Ухвала суду № 137906360, 02.07.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд Полтавської області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/337/23

Номер провадження 1-кп/530/11/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2026 р. м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,захисника адвоката ОСОБА_4 , особи щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Зіньків матеріали кримінального провадження № 12023170490000064 щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Кірове міста Дзержинська Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, військовозобов`язаного, раніше не судимий,

у вчиненні суспільно небезпечного діяння яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України,-

встановив:

До провадження Зіньківського районного суду Полтавської області надійшло кримінальне провадження № 12023170490000064 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України 23.03.2023 року. Дана справа була розглянута іншим складом суду.

Після ухвали Полтавського апеляційного суду від 31.10.2023 року , якою вирок Зіньківського районного суду від 23.08.2023 року скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції , кримінальна справа розподілена на новий розгляд , справа надійшла з обвинувальним актом та тривала розглядом.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 16.10.2025 року змінено порядок розгляду кримінального провадження № 12023170490000064 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, і продовжено судовий розгляд в порядку здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, за правилами, передбаченими главою 39 КПК України у судовому засіданні

Виклад встановлених судом обставин та стаття закону, що передбачає кримінальну відповідальність за суспільно небезпечне діяння, яке визнане судом доведеним

Згідно ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до п.2, 3 Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022, загальну мобілізацію оголосити та провести, у тому числі і на території Полтавської області.

Згідно з вимогами ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

ОСОБА_5 строкову військову службу у Збройних Силах України не проходив, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 із 27.12.2022. Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» ОСОБА_5 є військовозобов`язаним та підлягає призову за мобілізацією.

27.12.2022 довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 визнано придатним до військової служби в Збройних Силах України під час мобілізації.

16.01.2023 о 13 год. 22 хв. ОСОБА_5 було оголошено, вручено та роз`яснено повістку (мобілізаційне розпорядження) начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 про виклик (явку) ОСОБА_5 17.01.2023 на 17 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації. ОСОБА_5 був попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

10.03.2023 о 16 год. 10 хв. ОСОБА_5 було повторно оголошено, вручено та роз`яснено повістку (мобілізаційне розпорядження) начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 про виклик (явку) ОСОБА_5 13.03.2023 на 05 год. 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки на військову службу в Збройні Сили України по мобілізації. ОСОБА_5 був попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Проте, ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним і діючи з прямим умислом, тобто, завідомо знаючи про довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про придатність його до військової служби в Збройних Силах України під час мобілізації, на особливий період, будучи обізнаним про його призов за мобілізацією та заздалегідь попередженим про строк і необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки на військову службу, бажаючи ухилитися від призову по мобілізації, на зазначений у повістках (мобілізаційних розпорядженнях) час, без поважних причин, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби в Збройних Силах України по мобілізації, чим прямо ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В судовому засіданні 17.07.2025 року адвокат ОСОБА_4 який діє як захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заявив клопотання про призначення по справі судово- психіатричної експертизи, просив призначити судово - психіатричну експертизу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.07.2025 року призначено судово-психіатричну експертизу обвинуваченому ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 618 від 09.09.2025 року ОСОБА_5 в період часу ,що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством і іншим хворобливим станом психіки не страждав і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_5 на даний час страждає психічним захворюванням у вигляді органічного афективного розладу (посттравматична та гіпертонічна енцефалопатія) з вираженим тривожно-депресивним ,епілептиформним синдромами та когнітивним зниженням ( F06.3 за МКХ-10) і за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними ,не здатний брати участь в проведенні з ним процесуальних дій.

ОСОБА_5 на даний час за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не пов`язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.10.2025 року змінено порядок розгляду кримінального провадження № 12023170490000064 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, і продовжено судовий розгляд в порядку здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, за правилами, передбаченими главою 39 КПК України у судовому засіданні ( т.4 а.с.143).

Під час судового розгляду, особа стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 покази не надавав.

Судом було допитано свідків:

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він перебував на посаді інспектора відділу обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 і займався оповіщенням та підготовкою документів військовозобов`язаних . ОСОБА_5 був доставлений до ТЦК і згідно висновку ВЛК за станом здоров`я він був придатний , по процедурі вони повинні були вручити повістку. 28.12.2022 року вручили повістку на 30.12.2022 року на 17:00 год та працівники ТЦК повинні були підібрати його в Опішні і доставити у пункт м .Полтави і направити у навчальний центр, але 30.12.2022 року відправок не було і цю відправку перенесли на 12.01.2023 року про що ОСОБА_5 було повідомлено в телефонному режимі ,але 12.01.2023 року його не було, після цього з ним була розмова по телефону . ОСОБА_8 який веде облік по смт. Опішні вручив повістку 16.01.2023 року на 17.01.2023 року, але ОСОБА_5 не вийшов до машини, яка повинна була його забрати ,після цього була вручена третій раз повістка 10.03.2023 року на 13.03.2023 року ,яку він також проігнорував. Не пам`ятає хто саме з працівників ТЦК вручав першу повістку ,виписував її він особисто. Про вручення повістки ведеться журнал . Всі переселенці ІНФОРМАЦІЯ_5 повинні були стати на військовий облік до грудня 2022 року - ОСОБА_5 не став на облік ,працівники ТЦК їздили по громадах і роз`яснювали що потрібно ставати на облік. На запитання прокурора яким чином ОСОБА_5 було роз`яснено наслідки кримінальної відповідальності за неявку по повістці, відповів що на зворотній стороні повістки розписано попередження ст.336 КК України ,про те що він ознайомлений та поставив свій підпис. На запитання адвоката ОСОБА_4 відповів, що вручення повісток виконував відповідно до положення. На запитання де був пункт збору, повідомив, що людей викликами у м. Зіньків в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 ,факт не прибуття фіксувався рапортом ,який в подальшому був підставою для звернення в поліцію. На запитання прокурора відповів, що в селищі Опішня є два пункти збору громадян яких доставляють в ТЦК м. Полтава перший це автостанція сел. Опішня ,другий це пункт МРЕО , він вручав повістку ОСОБА_5 22.12.2022 року в його кабінеті на 2 поверсі ІНФОРМАЦІЯ_7 , другу повістку у січні 2023 року вручав ОСОБА_8 ,повістку на 10.03.2023 року хто вручав не пам`ятає , є підпис ОСОБА_5 про отримання повісток . В нього ведеться журнал про отримання повісток і в ньому зберігаються розписки . ОСОБА_5 повідомив, що 12.01.2023 року він не з`явився бо сказав, шо повістка була на 30.12.2022 року, а не на 12.01.2023 року . ОСОБА_5 взятий на облік в грудні 2022 року оскільки всі ВПО, які переселилися в громаду повинні стати на військовий облік , була вказівка що їздили по громадах і усих переселенців доставляли до РТЦК та СП ,на розписці до повістки зазначений зміст ст.336 КК України та наслідки неявки і міра відповідальності за неявку. На запитання адвоката ОСОБА_4 відповів, що він займав посаду інспектора обліку мобілізаційної роботи та в його обов`язки входить підготовка документів, вручення повісток, оповіщення, виготовлення документів для призову. У разі неприбуття особи по повістці складається рапорт про неприбуття і цей рапорт є підставою для звернення до поліції для відкриття кримінальної справи. Такий рапорт відносно ОСОБА_5 повинен був складатися ,але особисто він не складав. На 12.01.2023 року повістка не виписувалась повідомлено ОСОБА_5 в телефонному режимі про перенесення . ОСОБА_8 це відповідальна особа за військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 і він мав право вручати повістки. Зазначив ,що захворювання є у кожної людини але якщо людина пройшла ВЛК і висновок про придатність , то вони керуються цим документом і направляють людину в навчальний центр, і вже під час навчання вирішується питання чи підходить людина для служби чи ні.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що є пенсіонерам до 31.07.2023 року працював начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 і у січні 2023 року підлеглі йому доповіли, що ОСОБА_5 не прибув на вказаний термін на відправку це було 17.01.2023 року , після чого він підготував подання і за своїм підписом повідомив орган національної поліції. На запитання прокурора відповів, що на січень 2023 року було декілька неявок ОСОБА_5 повістка на 30.12.2022 року була перенесена, оскільки відправок цього дня не було згідно розпорядження вищого штабу і повістка перевручена на іншу дату на січень 2023 року ,після того як направлялося подання до поліції може бути 2 варіанти: якщо людина сама з`являється до ТЦК відкликається подання , ОСОБА_5 була вручена повістка ще й в березні 2023 року, вручав повістку посадова особа місцевого самоврядування з ведення військового обліку ОСОБА_8 . На момент відправки документів про поважність причин неявки не бачив і відомостей не було. До того часу поки він працював на посаді 31.07.2023 року ОСОБА_5 не з`являвся для проходження служби. Повістки готувалися в приміщенні РТЦК, ним особисто були підписані і посадовим особам надано для вручення. На запитання адвоката відповів, що ОСОБА_5 було вручено три повістки. В грудні 2022 року вручав ОСОБА_7 , в січні 2023 року ОСОБА_8 ,у березні 2023 року не пам`ятає. Особисто він з ОСОБА_5 не зустрічався і не спілкувався ,повістки вручались по місцю його проживання. Всі повістки на відправку зберігаються і контролюються ,готуються документи на кожного військовозобов`язаного ,хто не з`явився уточнюються причини, а потім приймається рішення, запис про неявку не вноситься ,оскільки законодавством не передбачено, можливо це було зафіксовано рапортом ,не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він працює на посаді спеціаліста цивільного захисту військовооблікових ІНФОРМАЦІЯ_9 і у січні 2023 року він в с. Міські Млини Полтавського району Полтавської області побачив ОСОБА_5 і вручив повістку ,раніше його не знав. Повістка на виклик в ІНФОРМАЦІЯ_10 в які зазначено куди з`явиться і на який час, про отримання якої ОСОБА_5 особисто розписався ,було з`ясовано що в іншій частині розписки де зазначена міра покарання ст.336 КК України відсутній підпис ОСОБА_5 , пояснив що це людський фактор, він особисто роз`яснив ОСОБА_5 права він розписався про отримання повістки ,про наслідки неявки попереджений та сказав що з`явиться, заперечень з його боку не було, під час спілкування були вдвох, інших осіб не було. Після неявки на відповідну дату ОСОБА_5 він з ним більше не спілкувався . У січні 2023 року був перелік громадян яким необхідно вручити повістки ,він особисто вручав за місцем проживання у фоє табору ІНФОРМАЦІЯ_11 за місцем проживання ВПО,де й проживав сам ОСОБА_5 . На запитання адвоката ОСОБА_4 ОСОБА_8 повідомив, що він особисто вручав одну повістку ОСОБА_5 , ця повістка була на явку в ТЦК для уточнення даних та була заповнена ним в присутності ОСОБА_5 . На запитання прокурора відповів, що повістка у січні 2023 року була для уточнення даних, але він може помилятись. На запитання суду повідомив, що механізм вручення повістки був такий , що він перебуває в сел. Опішня з ТЦК надходять повістки з підписом начальника територіального центру він заповнив її особисто і поїхав в ІНФОРМАЦІЯ_11 де проживають ВПО с. Міські Млини і виписав та вручив ОСОБА_5 повістку в розписці останній особисто поставив свій підпис, ця повістка була на 17.01.2023 року.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він є працівником ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області м. Зіньків до відділу поліції надійшло подання від ТЦК та СП №1 що ОСОБА_5 не з`явився по бойовій повістці ,після чого було зареєстровано в ЄО та проводилась перевірка в рамках якої він разом з іншим працівником поліції поїхали в с. Міські Млини за місцем проживання ОСОБА_5 і під час спілкування з даного питання останній повідомив, що в армії він не служив і служити не бажає і надав письмові пояснення які він особисто не відбирав. На запитання адвоката ОСОБА_4 повідомив, що це був грудень місяць 2022 року точну дату не пам`ятає ,він не уповноважений вручати повістки лише працівники ТЦК, після цього більше з ОСОБА_5 не зустрічався і не розмовляв. На запитання суду повідомив, що він особисто повісток не вручав ОСОБА_5 ,конкретно він пояснень не відбирав, лише спілкувався з даного питання.

Під час судового розгляду були досліджені наступні письмові докази, подані прокурором:

-повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.01.2023 року про кримінальне правопорушення стосовно факту неявки ОСОБА_5 належним чином повідомленого з метою ухилення від призову по мобілізації без поважних причин не з`явився 30.12.2022 року о 17 год 00 хв та 17.01.2023 року о 17 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки на військову службу в ЗСУ по мобілізації про причини неприбуття не повідомив ,тим самим ухилився від призову по мобілізації та просить відповідно до ст.214 КПК України прийняти ,зареєструвати зазначене повідомлення та надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( т.4 а.с.51).

-копію корінця повістки на 30.12.2022 року ,яку ОСОБА_5 отримав 28.12.2022 року о 11 год 40 хв на якій мається помітка перенос на 12.01.2023 року ( т.4 а.с.52).

-копію корінця повістки на 17.01.2022 року ,яку ОСОБА_5 отримав 16.01.2023 року о 13 год 22 хв ( т.4 а.с.52).

-копією довідки ВЛК від 27.12.2022 року № 2382 відповідно до якої ОСОБА_5 придатний до військової служби в ЗСУ ( т.4 а.с.53).

-копію корінця повістки на 13.03.2023 року ,яку ОСОБА_5 отримав 10.03.2023 року о 16 год 10 хв ( т.4 а.с.54).

-запитом слідчого СВ ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_11 про те що просить повідомити з якого періоду часу ОСОБА_5 перебуває на обліку в першому відділенні ІНФОРМАЦІЯ_4 ( т.4 а.с.55).

-повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.03.2023 року № 16/5/511 згідно якого військовозобов`язаний ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_4 не притягувався. На тимчасовому військовому обліку перебуває як внутрішньо переміщена особа з 27.12.2022 року ( т.4 а.с.56).

Під час судового розгляду були досліджені наступні письмові докази, подані стороною захисту:

-копія виписного епікрізу від 17.06.2025 року згідно якого ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в КП ІНФОРМАЦІЯ_12 ПОР з 28.05.2025 року по 17.06.2025 року з діагнозом: психічний афективний розлад органічного походження ,обумовлений дисфункцією головного мозку внаслідок посттравматичної та гіпертонічної енцефалопатії з епітептиформним синдромом у вигляді частих вторинно генералізованих поліморфних судомних нападів ( 29.05.2025 року, 30.05.2025 року ,02.06.2025 року ,04.06.2025 року ,05.06.2025 року) сутінкових станів свідомості ,дисфорій, зі стійким вираженим депресивно-іпохондричним та вираженим психоорганічним синдромом ( апатичний варіант). Гіпертонічна хвороба ІІ ст.2 ст. ,ризик високий ( т.4 а.с. 57-58)/

-копією направлення ОСОБА_5 від 07.05.2025 року в психоневрологічний диспансер та психіатричну лікарню (т.4 а.с.59).

-копіями підтверджень звернення ОСОБА_5 за медичною допомогою до КП ІНФОРМАЦІЯ_13 від 09.02.2023 року,04.12.2023 року 21.04.2025 року ( т.4 а.с.60).

-копією довідки лікаря психіатра КНП ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_12 від 03.07.2025 року про те що ОСОБА_5 перебуває на диспансерному обліку при психіатричному кабінеті КНП ІНФОРМАЦІЯ_14 за медичною допомогою звертався, діагноз потребує постійного дороговартісного лікування ( т.4 а.с.61).

-медичну карту № 188 ОСОБА_5 на 24 арк

Судом за клопотанням сторони захисту призначена судова психіатрична експертиза та вивчено висновок експерта

висновок експерта № 618 від 09.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_15 , з якого вбачається , що ОСОБА_5 в період часу що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством і іншим хворобливим станом психіки не страждав і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а на даний час страждає психічним захворюванням у вигляді органічного афективного розладу (посттравматична та гіпертонічна енцефалопатія) з вираженим тривожно-депресивним ,епілептиформним синдромами та когнітивним зниженням ( F06.3 за МКХ-10) і за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними ,не здатний брати участь в проведенні з ним процесуальних дій ( т.4 а.с.125-132).

-в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення була допитана експерт Полтавської філії судових експертиз ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ОСОБА_13 , яка повідомила, що експертне дослідження проведено на підставі огляду підекспертного ,медичної документації яка була створена на протязі його перебування в ІНФОРМАЦІЯ_17 ( АДРЕСА_3 ) де він лікувався з 28.05.2025 року по 17.06.2025 року та висновок є категоричним за своєю природою , який не допускає двозначності чи інших варіантів розуміння.

-копію медичної карти ОСОБА_5 № 248 з листами огляду сімейним лікарем за 17.01.2023 року ,згідно якого діагноз остеохондроз н/крижового відрізку хребта ( т.4 а.с.199).

Суд зазначає, що за клопотанням захисника адвоката ОСОБА_4 ухвалою суду від 17.07.2025 призначено судово-психіатричну експертизу з метою з`ясування психічного стану ОСОБА_5 як на час скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення так і на час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 618 від 09.09.2025 року ОСОБА_5 в період часу ,що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством і іншим хворобливим станом психіки не страждав і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_5 на даний час страждає психічним захворюванням у вигляді органічного афективного розладу (посттравматична та гіпертонічна енцефалопатія) з вираженим тривожно-депресивним ,епілептиформним синдромами та когнітивним зниженням ( F06.3 за МКХ-10) і за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними ,не здатний брати участь в проведенні з ним процесуальних дій.

ОСОБА_5 на даний час за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не пов`язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.10.2025 року змінено порядок розгляду кримінального провадження № 12023170490000064 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, і продовжено судовий розгляд в порядку здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, за правилами, передбаченими главою 39 КПК України у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор вказав що вина ОСОБА_5 у вчиненні суспільно небезпечного діяння яке передбачене ст. 336 КК України доведена , а враховуючи висновок експерта просив застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру не пов`язані з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги покладаючись на висновок експерта.

Захисник адвокат ОСОБА_4 в судових дебатах вказав , - що органом досудового розслідування у вину ОСОБА_5 ставилося те, що останній проігнорував дві повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову на військову службу під час мобілізації, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, зокрема, ОСОБА_5 викликався для явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 17.01.2023 та на 13.03.2023 року. Звернув увагу суду, що разова неявка до РТЦК та СП за повісткою для призову під час мобілізації без поважних причин вже утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України за наявності інших ознак складу цього кримінального правопорушення. З окремих процесуальних документів кримінального провадження стає відомим те, що відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України внесені органом досудового розслідування до ЄРДР 09 лютого 2023 року, вочевидь, за фактом неявки ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою 17.01.2023.

Достеменно встановити цю обставину під час розгляду кримінального провадження немає можливості оскільки прокурор не долучив до його матеріалів витяг із ЄРДР про дане кримінальне провадження, в будь якому випадку, такий документ судом на відповідній стадії кримінального провадження не досліджувався і під час мого ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, яке відбулося 03.12.2025 знайдений не був. Наслідки відсутності витягу з ЄРДР у матеріалах кримінального провадження, висвітлені у Постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 461/7657/16-к, де суд вказав, що «...відсутність витягу з ЄРДР стосовно внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення у сукупності з відсутністю рапорту є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки зазначене позбавило суд можливості перевірити законність підстав притягнення особи до кримінальної відповідальності». Звернув увагу суду, що відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого Джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. Такий обов`язок випливає із засади публічності кримінального провадження, зокрема, відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. У матеріалах кримінального провадження відсутні дані про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КПК України за фактом ухилення ОСОБА_5 від мобілізації особливий період, що згідно обвинувального акту мало місце 13.03.2023. З викладеного випливає, що включення до обсягу обвинувачення, яке висунуте ОСОБА_5 в обвинувальному акті, такого факту є, на думку захисту, безпідставним. Крім цього, факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , а саме, ухилення від мобілізації шляхом неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 13.03.2023 не знаходить свого підтвердження, оскільки серед доказів існування цього факту прокурор надав лише копію повістки на ім`я ОСОБА_5 разом з копією розписки про її отримання ОСОБА_5 , підписаною ним 10.03.2023. Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про обставини та процесуальні шляхи отримання цього доказу слідчим чи прокурором, з яких би можливо було встановити, що даний документ наданий на запит слідчого, на виконання ухвали про тимчасовий доступ, чи в інший процесуальний спосіб. Статтею 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.Враховуючи викладене, копія повістки на ім`я ОСОБА_5 від 10.03.2023 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 13.03.2023 не може бути визнаною допустимим доказом, з огляду на те, що неможливо встановити, у який спосіб він отриманий стороною обвинувачення. Крім цього, у судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 . Допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 повідомили, що ОСОБА_5 отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 13.03.2023, однак, хто міг вручити цю повістку, свідки не повідомили. Допити вказаних та інших свідків не дали змоги встановити, хто саме вручав повістку ОСОБА_5 про явку до ТЦК на 13.03.2023. Таким чином не можливо підтвердити і сам факт такого вручення. Будь які пояснення і показання самого ОСОБА_5 з даного приводу, не можуть братися до уваги, у зв`язку із його неосудністю, підтвердженою висновком судово-психіатричної експертизи. Враховуючи суперечливість показань вказаних свідків, суд має віднестися до них критично та не брати до уваги при прийнятті рішення.

Щодо факту ухилення від мобілізації ОСОБА_5 , яке відповідно до обвинувального акту виразилося у неявці до ІНФОРМАЦІЯ_4 17.01.2023 звертаю увагу суду на таке. В матеріалах кримінального провадження наявна копія повістки про явку ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 17.01.2023. У ході судового розгляду захисником отримано від ОСОБА_5 медичну документацію з якої вбачається факт звернення ОСОБА_5 за медичною допомогою 17.01.2023 до КНП « ІНФОРМАЦІЯ_18 » Опішнянської селищної ради. Судом досліджено лист огляду сімейним лікарем ОСОБА_5 , що мало місце 17.01.2023, згідно якого ОСОБА_5 звернувся до медичного закладу зі скаргами на незадовільний стан здоров`я, що могло бути обставиною, яка перешкодила останньому прибути за викликом.Однак, прошу суд звернути увагу також на інші обставини.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 повідомили що вказану повістку ОСОБА_5 вручав особисто ОСОБА_8 , який обіймає посаду в Опішннській ТГ, пов`язану із вчиненням мобілізаційних заходів. Свідок ОСОБА_8 надав суду показання, а саме, спочатку суду, що у січні 2023 року вручав ОСОБА_5 повістку про явку до ТЦК для уточнення облікових даних, самостійно її заповнюючи. Так звані «мобілізаційні» повістки він не мав права вручати військовозобов`язаним, однак, після пред`явлення повістки про явку на 17.01.2023 для огляду, підтвердив, що не тільки вручав її ОСОБА_5 ай виписував, вочевидь самостійно заповнюючи пусті графи., в т.ч. атрибути військової частини, в яку направляється військовозобов`язаний. Втім, у копії повістки не зазначено дати відправки у військову частину, що може вказувати на те, що особі, яка її заповнювала, така дата відома не була, а також на те, що дата відправки могла бути іншою, ніж зазнають свідки у своїх показаннях. Будь яких інших доказів, які б підтверджували належну процедуру мобілізації ОСОБА_5 , крім копії повістки суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції, яка діяла на час описуваних подій, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти ІНФОРМАЦІЯ_19 - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти ІНФОРМАЦІЯ_20 - за викликом керівників відповідних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_20 , військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Зазначене вказує на те, що мобілізаційна повістка на ім`я ОСОБА_5 про явку на 17.01.2023 складена не уповноваженою на те особою, відтак, не могла слугувати підставою для виникнення обов`язку у ОСОБА_5 з`являтися до відповідного відділу ТЦК та СП. Відповідно до абз. 1 та 3 п. 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (у редакції, яка діяла станом на час описаних подій) у разі отримання розпорядження відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів ІНФОРМАЦІЯ_21 , підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_20 щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх явку на призовні дільниці (пункти попереднього збору), до органів ІНФОРМАЦІЯ_21 , ІНФОРМАЦІЯ_20 для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних (резервістів) виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних особистий та резервістів за місцем їх проживання шляхом вручення під їх підпис у картках первинного обліку повісток (додаток 11, для призовників додаток 18 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого (Офіційний постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 вісник України, 2002 р., № 13, ст. 656; 2021 р., № 16, ст. 618).

Дана норма вказує на те, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють виключно оповіщення зазначених у розпорядженні призовників, військовозобов`язаних та резервістів і аж ніяк не мають повноважень складати повістки про виклик до ТЦК. Крім цього, форма повістки, копія якої знаходиться в матеріалах кримінального до провадження, нього. не відповідає формі, яка установлена вказаним Порядком та є додатком 11 до нього.Відповідно до загальних засад кримінального провадження щодо безпосередності дослідження показань, речей і документів, суд досліджує докази, в даному випадку документи, безпосередньо, що встановлено у ст.23 КПК України.Відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, оригіналом електронного документа його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Відповідно до ч 5 ст. 99 КПК України для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: 1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; 2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; 3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони. Таким чином, у прокурора був обов`язок надати суду оригінали письмових доказів а не їх копій. Відповідно до ч. 3 ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

У зв`язку із викладеним, керуючись ст. 99, 89 КПК України, прошу суд визнати копії повісток та довідки військово-лікарської комісії від 27.12.2022 року недопустимими доказами. На підставі вищевикладеного, враховуючи що внаслідок розгляду кримінального провадження не встановлено обставин, які б вказували на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного діяння чи кримінального правопорушення, керуючись ч.3 ст. 513 КПК України, просив постановити ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закрити кримінальне провадження.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Беручи до уваги показання свідків допитах в судовому засіданні , наданим ними в судовому засіданні, суд враховує, що їх покази прямо стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення і безпосередньо стосуються фактів, які мали місце 30.12.2022 року ,17.01.2023 року та 13.03.2023 року , зокрема твердження того, що ОСОБА_5 28.12.2022 року в 11 годині 00 хв була вручена повістка на відправку на 30.12.2022 року о 17 год 00 хв про її отримання ОСОБА_5 особисто поставив свій підпис ,однак було повідомлено ОСОБА_5 в телефонному режимі про перенос відправки на 12.01.2023 року , 16.01.2023 року о 13 год 22 хв була вручена ОСОБА_5 друга повістка для відправки його на військову службу та необхідність прибути на 17.01.2023 року о 17 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_4 про що ОСОБА_5 був повідомлений та поставив свій особистий підпис ( т.4 а.с.52) , 10.03.2023 року о 16 год 10 хв ОСОБА_5 була вручена повістка про необхідність його прибуття 13.03.2023 року о 05 год 30 хв до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки на військову службу в ЗСУ ( т.4 а.с.54) про що ОСОБА_5 особисто поставив свій підпис , однак останній на час визначений у повістках не з`явився, а також і до завершення судового слідства в даному кримінальному провадженні, при цьому під час надання пояснень працівникам поліції заявив, що він не проходив службу в армії ,а тому і служити не бажає .

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ч. 3ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 7 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п. 8 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 65 «Про загальну мобілізацію» місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців доручено, зокрема організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.

Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів обласних та районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток.

Відповідно до ч. 3ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу, громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.

Відповідно до п. 69 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою КМУ від 21 березня 2002 р. N 352, відповідно до результатів медичного огляду призовника, його особистих якостей, рівня освіти, а також матеріального і соціального стану призовника та членів його сім`ї районна (міська) призовна комісія виносить одне з рішень про: придатність до військової служби і призов на строкову військову службу з призначенням до виду (роду) військ (сил) Збройних Сил, інших військових формувань, а також визначає строк відправлення його у військову частину

Відповідно до п. 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом ІНФОРМАЦІЯ_22 14.08.2008 N 40, постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Судом встановлено, що 27.12.2022 року ОСОБА_5 пройшов ВЛК та визнаний придатним до військової служби (підтверджується довідкою ВЛК) ( т.4 а.с.53), яку він не оскаржив однак на 17.00 год. 30.12.2022 ,17.01.2023 року на 17 год 00 хв та 13.03.2023 року о 05 год 30 хв ОСОБА_5 не з`явився, про причини неявки не повідомляв.

Стороною захисту було долучено до матеріалів справи копію медичної карти ОСОБА_5 №248 та лист огляду сімейним лікарем за 17.01.2023 року про те, що 17.01.2023 року ОСОБА_5 звернувся за медичною допомогою до лікаря НКП ІНФОРМАЦІЯ_23 Опішнянської селищної ради датою огляду є 17.01.2023 року, діагноз: основний Остеохондроз ,надані послуги: часткове медичне обстеження та призначено консультацію невролога ( т.4 а.с.199), сторона захисту стверджувала , що ОСОБА_5 не з"явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 17 годину з поважних причин . Але суд відхиляє зазначений лист огляду сімейного лікаря як належний доказ поважності причин неявки до РТЦК на 17 год 00 хв 17.01.2023 року, оскільки така довідка сімейного лікаря не підтверджує факту про неможливість явки ОСОБА_14 до ТЦК , довідка сімейного лікаря констатує факт звернення особи до медзакладу, в якій не було відображено що ОСОБА_5 в подальшому госпіталізований ,чи йому призначено постільний режим, який обмежує рух за межами медичного закладу, а лише зазначено що потребує консультації невролога ( т.4 а.с.199), тобто цього дня ОСОБА_5 не був госпіталізований для подальшого лікування та в довідці не було зазначено, що ОСОБА_5 протягом певного строку не може прибути до ТЦК у зв`язку з хворобою, тобто візит до сімейного лікаря сам по собі не скасовує обов`язок прийти по повістці до ТЦК, крім цього суд зауважує що з`явитися в ТЦК йому необхідно було на 17 годину 00хвилин. Також доказів того, що в подальшому ОСОБА_5 звертався до лікаря зі скаргами на погіршений стан здоров"я , чи доказів лікування чи госпіталізації після 17 січня 2023 року до суду не надано.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо того, що повістка на 17.01.2023 року немає підпису ОСОБА_5 у розділі стосовно наслідків притягнення до кримінальної відповідальності у разі неявки по повістці у зазначений час, оскільки вона була вручена 16.01.2023 року о 13 год 22 хв , про її одержання ОСОБА_5 поставив свій підпис ,тобто був належним чином повідомлений про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 , допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 який вручав повістку ОСОБА_5 так як працював на посаді спеціаліста цивільного захисту військовооблікових ІНФОРМАЦІЯ_9 - пояснив, що вручив повістку та роз"яснив усно ОСОБА_5 , не проставлення під підпис застереження про те, що за неявку є притягнення до кримінальної відповідальності -є технічною помилкою. Отримання повістки про призов на військову службу за мобілізацію, не давала права ОСОБА_5 не з`явитися 17.01.2023 року та 13.03.2023 року для відправлення на військову службу в ЗСУ у зв`язку з мобілізацією. Суд констатує, що згідно довідки ВЛК № 2382 від 27.12.2022 року ОСОБА_5 визнаний придатним до військової служби в ЗСУ , внаслідок чого йому було виписано три повістки для явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки на військову службу в ЗСУ по мобілізації: перша повістка була на 30.12.2022 року на 17 год 00 хв ,яка вручена ОСОБА_5 28.12.2022 року о 11 год 40 хв ,яку було перенесено на 12.01.2023 року про що повідомлено ОСОБА_5 в телефонному режимі, друга повістка була на 17.01.2023 року на 17 год 00 хв ,яка вручена ОСОБА_5 16.01.2023 року о 13 год 22 хв по якій він не з`явився та третя повістка про явку на 13.03.2023 року о 05 год 30 хв ,яка вручена ОСОБА_5 10.03.2023 року о 16 год 10 хв по якій він не з`явився, а отже такі повістки були виключно для направлення ОСОБА_5 для відбуття військової служби у зв`язку з мобілізацією. Отже, будучи обізнаним та маючи об`єктивну можливість прибути у визначений час, для відправлення на проходження військової служби за мобілізацією не прибув, чим ухилився від призову на військову службу за мобілізацією.

Тобто працівники територіального центру, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснили оповіщення ОСОБА_5 про виклик за розпорядженням їх керівника, що свідчить про відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів ОСОБА_5 , що стосується відсутності підпису ОСОБА_5 в повідомленні про наслідки за неявку та притягнення до кримінальної відповідальності у повістці за 17.01.2023 року ,то суд розцінює це як людський фактор про що зазначив свідок ОСОБА_8 під час допиту його в судовому засіданні та підтвердив що зміст повістки та наслідки неявки зачитувалося ОСОБА_5 вголос і він був належно ознайомлений.

Більше того, саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 27.12.2022 року став на облік як внутрішньо-переміщена особа, та саме в цьому відділі проходив медичну комісію, що, на переконання суду , безпосередньо свідчить, що ОСОБА_5 розумів та повністю усвідомлював правомочність вказаного органу і до отримання повістки жодних питань у нього стосовно його належності та правосуб`єктності не виникало.

Посилання сторони захисту, що повістка про виклик ОСОБА_5 не відповідає чинному законодавству не заслуговує на увагу , оскільки дані повістки відповідають вимогам закону, складені на спеціальному бланку та містять номер, найменування посади керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його підпис, ініціали й мокру печатку. Також, зазначено адресу військкомату та час, в який потрібно прибути.

Не є поважними для неявки на збірний пункт ТЦК та не звільняє ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, доводи сторони захисту, що 17 січня 2023 року ОСОБА_5 не з`явився на збірний пункт, так як перебував на прийомі в сімейного лікаря та йому призначено консультацію невролога. Оскільки чинним законодавством встановлено ряд поважних причин, за яких громадяни України можуть не з`явитися до ТЦК, за наявності підтверджуючих документів ,а саме: смерть близького родича, хвороба або необхідність догляду за хворими близькими родичами, здійснення стосовно військовозобов`язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття, потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю та складання іспитів у ВНЗ. Причина, зазначена ОСОБА_5 не може визнаватись поважною. Будь яких інших доказів ,які б підтверджували поважність причин не з`явлення у ІНФОРМАЦІЯ_24 ,ні ОСОБА_5 ні його захисником недодано.

Стосовно тверджень сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР щодо внесення відомостей по даному кримінальному провадженні не заслуговують на увагу, оскільки витяг з ЄРДР не є процесуальним документом у розумінні кримінального процесуального законодавства України , згідно з усталеною практикою Верховного Суду , витяги є Єдиного реєстру досудового розслідування це лише інфоромаційно- довідковий документ , згенерований програмними засобами електронної бази , він засвідчує факт реєстрації відомостей про правопорушення , які є актуальними виключно на момент його формування Відповідно до частини 2 статті 84 Кримінального процесуального кодексу України, перелік процесуальних джерел доказів є вичерпним. Витяг з ЄРДР до нього не входить, не є доказом вини та не може бути покладений в основу обвинувачення. ІНФОРМАЦІЯ_25 сформував сталу позицію з цього приводу (зокрема, у постановах ККС ВС від 28 липня 2022 року у справі № 533/1322/19 та від 03 жовтня 2022 року). Суд керується логікою, що витяг це лише інформаційно-довідковий документ, а не процесуальне рішення.

В Україні введений і діє воєнний стан, держава боронить свій суверенітет від країни агресора, а тому закон покладає на військовозобов`язаних, що є у випадку ОСОБА_5 отримавши повістку з`явитися на збірний пункт без жодних умов та застережень, а не давати оцінку вказаним діям. При цьому ОСОБА_5 перебуваючи на території с. Міські Млини Опішнянської територіальної громади знаючи про свій військовий обов`язок після отримання першої повістки до часу внесення відомостей до ЄРДР 09.02.2023 року жодного разу не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , хоча мав таку можливість, спроби виправити ситуацію, відправитися до лав ЗСУ не вчинив, що свідчить про його свідомі та умисні дії з метою уникнення мобілізації.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 513 КПК під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Суд вивчивши всі докази надані сторонами кримінального провадження встановив, що суспільно небезпечне діяння яке виразилось у в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_5 , мало місце. Зазначене діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

Враховуючи зазначене та надаючи правову кваліфікацію діям ОСОБА_5 суд бере до уваги висновок судово-психіатричного експерта № 618 від 09.09.2025 року згідно якого ОСОБА_5 в період часу ,що відноситься до інкримінованого йому протиправного діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством і іншим хворобливим станом психіки не страждав і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_5 на даний час страждає психічним захворюванням у вигляді органічного афективного розладу (посттравматична та гіпертонічна енцефалопатія) з вираженим тривожно-депресивним ,епілептиформним синдромами та когнітивним зниженням ( F06.3 за МКХ-10) і за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними ,не здатний брати участь в проведенні з ним процесуальних дій.

ОСОБА_5 на даний час за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не пов`язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги .

Для роз`яснення зазначеного висновку судом за клопотанням прокурора було допитано експерта ОСОБА_13 ,яка надала суду роз`яснення стосовно проведеної ОСОБА_5 експертизи та зазначила, що висновок експерта є категоричним . Висновок базувався на вивченні та дослідженні самого підекспертного та медичній документації , а саме медичній картці стаціонарного хворого ОСОБА_5 № 3616 згідно якої наявні відомості ,що він мав закриту черепно мозкову травму та на початку травня 2025 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я звернувся до лікаря психіатра та пройшов стаціонарне обстеження та лікування. На час проведення експертизи встановили, що він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не пов`язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги ,оскільки він уже пройшов медичне лікування в закладі .

Згідно з приписами ч. 3 ст. 19 КК України, не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.

Згідно з ч. 3 ст. 93 КК України, особи, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання, застосовуються примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Суд приходе до висновку про розмежування двох станів особи ОСОБА_5 та покладається на висновок експерта судово- психіатричної експертизи , відповідно до якого на момент вчинення злочину ОСОБА_5 повністю усвідомлював свої дії та міг керувати ними , тому після дослідження всіх доказів наданих сторонами кримінального провадження суд прийшов до висновку , що своїми умисними та протиправними діями, які виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_5 , вчинив злочин, передбачений ст.336 КК України та в його діях є склад даного кримінального правопорушення .

Після вчинення злочину у підсудного настав психічний розлад і на момент розгляду справи ОСОБА_15 не здатний усвідомлювати свої дії , що підтверджується висновком експерта , що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. За таких обставин та з урахуванням приписів ч. 3 ст. 19 КК України ОСОБА_5 на теперішній час не підлягає покаранню, та до нього за рішенням суду потрібно застосувати примусові заходи медичного характеру.

Вчинення ОСОБА_5 дій, які містять ознаки суспільно-небезпечних діянь, та захворювання на психічну хворобу до постановлення вироку є визначеною законом підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Обираючи вид примусових заходів медичного характеру, суд враховує, що метою застосування таких заходів, згідно ст. 92 КК України, є не лише обов`язкове лікування особи, а й запобігання вчиненню нею суспільно-небезпечних діянь.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Відповідно до ст. 512 КПК України судовий розгляд кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосування, а в силу ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються вищевказані примусові заходи медичного характеру.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року №7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватись лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність і викликають потребу у застосуванні до неї таких заходів.

Згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №-7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до частин 3-5 ст.94 КК України тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об`єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч.1 ст.94 КК України) суд має спочатку з`ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).

Аналогічні висновки щодо необхідності визначення виду примусового заходу медичного характеру, із врахуванням всіх критеріїв, передбачених ст. 94 КК України, містяться у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 р. (справа № 219/12156/17) та від 30.05.2019 р. (справа № 243/4632/17).

У рішенні ЄСПЛ від 03.09.2015 р. у справі «Берланд проти Франції» щодо природи та мети примусової госпіталізації високий суд зауважив, що такий захід медичного характеру може бути призначений лише у випадку, коли психіатричним заключенням встановлено наявність у особи психічного розладу, що свідчить про її неосудність та становить ризик для безпеки людей чи дотримання громадського порядку. Проголошення особи неосудною з підстав наявності психічного розладу та вжиття пов`язаних з цим заходів процесуального примусу не є «покаранням» в розумінні п. 1 ст. 7 Конвенції, проте розглядається як запобіжний (превентивний) захід.

При вирішенні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру суд керується Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенія) та практикою ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні «Litwa v. Poland, заява 26629/95, п. 60» Суд наголосив, що основна причина, чому Конвенція дозволяє позбавити волі осіб, зазначених у п. 1 ст. 5 Конвенції, полягає не тільки у тому, що вони можуть представляти небезпеку для суспільства, а ще й у тому, що їх власні інтереси можуть потребувати їх утримання.

Виходячи із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.

Із врахуванням фактичних обставин вчинених ОСОБА_5 умисних та протиправних дій, які виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбаченого ст.336 КК України, характеру і тяжкості захворювання, згаданого вище висновку судово-психіатричного експерта, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 становить небезпеку для суспільства і необхідним та достатнім є примусовий захід медичного характеру у виді застосування амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку (п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України).

При цьому, стосовно осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, метою застосування примусових заходів медичного характеру очевидно є вилікування таких осіб, що в подальшому має на меті досягнення завдання кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини (ст. 2 КПК України).

Враховуючи, що прокурором доведено вчинення ОСОБА_5 злочинних діянь, які викладені судом вище у цій ухвалі, однак після їх вчинення він захворів на психічну хворобу, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, виявляє клінічні ознаки пасивного типу суспільної небезпеки, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи, даних, що характеризують його особу, суд вважає за необхідне застосувати стосовно нього примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку. Стягнення процесуальних витрат при застосуванні примусових заходів медичного характеру КПК України не передбачено, тому процесуальні витрати, пов`язані з проведенням у кримінальному провадженні судових експертиз слід віднести на рахунок держави.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_5 в цьому кримінальному провадженні не обирався.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 93, 94 КК України, статтями 101, 110, 335, 369, 371, 372, 503, 512-513, 516 КПК України,-

постановив:

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку , не пов`язаний з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги .

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_5 в цьому кримінальному провадженні не обирати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судово-медичної експертизи від 18.07.2023 за № 042-1135-2023 у розмірі 1998 грн.; судово-медичної експертизи від 19.05.2023 за № 042-700-2023 у розмірі 1998 грн.; судово-медичної експертизи від 07.09.2023 за № 042-1448-2023 у розмірі 1998 грн. - віднести на рахунок держави.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня її оголошення.

СуддяОСОБА_1