Рішення № 137901753, 01.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року справа № 580/11209/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до комунального некомерційного підприємства "Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства «Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області №57/25/1203/Р від 01.09.2025;

- зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства «Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області (юридична адреса: 20202, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 79-В, код ЄДРПОУ - 02005384) повторно розглянути питання про встановлення ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) групи інвалідності, з урахуванням висновків суду;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань комунального некомерційного підприємства «Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області (юридична адреса: 20202, Черкаська обл., Звенигородський р-н, м. Звенигородка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 79-В, код ЄДРПОУ - 02005384) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені судові витрати: судовий збір та витрати на професійну правничу (правову) допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеного оцінювання експертною командою закладу охорони здоров`я позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, проте не вирішено питання щодо потреби у постійному сторонньому догляді. Позивач вважає, що з огляду на наявні захворювання наявна потреба в сторонній допомозі. Позивач зазначає, що під час оцінювання відповідачем не необ`єктивно та без урахування усіх обставин оцінено стан його здоров`я призначено третю групу інвалідності та не визначено потребу в сторонньому догляді, що на думку представника, свідчить про порушення процедури оцінювання та є підставою для скасування оскаржуваного рішеня і проведення повторного оцінювання.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Дослідивши наявні у справі докази та матеріали, оцінивши їх у сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Як слідує з матеріалів справи, 01.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до комунального некомерційного підприємства «Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області для отримання рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи зазначено, що враховуючи інформацію в наданих документах та даних огляду пацієнтки, встановлено помірний ступінь обмеження життєдіяльності до пересування та до трудової діяльності. Позивачу встановлена третя (ІІІ) група інвалідності на 1 рік.

Згідно пункту 17.1.3, рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді не застосовується.

Представник позивача вважає, що лікарями, експертної команди, необ`єктивно та без урахування усіх обставин оцінено стан його здоров`я призначено третю групу інвалідності та не визначено потребу в сторонньому догляді.

На переконання представника позивача, відповідачем порушено процедуру щодо проведення медичного огляду позивача та невраховано всіх наданих медичних документів при складанні рішення експертної команди з оцінювання у зв`язку із чим позивач вважає, що рішення відповідача №57/25/1203/Р є протиправним, підлягає скасуванню.

Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з оцінюванням повсякденного функціонування особи та прийняттям рішень щодо невстановлення позивачу потреби у постійному сторонньому догляді, у зв`язку з чим до них застосовуються положення нормативно-правових актів у редакціях, чинних на час виникнення цих правовідносин.

З 1 січня 2025 року в Україні запроваджено нову модель оцінювання стану здоров`я повнолітніх осіб, що замінила медико-соціальні експертні комісії. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338) затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок) та Критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 8 Порядку оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи. Згідно з пунктом 31 Порядку під час розгляду справи члени експертної команди досліджують усі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, які містяться в електронній системі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 42 Порядку під час прийняття рішення щодо встановлення чи невстановлення потреби у постійному сторонньому догляді для особи, якій встановлюється інвалідність, або особи, яка має раніше встановлену інвалідність, експертною командою враховується ступінь вираженості обмежень життєдіяльності особи. Потреба в постійному сторонньому догляді встановлюється, якщо особа має значний (3 ступінь) ступінь обмеження одного або кількох, або виражений (2 ступінь) ступінь обмеження двох або більше таких критеріїв життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування.

Пунктами 67, 68 Порядку визначено, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг вивчає рішення експертної команди, що оскаржується, заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) у разі розгляду скарги за його участю, за наявності підстав проводить повторне оцінювання, та за результатами розгляду приймає рішення про підтвердження, скасування оскарженого рішення або формування нового рішення щодо результату оцінювання. При цьому згідно з додатком 1 до Порядку експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи) за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить із меж судового контролю за рішеннями експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, визначених завданнями адміністративного судочинства.

Як убачається зі змісту позовної заяви, фактично доводи позивача зводяться до незгоди з прийнятим експертними командами рішенням щодо невстановлення йому потреби у постійному сторонньому догляді, а також до тверджень про неврахування наданих ним медичних документів та неповноту проведеного оцінювання (зокрема непроведення шестихвилинного тесту ходьби).

Суд зазначає, що визначення конкретного ступеня обмеження життєдіяльності особи, оцінка вираженості порушень функцій органів і систем організму та, як наслідок, вирішення питання про наявність чи відсутність потреби в постійному сторонньому догляді потребують спеціальних знань у галузі медицини й належать до виключної компетенції експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у справах про оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій (постанови від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16), яка з огляду на тотожність правової природи спірних правовідносин підлягає застосуванню і до правовідносин щодо оскарження рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості висновку експертної команди, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері, а тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі судового розгляду в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури його прийняття на підставі вимог нормативних актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності й потреби у догляді.

Визначення конкретного ступеня обмеження життєдіяльності, наявності чи відсутності підстав для встановлення інвалідності, групи інвалідності та потреби у постійному сторонньому догляді є дискреційними повноваженнями експертної команди, реалізація яких потребує спеціальних медичних знань, а тому суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідачів та підміняти їх власною оцінкою медичної документації позивача.

Перевіряючи дотримання процедури прийняття оскаржуваних рішень, суд установив таке.

Первинне оцінювання повсякденного функціонування позивача проведено 01.09.2025 експертною командою закладу охорони здоров`я.

За результатами оцінювання прийнято рішення № 57/25/1203/Р та доведене до відома позивача.

Доводи позивача про неврахування експертної команди всіх наданих медичних документів при складанні рішення, по суті зводяться до незгоди з результатами медичної оцінки наявних відомостей про стан його здоров`я та з визначеним експертною командою обсягом необхідних обстежень. Питання достатності наявних медичних відомостей для прийняття рішення, необхідності й обсягу проведення додаткових обстежень, а також оцінка доказового значення кожного з медичних документів належать до компетенції експертної команди та потребують спеціальних знань. Зі змісту оскаржуваних рішень убачається, що експертна команда досліджувала представлену медичну документацію та матеріали справи й надали їм відповідну оцінку в межах своєї компетенції щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді, дійшовши висновку: "не застосовується".

Незгода позивача з результатами такої оцінки сама по собі не свідчить про протиправність рішень та порушення процедури їх прийняття.

Надання судом власної оцінки достовірності, достатності та доказового значення зазначених медичних документів, а так само висновок про те, чи мали вони наслідком встановлення вищого ступеня обмеження життєдіяльності та потреби в догляді, означали б підміну судом спеціалізованої установи у медичній сфері та вихід за межі судового контролю.

Суд під час вирішення спору також врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, відповідно до яких суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен довід; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас наведене не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Позивач належними та допустимими доказами не довів порушення відповідачами процедури проведення оцінювання та розгляду скарги, а наведені ним доводи стосуються виключно медичної оцінки стану його здоров`я, що не належить до компетенції суду.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин, перевіривши оскаржувані рішення на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, у межах, що не виходять за рамки судового контролю, суд доходить висновку, що рішення прийняті уповноваженими суб`єктами в межах наданих повноважень, з дотриманням установленої процедури, а доводи позивача про їх протиправність не знайшли свого підтвердження. Підстав для визнання оскаржуваних рішень протиправними та їх скасування, а так само для зобов`язання відповідачів провести повторне оцінювання, судом не встановлено.

Суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позову не позбавляє позивача права у разі прогресування обмежень життєдіяльності, погіршення стану здоров`я або появи нових медичних документів повторно звернутися для проведення оцінювання повсякденного функціонування особи у встановленому Порядком порядку.

З огляду на викладене позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 139 КАС України. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстав для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат немає; судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити..

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 01.07.2026.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО