Рішення № 137901402, 02.07.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/736/26

Провадження № 2/466/1699/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 липня 2026року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Солиган М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий центр» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 13950,00грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 14.05.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферту) № 14.05.2025-100001841, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4500,00 грн на визначений договором строк. Кредитні кошти були перераховані відповідачу у встановленому договором порядку, що підтверджується квитанцією про видачу коштів. Умовами договору передбачено обов`язок позичальника своєчасно повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі у строки та в порядку, визначені договором.

Водночас відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Станом на дату подання позову за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 13950,00грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісіями та неустойкою.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, однак відповідач заборгованість не погасив, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 03.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.(а.с.51).Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами мобільного зв`язку в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

Окрім того, інформація щодо даної справи розміщена в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/

Будь-яких письмових заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості достеменно встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, відповідно до ч.1ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферту) № 14.05.2025-100001841 (а.с.25-38).

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Договір підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, таким же одноразовим ідентифікатором підписаний додаток № 1 до Договору - заявку. Отже, позичальник здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, які є предметом позову.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Положенням ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4500,00грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14.05.2025 строком на 140 днів. Дата повернення (виплати) кредиту 30.09.2025. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту становить 20% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Неустойка: 45 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п. 3.1. договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-8990.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідно до Договору від 14.05.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 4500 грн., ОСОБА_1 14.05.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 4500,00 грн.(а.с.15).

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 14.05.2025 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

В свою чергу ОСОБА_2 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 13950 грн., що складається з: Тіла кредиту - 4500 грн. Процентів - 6300 грн. Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 900 грн. Неустойки - 2250 грн.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Судом встановлено, що тіло кредиту у розмірі 4500,00 грн відповідачем не повернуте. Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, визначені договором. Доказів повернення отриманих коштів або часткового погашення основної суми боргу відповідач суду не надав, у зв`язку з чим вимога про стягнення тіла кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом за фіксованими процентними ставками, а саме: процентною ставкою у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зазначені умови відповідають вимогам статей 536, 1056-1 ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування», а також не передбачають односторонньої зміни процентної ставки. Розрахунок процентів, наданий позивачем, містить детальний облік періодів користування кредитом та сум нарахувань і відповідачем не спростований. Станом на дату звернення до суду заборгованість за процентами становить 6300,00грн, що підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню.

Судом встановлено, що умовами договору передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 900,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, входять до складу загальних витрат за споживчим кредитом і можуть бути передбачені договором.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, відповідно до якої умови договору щодо встановлення плати за управління кредитом або його обслуговування не є нікчемними та можуть бути визнані недійсними лише у разі їх оспорювання, чого відповідачем у цій справі здійснено не було. Отже, вимоги про стягнення комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості є законними та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено після набрання чинності змінами, внесеними Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 до Закону України «Про споживче кредитування», якими з 24 січня 2024 року дозволено нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за договорами споживчого кредиту.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою є грошова сума, яку боржник зобов`язаний сплатити кредиторові у разі порушення зобов`язання. Умовами договору передбачено нарахування неустойки у розмірі 45,00 грн за кожен день прострочення, що не суперечить чинному законодавству.

Суд також враховує принципи подолання колізій у праві (lex specialis derogat generali, lex posterior derogat priori) та дійшов висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України «Про споживче кредитування» як спеціального та чинного на момент укладення договору. Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення неустойки у розмірі 2250,00 грн є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підписавши кредитний договір відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності , розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана.

У ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов договору дата повернення (виплати) кредиту 24.11.2025. У цей строк відповідач зобов`язаний був повернути ТОВ «Споживчий центр» грошові кошти та проценти за користування ними.

Зобов`язання припиняється належним виконанням (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 14.05.2025 100001841 від 14.05.2025р. заборгованість становить 13950 грн., що складається з: Тіла кредиту - 4500 грн. Процентів - 6300 грн. Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 900 грн. Неустойки - 2250 грн. (а.с. 16-21).

Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ. У спростування, зазначених представником позивача доводів, відповідачем будь-яких доказів не надано.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання належним чином, що спричинило виникнення заборгованості за Кредитним договором.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Дані обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 липня 2020 року у справі № 367/4970/13-ц (провадження № 61-19992св), заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахованої банком, боржник та його представник не надали доказів, які б спростовували факт надання кредиту у розмірі, визначеному кредитним договором, та розмір заборгованості, що є процесуальним обов`язком боржника.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 8 липня 2020 року у справі № 464/4985/15-ц (провадження № 61-43538св18), доводи про ненадання позивачем належних доказів розміру заборгованості є безпідставними, оскільки матеріали справи містили розширений розрахунок заборгованості, а боржник не надав доказів, які б спростовували його правильність.

Крім того, у постанові від 2 липня 2020 року у справі № 753/16745/15-ц (провадження № 61-40036св18) Верховний Суд підтримав висновок суду апеляційної інстанції про те, що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Згідно з ст.ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відповідач доказів належного виконання зобов`язань або спростування розрахунку заборгованості суду не надав.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати понесені витрати, судовий збір в розмірі 2 662,40грн.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 81, 89,141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 280-284,352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 14.05.2025-100001841 від 14.05.2025 у розмірі 13 950,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 02.07.2026р.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", адреса 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133а, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , Адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Свірідова