Рішення № 137903813, 02.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12033/26

Провадження № 2-а/161/179/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мазура Д.Г.,

з участю секретаря судового засідання Дручок О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2026 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 7251070 від 24.05.2026про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .

05 червня 2026 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

08 червня 2026 року до суду від представника позивача, адвоката Карпук А.С., надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із позовною заявою на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2026 відкрито провадження в адміністративній справі з проведенням розгляду справи в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу визначено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що постановою серії ЕНА № 7251070 від 24.05.2026 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.

Позивач зазначає, що згідно вищевказаної постанови, 24.05.2026 року 14:57:00 м. Луцьк проспект Перемоги, 15, 24.05.2026 року о 15:57:00 в м. Луцьк проспект Перемоги, 15, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки АУДІ д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія, а саме будучи позбавленим права керування Луцьким міськрайонним судом Волинської області строком на 1 рік від 02.06.2026 року, чим порушив п.2.1.а. ПДР.

Позивач вказує, що вінне керував транспортним засобом ні об 14.00 год., ні об 15.00 год. Про постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2026 року йому не відомо, зазначає, що, така дата ще не наступила на момент притягнення його до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, позивач посилаючись на те, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, просить позов задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7251070 від 24.05.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у вказаній адміністративній справі за відсутністю події та складу вищезазначеного адміністративного правопорушення.

27 лютого 2026 представником відповідача по справі - Головного управління національної поліції у Волинській області подано до суду відзив на позовну заяву у якому зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволенні, оскільки оскаржувана постанова винесена у відповідності до норм чинного законодавства України, а факт керування ОСОБА_1 , який позбавлений права керування транспортними засобами згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2025, транспортним засобом, у зазначені у постанові дату, часі та місці стверджується відповідними доказами (а.с. 39-53).

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Судом встановлено, що оскаржувану постанову було надіслано позивачу Луцьким РУП ГУНП у Волинській області супровідним листом № 67197-2026 від 26 травня 2026 року, а позов подано позивачем 03 червня 2026 року. Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк звернення до адміністративного суду з даним позовом позивачем не пропущено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що 24 травня 2026 поліцейським Луцького РУП ГУНП у Волинській області сержантом поліції Сохацьким П.Б. відносно ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7251070, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн (а.с. 48-51).

Порядок дорожнього руху на території України визначається Законом України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух». На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (зі змінами та доповненнями), які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на території України. Особи, які порушують вимоги Правил дорожнього руху, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За змістом п.1.3 та п.1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.п. 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч. 9-10 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Отже, особа, до якої застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом не має права керувати транспортними засобами протягом строку позбавлення такого права.

Стаття 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування цим засобом, або не пред`явила їх на вимогу уповноваженої особи, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачено, відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 317, ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.

Суд зазначає, що підставою винесення щодо ОСОБА_1 оскаржуваної постанови за ч. 4 ст. 126 КУпАП стали внесені в базу ІПНП НПУ відомості про позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року у справі №161/8840/25.

Крім того, на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи відеозаписи із відеореєстратора встановленого на службовому автомобілі та нагрудної бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано рух транспортного засобу AUDI номерний знак НОМЕР_1 24 травня 2026 о 14 год. 57 хв. в м. Луцьку, по проспекту Перемоги, 15. В ході спілкування ОСОБА_1 не заперечив факту керування транспортним засобом та відсутність у нього посвідчення водія (відеозапис 2026_0524_145716_009).

В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з матеріалами справи на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано відеозапис, який на переконання суду є належним доказом у справі.

За правилами ч. 1 т. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як згадувалось вище, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за керування транспортним засобом будучи позбавленим такого права керування.

Згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/8840/25 від 02.06.2025 громадянина ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік згідно з дати набрання законної сили постанови.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2025 у справі №161/8840/25 набрала законної сили 13.06.2025.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КУпАП, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. У зв`язку з цим постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7251070 від 24.05.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч.4 ст.126 КУпАП є правомірною, а підстави для її скасування відсутні.

Щодо твердження позивача про те, що він 24.05.2025 не керував транспортним засобом AUDI номерний знак НОМЕР_1 о 14 год. 57 хв. в м. Луцьку, по проспекту Перемоги, 15, а також те, що йому невідомо про жодну постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області про позбавлення його права керування транспортними засобами є голослівними та суперечать, як відеозапису з бодікамери поліцейського (відеозапис 2026_0524_145716_009), так і обставинам, що встановлені в судовому рішенні. Так, зі змісту постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/8840/25 від 02.06.2025 вбачається, що зазначену справу було розглянуто за участю позивача, що спростовує його доводи про необізнаність щодо позбавлення його права керування транспортним засобом.

Щодо доводів позивача про те, що зазначення у постанові різного часу вчинення адміністративного правопорушення, а саме 14:57 та 15:47, свідчить про її незаконність, суд зазначає, що такі доводи є безпідставними. Вказана розбіжність у зазначенні часу вчинення адміністративного правопорушення має характер механічної (технічної) помилки та сама по собі не свідчить про незаконність постанови серії ЕНА №7251070 від 24.05.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП і не є належною підставою для її скасування.

Крім того, під час дослідження матеріалів справи та перегляду відеозапису, який стосується предмета спору, судом встановлено, що адміністративне правопорушення було вчинено о 14 год. 57 хв., що чітко вбачається із відеозапису.

Отже, зазначена обставина підтверджує, що розбіжність у зазначенні часу в постанові має технічний характер та не впливає на правильність встановлення фактичних обставин справи.

Підсумовуючих процедурних порушень, що мали б реальний вплив на вирішення даного спору, судом не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваними постановами, є законним.

Враховуючи вищенаведене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, суд доходить до висновку, що під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому постанову серії №7251070 від 24.05.2026 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 гривень слід залишити без змін, а позов без задоволення.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати відшкодовуються стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, лише у разі задоволення її позову, таким чином такі витрати у разі відмови у задоволенні позову не відшкодовуються.

На підставі ст.ст. 7, 9, ч.2 ст. 122, 245, 251, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 72-77, 242, 244-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, місце знаходження: м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 40108604.

Повний текст рішення складено та підписано 02 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур