Рішення № 137906731, 02.07.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/788/26

Провадження № 2/542/620/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором та, враховуючи надану 12.05.2026 року заяву про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача за договором кредиту №6725738 від 26.09.2025 суму заборгованості в розмірі 30555,00 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 12967,50 грн. - заборгованість за відсотками, 2587,50 грн. - заборгованість за комісією.

Позов мотивовано тим, що 26 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у кредит №6725738, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15000 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95% в день, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту.

25.02.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №25/02/26, у відповідності до умов якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором кредиту №6725738 від 26.09.2025 року, до відповідача у розмірі 38055,00 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 12967,50 грн. - заборгованість за відсотками, 2587,50 грн. - заборгованість за комісією, 7500,00 грн. - заборгованість за пенею.

Посилаються на те, що відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав ні перед позикодавцем, ані перед позивачем.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 38055,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано докази (а.с.44-45).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.69), надавши заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 58, 72).

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.68).

Відповідачем ОСОБА_1 06.05.2026 року був наданий відзив на позовну заяву (а.с.51-52), в якому він вказує про те, що визнає наявність заборгованості, однак не погоджується із розміром нарахованих відсотків. Вваажає її завищеною та неспівмірною, що суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності.

Зазначає, що 11.11.2025 року під час виконання бойового завдання, в період дії воєнного стану, безпосередньо в районі ведення бойових дій, в населеному пункті Костянтинівка Донецької області, внаслідок обстрілу отримав поранення. На даний час перебуває на лікуванні, що істотно вплинуло на його платоспроможність.

Вказує про те, що готовий добровільно погасити заборгованість, однак просить зменшити розмір відсотків до справедливого рівня.

Справу просив розглядати без його участі.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 26.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №6725738, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 15000,00 грн., строком на 360 днів, процентна ставка 0,95% (а.с.12-19).

Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 824475.

Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 15000 грн. відповідачу підтверджується листом АТ «Юнекс Банк» (а.с.21 на звороті), зі змісту якого вбачається, що 26.09.2025 здійснено переказ коштів для зарахування на платіжну карту № НОМЕР_1 .

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджено, що ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Номер договору 6725738, одноразовий ідентифікатор 824475, дата відправки ідентифікатора позичальнику 26.09.2025 13:37:21 (а.с.20 на звороті).

Крім того, згідно з повідомленням АТ "Універсал Банк" №БТ/Е-22618 від 30.05.2026 та виписки по рахунку, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 26.09.2025 року був зарахований платіж у сумі 15000 грн., що відповідає даті укладання кредитного договору та сумі наданого кредиту (а.с. 70, 71).

Крім того й відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Відповідач будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору не заявляв.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формічастина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, в даному випадку матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти за договором №6725738 від 26 вересня 2025 року з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в сумі кредиту 15000 грн.

Щодо набуття ТОВ «Фінпром Маркет» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, судом встановлено, що 25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №25/02/26, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (а.с. 22 на звороті-26).

Відповідно до Реєстру прав вимог №2 від 25.02.2026 до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги за кредитним договором №6725738 - боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості разом 38055,00 грн. (а.с. 26 на звороті-27).

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №6725738 від 26.09.2025 року.

Щодо виконання взятих зобов`язань за кредитним договором відповідачем.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, враховуючи надану 12.05.2026 року заяву про зменшення позовних вимог, позивач зазначав, що у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідач має заборгованість за кредитним договором №6725738 від 26.09.2025 в сумі 38055,00 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 12967,50 грн. - заборгованість за відсотками, 2587,50 грн. - заборгованість за комісією.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Так в даному випадку відповідач за договором кредитної лінії №6725738 від 26.09.2025 року з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» отримав кредитні кошти в сумі 15000 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками суд враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Так, за умовами договору №6725738 від 26.09.2025 року укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 15000 грн, строком на 360 днів, процентна ставка 0,95%, по 20.09.2026 року (а.с.12-19).

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що саме за наведеною відсотковою ставкою та в межах строку кредитування (а саме за період: 26.09.2025-25.12.2025) здійснений розрахунок заборгованості за відсотками за користування кредитом за вказаним кредитним договором (а.с. 10 на звороті-11).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що він визнає наявність заборгованості, однак не погоджується із розміром нарахованих відсотків, вважає її завищеною та неспівмірною, що суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності.

Такі посилання відповідача суд вважає необгрунтованими, оскільки при укладанні кредитного договору він був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві умови договору, і добровільно уклав цей договір, підписавши його без будь-яких застережень, та користувався отриманими коштами.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Про всі істотні умови кредитного договору відповідач був завчасно та належним чином повідомлений, оскільки у кредитному договорі міститься вся інформація, визначена частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, положення укладеного відповідачем договору кредитної лінії №6725738 від 26.09.2025 року є чіткими, конкретно визначеними та такими, що не допускають подвійного тлумачення.

Тому з відповідача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом в сумі 12967,50 грн.

Крім того, за умовами п.2.2.8. кредитного договору №6725738 від 26.09.2025 року, сторонами погоджено нарахування комісії за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2587,50 грн.), отже така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором №6725738 від 26.09.2025, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії у сумі 30555,00 грн., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 15000 грн., заборгованості за відсотками 12967,50 грн., заборгованості за комісією 2587,50 грн.

Таким чином, оскільки відповідач не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року (а.с.29 на звороті-32), Витяг з акту №10ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року (а.с.33 на звороті).

Відповідно до п.4.1 розліду 4 Договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року передбачено, що за надання правничої допомоги у відповідності до положень даного Договору клієнт сплачує адвокату винагороду у нижчезазначеному розмірі.

Згідно з п.4.2 Договору за послуги, надані адвокатом, клієнт протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Акту про приймання-передачі наданої правничої допомоги (Додаток №2 до цього Договору) та отримання від Адвоката відповідного рахунку, сплачує винагороду на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, шляхом безготівкового перерахування клієнтом на поточний рахунок адвоката, вказаний в цьому Договорі.

При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).

Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Так, суд враховує, що представником позивача вчинені такі дії: написання позовної заяви. Докази вчинення будь-яких інших процесуальний дій надані не були. При цьому розгляд справи відбувався без участі представника позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 4500 грн. до 3000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2662,40 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором кредитної лінії №6725738 від 26.09.2025 в розмірі 30555 (тридцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп., що складається з: 15000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 12967,50 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою, 2587,50 грн. - заборгованість за комісією, а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: вул.Садова, буд.31/33, м.Ірпінь, 08205, код ЄДРПОУ 43311346;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 02 липня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва