Рішення № 137901605, 02.07.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/255/26

Провадження №2/951/227/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі позивач, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» (далі ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія») та ОСОБА_1 на підставі заявки на пролонгацію від 28.11.2021 до договору позики №555160549562, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений договір позики №555160549562001 (пролонгація), відповідно до якого сторони домовились продовжити строк зобов`язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім договором №555160549562 в сумі 7000,00 грн на новий строк 30 днів під проценти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику та сплатити проценти.

18.12.2023 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором позики №555160549562001 від 28.11.2021, що укладений між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 . На підставі наведеного, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №555160549562001 від 28.11.2021.

Станом на 09.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №555160549562001 від 28.11.2021 складає 8381,32 грн, з яких: 5158,84 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 3222,48 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

За таких підстав, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором позики №555160549562001 від 28.11.2021 у розмірі 8381,32 грн, сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у сумі 9000,00 грн.

Ухвалою судді від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 14.05.2026.

Ухвалою суду від 14.05.2026 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 04.06.2026.

Ухвалою суду від 04.06.2026 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 18.06.2026, який в подальшому за клопотанням відповідача відкладено на 02.07.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, подала клопотання від 01.07.2026, у якому позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити та розгляд справи просив проводити у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відзиві на позовну заяву від 02.07.2026, який надійшов на електронну пошту суду справу просила розглядати у її відсутності.

02.07.2026 (з пропуском процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву) відповідач ОСОБА_1 подала на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, у якому з позовними вимогами не погодилася, оскільки вважає, що підлягають детальній перевірці судом правильність нарахування процентів, штрафних санкцій відповідно до вимог чинного законодавства та факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, укладеним з нею. Також звернула увагу, що спір виник із договору споживчого кредиту, а тому при вирішенні справи просила застосувати принципи добросовісності, розумності, справедливості та захисту прав споживача. На підставі наведеного, у разі недоведеності позовних вимог просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі або у відповідній частині (а.с. 100-101).

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.11.2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 на підставі заявки на пролонгацію від 28.11.2021 до договору позики №555160549562, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений договір позики №555160549562001 (пролонгація), відповідно до якого сторони домовились продовжити строк зобов`язання позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором №555160549562 в сумі 7000,00 грн на новий строк 30 днів під проценти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику та сплатити проценти (а.с. 21-23).

Відповідно до пункту 1.1.1. Договору, сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання Позичальником умов договору та становить: 1.1.1.1. Знижена процентна ставка, фіксована становить 1.75% за день (640.00% річних) від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом 1 календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строку; 1.1.1.2. Стандартна процента ставка, фіксована становить 2.60% за день (950.00% річних) від суми Позики та застосовується: - у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в пп. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та - у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивiльного кодексу України.

Договір підписаний відповідачем 28.11.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (СМС-код) 3340.

Сторони погодили графік платежів, який є додатком №1 до договору №555160549562001 від 28.11.2021, відповідно до якого за весь строк кредитування ОСОБА_1 повинна платити 7000,00 грн тіла кредиту та 3682,20 грн відсотків, разом 10682,20 грн (а.с. 39).

28.11.2021 ОСОБА_1 також підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором (СМС-код) 3340 заявку на пролонгацію по договору позики №555160549562 від 20.11.2021, у якій просила перерахувати кошти по новому договору позики №555160549562001 в рахунок виконання грошових зобов`язань та погашення поточної заборгованості за діючою позикою №555160549562 від 20.11.2021 (а.с. 44).

Відповідно до довідки ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» клієнтом ОСОБА_1 погашено заборгованість по договору №555160549562 від 20.11.2021 шляхом перерахування коштів згідно умов договору позики (пролонгації) №555160549562001 від 28.11.2021 (а.с. 50).

18.12.2023 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №18/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Київська торгово - інвестиційна компанія» відступає ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за договорами вказаними у реєстрі боржників, визначених у додатках до договору, про що також був складений акт прийому - передачі реєстру боржників (а.с. 10-11).

21.12.2023 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено додатковий договір №1 до договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023, відповідно до якого пункт 2.1 договору факторингу викладено у наступній редакції: «за цим Договором клієнт Первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 113577013,90 грн, а Фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту,і стає новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом та боржниками.» (а.с. 14).

Відповідно до Акту приймання-передавання реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023, від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №555160549562001 від 28.10.2021 у сумі 8381,32 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5158,84 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 3222,48 грн (а.с. 16, 18-20).

Як вбачається з платіжної інструкції №793 від 27.12.2023, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» згідно з договором факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 сплатило ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» грошові кошти у сумі 1100000,00 грн (а.с. 15).

Відповідно до розрахунку позивача за кредитним договором №555160549562001 від 28.11.2021 станом на 21.12.2023 заборгованість відповідача становить за тілом кредиту 5158,84 грн, заборгованість за відсотками 3222,48 грн, разом 8381,32 грн (а.с. 7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону (у редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору шляхом використання електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №555160549562001 від 28.11.2021.

З огляду на викладене на підставі укладеного електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поряд з цим згідно з абзацом 1 частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №555160549562001 від 28.11.2021 на підставі договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023.

Докази того, що договір факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 визнаний недійсним чи його дійсність оскаржується у судовому порядку, суду не надані.

Також згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023 заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики №555160549562001 від 28.11.2021 становить 8381,32 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5158,84 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 3222,48 грн. Наявність заборгованості ОСОБА_1 за Договором у вказаному вище розмірі підтверджується також розрахунком заборгованості (а.с. 7).

Ураховуючи, що відповідач не з`явилася у судове засідання та докази на спростування доводів позивача не надала, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов договору позики №555160549562001 від 28.11.2021 та наявність заборгованості за даним Договором. При цьому в поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факту укладення нею договору позики №555160549562001 від 28.11.2021 та користування кредитними коштами. У відзиві відповідач лише висловлює сумнів щодо правильності нарахування процентів, штрафних санкцій за договором та щодо доведеності факту переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, укладеним з нею.

Як вже було вказано вище, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №555160549562001 від 28.11.2021 на підставі договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023.

Разом з тим суд не погоджується з наведеним позивачем розрахунком заборгованості за відсотками за договором №555160549562001 від 28.11.2021, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Судом встановлено, що відповідно до договору позики №555160549562001 від 28.11.2021 сторонами визначено строк кредитування 30 днів.

Графік платежів, який є Додатком №1 до Договору позики №555160549562001 від 28.11.2021, містить розрахунок суми кредиту та процентів за користування кредитом із зазначенням термінів платежу - 29.12.2021, сума кредиту - 7000,00 грн, проценти за користування кредитом - 3682,20 грн (а.с. 39).

Тобто у даному випадку нарахування передбачених договором процентів можливе лише до 29.12.2021.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню відсотки за вказаним договором позики у розмірі 3682,20 грн за період з 30.11.2021 до 29.12.2021.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 здійснено погашення заборгованості за відсотками у розмірі 3000,00 грн та 3558,84 грн на загальну суму 6558,84 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором (а.с. 7).

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутня заборгованість за відсотками за Договором №555160549562001 від 28.11.2021.

Відтак суму у розмірі 2876,64 грн (6558,84 грн - 3682,20 грн), яку позивач зарахував у погашення заборгованості за відсотками, слід зарахувати у погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №555160549562001 від 28.11.2021 в розмірі 2282,20 грн, що є заборгованістю за основною сумою боргу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 27,23% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати лише зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 724,97 грн (2662,40/100%х 27,23%).

Що стосується вимог про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша та друга статті 137 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:

- договір про надання правничої допомоги за №02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», пунктом 4.1 та 4.5 якого сторони погодили, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до Договору. Сума, визначена в Акті про надання юридичної допомоги, є гонораром Адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (а.с. 31-33);

- заявкою на надання юридичної допомоги №1302 від 02.02.2026, з якої вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: 1) надання усної консультації з вивченням документів 2 години (3000,00 грн); 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 години (6000,00 грн) (а.с. 37);

- прайс-лист адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», в якому передбачено вид та ціну послуг, які надаються адвокатським об`єднанням (а.с.35-36);

- витяг з акту №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026, підписаний керуючим партнером адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» Бурдюг Т.В. та директором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я., згідно з яким адвокатським об`єднанням було надано ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» правову допомогу на загальну суму 9000,00 грн (а.с. 38).

Згідно з вимогами частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Згідно з вимогами статті 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надала.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 27,23% заявлених позовних вимог), слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2450,70 грн (9000/100%х27,23%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором позики №555160549562001 від 28.11.2021 у сумі 2282,20 грн (дві тисячі двісті вісімдесят дві гривні 20 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 724,97 грн (сімсот двадцять чотири гривні 97 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2450,70 грн (дві тисячі чотириста п`ятдесят гривень 70 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 02.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк