Рішення № 137906412, 17.06.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/856/26

номер провадження 2/531/809/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Фисун Л.С.

за участю секретаря судового засідання Нагорної О.С.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

15 квітня 2026 року позивач, через свого представника, звернувся до суду з зазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.11.2025 року близько 17 год. 40 хв. на автодорозі сполученням «Полтава- Карлівка - Берестин», в районі будинку АДРЕСА_1 , відбулась дорожньо-транспортна пригода в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», р.н НОМЕР_1 здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 від отриманих травм загинув. 29.11.2025 року за фактом настання даної дорожньо-транспортної пригоди було внесено відомості про подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025220000001395 з кваліфікацією за ч. 2 статті 286 КК України.

Відповідно до висновку експерта №12-17/279-КРт/25, а також довідки про причину смерті, виданої Берестинським відділенням Державної спеціалізованої установи «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження голови: відкрита черепно мозкова травма, перелом кісток основи черепа, травматичні субарахноїдальні крововиливи, крововиливи в м`які покриви голови з боку внутрішньої їх поверхні, рани і садна голови; - грудної клітини: тупа травма грудної клітини, переломи 6,7,8 ребер справа по передній пахвовій лінії з крововиливами в навколишні тканини, забій лівої легені; живота: садна в поперековій ділянці; - кінцівок: синці, садна. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми перелому кісток черепа, субарахноїдальних крововиливів, що ускладнились розвитком гострого порушення мозкового кровообігу.

Внаслідок вищевказаної ДТП, завдано моральної та матеріальної шкоди близьким родичам загиблого, зокрема батьку ОСОБА_2 .

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу марки «Volkswagen Caddy», р.н НОМЕР_1 , була застрахована в Акціонерному товаристві "Страхова група "ТАС" (приватне), відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №228438680 чинного на дату ДТП.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності. Правила регулювання деліктних зобов`язань передбачають відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. Відповідно до ст. 5 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб. Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобілямарки «Volkswagen Caddy», р.н НОМЕР_1 застрахована, то обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу, покладається на відповідача, як на гаранта відшкодування шкоди заподіяної потерпілим особам внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_4 є його батько ОСОБА_2 .

На день настання страхового випадку (28.11.2025), статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 8 000,00 грн. З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 200 000,00 грн. (25*8000 грн. = 200 000 грн.).

Разом з цим, позивач, як батько потерпілого є особою, який, за життя потерпілого, мав право на утримання, оскільки досяг пенсійного віку встановленого законом у 2009 році та страждає на тяжке онкологічне захворювання рак шкіри лівого крила носа (T4N0M0, клінічна група ІІ). Зазначене захворювання потребує тривалого лікування, а також значних фінансових витрат на медикаменти, обстеження та можливі хірургічні втручання. У зв`язку з цим позивач об`єктивно перебуває у стані підвищеної потреби в матеріальній допомозі, що додатково підтверджує наявність у нього права на утримання від сина за життя останнього та, відповідно, право на відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника.

Мінімально гарантований розмір страхового відшкодування пов`язаного із втратою позивачем годувальника становить 288 000,00 грн (8 000,00*36=288000,00 грн.).

У зв`язку з цим, просить стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 : 200 000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди; 288 000,00 грн страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника; 26 624,00 грн судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Позиції учасників судового провадження.

Від відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» надійшов відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем в порушення норм чинного законодавства України зокрема спеціального ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не подано до AT «СГ «ТАС» (приватне) заяви про страхове відшкодування та не надано копії вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили та підтверджує завершення кримінального провадження № 12025220000001395 та встановлює цивільно правову відповідальність страхувальника AT «СГ «ТАС» (приватне) ОСОБА_3 та документів необхідних для обрахунку суми страхового відшкодування, які є обов`язковими для прийняття рішення, щодо страхової виплати. AT «СГ «ТАС» (приватне) не є завдавачем шкоди, а здійснює страхові виплати на підставі положень спеціалізованого законодавства.

Окрім того, ОСОБА_5 є пенсіонером за віком та отримує пенсію у розмірі 4497,32 гривень, яка є більшою ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також не доведено потребу у матеріальній допомозі.

Також просять зменшити розмір витрат на правничу допомогу, виходячи з розміру позовних вимог та складності справи.

Від представника позивача ОСОБА_5 - адвоката Баган Х.В. надійшла відповідь на відзив в якій просить позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі. Вказує на те, що закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимоги потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Позивач не бажає переходити на пенсію по втраті годувальника та залишається на пенсії за віком, тому надати довідку про розмір пенсії, наданої утриманцю внаслідок втрати годувальника, неможливо. Одночасно перебувати на обліку в Пенсійному фонді України та отримувати два види пенсій згідно норм чинного законодавства неможливо.

Заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги підтверджується договором про надання професійної правничої (правової) допомоги, ордером на надання правової допомоги виданим на підставі вказаного договору, а також детальним розрахунком робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової) допомоги.

У судовому засіданні представник позивача Баган Х.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позонвій заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, сповіщався про дату та час судового засідання, про причину неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладання слухання справи не надавав.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року провадження по справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 29).

14 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено спроаву до судового розгляду на 09 червня 2026 року (а.с. 68).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Даний факт підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.13).

Із копії витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025220000001395 вбачається, що 28.11.2925, близько близько 17 год. 40 хв. на автодорозі сполученням «Полтава- Карлівка - Берестин», в районі будинку АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці ДТП (а.с.8).

Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть, виданої Берестинським відділенням Державної спеціалізованої установи «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті відкрита черепно-мозкова травма (а.с.14).

Із висновку експерта №12-17/279-КРт/25, ОСОБА_4 отримав наступні тілесні ушкодження: голови: відкрита черепно мозкова травма, перелом кісток основи черепа, травматичні субарахноїдальні крововиливи, крововиливи в м`які покриви голови з боку внутрішньої їх поверхні, рани і садна голови; - грудної клітини: тупа травма грудної клітини, переломи 6,7,8 ребер справа по передній пахвовій лінії з крововиливами в навколишні тканини, забій лівої легені; живота: садна в поперековій ділянці; - кінцівок: синці, садна. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми перелому кісток черепа, субарахноїдальних крововиливів, що ускладнились розвитком гострого порушення мозкового кровообігу. Вказані ушкодження утворились від прямої дії тупих твердих предметів або об такі з великою силою та могли утворитись в умовах дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 8-11).

Згідно витягу з Централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність, водія транспортного засобу марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована в АТ "Страхова група "ТАС" (приватне), поліс №228438680 дійсний на 28.11.2025 (а.с. 20).

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00056310847 від 04 лютого 2026 року батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначені: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_6 (а.с. 14-15).

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.15 з.б.).

Із відповіді Залізничного ВДРАЦС у м. Львові вих. №15/23.22-16 від 25.03.2026 вбачається, що відповідно до відомостей державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено актовий запис про шлюб та народження дітей у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 17).

З копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 слідує, що ОСОБА_2 , отримує пенсію за віком із 07 липня 2009 року (а.с. 17 з.б.).

Згідно довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 , який знаходиться на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розмір пенсії у 2025 році складала 4497,32 грн у місяць (а.с. 18).

Із копії консультативного висновку спеціаліста №8.2/135 та копії листа-відповіді КП «Полтавський обласний клінічний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради» від 13.04.2026 р. №331 слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено діагноз рак шкіри лівого крила носа Т4N0M0, клінічна група ІІ (а.с. 18-19).

Норми права, які застосував суд та підстави їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 1187 ЦК України передбачено об`єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.

Так, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Верховний Суд у своїх постановах від 05 грудня 2018 року у справі №757/59802/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 500/2095/15-ц зробив висновок, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Статтями 4, 5 Закону України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.

Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Статтею 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено зміст, порядок та строк подання заяви про страхову виплату, заяву про регламентну виплату, а також визначено перелік документів, що додаються до такої заяви.

Так, відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви про страхову (регламентну) виплату додаються копія вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження, якщо дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди здійснювалося у кримінальному провадженні та страховик (МТСБУ) у межах строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, вимагає надання такого документа.

Разом з цим, у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 32 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Отже, доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для страхової виплати, у зв`язку з тим, що позивач не звертався до відповідача для отримання страхової виплати, а також, у зв`язку з ненаданням вироку суду чи іншого судового рішення, що підтверджує завершення кримінального провадження, є безпідставними.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Страхова (регламентна) виплата у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка має право на таку виплату, здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами, якщо іншу періодичність виплат не узгоджено особою, яка має право на таку страхову (регламентну) виплату, і страховиком (МТСБУ), протягом дії такого права та не підлягає подальшому перерахунку.

Загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.

Страхова виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом третім цієї частини, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово.

Наведена норма Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є відсилочною, тобто містить посилання на Цивільний кодекс України та Сімейний кодекс України.

Статтею 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, провадження № 61-33638св18; від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, провадження № 61-20355св19; від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, провадження № 61-320св20.

Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19), під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Судом встановлено, що позивач є непрацездатною особою та має захворювання рак шкіри лівого крила носа Т4N0M0, клінічна група ІІ.

Таким чином, позивач є непрацездатною особою, яка має захворювання, а тому він потребував матеріальної допомоги, відповідно на день смерті сина та мав право на одержання від нього утримання, а тому має право на страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника.

Встановлені вище обставини спростовують доводи представника відповідача про те, що позивачем не доведено потребу у матеріальній допомозі.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8 000 гривень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхової (регламентної) виплати у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 288 000, 00 грн (8 000 х 36) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком загиблого ОСОБА_4 , який був неодружений та не мав дітей. Мати загиблого померла.

Таким чином ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої фізичної особи.

Як вже зазначалось, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8 000 гривень.

Отже, загальний розмір страхової (регламентної) виплати моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої фізичної особи, становить 200 000,00 грн, який підлягає виплаті позивачу.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з чим із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 200 000,00 гривень в рахунок страхового відшкодування моральної шкоди та 288 000,00 гривень в рахунок страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Приймаючи до уваги, що позовна заява надійшла до суду через систему «Електронний суд». ціна позову становить 488000,00 гривень, позивач звільнений від сплати судового збору, із відповідача підлягає стягненню 3904,00 грн (4880,00 х 0,8) судового збору в дохід держави.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26624,00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги №Ж724 від 10.02.2026 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Автопоміч» та ОСОБА_2 , детальний розрахунок, з якого вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: консультації, 1 година 3328,00 грн; підготовчі дії, спрямовані на подання позовної заяви, 2 години - 3328,00 грн; підготовка та подання позовної заяви, 5 годин 16140,00 грн, всього 26624,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Баган Х.В., ордер на надання правничої допомоги Прогнімак В.І (а.с.20-23, 26).

Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 59-63).

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі №690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На думку суду, понесені позивачам витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 26624,00 грн є неспівмірними складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню на суму 5000,00 грн, що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Керуючись ст.ст.10,12,13,18,81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовольнити.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС» на користь ОСОБА_2 : 200 000,00 гривень (двісті тисяч гривень 00 копійок) в рахунок страхового відшкодування моральної шкоди; 288 000,00 гривень (двісті вісімдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) в рахунок страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника; 5000,00 гривень (п`ять тисяч грн 00 коп) судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС» на користь держави судовий збір у розмірі 3904,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Учасники справи.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватнне акціонерне товариство «Страхова група "ТАС», ЄДРПОУ - 30115243, юридична адреса: м. Київ, проспект Берестейський, 65.

Повне судове рішення складено 29.06.2026.

Суддя Л.С.Фисун