Ухвала суду № 137908138, 02.07.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/332/25

Провадження № 1-кп/692/25/26

02.07.2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглядаючи у судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів матеріали кримінального провадження № 42023252150000009 від 10.04.2023відносно:

ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Під час судового розгляду захисником ОСОБА_5 заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме висновку експерта № 1430/23-23 від 25.11.2024, оскільки такий доказ є очевидно недопустимим.

Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника підтримав.

Прокурор просила відмовити в його задоволенні, оскільки відсутні підстави вважати вказаний доказ очевидно недопустимим.

Представник потерпілого при вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, суд вважає, що клопотання захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

При цьому системний аналіз ст. 89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження.

Так, даючи оцінку доводів, викладених у клопотанні захисника, суд не вбачає очевидної недопустимості доказу, клопотання захисника зводиться до оцінки процесуальних порушень, вчинених на думку захисника під час проведення досудового розслідування, які будуть оцінені у сукупності з іншими доказами, які надані в даному кримінальному провадженні.

У той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні захисником, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначеного в ньому доказу.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що в задоволенні клопотання захисника про визнання доказу недопустимим з підстави очевидної недопустимості доказу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 89, 350, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання доказів очевидно недопустимими - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали виготовлено 02 липня 202 6 року.