Рішення № 137906146, 25.06.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1082/26

Провадження № 2/376/1374/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.,

за участю секретаря судових засідань Литвинчук М.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 року.

В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 23.12.2021 року було укладено договір позики № 74578544, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов вказаного договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 100 грн., строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день.

Товариство умови договору виконало та надало позичальнику кошти, які останній мав повернути, проте свої зобов`язання не виконав.

29.09.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ "Сіроко Фінанс" було укладено договір факторингу № 028-290922, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив ТОВ "Сіроко Фінанс" право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників, зокрема і за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 р. укладеним з відповідачем.

05.12.2025 року між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" було укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ "Сіроко Фінанс" відступив ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників, зокрема і за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 р. укладеним з відповідачем.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 30/01/26 від 30.01.2026 р. до Договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 р. до ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 р. у розмірі 22 762 грн. 37 коп..

Внаслідок не виконання зобов`язання відповідачем, утворилась заборгованість за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 р., яка становить 22 762,37 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10 100 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 12 662,37 грн..

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 22 762,37 грн., а також судові витрати.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 24.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

15.05.2026 р. (зареєстровано 18.05.2026 р. вх. № 7036/26) через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позовну заяву у якому вказав, що договір позики він не укладав та позивачем не надано доказів на підтвердження укладення договору позики через сайт кредитодавця. Зазначив, що надана позивачем копія договору не містить підписів сторін. Позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Позивачем не надано доказів, які б підвереджували, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, що відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідач була ознайомлена з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу. Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 грошових коштів, а саме відсутні первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме відповідачеві, як і доказів належності відповідачу номера телефону, на який був направлений цифровий ідентифікатор. Вказує, що подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші данні. Зазначає, що проценти нараховані із порушенням умов договору та чинного законодавства. Вказує, що витрати на правову допомогу є необґрунтованими. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

20.05.2026 р. через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив у якому вказав, що посилання представника відповідача, щодо не укладання договору позики №74578544 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (op3IO8TTqF), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг, а тому матеріали справи місять належні та допустимі докази на підтвердження перерахування відповідачу грошових коштів. Вказує, що позивачем надані всі докази на підтвердження переходу прав вимоги. Також зазначає. що нарахування процентів здійснювалося у відповідності до умов договору позики. Вказує, що розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для позивача. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв`язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 26.05.2026 р. клопотання представника позивача задоволено та постановлено витребувати у АТ «Універсал Банк» докази.

25.05.2026 р. (зареєстровано 26.05.2026 р. вх. № 7619/26) через систему «Електронний суд» представник позивача подав заперечення на відповідь на відзив у яких вказав, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Вказує, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів. Матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме Відповідачеві, як і доказів належності відповідачу номера телефону, на який був направлений цифровий ідентифікатор. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

17.06.2026 р. від АТ «Універсал Банк» на адресу суду надійшли витребувані докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала заяву, у якій просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином, про час, дату та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомили, будь - яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання чи розгляд справи без їх участі не подавали. У встановлений судом строк представник відповідач подав відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 23.12.2021 року було укладено договір позики № 74578544 (а.с. 13).

За умовами договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 10 100 грн., строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день, дата повернення позики 22.01.2022 р. (а.с.13).

Договір позики № 74578544 від 23.12.2021 року було підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором op3IO8TTqF (а.с. 13 зворот).

Вказаним одноразовим ідентифікатором відповідач також підписав додаток № 1 до Договору позики № 74578544, у якому міститься таблиця обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с. 13 зворот).

З довідки про ідентифікацію вбачається, що одноразовий ідентифікатор op3IO8TTqF був надісланий відповідачу на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13 зворот).

Відповідно до копії платіжної інструкції № afe0525f-6014-465d-b00d-4127d52d7672 та довідки ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000120518/ТНПП від 12.02.2026 р. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умови договору про позики № 74578544 виконало та здійснило переказ коштів на платіжну картку відповідача у розмірі 10 100 грн. (а.с. 14).

Надходження грошових коштів у сумі 10 100 грн. також підтверджується випискою з банківської картки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , наданою АТ «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали від 26.05.2026 р. (а.с. 104-107).

29.09.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ "Сіроко Фінанс" було укладено договір факторингу № 028-290922, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив ТОВ "Сіроко Фінанс" право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників, зокрема і за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 р. укладеним з відповідачем (а.с. 20 зворот - 22).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 29/09/22 від 29.09.2022 р. до договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 року до ТОВ "Сіроко Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 р. у розмірі 22 762 грн. 37 коп. (а.с. 22 зворот - 23).

05.12.2025 року між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" було укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ "Сіроко Фінанс" відступив ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників, зокрема і за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 р. укладеним з відповідачем (а.с. 26 зворот - 28).

Відповідно до Реєстру прав вимог № 30/01/26 від 30.01.2026 р. до Договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 р. до ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 р. у розмірі 22 762 грн. 37 коп. (а.с. 28 зворот).

Згідно з розрахунком боргу за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 р. непогашена заборгованість становить 22 762,37 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10 100 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 12 662,37 грн. (а.с. 12).

Правовою підставою заявлених ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

Таким чином, судом встановлено, що з відповідачем дійсно був укладений вищевказаний договір про надання кредиту з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» для укладення договору від його імені, відповідачем та його представником до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору.

Доводи представника відповідача про те, що на мобільний номер відповідача не надходив одноразовий ідентифікатор для підписання договору суд відхиляє, оскільки вказаний ідентифікатор надходив на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 13 зворот).

Доказів того, що вказана електронна адреса відповідачу не належить матеріали справи не містять, окрім того суд звертає увагу, що на вказану електронну адресу позивач просив надіслати йому копію позовної заяви разом із додатками, що підтверджується заявою від 06.05.2026 р. вх. 6560/26 (а.с. 44).

Суд відхиляє доводи представника відповідача, що надана суду копія догову позики не містить підписів сторін, оскільки у п. 20 договору позики містяться реквізити сторін та зазначено, що виконавчий директор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписав вказаний договір шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором TnmR31OEH5, а відповідача - op3IO8TTqF.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року (справа №263/3470/20) зроблено висновок, що відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

На підтвердження доказів перерахування грошових коштів від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на банківську картку відповідача представник позивача надав копію платіжної інструкції № afe0525f-6014-465d-b00d-4127d52d7672 та довідки ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000120518/ТНПП від 12.02.2026 р., які суд, враховуючи положення Законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та правові висновки викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду, вважає належними та допустимими доказами на підтвердження факту перерахування грошових коштів.

Окрім того факт перерахування відповідачу грошових коштів підтверджується випискою з банківської картки № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , наданою АТ «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали від 26.05.2026 р. (а.с. 104-107), а тому суд відхиляє доводи представника відповідача, що матеріали справи не місять належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування грошових коштів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, можна зробити висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, провадження № 61-13587св20.

На підтвердження відступлення прав вимоги, позивач надав суду копії договір факторингу, реєстрів прав вимог та відповідні платіжні доручення на підтвердження оплати відступлення прав вимог.

Таким чином перехід права вимоги до позивача відбувся із дотриманням вимог законодавства, окрім того договори недійсними не визнавалися та на даний час не скасовані, що у свою чергу спростовує доводи представника відповідача про не доведеність відступлення права вимоги.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягенню річні проценти відповідно до ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах прав та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 р. строк позики 30 днів, дата повернення - 22.01.2022р..

У свою чергу, відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості проценти нараховувалися і після 22.01.2022 року, тобто після закінчення дії договору, тому у цій частині кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії позики, є необґрунтованими. Правові підстави для стягнення відсотків, нарахованих після 22.01.2022 року відсутні. Тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 16 029,70 грн., яка складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10 100 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 6 029,70 грн. (10 100 ? 1,99 % ? 100 % ? 30 днів). Зазначений висновок зроблений з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 року в справі №175/4753/15-ц.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 100ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Зважаючи на вищевикладене суд не бере до уваги посилання представника відповідача на неналежність електронних доказів, оскільки дані докази подані з дотриманням вимог цивільно - процесуального законодавства та суд їх під сумів не ставить.

Таким чином суд дає критичну оцінку доводам представника відповідача, висловлені ним у відзиві, оскільки вони є безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються письмовими поясненнями представника позивача, матеріалами справи в їх сукупності.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Представник відповідача у відзиві просив відмовити у задоволенні стягнення витрат на правову допомогу з підстав необґрунтованості.

Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Позивач просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 4 500 грн., на підтвердження їх понесення надав копії: Договору № 22-08/25/ДІЛ про надання правової допомоги від 22.08.2025 р., витягу з акту № 9-ДІЛ від 25.02.2026 р., акт приймання передачі справ та платіжну інструкцію про оплату за договором № 22-08/25/ДІЛ про надання правової допомоги від 22.08.2025 р..

Представник відповідача зазначає, що дана справа для адвоката є типовою та не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників, у той же час суд вважає, що заявлена до стягнення сума у розмірі 4 500 грн., з урахуванням, зокрема, складності справи, ціною позову, частковому задоволенню позовних вимог, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду та впродовж судового розгляду. Зазначена сума адвокатських витрат є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (75,30% ) в сумі 2 004,90 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частково.

На підставі приведеного вище, керуючись ст.ст.11, 526, 610, 611, 625, 627,634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 76 81, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики № 74578544 від 23.12.2021 року - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3; код ЄДРПОУ 44280974, заборгованість у загальному розмірі 16 029 (шістнадцять тисяч двадцять дев?ять) грн. 70 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3; код ЄДРПОУ 44280974, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 004 (дві тисячі чотири) грн. 90 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" місцезнаходження: м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3; код ЄДРПОУ 44280974 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500(чотири тисячі п?ятсот) грн. 00 коп..

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І.Г. Батовріна