Рішення № 137901424, 01.07.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/834/26

Провадження №2-а/944/72/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Карпин І. М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яворові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

18.02.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яцишин А.В., звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Рівненській області, Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 №698198 від 08.02.2026 відносно нього за ч.2 ст.122 КУпАП та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.02.2026 серія ДП18 № 698198, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Вважає зазначену постанову такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства України та такою, що містить неправдиві відомості. Як зазначено в оскаржуваній постанові, 08.02.2026, о 12:57 год. в с. Тараканів, Дубенський район, вул. Львівська, 121, водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ Мерседес Бенс д.н.з. НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху, а саме керував ТЗ користуючись мобільним пристроєм тримаючи його в руках, чим порушив ПДР України, п.2.9.Д. Жодних правил дорожнього руху 08.02.2026 він не порушував, рух транспортного засобу, яким він керував, здійснювався виключно в межах таких правил. Працівником поліції під час складення адміністративних матеріалів та безпосередньо оскаржуваної постанови, не було пред`явлено жодного доказу вчинення ним будь-якого адміністративного правопорушення. До оскаржуваної постанови не долучено жодного доказу, який би вказував на вчинення ним адміністративного правопорушення, не зазначено про те, що під час розгляду адміністративної справи він заперечував щодо порушення ним Правил дорожнього руху, мотивів таких заперечень тощо. В графі 7 оскаржуваної постанови «До постанови додаються: вказано відеозапис, проте такий не показувався позивачу та з такого очевидно неможливо встановити про наявність чи відсутність факту порушення правил дорожнього руху, які описані в оскаржуваній постанові. Мотиви складення оскаржуваної постанови відносно позивача такому невідомі. Вважає, що всі дії працівників поліції відносно нього носили характер упередженості, так як не були взяті до уваги пояснення такого, не надано до перегляду доказів нібито вчинення адміністративного правопорушення. Розгляд справи відбувся формально, без дотримання встановленого чинним законодавством порядку розгляду таких справ та з порушенням і не забезпеченням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

04.03.2026 відповідач Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з відеозаписів та фото із нагрудних/авто відеореєстраторів поліцейських зафіксовано факт керування транспортним засобом, факт вчинення самого правопорушення, факт ознайомлення позивача із ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, процедурою розгляду справи. Надані суду відеозаписи чітко спростовують твердження позивача про формальний розгляд справи чи відсутність доказів. Інші твердження позивача, жодним чином не спростовують його вини, є голослівними, адже заперечуючи факт допущеного ним адміністративного правопорушення, належних та допустимих доказів на підтвердження наведених заяв не надано. З огляду на викладене, поліцейський виявив порушення, на яке належним чином відреагував, результатом чого стало винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Також вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є необгрунтованим, в декілька разів перевищують суму штрафу. Предмет спору у цій справі містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а сам обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Вирішення справи на репутацію позивача ніяк не могло вплинути, а саме адміністративне стягнення мало на меті виховання особи позивача в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Дана справа не вирізняється публічним інтересом до неї, вважає, що заявлена сума не є співрозмірною та явно завищеною.

Просить залишити постанову в справі про адміністративне правопорушення без змін, а позовну заяву без задоволення.

Заяви, клопотання учасників справи

05.04.2026 представник позивача адвокат Яцишин А.В. подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

04.03.2026 відповідач Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції подав відзив на позовну заяву.

01.06.2026 відповідач УПП у Рівненській області Департаменту патрульної поліції подав заяву про виконання ухвали суду про витребування доказів та повідомив, що не може надати суду копію постанови, оскільки така скерована на виконання.

23.06.2026 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 №698198 від 09.02.2026 відносно нього за ч.2 ст.122 КУпАП

В судове засідання представники відповідачів не прибули, хоч належним чином повідомлялися про час та місце проведення судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 23.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 03.03.2026.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 03.03.2026 розгляд справи відкладено на 01.04.2026, у зв`язку з неявкою сторін.

01.04.2026 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті упо кримінальному провадженні (колегіальний склад суду). Розгляд справи призначено на 06.05.2026.

Ухвалою суду від 22.05.2026 в УПП у Рівненській області витребувано копію постанови серії ДП18 №698198 про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 і 5 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до постанови в справі про адміністративне правопорушення ДП18 № 698198 від 09.02.2026 ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Згідно з вказаною постановою 09.02.2026 о 12:57 год. в с. Тараканів, Дубенський район, вул. Львівська, 121, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Мерседес Бенс д.н.з. НОМЕР_1 , користувався мобільним пристроєм тримаючи його в руках, чим порушив п.2.9 д ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 оспорює постанову в справі про адміністративне правопорушення, оскільки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, не вчиняв, жодних доказів на підтвердження вчинення правопорушення йому не було надано і такі відсутні в матеріалах справи. Розгляд справи відбувався формально без дотримання встановленого чинним законодавством порядку розгляду таких справ та з порушенням і не забезпеченням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідач до відзиву на позовну заяву долучив відеозаписи та фото із нагрудних/авто відео реєстраторів поліцейських, на яких зафіксовано керування ОСОБА_2 транспортним засобом, процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. На фото 5240260048934606171.jpg та video 2026-02-19 at 12.47.29 PM.mp4 зафіксовано факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом та тримання під час руху транспортного засобу в руках присторою. На відео clip-0 ( 0:03:32) зафіксовано, як працівники поліції пред`являють ОСОБА_2 докази вчинення правопорушення, стверджують про користування під час руху засобом схожим на мобільний пристрій, заперечень ОСОБА_2 не зазначає, що мобільним пристроєм під час руху не користувався .

Мотиви та оцінка суду

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулюються Законом України "Про дорожній рух".

Відповідно до ст.1 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон) цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Стаття 14 Закону зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Диспозиція ч. 2 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п.2.9д ПДР України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення. Для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З відеозапису, наданого Управлінням патрульної поліції в Рівненській області, вбачається, що працівники поліції під час виконання службових обов`язків в с.Тараканів по вул.Львівській Дубенського району Рівненської області виявили автомобіль марки «Мерседес Бенс», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався відносно їхнього руху по смузі зустрічного руху та водій якого під час руху користувався пристроєм, який тримав в руках. Працівники поліції відреагували на дане порушення та зупинили транспортний засіб. Під час винесення постанови працівники поліції пред`явили ОСОБА_1 докази вчинення адміністративного правопорушення, а саме: що під час руху в його руках знаходився мобільний пристрій. ОСОБА_1 як при винесенні постанови, так і під час судового розгляду не навів заперечень та не надав доказів, які б виключали факт користування мобільним пристроєм під час руху транспортного засобу.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція №1395.

За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції №1395, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейськими ОСОБА_1 було роз`яснено причину зупинки транспортного засобу, пред`явлено докази вчинення правопорушення, роз`яснено права особі та дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, вищезазначеними обставинами та наявними в матеріалах справи доказами доведено обставини викладені в оскаржуваній постанові.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був обґрунтовано та на законних підставах притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні, оскільки доказів, які б спростували факт наявності адміністративного правопорушення, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ДП18№698198 від 09.02.2026 за ч.2 ст. 122 КУпАП відносно нього без змін.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд ,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18№698198 від 09.02.2026 за ч.2 ст. 122 КУпАП залишити без задоволення.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18№698198 від 09.02.2026 за ч.2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Управління патрульної поліції в Рівненській області, юридична адреса: м.Рівне, вул. Степана Бандери, 14а.

Відповідач Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м.Київ, вул.Ф.Ернста, 3/2.

Повний текст рішення складено 01.07.2026.

Суддя І.М. Карпин