Рішення № 137908217, 02.07.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/3376/25

Провадження № 2-др/697/15/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Колісник Л.О.

за участю секретаря судового засідання Румини М.В.,

представників відповідачів Жеребят`єва Д.С., Ільєнко Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Хорошун Оксани Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Київській області, Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органів досудового слідства, прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Київській області, Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органів досудового слідства, прокуратури.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2026 позов задоволено частково.

13.06.2026 після винесення рішення суду через систему «Електронний суд» представник позивача Хорошун О.В. подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просить стягнути на користь позивача в рівних частинах із відповідачів витрати на правову допомогу в розмірі 48448,00 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2026 провадження за заявою представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених судових витрат прийнято до розгляду та призначено розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, вимоги підтримує.

Представник відповідача Державна казначейська служба України в судове засідання не з`явився, подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, просив розглянути заяву без його участі. Заперечення обгрунтоване тим, що витрати на правову допомогу, заявлені позивачем, є надмірними, їх стягнення з Державної казначейської служби України є необгрунтованим, оскільки нею не було завдано шкоду позивачу. Відповідачем є Держава. Підстави для стягнення витрат на правову допомогу із Державної казначейської служби України відсутні.

Представник відповідача Головного управління національної поліції у Київській області в судовому засіданні підтримав заперечення та просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. У запереченні представник відповідача Головного управління національної поліції у Київській області вказав, що є завищеними, неспівмірними часу, витраченому адвокатом, складності справи та не відповідає критерію реальності адвокатських послуг, витрати на правову допомогу можуть бути стягнуті з Держави Україна, а не з Головного управління національної поліції у Київській області.

Представник відповідача Київської обласної прокуратури в судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення через її необгрунтованість із підстав викладених у заяві Київської обласної прокуратури. У заяві представника Київської обласної прокуратури вказано, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення витрат на правову допомогу, їх розмір є завищеним.

Суд, вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи, матеріали заяви, приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно зі ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2026 позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Київській області, Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органів досудового слідства, прокуратури, задоволено частково.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу (правову) допомогу не вирішувалося.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються, в т.ч. із витрат, пов`язаних з розглядом справи і серед іншого, витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, сторона повинна документально довести, що вона понесла витрати на правову допомогу.

У позовній заяві представник зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які поніс позивач та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Також в позові позивач зазначив, що докази про відшкодування судових витрат буде подано відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача до заяви про стягнення понесених судових витрат надано суду копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Хорошун О.В., договору про надання правової допомоги від 04.10.2022, акту прийому-передачі наданої правової допомоги від 08.06.2026, додаткової угоди № 1 до договору від 01.12.2025.

В матеріалах справи міститься ордер на надання ОСОБА_1 правової допомоги адвокатом Хорошун О.В.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат на правову допомогу.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду по справі №910/15944/17 від 24.01.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, суд дійшов висновку, що у позовному провадженні роль суду визначена як роль арбітра, який надає оцінку тим доказам і доводам, котрі наводяться сторонами у справі, і не може діяти на користь будь-якої зі сторін. Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій із боку такої сторони.

Визначаючи розмір витрат на правову допомогу, який підлягає стягненню на користь позивача, суд погоджується із доводами представників відповідачів щодо неспівмірності заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу зі складністю справи, часом витраченим адвокатом та обсягом виконаної роботи.

Оскільки справа не є складною, судова практика за такими позовами є сталою, що не потребує значного часу для підготовки позову та його подання до суду, витрати на правову допомогу є завищеними.

Суд також погоджується із доводами представників відповідачів про те, що консультація та вивчення документів клієнта, погодження правової позиції охоплюється послугою зі здійснення підготовки позовної заяви, а підготовка та подання позову про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування не потребувала значного часу та обсягу аналітичної чи технічної роботи адвоката.

Не відповідає критеріям неминучості та розумності також послуга щодо подання апеляційної скарги на подання скарги на ухвалу суду про направлення за підсудністю справи до іншого належного суду, оскільки це не було зумовлено процесуальною необхідністю для захисту прав Позивача.

Натомість процесуальні витрати на правову допомогу у формі подання відповіді на відзив, участі в судових засіданнях представника позивача є виправданими, реальними. Відкладення розгляду справи на оголошення перерв у судових засіданнях не зумовлювалися зловживаннями прав представника позивача, а викликані об`єктивною необхідністю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що співмірними, реальними та доведеними витратами позивача на правову допомогу є 20598,00 грн.

Ненадання квитанцій про оплату позивачем гонорару адвокату не є підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки обов`язок відповідача щодо сплати адвокату узгодженої суми гонорару встановлений договором та додатком до нього.

З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову (94,96%), суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу, яка має бути компенсована позивачу становить 19559,86 грн (20598,00 грн х94,96%).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 по справі № 242/4741/16-ц прийшла до висновків, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Таким чином, у даній справі в якості відповідача бере участь держава через органи державної влади, діями яких заподіяно шкоду (ГУНП у Київській області та Київська обласна прокуратура) і саме на них, як відповідачів покладається сплата судових витрат.

Доказів заподіяння шкоди саме діями ДКС України та її територіальним органом судом не встановлено, а їх залучення не може бути підставою для відмови у позові, тому на ДКС України не може покладатися сплата судових витрат.

Наведене в повній мірі співвідноситься з принципом верховенства права та його елементам зокрема справедливості, є логічним та відповідає здоровому глузду.

З огляду на викладене, судові витрати підлягають стягненню з ГУНП України у Київській області та Київської обласної прокуратури.

Керуючись ст. 141, 142, 270 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Винести додаткове рішення у справі 697/3380/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Київській області, Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органів досудового слідства, прокуратури.

Стягнути з Головного управління національної поліції у Київській області, Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі по 9779,93 грн. з кожного.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Повний текст додаткового рішення суду складено 02.07.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

Головне управління національної поліції у Київській області, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд.15, код ЄДРПОУ 40108616.

Київська обласна прокуратура, місцезнаходження: м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996.

Державна казначейська служба України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Головуючий Л . О . Колісник