Рішення № 137904330, 02.07.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1611/25

Номер провадження 2-з/289/11/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Кириленка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Плотнікової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)», Товариства з обмеженою відповідальністю «БСБС+», з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ-АГРО», про визнання частково недійсним договору продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати частково недійсним договір продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення №1ВЛР-Ч від 07.03.2025, укладений між відповідачами, а саме в частині продажу права оренди земельної ділянки, площею 2,1248 га, з кадастровим номером 1825080900:09:000:0215, за договором оренди від 01.07.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)», а також стягнути на його користь судовий збір. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є власником вказаної земельної ділянки. У зв`язку із систематичним невиконання ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)» умов наведеного договору оренди за позовом ОСОБА_1 рішенням Радомишльського районного суду від 15.04.2025 цей договір розірвано, однак позивач позбавлений можливості виконати це рішення суду, оскільки до моменту набрання ним законної сили право оренди ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)» було відчужено на користь ТОВ «БСБС+». На думку позивача, оспорюваний договір було укладено з метою перешкодити реальному виконанню рішення суду.

Ухвалою суду від 05.09.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 27).

Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явились. У позові міститься клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Представники відповідачів та третьої особи, причини неявки до суду не повідомили, тому суд, враховуючи неявку представників позивачів без поважних причин та не подання ними відзиву, розглянув справу заочно, без їх участі, оскільки в справі достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, площею 2,1248 га, з кадастровим номером 1825080900:09:000:0215, яку на підставі договору від 01.07.2019 передав в оренду ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)». Рішенням Радомишльського районного суду від 15.04.2025, ухваленого у справі №289/219/25 даний договір оренди було розірвано (а.с. 3-7).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2025 між ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)» та ТОВ «МАКОШ-АГРО» було укладено договір про передачу вказаної земельної ділянки у суборенду (а.с. 12).

Також судом встановлено, що 07 березня 2025 року між відповідачами було укладено договір продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення №1ВЛР-Ч, у тому числі права оренди за вищевказаним договором оренди земельної ділянки від 01.07.2019 (а.с. 8-11).

Відповідно до статей 1, 3 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відмова від такого права є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зазначено, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Водночас на підставі аналізу змісту вищевказаного рішення Радомишльського районного суду від 15.04.2025 та договору продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення №1ВЛР-Ч від 07.03.2025 суд робить висновок, що представнику ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)» на момент укладення оспорюваного договору було достовірно відомо про наявність судового розгляду справи про розірвання договору оренди земельної ділянки, площею 2,1248 га, з кадастровим номером 1825080900:09:000:0215, оскільки останній брав активну участь у розгляді цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)», яке відчужило право оренди вказаної земельної ділянки, після пред`явлення до нього позову про розірвання договору оренди, діяло очевидно недобросовісно та зловживало правами, оскільки вчинило оспорюваний договір купівлі-продажу в частині продажу права оренди земельної ділянки позивача, який порушує майнові інтереси останнього, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір у сумі 1816,80 грн (а.с. 17, 18).

Керуючись ст. ст. 3, 13, 16, 228, 234 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 264-268, 280-289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)» (місцезнаходження: вул. Шляхова, 105, с. Покалів, Коростенський район, Житомирська область, 11132, код ЄДРПОУ 43051760), Товариства з обмеженою відповідальністю «БСБС+» (місцезнаходження: вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 45090560), з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ-АГРО» (місцезнаходження: вул. Прорізна, буд. 18г, кв. 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 45435381), про визнання частково недійсним договору продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення задовольнити.

Визнати частково недійсним договір продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення №1ВЛР-Ч від 07.03.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БСБС+», в частині продажу права оренди земельної ділянки, площею 2,1248 га, з кадастровим номером 1825080900:09:000:0215, за договором оренди від 01.07.2019 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОДІЙНИЙ СОЮЗ (БС)» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БСБС+» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1816 грн 80 коп., тобто по 908 грн 40 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення в разі його пропуску з поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олег КИРИЛЕНКО