Рішення № 137906144, 24.06.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/408/26

Провадження № 2-о/376/51/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Батовріної І.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Литвинчук М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквири Київської цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зачепіло З.Я., звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , військового квитка серії НОМЕР_2 від 26.10.1984 року, трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.10.1984 року та диплому серії НОМЕР_4 від 21.07.1984 року.

В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_1 претендує на призначення пенсії по інвалідності, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування». 06.11.2025 року він звернувся із заявою про призначення пенсії до територіальних органів Пенсійного фонду України.

13.11.2025 року ОСОБА_1 отримав рішення про відмову в призначенні пенсії № 104750010754 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, оскільки відсутній необхідних страховий стаж, а саме не зараховано період строкової військової служби з 26.10.1984 року 19.12.1986 року, адже у військовому квитку зазначено прізвище « ОСОБА_2 », яке не відповідає паспортним даним заявника та періоди навчання, трудової діяльності, отримання допомоги по безробіттю згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 01.10.1984 року, адже зазначено прізвище « ОСОБА_2 », яке не відповідає паспорту заявника.

Вказані помилки та розбіжності в документах є перешкодою для призначення пенсії та зарахування періоду трудової діяльності до загального трудового стажу. В зв`язку з відсутністю органів, які вчинили вищезазначені невірні та неповні записи, внести будь-які виправлення на сьогоднішній час неможливо, що змусило його звернутися до суду із даною заявою.

На підставі викладеного просив суд заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.02.2026 р. заяву залишено без руху та надано строк п?ять днів з моменту отримання ухвали для усунення вказаних недоліків.

13.03.2026 р. представник заявника подала заяву про усунення недоліків.

16.03.2026 р. судом на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України здійснено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Ухвалою суду від 24.04.2026 року провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд за правилами окремого провадження.

У судове засідання заявник та його представник не з?явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, вимоги викладені у заяві підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник заінтересованої особи не з?явився, подала заяву про розгляд справи без її участі, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного висновку.

У силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини,які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У силу ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Кривошиїнці, Сквирського району, Київської області, що підтверджується копією Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_5 від 12.04.1997 року (а.с. 12).

З копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.10.1984 року вбачається, що вона видана на ім`я (російською) « ОСОБА_3 », по-батькові (російською) « ОСОБА_4 » прізвище записано (російською) « ОСОБА_2 » (а.с. 8-9).

Прізвище « ОСОБА_2 » також зазначено у копії диплому серії НОМЕР_4 від 21.07.1984 року виданого технічним училищем № 8 м. Києва (а.с. 7) та військового квитка серії НОМЕР_2 від 26.10.1984 р. (а.с. 13-14).

У той же час у копії: трудової книжки серії НОМЕР_3 від 27.05.2020 року (а.с. 10), трудової книжки колгоспника від 06.01.1996 р. (а.с. 11), Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 12.04.1997 р. (а.с. 12), паспорта серії НОМЕР_6 виданого Сквирським РВ ГУ МВС України в Київській області 10 березня 2009 року (а.с. 17-18), довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру від 15.10.2001 р. (а.с. 19) прізвище заявника значиться як « ОСОБА_5 ».

06.11.2025 р. ОСОБА_1 звернувся до регіонального відділення Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Рішенням Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 13.11.2025 р. № 104750010754 заявнику було відмовлено у призначенні пенсії. Рішення мотивоване тим, що за результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховані певні періоди роботи згідно з трудовою книжкою, оскільки у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.10.1984 року прізвище власника трудової книжки записано як « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним особи « ОСОБА_5 » та не зараховано період проходження строкової військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 від 26.10.1984 р., оскільки зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспорту заявника (а.с. 16).

Будь-яких інших доказів чи клопотань про їх витребування заявником та його представником подано не було.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи немайнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення належності правовстановлюючих документів заявнику необхідно для оформлення пенсії.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

У п. 12 цієї Постанови надано роз`яснення, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК (прим.: в редакції до 18.03.2004) факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа ВСУ від 01.01.2012 р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту.

Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо.

Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Судом, встановлено, що розбіжність в зазначенні прізвища заявника, є об`єктивною перешкодою для вирішення питання про призначення пенсії.

Відповідно до відповіді № 2927740 від 24.06.2026 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформація про Київський завод «Кристал» відсутня (а.с. 62).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у заявника відсутній інший, окрім судового, шлях для відновлення свого порушеного права, а тому з урахуванням наданих заявником документів на підтвердження його дійсного прізвища (паспорт, картка фізичної особи-платника податків, свідоцтво про народження, витяг з реєстру територіальної громади), суд вважає за можливе встановити факт належності заявнику трудової книжки та диплому, оскільки організації, які видавали вказані документи на даний час не функціонують та у заявника відсутня інша можливість усунути зазначені розбіжності, з огляду на що заява у цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про встановлення належності заявнику військового квитка серії НОМЕР_2 від 26.10.1984 року, суд доходить висновку, що в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити з наступних підстав.

Суди розглядають справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів у порядку окремого провадження, але лише тоді, коли закон не передбачає іншого (позасудового) порядку їх виправлення.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.95 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.

Судами також не встановлюється тотожність особи.

Суд звертає увагу, що приписами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу заявником не надано доказів, що виправити помилку самостійно неможливо як і не надано доказів звернення до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виправлення неточності у написанні прізвища або заміни військового квитка і отримання відповідної відмови.

Представник заявника у заяві зазначає. що загальновідомим фактом є те, що наразі військові комісаріати в Україні були ліквідовані і були замінені територіальними центрами комплектування, а тому звернутися до суб?єкта, який первісно оформив військовий квиток у заявника не має можливості.

У той же час суд звертає увагу, що військові комісаріати були ліквідовані на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року.

Ч. 2 Перехідних положень вказаного закону містить наступні приписи: «Установити, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються на базі діючих військових комісаріатів шляхом їх перетворення протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються».

Таким чином у заявника є можливість звернутися до відповідного центру комплектування та соціальної підтримки, який є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_3 для усунення неточностей у написанні прізвища.

Тому суд вважає, що встановлення факту належності заявнику військового квитка не може бути вирішено в судовому порядку в окремому провадженні, оскільки вказаний документ є особистим, а не правовстановлюючим, а тому вирішуються органом, який видає документ та заявником не вичерпано позасудовий порядок виправлення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 2-4, 7-11, 13, 17-19, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 293-294, 315, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , трудової книжки серії НОМЕР_3 виданої 01.10.1984 р. на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , диплома серії НОМЕР_4 виданого 21.07.1984 р. на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

В іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І.Г.Батовріна