваного чинився тиск на свідків. Крім того, всі вони вже допитані і не повідомляли про спроби здійснення на них впливу. Просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника та заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення. При цьому вказав, що він заперечує свою причетність до кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, а також копії документів надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В судовому засіданні встановлено, що подане клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 1 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Отже, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194КПК України).

При цьому, положеннями ч. 8 ст. 194 КПК України передбачено, що до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчим суддею встановлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42026250000000030 від 22.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

На підставі зібраний доказів, 19.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме у привласненні чужого майна, яке перебувало в його віданні, що вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 191 КК України, є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується зібраними на даній стадії досудового розслідування доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме: повідомленням про злочин від 21.04.2026; матеріалами виконаних доручень оперативним підрозділом; протоколами обшуку у ОСОБА_4 , НУЦЗУ, БО «БФ Вільні»; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; документальними матеріалами щодо отримання гуманітарної допомоги; звітом внутрішнього аудиту ДСНС; висновком судової товарознавчої експертизи; іншими матеріалами кримінального провадження.

При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Доводи підозрюваного щодо необґрунтованості підозри зводились до оцінки доказів, зібраних та наданих до клопотання стороною обвинувачення.

Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Таким чином, на думку слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази переконали б неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Зазначені підозрюваним доводи не спростовують висновки про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 на такому рівні, який є достатнім для обрання запобіжного заходу стосовно нього.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину.

В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді застави прокурор та слідчий в судовому засіданні посилалися на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вирішуючи питання про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, суд оцінює в світлі обставин цього кримінального правопорушення та особистої поведінки підозрюваного, його сімейного стану, приходить до висновку, що ризик переховування є актуальним, зважаючи на тяжкість ймовірного покарання, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_4 одружений, має неповнолітню дитину, постійне місце проживання та роботи, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність постійного місця проживання/роботи та міцних соціальних зв`язків, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які надали показання щодо вчиненого ОСОБА_4 злочину, а також судового експерта ОСОБА_17 , яка встановила вартість привласненого майна, слідчий суддя критично сприймає доводи сторони захисту щодо відсутності вказаного ризику у зв`язку з вже проведеним допитом вказаних осіб, з огляду на встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати підозрюваною на свідків та іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні з метою дачі ними неправдивих показань чи зміни вже наданих показів задля уникнення від можливої відповідальності.

Що стосується ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_4 на даний час не працює в Черкаському інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного Університету цивільного захисту України, з огляду на що й не має доступу до приміщень та документів вказаного навчального закладу. За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність прокурором ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

В той же час, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є неконкретизованим жодним чином та виступає формальним доводом обґрунтування доводів поданого клопотання.

Отже, враховуючи викладене вище, слідчим суддею встановлено, що на даний час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які дають підставу для обрання підозрюваному запобіжного заходу.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, обставини кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава.

Щодо визначення розміру застави, то слід зазначити, що її розмір визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України). Разом з тим, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При цьому, необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави, що є заздалегідь непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, саме розмір застави визначає ступінь суворості даного запобіжного заходу, а при його визначенні враховуються об`єктивні й суб`єктивні критерії.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при обранні застави необхідно враховувати не лише розмір шкоди, а й інші обставини, в тому числі можливість особи внести заставу, її особисту ситуацію. Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов`язків.

Так, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Під час судового розгляду встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 є особою з інвалідністю другої групи (розмір пенсії за 2025 рік склав 91 292 грн.) та за 2025 рік розмір його сукупного доходу, в тому числі враховуючи пенсію та аліменти, склав 2 270 673 грн., що підтверджується декларацією про доходи за 2025 рік. На даний час, підозрюваний працює на посаді заступника директора СТОВ «Дніпро», проте відомостей щодо розміру його доходу, слідчому судді не надано.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто 3328 грн.

На думку слідчого судді, запропонований стороною обвинувачення розмір застави 80 розмірів обгрунтовани, враховуючи, що стороною обвинувачення не надано слідчому судді будь-яких доказів на підтвердження того, що такий розмір застави є співмірним та пропорційним розміру доходів та майновому стану підозрюваного.

За таких обставин, враховуючи сімейний та майновий стан підозрюваного, та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень.

Також слідчий суддя вбачає доцільним покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду/слідчого судді за першим викликом; не відлучатися за межі Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/чи роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , судовим експертом ОСОБА_17 , а також працівниками Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного Університету цивільного захисту України, щодо обставин кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 182, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 , подане в рамках кримінального провадження №42026250000000030 від 22.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задовільнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень.

Зобов`язати ОСОБА_4 не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу у виді застави, внести у грошовій одиниці України кошти у розмірі 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: Рахунок отримувача - UA968201720355249001500003652; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) - 820172, або забезпечити їх внесення заставодавцем, та надати слідчому, прокурору, суду документ з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду/слідчого судді за першим викликом;

- не відлучатися за межі Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/чи роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , судовим експертом ОСОБА_17 , а також працівниками Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного Університету цивільного захисту України, щодо обставин кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Визначити строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 даною ухвалою слідчого судді, в межах строку досудового розслідування, тобто до 19 серпня 2026 року включно.

Підозрюваному роз`яснюється положення ч.ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали негайно вручити прокурору, підозрюваному та його захиснику.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1