Рішення № 137906636, 01.07.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/664/26

Провадження № 2/539/1014/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

у складі: головуючого судді Даценка В.М.,

при секретарі - Шрейтер С.О.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

його представниці адвоката Кузьмич Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2015 по 2024 роки він проживав з відповідачкою без реєстрації шлюбу АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_4 . Державна реєстрація народження дітей проведена відповідно до ст.126 Сімейного кодексу України.

В подальшому стосунки між ним та відповідачкою стали погіршуватися і з вересня 2024 остання забрала свої речі та поїхала у невідомому напрямку. З того часу він з дітьми став проживати сам.

Рушенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з відповідачки на його користь на утримання дітей стягуються аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів її доходу починаючи з 22.01.2025 і до досягнення дітьми повнолітті. На даний час заборгованість по аліментам становить 12 996 грн. 99 коп.

Позивач стверджує, що відповідачка повністю самостійно припинила будь-яке спілкування з дітьми, та повністю зникла з їх життя. Вихованням, утриманням, навчанням дітей займається тільки він.

01.02.2026 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 йому було вручено повістку для проходження ВЛК. 02.02.2026 він пройшов обстеження ВЛК та отримав довідку про придатність до військової служби, а також повістку на відправку для проходження військової служби.

Позивач зазначає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей є підставою для отримання ним відстрочки від призову. У разі, якщо він буде мобілізований до Збройних Сил України, його діти залишаться без опіки та будуть направлені органами опіки до державного притулку.

На підставі вищевикладеного позивач прохає суд встановити факт самостійного виховання ним малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У подальшому представниця позивача подала до суду уточнену позовну заяву, у якій прохає встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судовому засіданні представниця позивача та позивач позовні вимоги підтримали, прохають їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечуєють.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не попередила. Заяв про поважність неявки в судове засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надала.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

Представниця третьої особи - Органу опіки та піклування територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_5 у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, заслухавши пояснення представниці позивача суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с12,16).

Згідно копії витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.126,133, 135 Сімейного кодексу України відомості про батька записані відповідно до ст.126 Сімейного кодексу України (а.с.13,19).

Згідно ч.1 ст.126 Сімейного кодексу України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області №33 від 09.02.2026 місце проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначено з батьком ОСОБА_1 (а.с.22).

Згідно довідок про участь батьків у шкільному житті дитини Опорного закладу «Вовчицький ліцей імені В.Ф.Мицика Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області та акту обстеження матеріально-побутових умов проживання малолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , мати дітей ОСОБА_2 участі у вихованні дітей не приймає шкільним життям дітей не цікавиться, з школою зв`язків не підтримує, з батьківських інформаційних груп видалилася, не проживає з ними з серпня 2024 року. Батько ОСОБА_1 бере активну участь у житті дітей, підтримує зв`язок з класним керівником, цікавиться їх успішністю, відвідує батьківські збори та оперативно реагує на питання пов`язані з навчанням і вихованням. Забезпечує всіма необхідними засобами для життя та навчання. Діти забезпечені продуктами харчування в будинку чисто та охайно. Батько працює у ФОП ОСОБА_5 на посаді верстатника широкого профілю (а.с.20,21,22,31).

Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26.02.2025, яке набрало законної сили 31.03.2025 з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 22.01.2025 і до досягнення дітьми повноліття (а.с.23-24).

Відповідно до пояснень свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з серпня 2024 року дітьми займається позивач, натомість мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд вважає, що у даній справі позивачем не надано доказів, та не доведено факту невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дітей в тій мірі, яка б давала підстави для задоволення позову. Судом не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили, що мати дітей не здатна виконувати свої батьківські обов`язки щодо дітей чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно них.

Ті обставини, що мати хлопчиків проживає окремо, не свідчать про те, що позивач самостійно виховує дітей і може вважатися в розумінні закону «одиноким батьком», оскільки вказані обставини не позбавляють матір дітей батьківських прав і не залишають дітей без материнського виховання. Також суду не надано переконливих доказів як того, що батько дітей самостійно несе витрати по їх утриманні, так і доказів того, що матір дітей таких витрат не несе. Відповідачка дійсно має заборгованість зі сплати аліментів, згідно відповідного розрахунку за період з листопада 2025 року па лютий 2026 року у розмірі 12 996 грн. 99 коп. Тобто з розрахунку вбачається, що заборгованість згідно заяви стягувача станом на 01.11.2025 була відсутня (а.с.25).

На підставі викладеного суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ), треті особи Орган опіки та піклування територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 04057439, юридична адреса м. Лубни, вул. Я.Мудрого, 33 Лубенського району Полтавської області) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса АДРЕСА_2 ) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М. Даценко