Рішення № 137907010, 02.07.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/927/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"02" липня 2026 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У поданій в системі «Електронний суд» заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» заборгованість за кредитним договором №45586565 від 07 жовтня 2025 року та за кредитним договором №6772598 від 19 вересня 2025 року в загальній сумі 37802 грн. 39 коп. та судові витрати, обґрунтовуючи невиконанням відповідачем договірних зобов`язань.

У відзиві на позов представник відповідача адвокат Ярмольчук В.С. просить в задоволені позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що позивачем не надано доказів фактичного укладення спірних договорів та отримання позивальником кредитних коштів, не доведено обґрунтованість заявленого розрахунку заборгованості та правомірність нарахування комісії та неустойки в період воєнного стану.

У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача не погодився, подавши 22 травня 2026 року заяву про зменшення позовних вимог, за якою просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» заборгованість за вказаними вище кредитними договорами в сумі 28536 грн. 28 коп. та судові витрати.

Відповідач у запереченнях на відповідь позивача заперечує щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог, аргументуючи тим, що таку заяву подано лише після відзиву відповідача і позивач вимушено знизив суму пені та понадстрокових відсотків до нуля, що свідчить про фактичне визнання позивачем безпідставності його первісних вимог, а тому судові витрати, які є абсолютно неспівмірними та необґрунтованими, слід покласти на позивача.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про місце та час слухання справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Згідно поданого представником позивача клопотання позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без його участі.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Установлено, що спір між сторонами виник з кредитних правовідносин.

Згідно положень частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За правилами ст.ст.626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем (далі ІТС), він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Законом України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Установлено, що 07 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45586565 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за яким останній надано кредит позику в сумі 10000 грн. строком на 19 днів зі сплатою 0,268% денної процентної ставки та комісії за надання кредиту 10,50% від суми кредиту, що в грошовому виразі складає 1050 грн.

Також, 19 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (надійний» №6772598 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за яким останній надано кредит позику в сумі 9000 грн. строком на 360 днів зі сплатою 0,95% денної процентної ставки та комісії за надання кредиту 17,25% від суми кредиту, що в грошовому виразі складає 1552,50 грн.

Ідентифікація позичальника підтверджується довідками про направлення на електронну пошту позичальника одноразового ідентифікатора, а тому доводи відповідача про не укладення кредитного договору в електронній формі не є переконливими.

Кредитор свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу обумовлені кредитними договорами кошти, що підтверджується випискою про рух коштів за належним ОСОБА_1 картковим рахунком № НОМЕР_1 про зарахування 07 жовтня 2025 року коштів в сумі 10000 грн. та повідомленням ТОВ «Європейська платіжна система» від 13 лютого 2026 року про успішне перерахування 19 вересня 2025 року коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_2 в сумі 9000 грн. не спростовано відповідачем.

Відсутні в матеріалах справи і докази звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою про незаконне оформлення невідомими особами спірного кредитного договору.

А відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач передбачені кредитним договором обов`язкові платежі з повернення суми кредиту та відсотків за його користування належним чином не сплачував, в установлені строки не повернув, чим порушив умови договору.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

З представленого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за кредитним договором №45586565 від 07 жовтня 2025 року становить 10203,28 грн. та складається з суми основного боргу 8644,08 грн., відсотків 509,20 грн., нарахованих в межах строку кредитування, та комісії 1050 грн., а за кредитним договором №6772598 від 19 вересня 2025 року становить 18333 грн. та складається з суми основного боргу 9000 грн., відсотків 7780,50 грн., нарахованих в межах строку кредитування, та комісії 1552,50 грн., а всього на загальну суму 28536 грн. 28 коп.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора, який не є банківською установою та за укладеними договорами несе витрати на здійснення переказів позичальникам кредитних коштів, встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Окрім того, згідно п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року відкрито провадження в справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та призначено перше судове засідання на 09:00 годину 02 червня 2026 року.

Заяву про зменшення розміру позовних вимог подано позивачем 22 травня 2026 року, тобто до початку першого судового засідання, а тому доводи відповідача щодо недобросовісної поведінки, маніпуляцій та зловживання своїми процесуальними правами є помилковими.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник надав копію договору від 20-08/25 , витяг з акту про підтвердження факту надання правничої допомоги з детальним описом виконаних робіт, загальний розмір яких складає 4500 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача.

А тому, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору за дві вимоги майнового характеру в сумі 5324 грн. 80 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн., всього на загальну суму 9824 грн. 80 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.258-273, 351 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (01010, м.Київ, площа Арсенальна, 1Б, код ЄДРПОУ 39861924) заборгованість за кредитним договором №45586565 від 07 жовтня 2025 року в розмірі 10203 грн. 28 коп. та за кредитним договором №6772598 від 19 вересня 2025 року в розмірі 18333 грн., а всього на загальну суму 28536 (двадцять вісім тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» 9824 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 80 коп. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: