Ухвала суду № 137906546, 23.04.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/134/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваль В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про призначення автотехнічної експертизи по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Клопотання обґрунтовано зокрема тим, що відповідно до наданих Позивачем документів на підтвердження позовних вимог, до матеріалів справи було надано зокрема копії схеми ДТП від 21.04.2024р. за участю автомобіля Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_1 що був під керуванням ОСОБА_2 та Audi F4 д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28.05.2024р. по справі №539/1690/24 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

При цьому, на думку Відповідача, вказаними документами не встановлювався факт наявності чи відсутності вини в діях ОСОБА_3 щодо спричинення вищевказаної ДТП, що в свою чергу не дає можливості в повній мірі об`єктивно визначити правильність визначення суми збитків завданих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 внаслідок спричинення ДТП.

Що в свою чергу також позбавляє суд можливості підтвердити або спростувати правильність визначення Позивачем суми відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП.

Так, відповідно до наявних фотографій ушкоджень автомобілів у матеріалах судової справи, можливо встановити факт ушкоджень автомобіля Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_1 що був під керуванням ОСОБА_2 та Audi F4 д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .

Так, відповідно до фотодоказів зазнаних ушкоджень авто можливо встановити що автомобіля Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_1 що був під керуванням ОСОБА_2 отримав ушкодження в ЗАДНЮ ЛІВУ частину крила та багажника, при цьому автомобіль Audi F4 д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 отримав ушкодження ПЕРЕДНЬОЇ ПРАВОЇ частини бампера та фари.

На думку Відповідача, даний характер ушкоджень в повній мірі вказує на факт недотримання ОСОБА_3 безпечної дистанції та інтервалу між автомобілями та як наслідок порушення ОСОБА_3 п. 13.1 Правил дорожнього рух України який проголошує що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Що знову вказує на наявність вини не тільки в діях ОСОБА_2 а і в діях ОСОБА_3 щодо спричинення вищевказаної ДТП.

Відповідно до вищевказаної схеми місця ДТП (наявна в матеріалах судової справи), місцем удару автомобілів визначено крайню праву полосу автодороги М-03 сполученням Київ-Харків-Довжанський на 192 км.

Даний факт підтверджує факт перебування на крайній правій полосі автомобіля Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_1 що був під керуванням ОСОБА_2 що в свою чергу вказує на те що остання вже завершила маневр з перестроювання та фактично зайняла свою полосу для руху авто.

Також заначений на схемі ДТП напрямок руху автомобіля Audi F4 д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 по крайній правій полосі автодороги М-03 сполученням Київ-Харків-Довжанський на 192 км., прямо суперечить характеру отриманих автомобілями ушкоджень, та вказує на фактичне перебування автомобіля ОСОБА_3 на середній полосі вказаної дороги.

І тому вказане додатково підтверджує факт недотримання ОСОБА_3 вимог п. 13.1 ПДР України та є доказом того, що ОСОБА_2 під час перестоювання діяла у відповідності до вимог п. 10.1 та п. 10.3 ПДР України.

Оскільки в матеріалах даної справи відсутній висновок експерта щодо встановлення механізму ДТП та його елементів, відповідності дій водіїв ТЗ, у даній дорожній ситуації, технічним вимогам Правил дорожнього руху що в свою чергу призводить до неможливості правильного визначення завданих збитків внаслідок ДТП.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання з огляду на таке:

Вину у порушення ПДР України за ст. 124 КупАП ОСОБА_2 встановлено постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/1690/24, крім того дану постанову залишено без змін в суді апеляційної інстанції. В даних матеріалах чітко встановлено статус ОСОБА_3 - потерпіла особа. В суді першої інстанції представником ОСОБА_2 було заявлено доводи, щодо невірного з`ясування обставин ДТП, заслухано думку учасників ДТП, досліджено адміністративні матеріали та докази, однак суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується схемою місця ДТП, яка сталася 26.04.2024 о 19 год. 30 хв. на 192 км. а.д. Київ-Харків-Довжанський, яку учасники ДТП підписали без будь-яких зауважень, відповідно до якої водій ОСОБА_2 керувала автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, та рухаючись у крайній лівій смузі перед перестроюванням в праву полосу не переконалася, що це буде безпечним, та не надала дорогу транспортному засобу AUDI F4 під керуванням ОСОБА_3 , що рухався в попутному напрямку, в результаті чого здійснила зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, письмовими поясненнями учасників.

Тобто питання які порушує Представник Відповідача, вже було досліджені Лубенським міськрайонним судом Полтавської області та Полтавським апеляційним судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить такого висновку.

Відповідно до ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі зокрема у випадку призначення судом експертизи.

Відповідно до ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

- для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

- сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно із роз`ясненнями п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 р. "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Призначення експертизи в цивільних справах допускається як під час судового розгляду, так і в процесі підготовки до нього.

Згідно з ч. 1ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бойківських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2ст. 1187 ЦК України).

Разом із тим, за положеннями ч. 1ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, положення ст. 1187 ЦК України регулюють правовідносини зі спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншій особі, і у цьому випадку особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності у випадках визначених зазначеною нормою.

На відміну від зазначених положень, ст. 1188 ЦК України регулює правовідносини щодо шкоди спричиненої взаємодією декількох джерел підвищеної небезпеки та спричинення шкоди кожному з них і при цьому враховуються дії кожного володільця джерела підвищеної небезпеки, зокрема, порушення ним правил дорожнього руху, наявність причинного зв`язку не тільки з дорожньо-транспортною пригодою, а і її наслідками.

Шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті543,1190 ЦК).

У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Тобто, лише встановивши ступінь вини кожного, суд вирішує питання щодо відшкодування шкоди і при вирішенні цього питання враховуються висновки експертиз, оскільки необхідно довести причинний зв`язок між ДТП і визначеним у висновку авто товарознавчої експертизи пошкодженнями автомобіля, а відповідно і сумою збитків. Недоведеність причинного зв`язку може бути підставою для відмови в позові.

Дорожньо-транспортна пригода сталася за участі двох джерел підвищеної небезпеки та у такому випадку ці правовідносини регулюються ст. 1188 ЦК України.

Враховуючи вищевказане, характер спірних правовідносин та те, що предметом позову є наслідки спричинені ДТП, суд вважає за доцільне подане клопотання про призначення в справі експертизи задовольнити для з`ясування всіх обставин справи, та ухвалення обґрунтованого рішення по справі.

Також відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Оскільки проведення експертизи потребує певного невизначеного обсягу часу, суд вважає, що провадження по справі слід зупинити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76, 103, 252 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача Денисенко В.В. про призначення автотехнічної експертизи по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Призначити у справі № 536/134/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди судову автотехнічну експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:

1) Чи мав водій автомобіля Audi F4 д.н. НОМЕР_2 під керуванням технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху України у даній дорожній ситуації?

2) Чи відповідали дії водія Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_1 вимогам ПДР?

3) Чи відповідали дії водія Audi F4 д.н. НОМЕР_2 вимогам ПДР?

4) Як повинен був діяти водій у даній дорожній обстановці з точки зору вимог ПДР водій Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_1 ?

5) Як повинен був діяти водій Audi F4 д.н. НОМЕР_2 у даній дорожній обстановці з точки зору вимог ПДР?

6) Дії кого з водіїв учасників даної ДТП, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою?

Проведення експертизи доручити експертам Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса».

Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Надати для проведення експертизи матеріали справи № 536/134/25.

Оплату вартості за проведення вищевказаної експертизи покласти на ОСОБА_2 .

Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський