Рішення № 137905771, 02.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

02.07.26 363/2058/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Суддя Вишгородського районного суду Київської області Свєтушкіна Д.А. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за адміністративним позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України уКиївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача адвоката Костирка П.М. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 6878214 від 21.03.2026 року, складену поліцейським Вишгородського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області капралом поліції Голодом А.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень, провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові виграти по сплаті судового збору в сумі 665 (шістсот п?ять гривень) 60 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6878214 від 21.03.2026 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень. В своєму позові та в поясненнях ОСОБА_1 не заперечує факту керування автомобілем але без використання мобільного телефону. Доказом цього є відеозапис з камери, що розміщена була у поліцейському автомобілі. З перегляду вказаного відеозапису можна стверджувати лише про те, що водій не тримав мобільний телефон в руці та по ньому не розмовляв, та його руки находилися на кермі. При цьому, відеозапис взагалі не доводить, що водій ОСОБА_1 розмовляв по мобільному телефону під час руху транспортного засобу, що є обов?язковим елементом об?єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, оскільки п. 2.9 ПДР забороняє водієві користування засобами зв?язку, тримаючи їх у руці саме під час руху транспортного засобу. Зазначив, що при складанні протоколу працівники поліції вели себе некоректно по відношенню до ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій та колишнім військовослужбовцем, висловлювалися нецензурною лайкою та принижували його образливими словами. Загалом у матеріалах адміністративного провадження стосовно ОСОБА_1 відсутні будь-які докази, що водій ОСОБА_1 розмовляв по мобільному телефону під час руху транспортного засобу. За встановлених обставин, враховуючи, що безпосереднє сприйняття поліцейським обставин події не є належним та допустимим доказом, натомість наданий відповідачем відеозапис не підтверджує факт користування позивачем мобільним телефоном під час руху транспортного засобу, не спростовує тверджень позивача про те, що в момент руху транспортного засобу водій ОСОБА_1 розмовляв по телефону, а тому факт порушення ОСОБА_1 п. 2.9 д ПДР зібраними у справі доказами не є доведеним, а відтак відсутні підстави стверджувати «поза розумним сумнівом», що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відеозапис чітко підтверджує механізм пригоди, ОСОБА_1 відразу пояснював об?єктивні обставини та заперечував свою вину, але працівники поліції не прийняли до уваги ні його пояснення, а ні відеозапис.

Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, на виконання вимог ухвали зазначені недоліки позивачем було усунуто в тому числі наданням суду позовної заяви в новій редакції.

Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2026 року відкрито провадження справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.05.2026 року від представника ГУНП в Київській області Жеребят`єва Д.С. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що 21 березня 2026 року, приблизно о 12:30 в місті Вишгород, по вул. Шкільна, 9, було зупинено транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 , який під час руху транспортного засобу користувався засобами зв`язку, не обладнаний технічними пристроями, що дозволить вести перемови без допомоги рук, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, складено постанову серії ЕНА № 6878214 від 21.03.2026 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Вважає, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6878214 від 21.03.2026 року, якою на позивача накладено штраф за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню. Зазначив, що невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні, слід розцінювати як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення. Враховуючи викладене вище, вважає, що підстави котрі б вказували на те, що інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення допущені порушення, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови відсутні.

Дослідивши матеріали справи, подані докази, суд дійшов наступного висновку.

За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Судом встановлено, що 21.03.2026 рокуполіцейським Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капралом поліції Голодом А.С було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6878214, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

У вказані постанові зазначено, що 21.03.2026 року о 12 год. 32 хв. у м. Вишгород по вул. Шкільна 9, водій ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом розмовляв по телефону, чим порушив п. 2.9.д ПДР України.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 2. ст. 122 КУпАП.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП визначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного проз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водії в оперативних транспортних засобів підчас виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до п. 2.9.д ПДР України водію категорично забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання);

Для підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та спростування доводів позивача по справі, викладених ним у своєму позові, представником відповідача до свого відзиву додано відеозапис фіксації адміністративного правопорушення.

Натомість з оглянутого судом відеозапису не вбачається можливим чітко та точно встановити, що ОСОБА_1 дійсно, керуючи транспортним засобом користувався мобільним телефоном. На відео видно, що патрульний автомобіль слідував за автомобілем позивача аж до його зупинки, після чого інспектор поліції вийшов зі свого службового автомобіля та підійшов до автомобіля, за яким вони рухалися. Коли інспектор підійшов до автомобіля позивача, то останній заперечував факт того, що під час керування транспортним засобом він розмовляв по телефону.

Також матеріали справи не містять інших належних, допустимих та достатніх у своїй сукупності доказів, які б підтверджували порушення позивачем п. 2.9.д ПДР.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 даної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ОСОБА_1 ПДР України, відповідачем до суду не надано. З наданого суду відеозапису, яким відповідач доводить вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, не вбачається можливим чітко та однозначно встановити факт використання позивачем під час руху транспортного засобу мобільного телефону або здійснення розмови по ньому. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідач не довів правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч.1 ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.6,9,72,77,90,139, 242,244-246,257-263,286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України уКиївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6878214 від 21 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській областіна користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач : Головне управління Національної поліції України у Київській області (ЄДРПОУ: 40108616; адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15).

Суддя Д.А. Свєтушкіна